Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Науково-технічне співробітництво України та ЄС

Україна належить до держав із високим науковим потенціалом. Це, передусім, — визнані у світі наукові школи, вагомі, а нерідко й унікальні досягнення в багатьох сферах: у біотехнології, радіоелектро­ніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, інформатиці, телекомунікаціях і зв'язку. Держава, її політичне керівництво, органи законодавчої та виконавчої влади повинні створити такі умови, які забезпечували б не лише зростання цього потенціалу, а. насамперед, максимальну його віддачу. Задля цього держава має стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу шляхом забезпечення базового фінансування та через організацію інформаційного і науково-технологічного співробітництва з науковими та освітніми інститутами інших, передусім технологічно розвинених, країн.

Метою співробітництва з ЄС у сфері науки і техніки є заохочення Цивільних наукових досліджень та технологічного розвитку, включаючи спільну науково-дослідницьку діяльність, навчання та переміщення науковців, а також Інші форми співробітництва. УПC також передбачає, що стропи забезпечуватимуть належний доступ до своїх відповідних програм на основі ефективного захисту прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності.

Заходи ЄС щодо розвитку дослідництва та технологій здійснюються через рамкові програми, які одночасно с головним інструментом ЄС для підтримки створення Європейського дослідницького простору. Головна спрямованість наступної дослідницької програми, розрахованої на 5 років, - концентрація на питаннях інтеграції дослідницьких зусиль на базі підвищення ефективності парі перства між різними учасниками Європейського дослідницького простору.

Головними тематичними напрямами Програми є: геном та біотехнології задля здоров 'я; інформаційне суспільство; нанотехнології, інтелектуальні матеріали та нові процеси виробництва; аеронавтика і космос; безпека продуктів харчування та ризики для здоров'я; сталий розвиток і глобальні зміни; громадяни та управління в європейському суспільстві.

На сьогодні запропоновано декілька програм у сфері дослідництва та розвитку:

1. Інтеграція і зміцнення Європейського дослідницького простору. Зазначена програма встановлює наукові пріоритети, на яких ЄК концентруватиме фінансові ресурси, а також нові ініціативи, спрямовані на удосконалення мереж національних дослідницьких
програм країн-учасниць.

2. Зміцнення структури Європейського дослідницького простору. Ця програма спрямована на подолання структурної слабкості європейського дослідництва шляхом глибшої інтеграції дослідництва та інновації, розвитку мобільності дослідників,
скоординованого планування та доступу до дослідницької інфраструктури, а також реалізацію заходів, спрямованих проти відтоку вчених, та розвиток громадського усвідомлення щодо значення науки у розвитку суспільства.

3. Незалежні дослідження в ядерній сфері. Програма зосереджується на аспектах зберігання ядерних відходів та безпеці ядерних реакторів.

4. Європейські спільні дослідницькі центри. Проект програми представляє гри нових інструменти для імплементації обмеженої кількості і тематичних пріоритетів інтеграції європейського дослідництва:

- створення мережі майстерності. У рамках нової програми беде створено мережі дослідників, кожна з яких розвиватиме наукову к pi {них напрямках шляхом напрацювання та використання набутої майстерності.

- впровадження інтегрованих проектів. Використання значеного інструменту спрямовано на зміцнення європейської конкурентоспроможності та вирішення низки соціальних питань і дозволить мобілізувати критичну масу дослідницьких ресурсів та
Існуючих в Європі наукових досягнень. Розмір інтегрованих проектів
буде відрізнятися залежно від потреб для досягнення очікуваних результаті в, їхній бюджет коливатиметься від кількох мільйонів евро до кількох десятків мільйонів. Кожен інтегрований проект повинен чітко визначати завдання, спрямовані на отримання науково - технодогічних результатів.

- забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Цей інструмент націлений на те, щоби пріоритети більшості національних дослідницьких програм країн-учасників співпадали з інтересами і завданнями ЄС у зазначеній сфері. Крім цього, важливим є підвищення впливу національних дослідницьких
програм задля реалізації дослідницьких завдань ЄС шляхом підготовки гармонізованих робочих програм, оголошення спільних конкурсів тощо.

Інституції ЄС на додаток до рамкових програм у галузі дослідництва та технологічного розвитку шукають нові засоби стимулювання з метою створення більш конкуренто-спроможного економічного середовища, що грунтується на знаннях. Однією з нових спільних ініціатив ЄС та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) є підтримка дослідництва та технологічних інновацій шляхом залучення кредитів та венчурного капіталу.

Зазначена ініціатива є частиною стратегії, визначеної у березні 2000 р. на Лісабонському саміті, де було проголошено мету запровадження в Європі моделі подальшого розвитку економіки, що базується на знаннях. Нова ініціатива ЄІБ, підтримана ЄК та високо оцінена Європейською Радою, має назву «Інновація 2000» і фактично являє собою план дій з бюджетом від 12 до 15 млрд евро плюс 1 млрд євро — венчурний капітал для бізнесу, що працює у сфері інновацій. 1 Ієн план спрямований на розвиток малих та середніх підприємств і підприємництво (розповсюдження інновацій, інформаційних технологій та технологій у сфері зв'язку, розвиток людських ресурсів).

У процесі підготовки до прийняття Шостої рамкової програми ЄС в галузі дослідництва та технологічного розвитку Європейська Комісія затвердила Комюніке «Міжнародний вимір Європейського дослідницького простору». Зазначений документ передбачає удосконалення стратегії ЄК у галузі дослідництва та спрямування її на розвиток співробітництва з третіми країнами (у т. ч. Україною) та відкритість Європейського дослідницького простору для решти світу.

У попередніх документах ЄК щодо запровадження ініціативи Європейського дослідницького простору також наголошувалось на необхідності його відкриття для країн-партнерів ЄС. Це пов'язано, передусім, з визнанням ЄС потреби сьогодення щодо ширшого використання результатів міжнародного науково-технологічного співробітництва у просуванні політичних та економічних стосунків, зокрема з країнами-кандидатами та країнами Європейського економічного простору. Водночас нова стратегія міжнародної співпраці у зазначеній сфері дасть можливість подальшого розвитку стосунків з третіми країнами (у тому числі з Україною), що допоможе пожвавити діалог та підвищити рівень наукового та технологічного розвитку Європи в цілому.

У зв'язку з цим варто зазначити, що Європейський до­слідницький простір встановив новий політичний зміст щодо розвитку нової стратегії міжнародного наукового та технологічного співробітництва, яке базується на попередніх результатах проектів, запроваджених за участю ЄС.

Основними елементами, навколо яких буде побудовано нову стратегію, є:

- створення умов, за яких Європейський дослідницький простір стане не тільки найбільш привабливим місцем роботи для кращих учених світу, але й буде еталоном проведення та впровадження наукових досліджень світового зразка;

- створення умов для європейських дослідників та промисловців щодо доступу до наукової та технологічної баз і дослідницьких експериментів за межами Європи;

- використання наукових і технологічних досліджень в імплементації зовнішньої політики ЄС та політики розвитку;

- мобілізація наукових і технологічних ресурсів ЄС та третіх країн для своєчасного реагування на такі проблеми світового масштабу, як продовольча безпека, безпека довкілля (парниковий ефект, біорозмаїття, сейсмічні ризики тощо), охорона здоров 'я та запобігання хворобам, пов 'язаним з бідністю.

Значна увага приділяється також мобілізації системи, інструментів та людських ресурсів задля досягнення відкритості. Європейського дослідницького простору для вчених світу. Така відкритість для участі третіх країн, у свою чергу, допоможе подальшому розвитку наукової бази Європи та зміцненню її авторитету у світі. Більшість країн-учасників ЄС надає підтримку навчальним програмам і підвищенню мобільності вчених із третіх країн та здійснює спільну співпрацю над проектами.

Загальні щорічні витрати країн-учасників та країн Європейського економічного простору на двостороннє науково-технологічне співробітництво з третіми країнами становлять 750 млрд евро; із зазначених коштів країни на теренах колишнього Радянського Союзу отримують приблизно 10%, або 75 млн евро. При цьому найбільш активною державою, яка інвестує кошти у розвиток науково-технічного співробітництва з країнами Центральної і Східної Європи та Росії, є Німеччина. Останнім часом почала виявляти активність щодо розвитку такої співпраці з ученими зазначеного регіону і Греція. У документі ЄК окремий розділ відведено пріо­ритетам науково-технічного співробітництва з новими незалежними державами. Зокрема, наголошується на подвійній меті такого співробітництва, передусім стабілізації дослідницького потенціалу зазначених країн та розв'язанні проблем, що становлять спільний інтерес (нерозповсюдження ядерної зброї, підтримання безпеки здоров'я та довкілля з огляду на промислові зміни, включаючи питання енергетики та ядерної безпеки).

У Комюніке ЄК пропонується також зміцнення та погодження політики у сфері досліджень з міжнародними організаціями, зокрема з Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), Світовою організацією здоров'я, Конференцією об'єднаних націй та ін. У зазначеному напрямі ЄС бачить свою мету у підвищенні власної участі та ролі в запровадженні стратегії сталого розвитку, попередженні глобального потепління, подоланні масштабної загрози розповсюдження інфекційних захворювань і спрямуванні досліджень на розв'язання проблем суспільства в цілому.

Серед кількох конкретних заходів, що пропонуються ЄК з метою досягнення зазначеного, особливу увагу привертає пропозиція щодо фінансування участі дослідників третіх країн у діяльності мережі майстерності (Network of excellence) та інтегрованих дослідницьких проектах, що будуть оголошуватись у рамках тематичних пріоритетів Шостої рамкової програми співтовариства. Окрім зазначеного, планується відкрити національні програми країн-учасників для міжнародного науково-технологічного співробітництва з третіми країнами відповідно до напрямків діяльності Шостої рамкової програми ЄС в галузі досліджень та технологічного розвитку. ЄК вважає, що користь від підвищення привабливості Європейського дослідницького простору та активізації співробітництва з третіми країнами отримають, насамперед, країни-учасники та співтовариство в цілому, що також сприятиме розв'язанню проблеми відтоку вчених з Європи у США, Канаду та Японію. -

Поряд із цим талановиті дослідники з третіх країн можуть скористатися знаннями та досвідом, набутими країнами-учасниками, у розвитку науки і технологій у власній країні, що загалом сприятиме розвитку Європейського дослідницького простору в цілому.

Комюніке ЄК містить також рекомендації щодо збільшення бюджету міжнародного співробітництва на засадах, які Комісія запропонувала для Шостої рамкової Програми в галузі дослідництва та технологічного розвитку (на 25 %).

Підсумовуючи, варто зазначити, що прийняття такого документа свідчить про те, що сьогодні ЄК акцентує увагу на необхідності створення на базі досвіду та традицій європейського міжнародного науково-технологічного співробітництва моделі такого співробіт­ництва через запровадження Європейського дослідницького простору з міжнародним виміром. ЄК визнає, що задля досягнення зазначеного необхідно мати чітку та структуровану політику і відповідні інструменти її впровадження, зокрема:

- транснаціональний науково-технологічний діалог, ско­ординований з країнами-учасниками, та розвиток трансре-гіонального наукового партнерства;

- мобільність учених між Європою та третіми країнами;
- науково-технологічне співробітництво, яке сприяє сталому розвитку та соціально-економічному прогресу усіх партнерів такого співробітництва.

Україна та ЄС реалізують окремі науково-технологічні програми у сферах спільного інтересу. Співробітництво між Україною та ЄС у галузі науки та технологій розвивається в різних напрямах та умовах і базується на співробітництві та конкуренції. Набуття чинності УПС поєдналося із початком реалізації П'ятої рамкової програми для науково-технологічної діяльності ЄС (1998 - 2002). В її межах в Україну, Росію та інші країни СНД було спрямовано програму INCO. Частку для СНД обмежили до 106 млн евро на період 1999-2002 років; її було використано, в основному, для проектів INTAS (70 млн евро) та INCO - Copernicus (36 успішних проектів у відповідь на запити П'ятої рамкової програми). Інші проекти П'ятої рамкової програми також були відкриті для учасників» з України, але без фінансування ЄС.

Опираючись на вже набутий досвід, обидві сторони підготували та підписали 4 липня 2002 року Угоду між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво (Угода НТС) у рамках Шостого саміту Україна - ЄС у Копенгагені. Угода набула чинності 11 лютого 2003 р. і встановлює ширші рамки для співробітництва у сфері науки та технологій.

Вона надає українським організаціям можливість участі, на умовах послідовності - проект за проектом, у різних проектах ЄС у сфері науки та технологій найрізноманітніших галузей. Будь-які гранти, фінансові та інші внески ЄС у рамках наукового і техно­логічного співробітництва між Україною та ЄС звільняються Україною від митних платежів, будь-яких податків та зборів, ПДВ, податку на прибуток та інших податків подібної дії. Україна вирішила питання оподаткування грантів та імпортованого обладнання в рамках програми INTAS в Україні, особливо, що стосується імпортного мита. Подальший прогрес досягатиметься обома сторонами через пролонгацію Угоди НТС на додатковий п'ятирічний період. Для України на даний момент найвищим пріоритетом у цій сфері є відкриття Інноваційного центру для забезпечення ширшого співробітництва з ЄС у науково-технологічній сфері та сфері передачі технологій.

В Україні успішно функціонує Український науково-технологічний центр (УНТІД), створений у 1994 р. ЄС продовжив дію угоди про УНТЦ у 1998 році. У 2002 р. Угоду про УНТЦ ратифікував Уряд України після того, як його статут було доповнено статтею про захист прав інтелектуальної власності. Загальний внесок ЄС у цей міжнародний центр дозволяє фінансувати близько 20 проектів, що реалізуються колишніми військовими науковцями, вченими, які володіють знаннями про зброю масового знищення та ракетну техніку. Фонди використовуються також для підтримки намагань науковців спрямувати свою діяльність у мирні науково-дослідні розробки. Обидві сторони визнали важливість дотримання зобов'язань у рамках Угоди про УНТЦ для забезпечення ефек­тивного та безпроблемного функціонування Центру.

Стосовно України, з огляду на розширення ЄС та концепцію «Ширшої Європи», Директор Гендиректорату зовнішніх стосунків Х. Мінгареллі підкреслив, що допомога надаватиметься відповідно До зростаючих можливостей, пов'язаних із майбутнім розширенням ЄС, в тому числі у сфері транскордонного співробітництва. За­значене знайшло підтвердження у зростанні обсягів та розширенні сфер надання технічної допомоги ЄС, визначених у проекті Індикативної програми ТАСІС на 2004-2006 pp., обговорення та узгодження якої проводилося влітку 2003 року.

Для України, як і для інших країн СНД, у рамках науково-дослідницьких програм ЄК планується впровадження нових механізмів, що передбачає і здійснення спільних дослідницьких проектів з українськими партнерами на паритетних умовах. Політика ЄС у сфері науки і технологій щодо співпраці з третіми країнами, в тому числі й Україною, зазнала значних змін: створено рівноправні умови країнам-учасникам, країнам-кандидатам та третім країнам для участі у програмі, припинено практику застосування окремих умов та оголошення специфічних проектів для третіх країн.

Стосунки між Україною та ЄС у сфері дослідництва про­довжують динамічно поглиблюватися.

Проте, аби цей процес продовжувався і надалі, необхідно кардинально поліпшити фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків, так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової державної підтримки потребує фундаментальна наука, що є основою створення власних високих технологій і важ­ливим чинником оновлення наукового потенціалу. Необхідно зміцнити правові засади діяльності Національної академії наук України, посилити її роль у координації фундаментальних наукових досліджень, виробленні та проведенні державної політики в цій сфері.

На сучасному етапі актуалізується проблема зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, забезпечення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням та приладами, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування.

Необхідно підвищувати рівень комерціалізації результатів наукових досліджень, зменшувати інноваційні ризики високотехнологічних підприємств та венчурного капіталу за допомогою спеціальних фондів, ввести у практику державне замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій. Потребує удосконалення та розширення правова база інноваційної діяльності; міжнародної науково-технологічної кооперації; регулювання ринку інновацій; оцінки інтелектуальної власності, експорту й імпорту продукції, виробленої з її застосуванням; податкового, кредитного та страхового сти­мулювання інноваційних підприємств і організацій.

Визначальні складові інноваційного розвитку - інтеграція науки та виробництва, об'єднання промислового, банківського і торговельного капіталу у потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари та послуги. Відповідно організаційною основою реалізації інноваційної політики має стати створення фінансово-промислових груп, зокрема транснаціональних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків. У перспективі вони стануть стрижнем науково-технологічного та інноваційного процесу. Окремі з таких структур можуть формуватися і розвиватися через механізми вільних економічних зон.

Необхідно вжити усіх необхідних заходів для збереження кадрового потенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі в науковій та науково-технологічній діяльності, зокрема шляхом поповнення наукових організацій фахівцями, підготовленими за державним замовленням. Потрібно запровадити спеціальні гранти для молодих учених, створити спеціалізовані ради для захисту кандидатських і докторських дисертацій з новітніх спеціальностей, ширше практикувати підготовку кадрів вищої кваліфікації в зарубіжних навчальних закладах.

Входження освіти і науки України в європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку

Оскільки процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, базове значення у них повинна відігравати освіта. Сфера освіти та навчання УПС ще донедавна на рівні Україна - ЄС не розвивалася, а залишалася в полі зору місцевих, регіональних та національних ініціатив. У листопаді 2002 р. Україна подала пропозиції ЄС щодо подальшого розвитку співробітництва у цьому напрямі для розгляду в рамках відповідного підкомітету.

Україна та Євросоюз співпрацюють з метою підвищенняріння загальної освіти та професійної кваліфікаціїв Україні як у громадському, так і в приватному секторах. то передбачає:

- удосконалення системи вищої освіти та системи підготовки в України згідно сучасними вимогами, включаючи систему сертифікації вищих навчальних закладів і дипломів про вищу освіту;

- професійну підготовку керівників підприємств державного і приватного секторів та цивільних службовців у пріо­ритетних галузях, що мають бути визначені;

- співробітництвоміж навчальними закладами, (фірмами; мобільність для вчителів, випускників, адміністраторів,молодих учених і дослідників та молоді:

- сприяння навчанню в галузі європейських досліджень у відповідних закладах:

- навчання мовам країн ЄС;

- підготовку на курсах удосконалення майстерності перекладачів для poбoти на конференціях;

- підготовку журналістів та викладачів.

Співробітництво в галузі освіти, науки і техніки згідно з УПС включає обмін науковою і технічною інформацією; спільну діяльність у галузі ДТР: діяльність у контексті професійної підготовки та програм мобільності для науковців, дослідників та технічного персоналу, які беруть участь у, ДТР з обох сторін.

Такс співробітництво сьогодні набирає форму діяльності, що включає в себе галузь освіти і або професійної підготовки. Сторони, на основі взаємної домовленості, можуть здійснювати науково-технічне співробітництво і в інших формах. При здійсненні такого співробітництва особлива увага звертається на працевлаштування науковців, інженерів, дослідників та технічного персоналу, зайнятих або тих. Ідо були зайняті, дослідженнями в галузі виробництва зброї масового знищення.

Програма ЄС ТЕМПУС та проекти в рамках програми ТАСІС (основними елементами

співробітництва у сфері освіти І а навчання. Україну залучено до програми ТЕМПУС з 1993 р. Основними пріоритетами до 1999 р. (ТЕМІІУС II) були підвищення рівня менеджменту в університетах, реструктуризація та розроблення навчальних програм, підвищення кваліфікації вчителів, її метою є удосконалення системи вищої освіти, включаючи систему уніфікації; співпраця між навчальними закладами, між навчальними закладами та фірмами; викладання «європейських дисциплін» для викладачів.

З 1998 р. в рамках програми ТЕМПУС витрачено 22,5 млн евро га реалізовано 43 проекти співробітництва (TEMPUS II та III). Основним пріоритетом залишається співпраця у сфері вищої освіти, яка з 2000 р. включає І. зв. «проекти інституціональної побудови», метою яких г розширення кола учасників поза рамками традиційної академічної спільноти та забезпечення навчання державних службовців, професійних асоціацій та соціальних партнерів. Програма ІТМІІУС зробила значний внесок для стимулювання академічного обміну, зокрема, сучасні навчальні методології і навчальні програми в Україні ліцензуються та виконуються.

Основними документами ЄС, на підставі яких Україні надасться технічна допомога, є «Стратегія на період 2002-2006 pp.» І а Національна індикативна програма на 2002-2003 pp. для України, схвалені на засіданні Комітету ТАСІС у листопаді 2001 р. у вигляді Національної програми дій. Цю програму розроблено відповідно до положень вищезазначених стратегічних документів.

Нею підтримуватимуться проекти у трьох основних напрямках: підтримка інституційної, правової та адміністративної реформи; підтримка розвитку приватного сектору; подолання соціальних наслідків перехідного періоду.

Протягом 1992-2001 pp. у вигляді надання технічної допомоги Україна отримала 1 млрд евро, в т. ч. понад 450 млн евро в рамках національних програм ТАСІС, а решту - - в рамках програм регіонального, прикордонного співробітництва, програми ядерної безпеки.

Осередком освітніх та наукових процесів у контексті євроінтеграції (Науково-технологічний центр в Україні — міжурядова неприбуткова організація, діяльність якої спрямована на запобігання розпов­сюдженню зброї масового знищення. Центр координує зусилля багатьох країн, міжнародних організацій та приватного сектору задля надання можливостей ученим з України, Азербайджану, Грузії та Узбекистану спрямувати свої таланти та здібності на мирні наукові розробки. Центр зініціював перший візит Міністра освіти й науки до інституцій ЄК у Брюсселі для участі в роботі семінару «Український Науково-Технологічний Центр як інструмент розвитку партнерства між Україною та ЄС у сфері досліджень». Під час проведення зустрічей з питань співробітництва у сфері досліджень обговорювалися такі питання:

- імплементація відновленої Угоди між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво;

- створення Спільного (Україна - ЄС) Комітету зі спів­ робітництву у сфері науки і технологій;

- запровадження плану дій щодо розширеного спів­робітництва між Україною та ЄК у сфері науки і технологій та створення спільної робочої групи на рівні експертів;

- створення Українського інформаційного центру з роз­повсюдження інформації про конкурси та умови участі у Шостій рамковій програмі ЄС з питань досліджень та технологічного розвитку - участь у проекті створення інформаційної мережі

ІНТАС.

На зустрічі Міністра освіти і науки України В. Кременя з Комісаром з питань освіти і культури ЄК В. Редінг обговорено широке коло питань співпраці у сфері освіти. Серед них: імплементація в Україні Програми ЄС ТЕМПУС, співпраця в рамках Болонського процесу, метою якого є створення спільного європейського простору вищої освіти. Комісар В. Редінг проінформувала українську делегацію про нову програму ЄС «Світ Еразма» для аспірантів та вчених з третіх країн, які вирішили продовжити своє навчання в європейських університетах.

26 червня 2003 р. Європейською Комісією були затверджені проекти, які отримали гранти за програмою ТЕМПУС. Серед пріоритетних напрямків, що реалізуються в рамках проектів, впровадження сучасних навчальних технологій, створення та застосування новітніх методів управління навчальним процесом, відновлення тісної співпраці між університетами та промисловістю, що передбачає пожвавлення інноваційної діяльності.

Українські вищі навчальні заклади братимуть участь у реалізації 12 (як головні партнери) та 2 (як учасники консорціуму партнерів) проектів:

1.Створення мережі «об'єднаних пунктів» з метою поширення практики використання інформаційних технологій в управлінні діяльністю університетів. Започаткування діяльності Лабораторії іспитів програмного забезпечення для підтримки діяльності мережі«об'єднаних пунктів» (Херсонський державний педагогічний університет, Харківський національний університет, Запорізький» державний університет).

2. Централізована електронна бібліотека для користування електронною літературою при відкритому та дистанційному навчанні. Мультимедійна комунікаційна мережа, що поєднує університети, промисловість та сферу управління. Поліпшення комунікаційного
зв'язку між Україною та країнами ЄС (Національний університет «Києво-Могилянська Академія», Національний університет «Острозька Академія»).

3. Вища освіта та ринок праці в галузі охорони довкілля (Харківська державна академія муніципального господарства).

4. Ефективне виробництво зернових культур у фермерських господарствах (Білоцерківський державний аграрний університет).

5. Застосування інформаційних технологій у діяльності університетських бібліотек (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»).

6. Створення франкофонійного напрямку в архітектурі (Придніпровська Академія цивільного будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ).

7. Сприяння розвитку ефективного підприємництва в Україні (Харківська державна академія муніципального господарства).

8. Освіта і підготовка фахівців у галузі європейських наук (Донецький національний технічний університет, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, м. Луганськ, Національний технічний університет «Харківський політехнічний
інститут»).

9. Журналістика та навчання в галузі ЗМІ - шляхи до демократії (Запорізький державний університет).

10. Електронне навчання. Віртуальна юридична бібліотека та юридичний консультаційний центр (Національна юридична академія України, м. Харків).

11.Нові навчальні програми в галузі міжнародного економічного права в Київському національному економічному університеті (Київський національний економічний університет).

12.Підготовка фахівців у галузі бізнесу, управління та інформаційних технологій (Житомирський державний технологічний університет, Донецька державна академія управління, Європейський університет, м. Київ, Запорізький державний університет). Розвиток мережі навчальних закладів для професійної перепідготовки в галузі управління прикордонними водними ресурсами (Український національний університет водних ресурсів і при­родокористування, м. Рівне).

13.Стратегічне планування менеджменту (Одеський державний економічний університет).

За результатами виконання проекту ТЕМПУС «Європейські економічні студії і відносини у сфері бізнесу» створено Центр європейських і міжнародних студій, уперше в Україні розпочато підготовку магістрів з європейських студій за спеціальностями «Державна служба» (спеціалізація «світова та європейська інтеграція»), «Міжнародна економіка» (спеціалізація «європейська економіка»), «Фінанси» (спеціалізація «європейські фінанси»).

Пріоритетом у міжнародній діяльності стала співпраця Міністерства освіти і науки України з Європейським Союзом. Перший заступник Міністра освіти і науки Віталій Журавський зазначає, що минулого року Європейська Комісія прийняла нові рамки своїх взаємовідносин з Україною через тісну економічну інтеграцію, сталий розвиток та забезпечення політичної підтримки і допомоги. Статус «сусідства» відкриває для України, зокрема, нові можливості для інтеграції у європейський освітній та науковий простір, доступу до інструментів і програм Європейського Союзу, в тому числі -освітніх.

За підтримки Європейського Фонду Освіти в країні продовжується реалізація проекту «Реформування професійно-технічної освіти в Україні» в галузі сільського господарства, транспорту і туризму за участю Міністерства освіти і науки України, навчальних закладів Франції, Італії, Австрії, Угорщини, Польщі та Міжнародної Організації Праці. До його реалізації залучено професійно-технічні навчальні заклади м. Києва, Вінницького, Львівського, Закарпатського регіонів та м. Одеси.

Заходи, заплановані щодо здійснення одного з напрямків проекту - «Туризм», - сприятимуть удосконаленню підготовки спеціалістів на основі нових технологій у сфері обслуговування туристів з урахуванням збільшення кількості осіб, які відвідуватимуть регіони України.

Іншим напрямом реалізації проекту «Реформа професійно-технічної освіти в Україні» є сільське господарство, головне завдання якого - підготовка робітників, здатних працювати в умовах ринкової економіки. Вищезазначений проект продовжено на два роки з метою завершення впровадження нових експериментальних програм з підготовки фахівців аграрного профілю, здатних організувати і вести фермерське господарство в сучасних умовах.

Міністерство має наміри розглянути можливість участі України у таких спільних програмах та проектах Європейського Союзу, як «СОКРАТЕС» - європейська програма освіти, спрямована на розвиток європейського виміру та підвищення якості освіти шляхом заохочення співробітництва між країнами-учасницями; «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ» - програма у сфері професійної освіти та підвищення кваліфікації, спрямована на розвиток кар'єри і надання можливостей для стажування в європейських компаніях. Програма «Молодь» - мобільність та неформальна освіта, орієнтована на молодь віком від 15 до 25 років, відкриває можливості для молодих людей брати участь у групових та індивідуальних навчальних програмах і добровільних роботах. Програма «MEDIA PLUS» передбачає співробітництво в галузі засобів масової інформації, яке здійснюється на основі Угоди з ЄС.

Розроблено «Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 - 2007 роки». В межах її виконання Міністерство освіти і науки прагне досягти відповідності між змістом навчання і знаннями, уміннями та навичками, необхідними для певної професійної діяльності, і наближення їх до європейських стандартів. Впровадження результатів виконання Державної програми сприятиме створенню умов для входження України в європейський економічний, політичний, науковий та освітній простір і наближенню до реалізації стратегічної мети держави - інтеграції в Європейський Союз та НАТО.

Міністерство освіти і науки України бере також активну участь у виконанні «Державної програми інформування громадськості України щодо питань європейської інтеграції на 2004-2007 роки». У навчальних закладах України проводяться уроки, лекції, круглі столи, засідання клубів, присвячені Дню Європи та висвітленню сутності і ролі Європейського Союзу у сучасному світі. Школярі та студенти під час вивчення історії розглядають спеціальні теми: «Сучасні європейські спеціалізовані організації та Україна», «Етапи євроінтеграції», «Європейський Союз та вектори зовнішньої політики України», «Україна і питання європейської та міжнародної безпеки», а студенти та аспіранти розробляють такі теми курсових і дипломних робіт, як «Історія Європарламенту», «Україна і НАТО:

шляхи до співробітництва» тощо. Теоретичні і практичні проблеми євроінтеграції, діяльність урядів і політиків Європи розглядаються і у спецкурсах «Міжнародні відносини в епоху глобалізації», «Політичні системи зарубіжних країн», «Політичні портрети лідерів країн Західної, Центральної і Південно-Східної Європи» та ін.

Значна увага приділяється проведенню громадських читань з проблем європейської інтеграції, оскільки ми вважаємо активну участь громадян України у цих процесах головною передумовою прискорення євроінтеграційних процесів.

Розвиток транскордонного співробітництва та розширення міждержавних стосунків з країнами-учасниками ЄС та країнами-кандидатами на вступ до ЄС сприятиме підвищенню ефективної реалізації нами практичних завдань щодо впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенню власних освітніх здобутків у Європейському Союзі та країнах-кандидатах на вступ до ЄС, а також зростанню в Україні євро­пейської культурної ідентичності та інтеграції до загаль­ноєвропейського інтелектуально-освітнього і науково-технічного середовища.

Водночас, планом заходів спільної програми співробітництва між Європейською комісією та Радою Європи щодо зміцнення демократичної стабільності в Україні передбачено проведення експертизи українського чинного законодавства в галузі освіти на відповідність європейським нормам і стандартам, проведення семінарів, круглих столів з громадянської освіти, вивчення історії та освіти національних меншин.

У доповіді міністра на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки (27 лютого 2004 р., м. Одеса) «Підвищення ефективності вищої освіти і науки як дієвого чинника суспільного розвитку та інтеграції в європейське співтовариство» зазначалося, що в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства все вагомішими стають загальноцивілізаційні тенденції розвитку, властиві для XXI століття. Передусім - це тенденція зближення націй, народів, держав через створення спільного економічного, інформаційного, а зважаючи на вимоги Болонського процесу, й освітнього простору Європи. Друга тенденція - це перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій і формування суспільства знань. Ці та інші тенденції висувають в якості основних пріоритетів освіту і науку, як сфери, що забезпечують розвиток людини і суспільства. У зв'язку з цим 2004/05 навчальний рік оголошено роком посиленої уваги до новітніх технологій навчання. Поштовхом для нових кардинальних змін має послужити проведення педагогічного експерименту з кре­дитно-модульного навчання, яким нині охоплено майже п'яту частину вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації.

Як визначальний аргумент наведено той факт, що кредитно-модульна система підготовки фахівців - це не тільки один із шляхів оптимізації навчального процесу, це - визнаний у Болоньї європейський стандарт та інструмент реалізації завдань мобільності студента і викладача, а, отже, - і важливий чинник входження національної системи освіти до спільного європейського простору. Кредитно-модульна система підготовки фахівців відкриває нові можливості для розвитку системи вищої освіти, тому розглядається питання про беззаперечне її запровадження (такої системи) у структуру навчального процесу; до цього закликають і країни-учасниці Болонського процесу.

Ще у 2003 р. було розпочато активні переговори з міністрами освіти країн-учасниць Болонського процесу. Протягом 2003-2004 pp. проведено численні зустрічі з чільними керівниками Ради Європи, Євросоюзу та ЮНЕСКО, тому освітянський загал України повинен докласти максимум зусиль, аби на наступній Конференції Міністрів у травні 2005 року в м. Берген (Норвегія) Україна стала повно­правною учасницею Болонського процесу.