Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність та правове підґрунтя соціально-педагогічного забезпечення прав дітей

Читайте также:
  1. I. Сутність ринку та її функції
  2. IХ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ
  3. VII. Забезпечення
  4. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ
  5. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
  6. Адміністративно-правове регулювання у галузі освіти і науки.
  7. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ
  8. АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
  9. Аналіз інформаційно – аналітичного забезпечення загального відділу у Надвірнянській райдержадміністрації
  10. АНАЛІТИЧНЕ ТА КОНСАЛТИНГОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Головним міжнародним документом, з якого розпочалося формування системи міжнародних стандартів щодо захисту прав дітей, є Конвенція ООН про права дитини (1989 р., ратифікована Україною в 1991 р.).

В Конвенції ООН про права дитини наголошується, що “дитиною є будь-яка людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, стосовно даної дитини вона не досягає повноліття раніше”. Можна сказати, що діти – це особлива соціально-демографічна група населення, яка, маючи вікові межі від народження до 18 років, має і свої специфічні потреби, інтереси та права, але не володіє достатньою спроможністю відстоювати і захищати їх перед суспільством [2].

Для розкриття сутності соціально-педагогічного забезпечення прав дітей зробимо короткий аналіз досліджуваної проблеми в історичному аспекті.

Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали їх не зрілими та не раціональними. Дорослі мали повну владу над дітьми, а дітям нічого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необізнаність населення про права та обов’язки дітей, необізнаність самих дітей завжди залишалась і залишається актуальною проблемою нашого суспільства.

З плином часу ситуація поступово змінювалась. На початку століття права дитини розглядалися, в основному, як міри по захисту від рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх, повної влади батьків, економічної експлуатації.

Аналізуючи історичні аспекти проблеми забезпечення прав дитини, першими спробами було створення пакету норм, які регламентували міжнародний захист дітей, зроблені Лігою націй відразу після закінчення Першої Світової війни. При цьому в самому Статуті Ліги націй не було позицій, які б безпосередньо стосувалися захисту дітей. Проте в межах правово-творчої діяльності цієї міжнародної організації були підписані угоди про припинення торгівлі жінками і дітьми. Найбільш істотним актом щодо захисту дітей, прийнятим за підтримкою Ліги націй, стала Женевська декларація 1924 року. Після Другої Світової війни ООН (створена у 1945 році) прийняла у 1948 році Загальну декларацію прав людини, в якій зазначалося, що діти повинні бути об’єктом особливого нагляду і допомоги.

У 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини, яка мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву владу й уряд визнати викладені в ній права свободи й дотримуватися їх. Це були 10 соціальних й правових принципів, які значно вплинули на політику, справи уряду і людей в усьому світі [3].

Основним правовим принципом захисту дітей є рівність прав усіх дітей. Так, у ст. 1 Декларації прав дитини 1959 року проголошено, що перелічені в Декларації права повинні визнаватися за усіма дітьми, без будь-яких винятків та обмежень. Особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав, щоб були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і повноцінного розвитку дітей. Якнайкраще забезпечення інтересів і потреб дитини – ось головний пріоритет у захисті прав дитини [4].

Положення про те, що дорослі мають враховувати думку і погляди дітей, якщо приймаються будь-які рішення в інтересах дітей, уперше з'явилося в Конвенції ООН про права дитини. Відповіднодо зазначеного міжнародного документу, участь є моральним і юридичним правом для всіх дітей, вона свідома і не може бути примусовою. Положення Конвенції стали основою для розвитку участі дітей в різних країнах світу: «Держави-учасники забезпечують дитині,здатній сформувати свої власні погляди, право вільно виражати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому її поглядам приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості» (стаття12); «Дитина має право вільно висловлювати свою думку; це право включає свободу шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованих формах, у формі витворів мистецтва або за допомогою засобів на вибір дитини» (стаття 13) [6; ст. 10-11].

Конвенція ООН про права дитини вперше піднесла права дитини у ранг її потреб.

Беручи до уваги єдність біологічного, психічного і соціального, у структурі особистості виокремлюють біогенні, психогенні й соціогенні потреби.

Бігенними потребами дитини є потреби у: повноцінному харчуванні, здоровому сні, відпочинку та розвитку.

Психогенні потреби дитини насамперед стосуються всіх аспектів її когнітивного розвитку.

Соціогенні потреби цепотреби у стабільних і теплих стосунках з батьками/опікунами, братами/сестрами; у дружбі з однолітками та іншими значущими особами; у незалежності, визнанні іншими, самоствердженні тощо). При цьому доведено, що результатом такої вищої соціогенної потреби, як самоствердження дитини є власна гідність – основа духовної свободи, яка не мислиться без усвідомлення особистістю своїх прав та обов’язків [19; 25; с. 849].

У своїх наукових доробках Ж.В.Петрочко співвіднесено потреби дитини з її правами, окресленими у Конвенції ООН про права дитини. Отже:

- біогенним потребам дитини відповідають право на життя (ст. 3), на розвиток (ст. 6), право на медичну допомогу (ст. 24), право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного та соціально розвитку (ст. 27) та ін.;

- психогенним – право отримати відповідну інформацію (ст. 17), свобода думки, совісті та релігії (ст. 14), право на освіту (ст. 28), розвиток особистості, талантів, розумових та фізичних здібностей (ст. 29), право на відпочинок, дозвілля (ст. 31) та ін.;

- з соціогенними потребами дитини співпадають такі права – недискримінація (ст. 2), захист від зловживань та недбалого поводження (ст.19), на сімейні зв’язки та піклування з боку батьків (ст. 5, 7-10, 18, 21, 25), право не бути скривдженою (ст. 37) та ін. [7].

Отже, в основі прав дитини лежать її потреби. Відповідно сукупність актуалізованих прав залежить від виявлення фактів порушення потреб та інтересів дитини, що перешкоджають її розвитку. З цього приводу класик філософії права Є. Н. Трубецький зазначав: «Право – насамперед явище психологічне. Первинним джерелом права завжди є наша свідомість. Тому сила і дієвість усякого права права обумовлюється внутрішнім велінням» [8, с.411].

Враховуючи зазначено ми поділяємо думку, що права дитини -гарантовані державою можливості задоволення потреб, що дають змогу дитині розвиватися відповідно до віку та індивідуальних задатків. Доведено, що потреби як змістове ядро й внутрішнє веління обумовлюють силу й дієвість права. Відтак, з погляду соціальної педагогіки, основа забезпечення прав дитини – насамперед виявлення її потреб, без задоволення яких не оптимізується соціалізація підростаючої особистості [9, с. 13].

Іншими словами, права дітей – це базові потреби, без задоволення яких дитина не може нормально жити, розвиватися; це необхідності, що є не лише стартом повноцінного життя, а й базою для подальших новоутворень, надбань особистості у старшому віці. Оцінка потреб – базова і стартова технологія соціально-педагогічної роботи з дитиною, яка опинилася у складних життєвих обставинах [7].

Про те, що сім’я є запорукою успішної соціалізації дитини, соціально-виховним розвивальним середовищем, в якому формується її правосвідомість, система цінностей та норм поведінки, можна сказати виходячи з того, що у сім’ї відбувається перше знайомство майбутнього громадянина держави із правами людини; сім’я є первинним та основним виховним середовищем дитини, де формується система цінностей та норм поведінки, де дитина вчиться бути відповідальною особистістю та громадянином, а батьки виступають прикладом та вихователями правової культури.

Отже, відповідно до цього комплексною складною життєвою обставиною для дітей є відсутність сприятливого сімейного середовища. В результаті чого, як правило, порушуються основні права дітей на: здоровий розвиток (стаття 6 Конвенції ООН про права дитини); збереження індивідуальності (статті 7, 8); захист від зловживань та недбалого поводження (стаття 19); гідний рівень життя (стаття 27); захист від найгірших форм дитячої праці, різних форм експлуатації (стаття 32); недискримінацію (статті 2, 30); всебічну участь у культурному й творчому житті (стаття 30) тощо. Емоційна прив’язаність таких дітей до батьків втрачена або ослаблена; їм притаманні порушення психоемоційної сфери, зниження рівня самоконтролю, неврівноваженість, відчуття малоцінності своєї особистості, відхилення в соціальній поведінці, відмежування від соціальних зв’язків з навколишнім світом, низький рівень правової культури. Бездоглядних та безпритульних дітей, а також вихованців закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визнано найуразливішою групою щодо забезпечення прав, оскільки через відсутність сімейного оточення їхні права порушуються найчастіше [15].

Отже, можемо зазначити що, забезпечення права дитини на зростання у сприятливому сімейному середовищі – “захисне” право, гарантія реалізації інших прав та свобод дитини.

За останній час соціально-педагогічне забезпечення прав дітей в Україні значною мірою обумовлюється соціально-економічними чинниками, соціокультурними особливостями середовища, та знаходить своє відображення у соціальній політиці держави. Тому соціально-педагогічне забезпечення прав дітей було нами розглянуте в широкому і вузькому значеннях.

У широкому значенні – це система скоординованих взаємодій соціальних інституцій, різнорівневе функціонування якої створює сприятливі умови для задоволення потреб дитини, реалізації нею гарантованих державою можливостей скористатися усіма соціально-економічними, культурними та іншими благами в своїх найкращих інтересах й інтересах суспільства.

Соціально-педагогічне забезпечення прав дітей у вузькому значенніце різновид соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на реалізацію, охорону й захист прав дітей, що здійснюється командою фахівців соціальної сфери на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії з дитиною та її сім’єю [9, с. 18]. Саме це визначення було взято як основне у нашому магістерському дослідженні.

Основа соціально-педагогічного забезпечення прав дітей – продуктивна взаємодія між соціальними інституціями (органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, державними та неурядовими організаціями, закладами та установами), що розгортається на різних рівнях [9].

На основі проведеного аналізу, нами було визначено контекст соціально-педагогічне забезпечення прав дітей, який передбачає оволодіння фахівцями соціальної сфери технологіями забезпечення прав дітей, що концентруються на сильних сторонах підростаючої особистості, її сім’ї, ресурсах інших інституцій, громади для підвищення рівня життя дитини, подолання складних життєвих обставин. Однією із технологій, безперечно, є оцінка потреб дитини та її сім’ї (її сутність і зміст будуть розкриті в наступних параграфах).

Соціально-педагогічне забезпечення прав дітей в сім'ях, які опинилися в складних життєвих обставинах, здійснюється на чіткому нормативно-правового підґрунті.

Варто зазначити, що після ратифікації Конвенції ООН про права дитини Україна поряд з іншими країнами світу активно розбудовує своє національне законодавство щодо забезпечення прав дітей відповідно до міжнародних документів. Зокрема, були прийняті: Довгосторокова програма поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства; Концепція державної сімейної політики; Закони України «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»; Сімейний кодекс України та інші документи.

На сучасному етапі розвитку України під час вибудовування законодавчого механізму забезпечення прав дітей смисловий акцент зроблено саме на закріпленні унормативно-правових документах України права дитини зростати в сімейному оточенні. Так, надання соціальних послуг особам та сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, регулюється Законами України «Про соціальні послуги» (від 19.06.2003 р. № 966-ГУ), «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю» (від 21.06.2001 р. № 2558-111), наказом Мінсім’ямолодьспорту, МОЗ, МОН, Мінпраці, МВС, Мінтрансу та Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. № 1983/388/452/221/556/596/106 «Про Порядок взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» та наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді «Про затвердження порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах» від 25.04.2008 р. № 1795 та іншими нормативно-правовими актами [5].

Окрім законодавчого забезпечення, створені спеціальні комісії: Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства, Міжвідомча комісія з питань сімейної політики, які беруть участь у схваленні щорічної державної доповіді про становище дітей та сімей в Україні [1].

Таким чином, можемо зазначити той факт, що забезпечення прав дітей в сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах, стало найважливішим обов’язком нашої держави.

 




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 55 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав