Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особливості оцінки потреб дитини та її сім’ї як технології забезпечення прав дитини

Читайте также:
  1. A) отношением сбережения и потребления;
  2. A) увеличивается, так как объем потребления увеличивается;
  3. C. Употреблением рыбы
  4. D) фиксированных объемов, отвечающих минимально допустимому потреблению.
  5. I-я группа - лица, употребляющие алкоголь редко (праздники, торжества, не чаще 1 раза в месяц) в небольшом количестве (2-3 рюмки вина или крепких напитков).
  6. I. Территориальное управление Роспотребнадзора
  7. I.3.Особливості політичного становища гетьманів у 1648-1667 роках.
  8. II подразделение — производство предметов потребления.
  9. II. Современная ситуация в Российской Федерации, связанная со злоупотреблением алкогольной продукцией
  10. III. Цели и задачи реализации государственной политики по снижению масштабов злоупотребления алкогольной продукцией и профилактике алкоголизма среди населения Российской Федерации

 

Не вдаючись до детального аналізу дефініцій «потреби» з позиції філософії, психології, соціології, ми можемо зазначити що, потреби виступають як стани особистості, через які здійснюється регуляція поведінки, визначається напрям думок, почуттів та волі людини. Потреби формуються і задовольняються у конкретному середовищі, набираючи форму, зміст, обумовлюються цим середовищем.

Потреби – об’єктивний нестаток організму в певних умовах, який забезпечує його життя і розвиток. Кількісні та якісні характеристики потреб дитини визначаються індивідуально. Нерідко на такий «набір»впливають не стільки психологічні особливості дитини, скільки обставини її житя, соціальний досвід [27, с. 69]. Потреба – необхідність чогось, яка вимагає задоволення; внутрішня спонука активності, котра є джерелом розвитку особистості.

Потреби можна найбільш загально згрупувати як біологічні і соціальні. Вони зумовлюються віковими особливостями людини, її соціально-психологічними характеристиками, інтенсивністю особистісного розвитку, соціальним контекстом.

Реальні потреби та інтереси дитини накладають відбиток на її праворозуміння. Потреби людини і засоби їх задоволення є продуктами суспільного життя, вони розвиваються у процесі розвитку соціальних відносин [7].

Потреби є такими станами особистості, через які здійснюється регуляція поведінки, визначається напрям думок, почуттів і волі людини. Разом з тим потреби формуються і задовольняються у конкретному середовищі, набираючи форму, зміст, обумовлюючись цим середовищем. Отже, “потреби – об’єктивний нестаток організму в певних умовах, який забезпечує його життя і розвиток”.

Під час вивчення теоретичних матеріалів, ми з'ясували, що проблематикою щодо забезпечення потреб дитини в сім'ї, займався відомий український педагог К. Д. Ушинський. З цього приводу він писав: “Вихователь повинен прагнути пізнати людину, яка вона є в дійсності, зі своїми слабкостями і в усій її величі, з усіма дрібними потребами і всіма великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати спонукальні причини найбільш бридких і найбільш високих дій, історію зародження злочинних і великих думок. Тільки тоді він буде в змозі черпати в самій природі людини засоби виховного впливу” [18, с. 368].

Особливу увагу приділяв потребам дитини В. О. Сухомлинський. Педагог розумів, що саме задоволення потреб лежить в основі будь-якої діяльності, бо вони – рушій людського життя [19, с. 442].

У свою чергу, І. Д. Бех звертає увагу на те, що “коли не створити дитині адекватних форм реалізації її вікових потреб, то саме ці потреби не зникнуть, а шукатимуть інших форм реалізації, не виключаючи й асоціальних” [23, с.144].

З позиції психології, потреба є комплексною психофізичною реакцією (яка включає в себе, безперечно, і свідомість) на відповідність між позитивно сприйнятим предметом і негативним відчуттям відсутності чогось.

З позиції філософії, потреба – це відображення суб’єктом діалектичної суперечності двох протилежностей: відсутність чого-небудь та ідеальне утворююче, що могло б цю відсутність заповнити [22, с. 208-227].

Соціологія розглядає потребу як нестаток чого-небудь, що необхідне для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому, як внутрішній пробуджувач активності особистості. Потреба – стан нестатку, який стимулює діяльність, спрямовану на заповнення цього нестатку [20].

Ознайомившись з різними поглядами щодо поняття потреба дитини, нами був запропонований висновок, про те, що оцінка потреб клієнта як компонент процесу оцінювання проводиться з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втручання, спрямованих на покращання ситуації в сім’ї або поведінки її членів. За таким визначенням ми пропонуємо розглядати оцінку потреб як:

- технологію, що забезпечує надання якісних послуг;

- складову і першооснову ведення випадку;

- процес збору, узагальнення та аналізу інформації щодо клієнта.

Зокрема, як технологія, що забезпечує надання якісних послуг, оцінка потреб допомагає:

- виявити потреби дитини та проаналізувати здатність батьків їх задовольняти;

- визначити складні життєві обставини, які клієнт не може подолати самостійно;

- встановити межі втручання спеціалістів;

- визначити перелік необхідних послуг і коло спеціалістів для соціального супроводу сім’ї.

У Законі України «Про соціальну роботу з сімями, дітьми та молоддю» дається юридичне визначення оцінки потреб як процесу збору, узагальнення та аналізу соціальними працівниками інформації щодо стану та життєвих обставин об’єкта соціальних послуг з метою визначення видів та обсягів послуг, їх впливу на процес подолання складних життєвих обставин [14].

Відповідно до цього, ми вказуємо, що оцінка потреб – це гнучкий процес збору, узагальнення та аналізу інформації щодо стану клієнта з метою визначення необхідних видів та обсягів послуг, їх впливу в ході подолання складних життєвих обставин, у яких він опинився. При цьому потреби клієнта є предметом оцінки, а сам клієнт – її об’єктом.

На основі вивченого нами матеріалу, було сформоване таке визначення поняття оцінки потреб:

Оцінка потреб дитини та її сім’ї – це процес збору, узагальнення та аналізу інформації щодо розвитку дитини, батьківського потенціалу, факторів сім’ї та середовища, підготовки висновків та рекомендацій для прийняття рішень в найкращих інтересах дитини щодо надання відповідних соціальних послуг. З даного визначення можна сформувати мету.

Метою оцінки потреб є визначення необхідних стратегій втручання, видів соціальних послуг, соціальної допомоги, спрямованих на забезпечення прав дитини, подолання складних життєвих обставин дитини та її сім’ї або мінімізацію їх наслідків.

Оцінка потреб базується на принципах та етичних цінностях соціальної/соціально-педагогічної роботи, основними з яких є:

- пріоритетність інтересів дитини;

- розуміння дитини та її потреб у контексті її соціальних зв’язків і життя в сім’ї, громаді;

- гуманність;

- гарантований захист прав дитини;

- активна участь дитини, батьків або осіб, які їх замінюють, громади у процесі оцінки потреб і ухваленні рішень;

- доступність;

- добровільність;

- комплексність, конфіденційність, безоплатність;

- партнерство.

Для впровадження такої технології, як оцінка потреб, у практику соціально-педагогічної роботи, необхідними нормативно-правовими підставами, є положення законів України «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сімями, дітьми та молоддю»; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення соціальної роботи з сімями, дітьми та молоддю, які перебувають у складних життєвих обставинах»; Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сімями, які опинилися у складних життєвих обставинах, затвердженого наказом Міністерства України у справах сімї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоровя, Міністерства праці і соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства транспорту і зв’язку України, Державного комітету з виконання покарань.

Наступним нашим кроком у роботі із оцінкою потреб дитини та сім'ї, є вивчення Моделі оцінки потреб дитини (А. Маслоу).Основу концепції оцінки потреб дітей та їхніх сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, становить «Модель оцінки», розроблена Департаментом охорони здоров’я Об’єднаного Королівства Великобританії та Ірландії (див. рис. 1).

Рис. 1. Модель оцінки потреб дитини та її сім’ї

 

Дана модель як матриця дає можливість зрозуміти, що відбувається з усіма дітьми, хай би в яких середовищах вони виховувались, тому є універсальною. «Модель оцінки» розроблялася з розумінням того, що увага фахівців сфери охорони дитинства має зосереджуватися на усвідомленні потреб дитини та сприятливих умов її виховання і розвитку. Вона базується на трьох основних компонентах:

- потреби дитини для розвитку;

- батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися про дитину, виховувати і розвивати її, задовольняти потреби);

- фактори сім’ї та середовища.

Підхід до надання соціальних послуг на основі з’ясування індивідуальних потреб клієнта вимагає від практиків соціальної роботи визначати унікальні характеристики потреб кожної окремої особи й у відповідь на ці потреби потрібно розробляти індивідуальні, заходи у межах узгодженої місцевої політики та наявних ресурсів.

Вивчаючи роботу фахівців із соціальної роботи із сім'ями, ми визначили що, оцінка починається, як правило, після звернення клієнта або зацікавленої особи, організації, громади. Завданнями такої експрес-оцінки є:

- з’ясування основної інформації про клієнта, його проблеми та потреби, причини звернення;

- уточнення (в разі потреби) інформації про клієнта та його оточення в інших відомствах;

Оцінка має певні етапи здійснення: звернення (інформація/повідомлення) – триває 1 день; початкова оцінка – триває до 7 днів; комплексна оцінка – триває до 30 днів.

Етап початкової оцінки передбачає збір і аналіз первинної інформації, отриманої з різних джерел (люди, організації, установи, які працюють із дорослими та дітьми або співпрацювали з ними в минулому, а також представники громади, родичі, сусіди тощо). Предметом інформації можуть бути не тільки загальні дані про умови проживання, соціальний статус, матеріальні можливості клієнта, а й його знання, вміння, позиції, поведінка тощо. Однак важливо не покладатися цілковито на отриману інформацію, оскільки вона може бути застарілою або викладеною з суб’єктивної точки зору [21; с. 148].

До питань початкової оцінки ми відносимо: значні події (позитивні – негативні) в житті клієнта; взаємостосунки клієнта з найближчим оточенням; прояви неадекватної поведінки тощо.

Фахівець повинен з’ясувати:

- чи дитина, сім’я насправді потребують допомоги, соціального супроводу;

- чи є необхідність негайних дій;

- основні проблеми розвитку дитини, здатності батьків реагувати на них та інші фактори, що негативно впливають на дитину;

- які послуги необхідно надати клієнтам;

- чи необхідно проводити комплексну оцінку потреб дитини та її сім’ї.

Результати початкової оцінки можемо визначити такі:

а) завершення роботи з клієнтом (якщо зміст його звернення не відповідає критеріям діяльності служби) або переадресація до іншої соціальної служби;

б) термінове реагування на звернення і відкриття супроводу (якщо, наприклад, є загроза життю дитини);

в) ініціювання проведення комплексної оцінки (тобто прийняття рішення щодо відкриття супроводу.

Під час вивчення комплексної оцінки нами було визначено, що така форма роботи створює реальну можливість для розробки стратегії втручання в існуючу ситуацію з метою забезпечення найкращих інтересів клієнта. Вона спрямована на поглиблене вивчення усіх аспектів потреб дитини та спроможності її батьків/опікунів відповідно реагувати на ці потреби через призму ресурсів родини як мікро- так і макро-середовища. Змістом комплексної оцінки є детальний аналіз індивідуальних потреб клієнта, потенціалу його найближчого оточення, можливостей громади, суспільства змінити ситуацію на краще.

Передумовою комплексної оцінки, на нашу думку є планування, а саме: проведення аналізу можливостей участі відповідних фахівців і організацій у здійсненні оцінки і подальшої індивідуальної роботи з клієнтом; відбір доцільних методів оцінки; складання, обговорення та затвердження ходу та графіку оцінки; обговорення з сім’єю та дитиною завдань та процедури комплексної оцінки.

У роботі із сім'ями, ми з'ясували що, стан дитини та інших членів сім’ї значною мірою залежить від системи взаємозв’язків, взаємозалежності умов, що визначають її специфіку. Такі особливості сім’ї, родини, безперечно, впливатимуть на успішний розвиток і виховання дитини, отже, предметом нашої уваги є наступні елементи системи сімейних факторів:

- соціально-культурний фактор – мікроклімат, у якому формується підростаюча особистість; соціальні цінності сім’ї – те, що передається дитині; особиста і педагогічна культура її членів – те, що є прикладом для дитини, ідеалом для наслідування; ставлення батьків до виховання дитини;

- соціально-економічний – майнові можливості сім’ї, її матеріальні ресурси, що можуть бути використані для розвитку і виховання дитини; зайнятість членів сім’ї на роботі, їх можливості займатися вихованням дитини;

- технічно-гігієнічний – місце проживання дитини (місто, село), умови проживання, особливості способу життя сім’ї (гігієнічна культура);

- демографічний – структура і склад сім’ї (повна, неповна, багатодітна та ін.) [24, с. 259–260].

Отже, компоненти представленої Моделі оцінки потреб дитини та її сім’ї – грані трикутника (потреби дитини для розвитку, батьківський потенціал і фактори сім’ї та середовища) – мають багато надзвичайно важливих показників, кожен з яких необхідно враховувати, тобто жодного з них не можна ігнорувати, якщо соціальний працівник хоче якісно вплинути на ситуацію клієнта і змінити її на краще [26, с. 25-27].

При цьому спеціалістами центрів важливо виробити підхід до оцінки потреб клієнта, єдині переконання щодо факторів, які гарантують його безпеку і створюють сприятливе середовище для розвитку, єдині погляди щодо значення вивчення потреб людини як її “персональної концепції”.

Нами були визначені позитивні характеристики системи надання соціальних послуг клієнтам на основі оцінки їх потреб:

- поглиблюються взаємодія і партнерство соціальної служби та клієнта;

- підвищуються самооцінка клієнта і його самоповага;

- клієнт усвідомлює і реалізує право вибору;

- якісно надані послуги, визначені на основі оцінки потреб клієнта, стають хорошою рекламою, покращують імідж організації, соціального працівника.

Оцінка передбачає цілісне дослідження стану здоров’я клієнта, його соціального статусу, психологічного стану, особливостей функціонування його потреб, а також взаємодію і залучення до роботи тих, хто зможе здійснити вплив на життя клієнта, та вивчення взаємодії клієнт – оточення.

Якісно проведена оцінка дає нам більш повну інформацію для визначення цілей і завдань щодо:

- зміни поведінки клієнтів;

- досягнення більш значущих змін у стосунках, в умовах соціального оточення, знаннях, цінностях;

- розробки стратегії процесу втручання;

- здійснення процесу втручання;

- аналізу результатів впливу.

Оцінка потреб дітей та сімей з дітьми є надзвичайно важливою умовою якості соціальних послуг вразливим категоріям населення. Тому,оцінка потреб була нами проведена для того, щоб мати вичерпану інформацію щодо рівня задоволення потреб дитини і сім’ї, картину їх життєвих обставин та у правильному напрямі скерувати процес визначення необхідного типу втручання.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 387 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав