Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальні тенденції розвитку страхової галузі України та Житомирської області

Читайте также:
  1. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  2. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  3. I. Загальні положення
  4. I. Загальні положення
  5. I. ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
  6. III.Перспективи розвитку фінансового ринку України.
  7. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  8. VII. Антропологічний склад народів України
  9. Аварійно - рятувальні служби України.
  10. Автоматизація оброблення інформації у податковій системі України

У сучасних економічних умовах страхування – чи не єдина галузь економіки України, яка протягом останніх років має стабільний значний щорічний приріст обсягів наданих послуг. Страхування є послугою, яку надають за певну платню за цінами, що покривають витрати і приносять прибуток, а економічний простір, на якому реалізуються операції з купівлі-продажу цієї послуги, є ринком.

Страховий ринок у сучасній економіці не нове явище, він функціонує у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ринками, що і дає підставу розглядати його як комплексну модель, яка об'єднує необмежену кількість інших ринків, наявних за законами ринкової економіки.

Страхування як сектор національної економіки, що суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства, входить до кола проблем, безпосередньо пов’язаних з питаннями фінансової безпеки країни. Усі складові економіки і життєдіяльності людини пов’язані із страхуванням. У свою чергу, розвиток страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку країни.

Зацікавленість держави в розвитку страхування зумовлюється тим, що завдяки йому уможливлюються: підвищення соціального захисту населення і господарюючих суб’єктів; зменшення навантаження на Державний бюджет у частині відшкодування непередбачуваних збитків природно-техногенного характеру; вирішення окремих проблем соціального забезпечення завдяки перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати. Розв’язання багатьох проблем, що стоять перед українською економікою, залежить і від того, наскільки ефективно функціонує страховий ринок.

Загалом страховий ринок розглядають в економічній літературі як систему суспільних, економічних, фінансово-економічних чи грошових відносин, особливу соціально-економічну структуру, економічне середовище функціонування страховиків, економічний простір, сукупність страхових компаній, форму взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин, частину фінансового ринку, окрему сферу послуг, форму функціонування сукупного страхового фонду.

Інакше кажучи, в широкому розумінні страховий ринок є сукупністю економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками та страхувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випадку настання непередбачених подій.

При цьому основними законами його функціонування є економічні закони попиту і пропозицій, закон вартості, накопичення капіталу, закон додаткової вартості, закон конкуренції.

Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування є одним із видів цивільно-правових відносин, пов'язаних із захистом майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами (страхувальниками) страхових внесків та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно із договором страхування.

Страхову діяльність в Україні здійснюють виключно страховики — резиденти України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації.

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних команд;

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об'єктів космічної діяльності, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

24) страхування об'єктів космічної діяльності, які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

В Україні аж до 1988 року існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху. Діяльність останнього регулюва­лася і контролювалася державою повністю, і він був придатком до бюджетної системи: всі страхові премії перераховувалися в бюджет, з якого здійснювалися і страхові компенсації. Витрати страхових організацій також відшкодовувалися бюджетом за принципом бюджетного фінансування без створення прибутку.

Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'язані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року – перші страхові компанії, кількість яких інтенсивно зрос­тала. Лише за 1990–1993 роки їхня кількість зросла від 35 до 455 формувань.

Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід, а умови внутрішнього економічного ринку сприяли розширенню тіньової економіки. У 1995 році розпочався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Найбільша кількість офіційно діючих компаній становила 798, але в 1994–1995 роках були відклика­ні ліцензії на право займатися страховою справою у 280 організацій, а у 1996 році – ще у 150 компаній. Це було викликано потребою посилення надійнос­ті страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання та ліквідацією про­яву шахрайства у цій справі.

Новий етап розвитку страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавче було визначено такі положення: загальні поняття страхування; об'єкти і суб'єкти страхових відносин; види обов'язкового стра­хування; специфічні ознаки договору страхування; порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань; умови забезпечення платоспроможності страховиків; порядок формування страхових резервів; компетенції і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд); умови ліцензування страхових компаній.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнаг­ляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.

На сьогодні страховий ринок України характеризується зростанням основних показників його діяльності та перебуває на етапі поступового інтегрування у світовий. З кожним роком зростає кількість страхових компаній (рис. 2.1). Перші комерційні страхові компанії почали створюватися у 1990 р., коли значно розширилося законодавства щодо розвитку ринкових відносин.

Таблиця 2.1

Кількість страхових компаній в Україні (2008-2012 рр.)

Кількість страхових компаній Роки
Загальна кількість
в т.ч. страхові компанії, що здійснюють страхування життя
в т.ч. страхові компанії, що здійснюють страхування видів інших, ніж страхування життя

 

Кількість страхових компаній (СК) станом на 30.06.2012 становила 443, з яких 63 страхових компаній зі страхування життя та 380 страхових компаній, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя.

З початку 2012 року кількість страхових компаній збільшилася.

Стан страхового ринку України за останні роки характеризується динамічним розвитком діяльності страхових компаній, що супроводжується зростанням кількості страхових компаній, розширенням напрямків страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій.

Важливими показниками, що характеризують загальний розвиток страхового ринку, є: сукупні обсяги премій та виплат, розміри статутних фондів страхових компаній, їх власного капіталу й активів, страхових резервів; частка страхування у ВВП країни, рівень виплат, частка ризиків, що передаються в перестрахування та ступінь присутності іноземного капіталу. Проаналізуємо частково страхову діяльність України протягом 2005-2012 рр.

Основні показники діяльності страхового ринку України протягом 2005–2008 рр. наведено у табл.2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка основних показників розвитку страхового ринку України у 2005-2008 рр.

Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2008р. Темп приросту,%
2008р/2007р
Активи по балансу, млн. грн. 20920,1 23994,6 32213,0 41930,5 14,7
Статутний капітал, млн. грн. 6641,0 8391,2 10633,6 13206,4 26,35
Страхові резерви, млн. грн. 5045,8 6014,1 8423,3 10904,1 19,19
Валові страхові премії, млн. грн. 12853,5 13830,0 18008,2 24008,6 7,6
Відношення валових страхових премій до ВВП, % 3,1 2,5 2,6 2,5 –0,2
Чисті страхові премії, млн. грн. 7 482,8 8 769,4 8 553,3 15681,8 17,19
Валові страхові виплати, млн. грн. 1894,2 2599,6 4213,0 7050,7 37,24
Рівень валових виплат, % 14,7 18,8 23,1 29,4 27,89
Чисті страхові виплати, млн. грн. 1546,7 2326,2 6546,1 50,4
Рівень чистих виплат, % 20,7 26,5 30,2 41,0 28,02

 

Впродовж останніх років страховий ринок України демонстрував стабільні темпи зростання. Аналіз показників ділової активності страховиків у цьому періоді має оптимістичний характер. Активи українських страхових компаній з кожним роком зростають: за підсумками 2008 р. зросли на 30,2 % – до 41930,5 млн. грн. Вітчизняним страховикам належить переважна частка (приблизно) загального обсягу активів небанківських фінансових установ. Водночас, в 2010 р. активи банків (892546,01 млн. грн.) в 21 раз перебільшували активи страхових компаній (41930,5 млн. грн.).

Сумарний статутний капітал українських страховиків щорічно зростає у середньому на 25 %. Середній розмір сплаченого статутного капіталу українських страхових компаній у 2008 р. дорівнював 28,2 млн.грн., або 3,5 млн. дол. Становить інтерес порівняння “потужності” вітчизняних страхових компаній і банків. У цьому змаганні явна перемога за банками. Так, у 2008 р. статутний капітал українських банків становив 82280 млн. грн., що в шість разів перевищувало статутний капітал вітчизняних страхових компаній, хоча за кількістю банків у 2,5 рази менше, ніж страховиків. Темпи зростання банківського статутного капіталу також перевищують темпи зростання статутного капіталу страховиків. Набагато вищою є й продуктивність банківського капіталу. Так, якщо на 1 грн. статутного капіталу банків припадає 4,4 грн. депозитів юридичних і фізичних осіб, то на 1 грн. статутного капіталу СК – лише 1,8 грн. валових страхових премій. Все це свідчить про недостатню капіталізацію страхового ринку в порівнянні з банківською системою [5].

Стан страхового ринку визначається обсягом зібраних страхових премій і сформованими страховими резервами. Валові страхові премії українських страховиків в 2008 р. зросли на 33,3 % – до 24 млрд. грн., а чисті страхові премії – на 29,4 % – до 15,7 млрд. грн. Як бачимо, кризові явища в економіці країни у 2008 р. не відбилися на обсягах надходження валових страхових премій, а 2008 р. взагалі став одним із найвдаліших за цим показником протягом останніх 5 років.

Чисті премії (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) також мають впевнену тенденцію до зростання. Збільшення темпів росту страхової премії означає ріст зобов’язань страховиків, що повинен бути підкріплений відповідним рівнем страхових резервів. Протягом останніх років простежувалася тенденція до зростання страхових резервів.

Відповідно до росту страхових премій відбувається зростання на 67,4 % валових і майже на 69 % чистих страхових виплат. У 2008 р. рівень валових страхових виплат (відношення валових виплат до валових премій) становив 25,6 %, рівень чистих страхових виплат (відношення чистих виплат до чистих премій) – 30,6 %. Вважається прийнятним рівень виплат в межах 40 %.

Про стан розвитку національного страхового ринку може говорити частка зібраних на ньому премій в сукупному обсязі страхових премій на світовому страховому ринку. За підсумками 2008 р. частка України на світовому ринку 0,10 % (для порівняння: в Росії цей показник – 0,91 %, Польщі – 0,57 %, Великобританії – 10,54 %, Америці – 29 %), причому частка “non-life” страхування становить 0,23 %. Про частку ж нашої країни на світовому ринку “life” страхування говорити поки що взагалі не доводиться, оскільки вона становить лише 0,01 %.

Основним макроекономічним індикатором розвитку страхового ринку є співвідношення сукупної страхової премії до ВВП (показник глибини ринку). В Україні співвідношення валових страхових премій до ВВП у 2008 р. становило лише 2,5 %, тоді як у 2005 р. – 3,1 %. При цьому вважається, що для ефективного страхового ринку цей показник повинен бути на рівні 7 %. У Великобританії це співвідношення становить 15 %, у США – 10 %, у Польщі – 4 %.

Важливий макроекономічний індикатор розвитку ринку страхування – розмір страхової премії на душу населення (щільність страхування). Зростання цього показника багато в чому зумовлюється зростанням споживання страхових послуг. В Україні розмір страхових премій у розрахунку на душу населення порівняно низький. У 2008 р. на 1 особу припадало 93,8 дол. страхових премій (“life” – 4,1 дол.; “non-life” – 89,7 дол.), це значно більше, ніж у 2006р. – 59 дол.

Проте Україна суттєво відстає від зарубіжних країн. Наприклад, у Великобританії цей показник становить 6857,8 дол. (“life” – 5582,1 дол.; “non-life” – 1275,7 дол.), у Польщі – 642,9 дол. (“life” – 381,2 дол.; “non-life” – 261,7 дол.) [4].

Динаміка основних показників розвитку страхового ринку до початку 2009 р. в цілому свідчить про зростання обсягів вітчизняного страхового ринку. І все ж таки, глобальна фінансова криза, яка розпочалася ще в 2008 р., торкнулася усіх основних секторів економіки України. Слід зазначити, що фінансові сектори країни також зазнали суттєвих фінансових втрат. Разом з тим, ступінь погіршення стану установ фінансового ринку різниться. Якщо у банківському секторі спостерігаються проблеми депозитних вкладень, фінансової стійкості та ліквідності, на фондовому ринку – обвал курсів цінних паперів, то у секторі страхування вплив фінансової кризи має дещо завуальований вигляд.

Аналіз низки публікацій провідних науковців та практиків щодо перспектив розвитку страхового ринку 2009-2011 рр. свідчить, що більшість з них прогнозують деяке зниження темпів зростання надходжень страхових премій, але загалом передбачають подальший розвиток ринку страхування.

Розглянемо, що відбувалося на страховому ринку України в 2009-2011 роках (табл.2.3).

Таблиця 2.3

Основні показники діяльності страхового ринку України та його динаміка за 2009-2011 рр.

        Темпи приросту
2010/2009 2011/2010
% %
Кількість договорів страхування , укладених протягом звітного періоду, тис.од.
Кількість договорів, крім договорів з обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі: 22343,2   26340,5   30224,5   17,9   14,7  
- зі страхувальниками-фізичними особами   23135,8   26418,7   20,6   14,2  
Кількість договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті 552629,0   592771,5   587768,0   7,3   -0,8  
Страхова діяльність, млн. грн.
Валові страхові премії, у тому числі: 20442,1   23081,7   22693,5   12,9   -1,7  
зі страхування життя 827,3   906,5 1346,4 9,6 48,5
Валові страхові виплати, у тому числі: 6737,2 6104,6 4864,0 -9,4 -20,3
зі страхування життя 62,7 52,6 70,6 -16,1 34,2

Продовження таблиці 2.3

Рівень валових виплат, % 33,0 26,4 21,4 - -
Чисті страхові премії 12658,0 13327,7 17970,0 5,3 34,8
Чисті страхові виплати 6056,4 5885,7 4699,2 -2,8 -20,2
Рівень чистих виплат, % 47,8 44,2 26,2 - -
Перестрахування, млн. грн.
Сплачено на перестрахування, у тому числі: 8888,4 10745,2 5906,2 20,9 -45,0
- перестраховикам-резидентам 7784,1 9753,9 4723,5 25,3 -51,6
- перестраховикам-нерезидентам 1104,3 991,3 1182,7 -10,2 19,3
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі: 967,9 508,6 731,6 -47,5 43,8
- перестраховиками-резидентами 680,8 219,0 164,8 -67,8 -24,7
- перестраховиками-нерезидентами 287,1 289,6 566,8 0,9 95,7
Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів 242,1 192,3 429,1 -20,6 123,1
Виплати, компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам 1050,4 1837,1 578,0 74,9 -68,5
Страхові резерви, млн. грн.
Обсяг сформованих страхових резервів 10141,3 11371,8 11179,3 12,1 -1,7
- резерви зі страхування життя 1789,2 2185,2 2663,8 22,1 21,9
- технічні резерви 8352,1 9186,6 8515,5 10,0 -7,3
Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.
Загальні активи страховиків (згідно з формою 1 (П(С)БО 2)) 41970,1 45234,6 48122,7 7,8 6,4
Активи, визначені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представлення коштів страхових резервів 23690,9 27695,0 28642,4 16,9 3,4
Обсяг сплачених статутних капіталів 14876,0 14429,2 14091,8 -3,0 -2,3

 

У 2011 році на ринку страхування не відбувалося значних змін основних показників діяльності: активи страховиків та обсяги наданих ними страхових послуг залишилися майже на рівні кінця 2010 року.

Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. Так, за 2011 рік частка валових страхових премій у відношенні до ВВП становила 1,7%, що на 0,4 в.п. менше в порівнянні з 2010 роком та на 0,5 в.п. менше в порівнянні з показником 2009 року; водночас, частка чистих страхових премій у відношенні до ВВП за 2011 рік становила 1,36%, що на 0,13 в.п. більше в порівнянні з відповідним показником 2010 року та на 0,02 в.п. менше в порівнянні з відповідним показником 2009 року.

У порівнянні з 2010 роком на 388,2 млн. грн. (-1,7%) зменшились обсяги надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій істотно збільшився на 4 642,3 млн. грн. (34,8%). Основним фактором зростання чистих страхових премій у порівнянні з 2009 роком стало зменшення обсягу внутрішнього перестрахування на 5 030,4 млн. грн. (-51,6%). При цьому операції з вихідного перестрахування з перестраховиками-нерезидентами у 2011 році в порівнянні з 2012 роком зросли на 191,4 млн. грн. (19,3%).

У порівнянні з 2010 роком на 20,3% зменшилися валові страхові виплати/відшкодування, обсяг чистих страхових виплат зменшився на 20,2%. На зменшення чистих страхових виплат, в першу чергу, вплинули такі зміни: на 1 215,0 млн. грн. (-59,5%) зменшилися виплати зі страхування фінансових ризиків, на 393,8 млн. грн. (-22,2%) – зі страхування наземного транспорту, на 103,5 млн. грн. (-67,6%) зменшилися виплати зі страхування кредитів. При цьому на 157,8 млн. грн. (20,8%) збільшилися виплати зі страхування ОСЦПВ (що пояснюється змінами умов надання страхових послуг з цього виду страхування – збільшенням лімітів відповідальності страховика), на 64,3 млн. грн. (57,6%) – страхування майна, на 48,1 млн. грн. (більше ніж у 9 разів) – страхування цивільної авіації.

У 2011 році мала місце тенденція щодо подальшого зниження рівня як валових, так і чистих страхових виплат: рівень виплат за 2011 рік у порівнянні з 2010 роком продовжував знижуватися з 26,4% до 21,4% та з 44,2% до 26,2% відповідно. Ця тенденція збереглася за рахунок значного зниження страхових виплат при майже незмінному обсязі надходжень страхових платежів.

Водночас, структура надходжень валових страхових премій дещо змінилася: у 2011 році порівняно з 2010 роком на 1 073,0 млн. грн. (-24,5%) зменшилися надходження страхових платежів зі страхування майна, на 131,2 млн. грн. (-53,7%) – зі страхування виданих гарантій (порук); на 305,7 млн. грн. (35,6) зросли страхові платежі з медичного страхування, на 227,4 млн. грн. (51,0%) – зі страхування від нещасних випадків, на 90,7 млн. грн. (в 4,4 рази) – зі страхування залізничного транспорту.

Станом на кінець 2011 року показники загальних активів страхових компаній, обсягу сплачених статутних капіталів та сформованих страхових резервів незначною мірою відхиляються від аналогічних показників станом на кінець 2010 року. Так, загальні активи страховиків у 2011 році зросли на 6,4%, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 3,4%, а страхові резерви зменшилися на 1,7%. Обсяг сплачених статутних капіталів неістотно знизився – на 2,3%. Таким чином, у цілому, страхові компанії протягом 2011 року не зменшили рівень своєї фінансової стійкості.

Тенденція зміни основних показників діяльності страхового ринку України за чотири квартали 2011-2012 рр. свідчить про наявність якісних зрушень на цьому ринку. Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Основні показники діяльності страхового ринку України та його динаміка

за 2011-2012рр.

  Перше півріччя Перше півріччя 2012 Темпи приросту Перше півріччя 2012/ Перше півріччя
млн.грн %
Кількість договорів страхування , укладених протягом звітного періоду, тис.од.
Кількість договорів, крім договорів з обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі: 12860,6 15537,1 2676,5 20,8
- зі страхувальниками-фізичними особами 10880,5 14050,0 3169,5 29,1
Кількість договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті 288996,7 66059,1 -222937,6 -77,1
Страхова діяльність, млн. грн.
Валові страхові премії 11042,0 9581,9 -1460,1 -13,2
Валові страхові виплати 2481,7 2599,6 117,9 4,7
Рівень валових виплат, % 22,5 27,1 - -
Чисті страхові премії 7612,3 8977,8 1365,5 17,9
Чисті страхові виплати 2431,8 2497,0 65,2 2,7
Рівень чистих виплат, % 31,9 27,8 - -
Перестрахування, млн. грн.

 

Продовження таблиці 2.4

Сплачено на перестрахування, у тому числі: 4014,1 1336,1 -2678,0 -66,7
- перестраховикам-резидентам 3429,6 604,2 -2825,4 -82,4
- перестраховикам-нерезидентам 584,5 731,9 147,4 25,2
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі: 212,0 303,1 91,1 43,0
- перестраховиками-резидентами 49,8 102,6 52,8 106,0
- перестраховиками-нерезидентами 162,2 200,5 38,3 23,6
Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів 172,9 160,7 -12,2 -7,1
Страхові резерви, млн. грн.
Обсяг сформованих страхових резервів 11136,1 10907,4 -228,7 -2,1
- резерви зі страхування життя 2416,8 2869,3 452,5 18,7
- технічні резерви 8719,3 8038,1 -681,2 -7,8
Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.
Загальні активи страховиків (згідно з формою 1 (П(С)БО 2)) 42844,6 49234,3 6389,7 14,9
Активи, визначені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представлення коштів страхових резервів 26124,6 28495,8 2353,2 9,0
Обсяг сплачених статутних капіталів 13546,3 14132,3 586,0 4,3

 

Так, у порівнянні з першим півріччям 2011 року обсяг надходжень валових страхових премій зменшився на 1 460,1 млн. грн. (13,2%), обсяг чистих страхових премій збільшився на 1 365,5 млн. грн. (17,9%). Основним фактором зменшення валових страхових премій у порівнянні з першим півріччям 2011 року стало зменшення обсягу валових страхових премій, зокрема, з таких видів страхування, як: страхування майна (зменшення валових страхових платежів на 707,8 млн. грн (66,1%)); страхування фінансових ризиків (зменшення валових страхових премій на 533,5 млн. грн (65,4%)); страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (зменшення валових страхових премій на 457,5 млн. грн (54,1%)); страхування вантажів та багажу (зменшення валових страхових премій на 324,7 млн. грн (67,6%)). Проте, у порівнянні з першим півріччям 2011 року, зріс обсяг валових страхових премій з таких видів страхування, як: обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВ) (збільшення валових страхових платежів на 115,0 млн. грн. (9,4%)); страхування життя (збільшення валових страхових премій на 233,8 млн. грн. (30,4%)). Питома вага чистих страхових премій у валових страхових преміях за перше півріччя 2012 року становила 93,7%, що на 24,8 в.п. більше в порівнянні з першим півріччям 2011 року.

Зменшення валових страхових премій при одночасному збільшенні чистих страхових премій свідчить про значне зменшення обсягів вихідного перестрахування всередині країни та відповідне зростання частки прямого страхування від фізичних та юридичних осіб. При цьому варто відзначити, що найбільш істотне зменшення надходжень валових страхових платежів відбулося переважно у страхуванні фінансових ризиків та пов’язане, в першу чергу, з набранням з ІІ кварталу 2012 року чинності окремими положеннями нового Податкового кодексу, згідно з якими суттєво обмежено можливості суб’єктів господарювання і страховиків використовувати операції зі страхування з метою оптимізації оподаткування.

Рівень страхових виплат у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року збільшився на 4,6 в.п. та становив 27,1%. Таке зростання відбулося за рахунок майже незмінного обсягу страхових виплат (2 497,0 тис.грн.) при зменшенні на 13,2% надходжень валових страхових платежів. При цьому рівень чистих виплат істотно не змінився та становив 27,8%.

Обсяг чистих страхових виплат збільшився на 1,7%. У структурі зазначеного показника відбулися значні зміни в розрізі видів страхування: у порівнянні з першим півріччям 2012 року приріст страхових виплат відбувся за такими видами страхування: медичне страхування (22,6%), страхування медичних витрат (28,3), страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (23,2%), майна (96,6%), страхування кредитів (у 9 разів). Водночас, чисті страхові виплати зі страхування фінансових ризиків скоротилися майже наполовину (-44,1%).

Чисті страхові виплати з автострахування (КАСКО, ОСЦПВ, "Зелена картка") зросли на 9,4%.

Суттєвих змін у першому півріччі 2012 року зазнало вихідне перестрахування: при загальному зменшенні цього показника на 66,7% у порівнянні з першим півріччям 2011 року перестрахування всередині країни скоротилося на 82,4%.

Динаміка обсягів активів, статутних капіталів та страхових резервів страховиків продовжує демонструвати помірне зростання, проте якість та адекватна диверсифікація активів все ще залишаються для страховиків проблемним питанням. Станом на 30.06.2012 у порівнянні з аналогічною датою 2011 року структура активів дозволених категорій, які використовують страховики для представлення коштів страхових резервів, дещо змінилася. Так, збільшилася частка банківських депозитів (з 34,8% до 45,4%), державних цінних паперів (з 5,6% до 14,0%), істотно зменшилася частка прав вимог до перестраховиків (з 33,0% до 9,1%).

Рис. 2.1. Динаміка розвитку страхового ринку України у 2001–2011 роках

(в абсолютних показниках)

Важливий показник розвитку страхового ринку – присутність на ньому іноземного капіталу. На вітчизняному страховому ринку іноземна присутність зростає. Так, кількість страхових компаній з іноземним капіталом зросла з 20 страхових компаній у 2001 р. до 82 страхових компаній у другому кварталі 2009 р., або в 4 рази. На початок 2009 р. кожний 5-й страховик мав частку іноземного капіталу. У 25 українських страховиків інвестиції іноземних компаній шляхом придбання часток у статутному капіталі становлять 51 % і вище, частка іноземного капіталу в статутних фондах страховиків склала 17,9 %.

Найбільшими іноземними інвесторами в страховий сектор національної економіки є Австрія,Польща, Англія, США і Росія [3].

На нашу думку, перевагою присутності іноземного страхового капіталу на українському страховому ринку є можливість використання новітніх технологій і світового досвіду; покращення якості обслуговування страхувальників; удосконалення державного регулювання страхової діяльності на основі гармонізації правового середовища у страховій сфері й приведення його у відповідність до світових стандартів; підвищення вимог до капіталізації національних страховиків, що, зрештою, сприяє збільшенню фінансової стійкості та конкурентоспроможності страхових компаній.

Важливою проблемою українського страхового ринку сьогодні є невідповідність розмірів статутних фондів страховиків законодавчим нормам. У законі України "Про страхування" зазначено, що протягом двох років із дня його прийняття, статутний фонд страховика (крім страхування життя) повинен бути сформований на рівні 500 тис. євро, а протягом трьох років досягти 1 млн євро. Аналогічно для страховиків, що займаються страхуванням життя 750 тис. євро і 1,5 млн. євро відповідно. Наявні тенденції на страховому ринку є обнадійливими – вони свідчать про прискорені темпи капіталізації протягом останніх років і зростання фінансової спроможності національного страхового ринку. Подібні явища особливо важливі з огляду на необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних страховиків в умовах порівняно вільного доступу на страховий ринок України іноземного капіталу.

Виділимо найбільш сильні та слабкі сторони страхового ринку України. До сильних сторін належать:

- зростання кількості страховиків;

- підвищення рівня капіталізації страхових компаній;

- зростання обсягу страхових операцій з усіх видів страхування;

- збільшення розмірів виплат страхових компаній;

- міжнародне визнання страхового ринку;

- активізація іноземних інвесторів;

- існування фінансових інститутів, які здійснюють контроль та аналіз страхової галузі.

Слабкими сторонами є:

- відсутність механізму захисту інтересів страхувальника;

- недосконала нормативно – законодавча база;

- низький рівень інвестиційної політики компаній;

- відсутність довіри населення до страховиків;

- низька прибутковість окремих видів страхування;

- недостатність кваліфікованого персоналу;

- значна інформаційна закритість страхових ринків;

- завищена вартість страхових послуг;

- недостатній рівень державного регулювання;

- погано організована рекламна діяльність на національному страховому ринку;

- відсутність довгострокової стратегії розвитку страхових компаній.

Організаційно-правова форма страхового підприємництва передбачає класифікацію суб'єктів страхового підприємництва залежно від форм власності та способу формування статутного капіталу. Суб'єктом страхового підприємництва є страхова компанія.

Нині в Україні залежно від форм власності можуть діяти такі підприємства: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або суб'єкта господарювання; підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності.

Страхові компанії як суб'єкти страхового підприємництва створюються у формі господарських товариств (акціонерних, товариств з додатковою відповідальністю, повних, командитних товариств) і діють на основі колективної форми власності. Учасників створення страхової компанії повинно бути не менше трьох [3].

В Україні переважають приватні акціонерні страхові компанії, що пояснюється, насамперед, відсутністю розвинутого ринку цінних паперів; певною непрозорістю у діяльності страхових компаній, тому що їх власники хочуть контролювати діяльність для вирішення своїх поставлених завдань.

Публічні акціонерні страхові компанії мають змогу залучати додаткові кошти шляхом випуску акцій і їх продажу на ринку цінних паперів. Проте відкритий продаж акцій може призводити до розподілу прибутку між більшою кількістю акціонерів, а також до перекуповування контрольного пакету акцій третіми особами та втрати контролю над управлінням страховою компанією.

Принципи побудови структури управління страховою компанією:

Принцип лінійного підпорядкування. Це означає, що вищестоящі керівники наділяються правом давати розпорядження нижчестоящим співробітникам з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності. Наприклад, указівки керівника страхової компанії є обов'язковими для всього персоналу. Такий порядок, коли нижчестоящим структурам доводиться вирішувати справи виключно через "верхи", забезпечує відповідний рівень контролю за діями структурних підрозділів компанії. Проте в разі додержання лише функції лінійного підпорядкування центральний апарат, і особливо керівництво, перевантажується розглядом порівняно дрібних питань. Внаслідок цього управління втрачає оперативність, найкваліфікованіші працівники відволікаються від опрацювання перспективних проблем розвитку компанії.

Принцип функціонального підпорядкування. Право давати розпорядження надається щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує. Наприклад, головний бухгалтер може дати вказівки з обліку матеріальних і грошових цінностей, що перебувають у розпорядженні будь-якого підрозділу компанії.

Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і має, у свою чергу, звітувати перед ними про виконання тих чи інших видів робіт. Це не поширюється на дисциплінарну відповідальність. Накласти стягнення або матеріально заохотити працівника може керівник компанії або та особа, якій делеговані ці права.

Принцип лінійно-штабного підпорядкування. Це здебільшого "мозкові" центри (штаби), які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. До них, крім штатних працівників, нерідко залучають учених, консультантів і експертів з вузів, наукових лабораторій та інших установі Такі фахівці опрацьовують ті чи інші питання та подають керівництву свої висновки і пропозиції. Консультанти не користуються правом давати розпорядження працівникам компанії.

Страхові компанії при опрацюванні своїх організаційних структур використовують здебільшого всі три принципи. Важко уявити, наприклад, Національну акціонерну страхову компанію (HACK) "Оранта" без урахування можливостей раціонального поєднання лінійного та функціонального підпорядкування підрозділів, їх співробітників. Що ж до принципу лінійно-штабного підпорядкування, то він у багатьох компаніях довго недооцінювався.

Філія страховика — це відокремлений підрозділ, що не є юридичною особою. Він може мати власну назву, яку дозволяється використовувати згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик отримав ліцензії Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю і право на здійснення яких було надано філії загальними зборами учасників страховика. Таке право може бути надане повністю або з обмеженнями.

Зі світової практики відомі три системи організації роботи страхових компаній з філіями. Кожна з них має свої переваги і недоліки. Вибір тієї чи іншої системи роботи з філіями залежить від конкретних обставин.

Централізована система. Вона передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу та відшкодування збитків центральним офісом (головною конторою). Тут підписуються поліси, здійснюються розрахунки, пролонгуються поліси. На філії покладається видача, отримання і перевірка анкет на страхування та покриття збитків. Ці документи пересилаються до центрального офісу для прийняття рішень. Переваги цієї системи полягають у тому, що вона вимагає менше висококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення справи. До недоліків слід віднести те, що працівники філій мають малі перспективи для кар'єри, на прийняття рішень витрачається багато часу, причому рішення не завжди враховують місцеві умови.

Децентралізована система. За цієї системи більшість рішень, що стосуються укладення договорів і відшкодування збитків, приймаються у філії. Остання самостійно поновлює договори і веде облік. Звичайно, що рішення філії мають узгоджуватися з політикою, що її проводить компанія в цілому. Перевагою є те, що у філії працює більш кваліфікований персонал, ніж при централізованій системі, клієнти мають можливість оперативно отримати більше послуг. До недоліків можна віднести недостатній обсяг роботи для кваліфікованих працівників, ускладнення в роботі з посередниками, ускладнення щодо перестрахування ризиків.

Регіональна система. За такої системи серед філій виокремлюються головні для даного регіону. У них зосереджується група фахівців з андеррайтингу, оцінювання та відшкодування збитків. Вони обслуговують потреби кількох філій, що працюють у даному регіоні. Це компромісний варіант, де враховуються переваги і недоліки централізованої і децентралізованої систем.

У філіях зосереджується великий обсяг інформації про поліси, страхові внески, відшкодування збитків, заробітну плату, комісійні винагороди. Для опрацювання цієї інформації використовуються комп'ютери. Існує тісний зв'язок між філіями і головним офісом. Висока швидкість роботи факсів, комп'ютерів, принтерів, ксероксів дозволила прискорити оформлення страхових послуг. Відпала потреба в рутинній ручній роботі, що її виконували різні службовці.

Представництво страховика являє собою відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не має права безпосередньо здійснювати страхову, а також будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання щодо сприяння організації і здійснення статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним. Представництва можуть бути створені на території як України, так і іноземних держав. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції.

Страхова група «ТАС» - складова частина фінансової групи «ТАС», в яку також входять: АКБ «ТАС-Комерцбанк», ПрАТ «ТАС-Інвестбанк», ПрАТ «Страхова компанія «ТАС-Капітал», дочірня страхова компанія «РуТАС» (Росія) та інші фінансові установи і промислові підприємства. Компанія має широко розгалужену мережу регіональних підрозділів: 28 філій, 9 регіональних дирекцій, понад 1000 штатних та позаштатних страхових агентів, які дають «Страховій групі «ТАС» можливість надавати послуги у всіх регіонах України. Це забезпечує компанії статус національного страховика, здатного задовольнити потреби і запити найвибагливіших клієнтів за широким спектром страхових продуктів у кожному куточку нашої держави.

Організаційна структура «СГ «ТАС» подана у додатку Л.

Щодо HACK "Оранта", то її структура доволі складна (додаток М). Вона охоплює чотири рівні управління: центральний офіс (Правління компанії), обласні (Київську і Севастопольську міські) дирекції, міські та районні відділення й філії. Ця компанія — наступниця колишнього Укрдержстраху. До 1994 року вона мала свої відділення в усіх районах України.

Організаційна структура ПрАТ «Дніпро» подана у додатку Н.

До основних проблем, які, на наш погляд, стримують розвиток страхування в Україні належать: негативна історія страхування життя в Україні в пострадянський період; нестабільність політичної ситуації; відсутність надійних інвестиційних інструментів, а також відсутність гарантій збереження вкладених коштів; зміни в соціальній сфері, що у силу своєї невизначеності у цей час стримують розвиток страхування життя; інфляція, нестійкість національної валюти; відсутність вільних коштів у підприємств і населення; низька страхова культура населення, страхових посередників і деяких страховиків; суперечливе страхове законодавство; несприятливе податкове законодавство; недостатня місткість страхового ринку.

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 106 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.042 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав