Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Утворення ініціативної групи

Читайте также:
  1. Активізація державотворчих процесів на західноукраїнських землях та утворення ЗУНР. Об’єднання УНР та ЗУНР.
  2. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
  3. Вибір методу ціноутворення (методу визначення базової ціни).
  4. Вибір стратегії ціноутворення.
  5. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкритя злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
  6. Вправи II групи
  7. Вправи III групи
  8. Г. Державоподібні утворення.
  9. Головні новоутворення у сфері пізнавальних процесів у підлітковому віці.
  10. Групи 1 ГПС

3 квітня 1988 року в залі Академії Наук Литви відбулось зібрання представників наукових інститутів та громадськості, всього присутніх було близько 500 чоловік. Метою зібрання було обговорення проекту Конституції ЛРСР. Однак неофіційною метою даного зібрання було створення ініціативної групи, про було відомо багатьом учасникам зібрання, тому в ході обговорення доповідачі постійно відхилялись від офіційної теми зібрання, тому головуючий Е. Вілкас закликав завершити зібрання. Журналіст А. Аукштікальнене нагадав зібранню про жертви сталінізму і закликав опублікувати документи з архіву служби державної безпеки ЛРСР за 1940-1941 роки. В ході зібрання А. Скучас запропонував назвати рух Рухом за перебудову і попросив в учасників, що підтримують ЛРП, вказати свої контакти. У залі АН спонтанно запропонували прізвища кандидатів в ініціативну групу, серед цих прізвищ було обрано 35 осіб в ініціативну групу Саюдісу. У більшості це були відомі литовські діячі культури, науки та мистецтва: актор Регімантас Адомайтіс, письменник Вітаутас Бубніс, юрист Юозас Булавас, економіст Антанас Бурачас, перекладач Віргіліюс Юозас Чепайтіс, журналіст Альгімантас Чекуоліс, співак Вацловас Даунорас, поет Сігітас Гяда, філософ Бронісловас Гензеліс, економіст і філософ Арвідас Юозайтіс, композитор Юлюс Юзелюнас, географ Чесловас Кудаба, архітектор Альгірдас Каушпедас, філософ Бронісловас Юозас Кузміцкас, музикознавець Вітаутас Ландсбергіс, художник Бронюс Леонавічюсом, фахівець з педагогіки і літературознавець Юлія Мяйле Лукшене, поет Алфонсас Малдоніс, поет Юстінас Марцинкявічюс, економіст Альвідас Медалінскас, філософ Йокубас Мінкявічюс, архітектор Альгімантас Насвітіс, філософ Ромуалдас Озолас, еколог Ромас Пакальніс, економіст Саулюс Печюліс, письменник Вітаутас Петкявічюс, економіст Казимира Дануте Прунскене, філософ Вітаутас Раджвілас, економіст Раймундас Ляонас Раяцкас, архітектор Артурас Антанас Скучас, медик Гінтарас Сонгайла, художник Арвідас Шальтяніса, журналіст Вітас Томкус, фізик Зігмас Вайшвіла, режисер Арунас Вітаутас Жебрюнас. [14]

Саюдіс на початкових етапах не мав своїх приміщень для зборів та роботи, тому ЛРП[15] використовував для своїх засідань приміщення Союзу кінематографістів, Союзу письменників Литви та Інституту фізики, це було логічно, оскільки деякі з членів ЛРП (Саюдісу) працювали в цих установах. Програмні документи, що склали основу тодішньої діяльності ЛРП підписувались від імені Ініціативної групи.

З 8 червня Саюдіс почав оформлювати свою організаційну структуру для подальшої діяльності в різних сферах суспільного, політичного та культурного життя. Це крок ознаменувався створення комісій 8 червня 1988 року в приміщення клубу «Талка»: екологічна (Р. Пакальніс, З. Вайшвіла), національна (В. Ю. Чепайтіс, А. Жебрюнас), соціальна (Б. Гензеліс, Р. Озолас), економічна (А. Бурачас, К. Д. Прунскене), культурна (В. Бубніс, В. Ландсбергіс), правова (Ю. Булавас, В. Томкус). В ході засідань комісій були розроблені короткі програми Саюдісу в різних сферах, у яких було запропоновано скасувати привілеї для працівників партноменклатури і знищити «білі плями» в культурній спадщині, визнати литовську мову як державну, повернути національну історію, актуалізувати питання щодо економічної та політичної автономії, регулярно надавати інформацію про рівень забруднення води, повітря та землі. Короткий текст цих програм був опублікований у «Віснику Саюдіса» за 19 червня 1988 року.[16]

В офіційному керівництві КПЛ стало очевидно, що ЛРП виходить за їх сфери впливу та набуває характеру доволі потужного руху, що набув значної підтримки литовського суспільства. Тому тодішня влада здійснювала численні спроби, щоб нав’язати своє керівництво. Під час зустрічі, яку ініціювала ЦК КПЛ з Ініціативною групою 17 червня 1988 року, були запропоновані аналогічні вже сформованим Саюдісом комісіям. Члени Саюдісу цю пропозицію відхилили. Натомість 23 червня відбулась зустріч членів Саюдісу з першим секретарем ЦК КПЛ Р. Сонгайлою, де Саюдіс вимагав свого визнання керівництвом КПЛ та проголошення литовської мови в якості державної. У зв’язку з блокування інформації про Саюдіс, викривленням фактів, 19 червня було почато випуск першого незалежного видання «Саюдже жінес», в якому публікували документи та проекти документів Саюдісу, заяви, промови, листи читачів. Редактором «Саюдже жінес» спочатку був А. Скучас, згодом А. Юозайтіс.

Поширення ідей Саюдісу в основному проходило під час різних акцій та мітингів, де висловлювались актуальні для того часу проблеми в області екології, знищення культурної спадщини, розкриття «білих плям» в історії і та ін.. Акції та мітинги проходили за ініціативи конкретних членів Саюдісу або спонтанно. Одна з перших таких акцій протесту була присвячена знищенню фундаменту Костела в Тракай (Троках). Ініціатор акції – працівник Тракайської гребної бази Ромуалдас Ланкас. Акція протесту пройшла 21 червня біля ВР ЛРСР і не була санкціонованою. Участь у ній прийняло близько 500 людей, в основному це були співробітники інститутів, що розташовувалися на вулиці Гоштауто та студенти фізичного факультету Вільнюського університету. В акції прийняли участь члени Ініціативної групи Саюдісу: А. Юозайтіс, А. Скучас, Г. Сонгайла. Результатом акції стало припинення руйнування фундаменту костелу Вітаутаса.[17]

Перший масовий мітинг Саюдісу відбувся 24 червня 1988 року на пл. Гедиміна. Причиною мітингу були проводи делегатів на XIX партійну конференцію КПСС. На відмінно від мітингу 21 червня, цей мітинг був санкціонований до проведення. Серед запрошених на мітинг були і делегати. Це обумовлювалось тим, що на думку членів Ініціативної групи Саюдісу, прийняті в присутності народу присяги делегатів будуть мати довготривалий ефект.[18] Як повідомила газета «Sąjūdžio žinios», в акції брало участи понад 20 тис. людей [19]. Важливість цього мітингу полягала в тому, що на ньому були представлені цілі Саюдісу та вимоги до делегатів: економічний,політичний та культурний суверенітет союзних республік, запровадження громадянства, проголошення литовської мови в якості державної,забезпечення правових гарантій демократизації партії, створення національної школи та запровадження Конституційного суду. В своїй промові В. Ладсбергіс зазначив, що якщо призначені делегати повернуться із Москви з сприятливими для жителів та Литви прийнятими рішеннями, то їх будуть називати своїми делегатами, але якщо прийняті постанови будуть несприятливими для жителів Литви, то ці делегати не будуть вважатися «своїми». [20] В кінці мітингу новий секретар ЦК КПЛ Альгідрас Бразаускас повідомив про розроблений проект проголошення литовської мови державною та припинення фінансування будівництва вже згадуваної Ігнальнської АЕС.

Наступним був мітинг, що відбувся 9 липня в парку Вінгіс, де зібралось близько 100 тис. людей. Ініціативною групою Саюдіса ухвалено, що в цей день необхідно узаконити литовський національний прапор. [21] Члени ІГ прийняли рішення під час мітингу поряд з емблемою «Литовський рух за перебудову 1988» із стовпами Гедиміна розгорнути великий триколірний литовський прапор. Влада задовольнила цю вимогу, про що під час мітингу повідомив Бразаускас. [22] Під час мітингу вперше було представлено основи програми Саюдісу, В. Ладсбергіс підкреслив старання жителів Литви жити мирно, С. Гяда акцентував необхідність збереження звичаїв, культурної спадщини, підкреслив, що Литва повинна бути суверенною державою серед таких же суверенних держав. [23] Ще одним з важливих досягнень цього мітингу було прийняття резолюції, що вимагала провести референдум в Нагірному Карабаху. [24]

Вільнюські мітинги,що їх організовував Саюдіс мали значний вплив на формування ініціативних груп та груп підтримки Саюдісу в регіонах. Після 9 липня почали формуватись ініціативні групи в містах та районах. 10 липня 1988 р. ІГ Саюдісу була заснована в Каунасі, 11 липня у Вевісі, 12 липня в Вілкавішкісі, 14 липня в Алітусе. Для координації діяльності груп був заснований Республіканський координаційний центр Саюдісу. Діяльність груп підтримки Саюдіса у Вільнюсі координувала Вільнюська координаційна рада[25]. Члени Саюдісу запрошувались на перші мітинги в містах та районах. Одним з перших таких мітингів відбувся в Капсукасі (Маріяполе) на стадіоні середньої школи імені Йонаса Яблонскіса, де була представлена програма діяльності Саюдісу, були озвучені пропозиції про повернення місту назви Маріямполе та проходження юнаками військової служби у Литві.

Ідеї Саюдісу були дуже популярними серед молоді, у доволі сучасному та неформальному на той час форматі, а саме у формі туру концертів «Рок – марш по Литві», який охопив Біржай, Шауляй, Мажейкай, Таураге, Кедайняй, Клайпеду, Каунас та Вільнюс і який тривав з липня по серпень. Велику кількість слухачів на концертах збирали рок-гурт Antis, гурт із Шяуляй Bix, фолк-гурт Namo, вільнюський панк-гурт Už Tėvynę, приспів пісні якої «Литва – це сила!» став основним лозунгом всього Рок-маршу.

Окрім Саюдісу у Литві існувала ще одна організація, з якою Саюдіс мав тісну співпрацю, це була Ліга свободи Литви. ЛСЛ, на відмінно від Саюідсу, стояла на більш радикальних позиціях, а саме відкрито виловлювалась за відновлення незалежності Литви, згодом цю ідею і підхопить Саюдіс. 12 липня, в день річниці укладеного в 1920 р. між Литвою та Радянською Росією договору, на підставі якого Радянська Росія визнала незалежність Литви[26], ЛСЛ організувала на пл. Гедиміна святкування цієї дати, яке не було санкціоноване радянською владою, тому за вказівкою влади міліціонери оточили площу, але зіткнень вдалося уникнути. Усвідомлюючи можливості застосування радянською владою сили проти мітингувальників, Саюдіс прийняв заяву щодо заборон на проведення мітингів і назвав їх антиконституційними.

Позиції Саюдісу значно зміцнились після 9 серпня, тоді відбулася зустріч заступника директора Відділу ЦК КПСС О. Цвєткова з членами ІГ. Напругу між Саюдісом і тодішньою владою також пом'якшив візит 11-12 серпня до Литви члена політбюро КПРС, секретаря з питань ідеології ЦК КПРС Олександра Яковлєва. Під час зустрічі з творчою інтелігенцією та представниками Саюдісу О. Яковлєв, як один з головних ідеологів перебудови, висловив свою критику щодо придушення перебудови в Литві, неофіційно висловлюючи тим самим і свою підтримку Саюдісу, який у певній мірі був дітищем перебудови. Після візиту О. Яковлєва менш жорсткою по відношенню до Саюдісу стала і критика з боку литовської влади, Саюдіс отримав дозвіл випускати своє періодичне видання «Атгімімас» за редакцією Р. Озоласа і постійну телевізійну програму.

Після візиту О. Яковлєва, результатом якого стало пом’якшення конфронтації між Саюдісом та владою, ініціативні групи Саюдісу все інтенсивніше почали поширюватись в районах: 13 серпня - в Анікщяй, 15 серпня - в Рокішкісі, 21 серпня - в Радвілішкісі, 25 серпня - в Кельмі, Шілуті, 29 серпня - в Молетай, Скуодасі, Утені, 30 серпня - в ​​Кайшядорісі, Шедуві.

Найчастіше часто міські та районні ініціативні групи Саюдісу утворювались до проведення першого мітингу або зразу після нього. В містах та районах ініціативні групи формувались в установах та на підприємствах. Їх створювали за професією та місцем проживання, діяльність груп підтримки координувала міська або районна ініціативна група, яка згодом була трансформована у раду. За кожним членом районних рад Саюдісу була закріплена певна область, наприклад, організаційна, екологічна, культурна, видавнича та ін. Ініціативні групи Саюдісу створювалися майже одночасно з групами підтримки Саюдісу на робочих місцях, проте подекуди цей процес відбувався у зворотному порядку - спочатку створювалися групи підтримки Саюдиса на робочих місцях, а потім - міські або районні ініціативні групи Саюдісу.

23 серпня 1939 року СРСР та Німеччина уклали пакт Молотова-Рібентропа, який доповнювався секретними протоколами, згідно якого 15 червня 1940 року Литва була окупована СРСР. Метою Саюдісу було опублікувати ці документи, тому 5 серпня вони були опубліковані в 15 номері «Sąjūdžio žinios», а 23 серпня Саюдіс організував санкціонований мітинг в парку Вінгіс, на якому мало відбутись засудження цих документів. Цей мітинг став одним з наймасовіших в Литві, у ньому взяло участь понад 250 тис. людей. На мітинг прибули секретар ЦК Компартії Литви Л. Шепетіс, міністр закордонних справ Литовської РСР В. Мікучаускас, перший секретар Вільнюського міськкому партії К. Залецкас, заступник Голови Президії Верховної Ради Литовської РСР В. Клікунене, завідувач відділом культури ЦК Компартії Литви Ю. Палецкіс, завідувач відділом пропаганди і агітації ЦК КП Литви Ч. Шліжюс, голова міськвиконкому А. Вілейкіс, інші відповідальні партійні та радянські працівники. На мітингу виступили академік А. Бурачас, професор Ю. Юзялюнас, народний поет Ю. Марцинкявічюс, історик Г. Рудіс, кінорежисер А. Жебрюнас, перекладач В. Чепайтіс і інші. [27] Мітинг мав траурний характер, на сцену був винесений вінок з колючого дроту та чорних стрічок як символ окупації армією СРСР. У своїй вступній промові В. Ладсбергіс згадав про жертв сталінізму, історик Гедимін Рудіс розповів про наслідки та обставини підписання злочинного пакту Молотова – Рібентропа, зокрема він зазначив, що в 1940 роках в Литві не було насправді революційної ситуації, як це писала радянська історіографія та пропаганда. [28] Інший історик Людас Трусков назвав секретні протоколи пакту «похоронними дзвонами» незалежності Балтійських держав. Учасники почули аудіозапис промови останнього міністра закордонних справ Литовської Республіки (1938-1940) Юозаса Урбшіса про переговори з Й.Сталіним, долю Литви після підписання секретних протоколів пакту. В. Ландсбергіс прочитав присутнім звернення 28 сенаторів США до людей Литви, Латвії та Естонії, в якому висловлено схвалення проведеної владою кампанії з викриття злочинів сталінізму та наданої жителям Прибалтики можливості вшанувати пам'ять репресованих. Учасники мітингу співали «Національну пісню» В. Кудирки і «Литва дорога» Майроніса.

Після масового мітингу 23 серпня, де прозвучали доволі радикальні промови, зокрема щодо німецько-радянських договорів, радянська влада зайняла значно жорсткішу позицію щодо мітингів та Саюдісу. Так, під час підготовки Саюдісом протесту проти будівництва третього блоку вже згадуваної Ігналінської АЕС, офіційній пресі було заборонено робити будь-які кроки щодо інформування суспільства про цю акцію, а сам дозвіл на акцію отриманий не був. Незважаючи на перешкоди з боку влади, 16-18 вересня Саюдіс провів акцію протесту «Кільце життя». Було прийнято рішення залучити міжнародну комісію для проведення дослідження надійності першого і другого реакторів, розпочато збір підписів за міжнародну експертизу щодо припинення діяльності Ігналінської атомної електростанції. У акції взяли участь литовці, латиші, естонці, росіяни, білоруси та українці (всього близько 20 тис. осіб) взялися за руки і «Кільцем життя» оперезали місце будівництва третього блоку Ігналінської атомної електростанції.

Тиск влади на народні фронти Литви став ще більше помітним в контексті подій 28 серпня. Тоді ЛСЛ провела несанкціоновану акцію, метою якої було засудження другого протоколу пакту Молотова – Рібентропа, який був підписаний 28 вересня 1939 року, однак влада попередила, що на мітинг дозволу не видавали, тому можливе застосування сили щодо протестантів, що і було зроблено. Спецпідрозділ поліції розігнав понад 15 тис. людей, застосовуючи жорстку фізичну силу, учасників били без будь-якого попередження і приводу, чимало людей було заарештовано. Проведена радянськими силовими структурам акція отримала назву «Банановий бал».

На знак невдоволення подіями 28 вересня громадськість організувала 30 вересня пікет будівлі Державного комітету радіо і телебачення, що не відреагував на події на пл. Гедиміна 28-29 вересня і який проігнорував вимогу Ініціативної групи Саюдісу фіксувати і об'єктивно відображати інформацію про ці події.

Вже під час перших мітингів Саюдіс вимагав узаконити заборонений радянською владою литовський триколірний прапор, Вітіс, «Національну пісні» В. Кудирки, надати литовській мові статус державної. За указом Президії Верховної ради Литовської Радянської Соціалістичної Республіки від 6 жовтня був легалізований триколірний прапор, Вітіс, Стовпи Гедиміновичів і «Національна пісня» В. Кудирки. 7 жовтня на башті Замку Гедимінаса був урочисто піднятий триколірний прапор. Виступаючи під час мітингу архітектор Вітаутас Ландсбергіс - Жямкальніс підкреслив взаємну єдність людей, підтримку Саюдісу і значення триколірного прапора для литовського народу, А. Юозайтіс акцентував на свободі і незалежності нації, Юстінас Марцинкявічюс нагадав про історичне та духовне значення гори Гедімінаса й вежі Замку Гедімінаса.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав