Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття, зміст і призначення системи забезпечення національної безпеки

Ураховуючи той факт, що СНБ є багатокомпонентною, звичайно по­стає потреба в існуванні спеціальної підсистеми, мета функціонування якої полягала б у забезпеченні функціонування та розвитку самої СНБ, тобто у забезпеченні життєздатності системостворюючих елементів СНБ, зокрема, національних інтересів особи, суспільства, держави. Та­кою системою і є система забезпечення національної безпеки.

Відсутність даної системи унеможливить надійний захист основ, ба­зису національної безпеки, і сприятиме фатальним флуктуаціям не лише для самих елементів, а й для всієї системи у цілому. Головне при­значення цієї системи полягає у досягненні цілей національної безпеки, а отже основною функцією даної системи є забезпечення збалансова­ного існування інтересів особи, суспільства і держави через моніторинг, діагностування, виявлення та ідентифікацію, запобігання та припи­нення, мінімізацію та нейтралізацію дії внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек. Реагування на загрози має бути адекватним не лише характе­рові та їх масштабам, а й рівню бажаного і можливого стану забезпе­чення національної безпеки.

Система забезпечення національної безпеки України створюється і розвивається відповідно до Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері управління національною безпекою.

Основу системи забезпечення національної безпеки України склада­ють органи, сили та засоби забезпечення національної безпеки, які вжи­вають систему теоретико-методологічних, нормативно-правових, ін­формаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідуваль­них, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, ефективне функціонування самої системи національної безпеки України.

У Концепції (основи державної політики) національної безпеки України поняття системи забезпечення національної безпеки визнача­лося, як "організована державою сукупність суб'єктів: державних ор­ганів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України". А у нинішньому Законі України "Про основи національної безпеки України" визначення даного поняття взагалі відсутнє. Тому про­аналізуємо поняття, що містилося у Концепції.

Характеризуючи дане визначення, застосовуючи методологію систем­ного підходу, навряд чи вірним буде вживати термін узгодженість. За цього випадку система позбавляється зворотних зв'язків, а це є сут­тєвим моментом, за якого втрачається сам зміст системи управління. Тому більш вірно казати про взаємодію суб'єктів, за якої система пря­мих та зворотних зв'язків працюватиме у повному обсязі. На цю ж об­ставину звертає увагу і ШР. Нижник влучно зазначаючи, що "узгод­женість дій не є аналогом взаємодії, бо саме остання зумовлює на­явність прямих і зворотних зв'язків".

Цікавою є думка Л. Белово, який під системою забезпечення націо­нальної безпеки розуміє сукупність нормативних актів, організаційно-технічних та інших заходів, а також сил та засобів, необхідних для їх ви­конання.

Створення будь-якої системи є актом свідомим, а отже можна казати, що поява СНБ є наслідком вольового акту людини, результатом про­цесу цілепокладання. Відповідно до викладеного, СЗНБ має власні цілі, завдання, функції, принципи функціонування та розвитку, а також ме­тоди забезпечення поставлених завдань, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування даної системи, що ми назвали — ме­ханізмом.

Система забезпечення національної безпеки передбачає наявність відповідних структур і певно регламентованого процесу прийняття і ре­алізації управлінських рішень у сфері управління національною безпе­кою.

Зазначимо, що нині важко говорити про існування дійсно системи за­безпечення національної безпеки України, що пов'язано з несформо­ваністю і відсутністю регламентації функціонування недержавної підси­стеми забезпечення національної безпеки.

Функціонування будь-якої системи характеризується певними пара­метрами, вихід за межі яких свідчить про відхилення від норми. Теж стосується і СЗНБ, для оцінки ефективності діяльності якої має бути ро­зроблена критеріальна шкала оцінювання. На нашу думку, основними критеріями ефективності функціонування СЗНБ є її здатність забезпе­чувати: 1) процес управління загрозами та небезпеками, за якого дер­жавними і недержавними інституціями гарантується прогресивний ро­звиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України; 2) ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Однією з характеристик даної системи є ефективність, тобто здатність системи за найменших витрат якісно забезпечити якнайбільше коло національних інтересів.

Відповідно до необхідності забезпечення збалансованого існування ін­тересів особи, суспільства і держави можна виділити три одекват ні напрями функціонування системи забезпечення національної безпеки: забезпечення безпеки особи, забезпечення безпеки суспільства і забез­печення безпеки держави.

Ураховуючи той факт, то відповідно дост. З Конституції України най­вищою соціальною цінністю є життя людини, особлива увага має при­ділятися побудові надійного механізму захисту конституційних прав і свобод, законних інтересів громадян, дія якого забезпечуватиметься, пе­редусім, законодавчим закріпленням за державними і недержавними структурами обов'язків і відповідальності за захист національних інте­ресів.

Отже, формування СЗНБ має відбуватись за усвідомлення необ­хідності формування механізму балансу інтересів особи, суспільства і держави, що слугуватиме збереженню цілісності даної системи. Водно­час провідну роль у даному процесі мають відігравати державні інсти­туції, функціональним призначенням яких і є максимальне викори­стання державно-владних повноважень і ресурсів для досягнення мети функціонування СНВ.

Саме на державні інституції мають бути покладені завдання щодо за­безпечення функціонування ядра національної безпеки, яке скла­дається із його системостворюючих компонентів, ключове місце серед яких посідають життєво важливі інтереси української нації. Окрім цього, виключно до компетенції державних органів мають бути вклю­чені такі пріоритетні напрями забезпечення національної безпеки, як захист конституційних прав і свобод громадян, конституційного ладу і територіальної цілісності держави, недоторканності її державних кор­донів та деякі інші. Саме це зумовлює акцентування нами уваги на дер­жавному управлінні національною безпекою, а також формуванні ор­ганів державного управління національною безпекою.

Звичайно, прерогатива державних органів щодо ЗНБ не має всеохо­плюючого характеру, через те, що згодом такий механізм може пере­творити державу на монопольного суб'єкта цієї діяльності, а звідси — стати індикатором формування тоталітарної держави. Система дер­жавних органів, що забезпечують національну безпеку* має ґрунтува­тися на принципі розподілу влад, проте, звичайно, особливу роль ма­ють відігравати органи виконавчої влади.

Для нейтралізації дисбалансу у СЗНБ має бути сформована система стримувань і противаг, за допомогою якої можна буде гарантувати за­безпечення прав особи і громадянина. Найбільш продуктивним у цьому напрямі вважається створення системи наступних гарантій'.

• розроблення на підставі Конституції нормативно-правових актів, які регулюватимуть компетенцію суб'єктів СЗНБ, передбачивши кон­кретні сфери дії, права, обов'язки, принципи взаємодії та інші питання, що забезпечуватимуть ефективне функціонування збалансованої СНБ;

• формування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки;

• формування механізму забезпечення національних інтересів (інте­реси особи, нації і держави) на локальному, національному, регіональ­ному, міжнародному і глобальному рівнях як єдино пов'язаної системи;

• удосконалення наявних і розбудова нових інститутів безпеки;

• розроблення механізму взаємодії та нагляду за суб'єктами СЗНБ з метою недопущення порушення законності, активне впровадження де­мократичного цивільного контролю над суб'єктами забезпечення національної безпеки.

Звичайно, що перелік гарантій можна розширяти, головне — ство­рення надійного механізму функціонування СНБ, ефективність якого, насамперед, залежатиме від цілісності системи, яку утворюватимуть різні структурні елементи.

Багатовимірність феномену національної безпеки корелює з багато­векторністю дії системи забезпечення національної безпеки. У найбільш загальному плані пропонується виділяти три основні напрями дії даної системи: стратегічний, тактичний, оперативний відповідно до окреслених вище груп національних інтересів.

Важливим моментом має стати закладання в дану систему наступного керівного принципу: Україна має сформувати таку систему забезпе­чення національної безпеки, яка дозволить гарантовано забезпечити за­вдання шкоди будь-якій державі або коаліції держав за будь-яких умов, якщо буде існувати реальна загроза (небезпека) національній безпеці держави.

Знаковим є те, що переважна більшість дослідників і авторів ототож­нюють поняття "система національної безпеки" і "система забезпечення національної безпеки". І це, на мою думку, відбувається через ту обста­вину, що чітко не є визначеними самі поняття. Дана хиба була закла­дена також і у Концепції (основи державної політики) національної без­пеки України, в якій взагалі не містилося визначення поняття "система національної безпеки". Не усунув цей недолік і прийнятий 19 червня 2003 року Закон України "Про основи національної безпеки України ". Водночас, слід чітко відмежовувати дані поняття. При чому дане пи­тання лежить в площині не тільки теоретичній. Підтвердженням тому є думка М£. Левицької9 яка стверджує, що на сучасному етапі розвитку суспільства життєво важливим національним інтересом будь-якої дер­жави є становлення та закріплення системи забезпечення міжнародної безпеки. Отже, визначення даного поняття має не лише суто теоретич­ний, а й практичний інтерес, пов'язаний із необхідністю формування системи органів державного управління національною безпекою.

Як завжди виділимо декілька підходів до визначення поняття "си­стема забезпечення національної безпеки"

1. Представники першого підходу визначають дане поняття крізь формулу адекватності загроз і засобів, які мають вживатися. Прикла­дом, на думку М.Б. Левицької, для своєчасного виявлення та об'єктивної оцінки загроз національним інтересам, вибору та вжиття адекватних за­собів їх локалізації, зменшення чи нейтралізації створюється система забезпечення національної безпеки.

2. Представники другого підходу визначають дане поняття крізь фор­мулу гарантій та механізмів. Так, Є. Кравець та М. Мельник вважають, що з точки зору системно-функціонального аналізу система забезпе­чення національної безпеки України становить сукупність суспільних, державних і особистих гарантій, а також економічних, політичних, пра­вових та інших механізмів, які гарантують належний рівень захище­ності особи, суспільства та держави від загроз національним інтересам України.

3. Також окремо можна виділити підхід, за якого аналізоване поняття виражається через здатність. Приміром, О.С, Бодрук вважає, що си­стема забезпечення національної безпеки — це здатність держави захи­щати свої інтереси та реалізовувати свої цілі у сфері безпеки як всере­дині держави, так і за її межами.

4. Цікавим, і ми відстоюємо дану позицію, є підхід, за якого поняття, що розглядається, має визначатися не лише крізь призму гарантій, за­ходів і загроз, а й ураховувати напрям забезпечення власного розвитку. Дану позицію репрезентує Н. Косолапов, який зазначає, що практична, оцінювана в історичній перспективі життєздатність соціального ор­ганізму повинна розглядатись і враховуватись як важливий фактор національної безпеки, і відповідно, система забезпечення національної безпеки повинна бути орієнтована не тільки на охорону самого суб'єкта і його поточної життєздатності, але й на розвиток останньої.

На наш погляд, у широкому значенні під системою забезпечення національної безпеки можна розуміти комплекс організаційно-управ­лінських, правових, спеціальних, соціально-психологічних, режимних, інженерно-технічних, учбово-методичних та інших заходів, спрямова­них на якісну реалізацію національних інтересів і забезпечення ефек­тивного функціонування самої системи.

Варто зазначити, то поняття системи забезпечення національної без­пеки є складним для визначення також і через ту обставину, що до­слідники не дійшли згоди щодо назви самого процесу. Питання визна­чення поняття "забезпечення національної безпеки" порушувались нами у попередньому розділі, водночас вважаємо за доцільне про­аналізувати ще один аспект даної проблеми.

Зокрема, хотіли б акцентувати увагу на тій обставині, що деякі до­слідники вживають словосполучення "діяльність із забезпечення націо­нальної безпеки". Прикладом, М.Б. Левицька визначає діяльність із за­безпечення національної безпеки в якості "способу здійснення жит­тєдіяльності суб'єкта (системи), яка полягає в своєчасному й адекват­ному реагуванні на різноманітні загрози життєво важливим національ­ним інтересам шляхом внутрішньої саморегуляції і здійснення відповідного впливу на джерело загрози". Розглянемо дане визначення більш детально.

По-перше, у даному визначенні йдеться лише про загрози життєво важливим інтересам, у той час як поза увагою лишаються такі категорії національних інтересів, як: важливі національні інтереси та інші націо­нальні інтереси. Таким чином, за даного визначення система забезпе­чення національної безпеки призначена для забезпечення лише жит­тєво важливих інтересів, що не відповідає меті її створення, через те, що вона має просувати забезпечені недоторканістю національні інтереси в усьому їх розмаїтті.

По-друге, усе розмаїття безпекогенних чинників, дана дослідниця зво­дить лише до загроз, оминаючи небезпеки. При цьому, і за текстом са­мої дисертації автор нечітко визначає власну позицію щодо кла­сифікації безпекогенних чинників, що і знаходить свої відображення в усіх подальших визначеннях ключових понять. Отже, забезпечення національної безпеки не обмежується реагуванням лите на загрози, а включає, як мінімум і реагування на небезпеки.

Потрете, і це майже чи не найголовніше. У визначенні даного поняття автор робить логічний наголос на реагування на загрози. Це означає, що діяльність із забезпечення національної безпеки практично зво­диться до захисту від загроз і небезпек. На наше переконання, відповідно до власного бачення і пропонованого управлінського під­ходу до розв'язання зазначеного питання, зміст діяльності по забезпе­ченню національної безпеки полягає в здійсненні свідомого, цілеспря­мованого впливу на об'єкт з метою його стійкого розвитку. Отже, за та­кого випадку забезпечення національної безпеки визначається нами, передусім як активний процес, який полягає в здійсненні управління. Дана позиція і була нами відображена при визначенні поняття "забез­печення національної безпеки".

Підсумовуючи аналіз визначення даного поняття, зазначимо, що воно не є повним і не відображає сутності процесу забезпечення національ­ної безпеки.

Таким чином, це є ще одним аргументом на користь того, що для означення процесів забезпечення національної безпеки більш корект­ним вважається вживати термін "забезпечення національної безпеки".

Отже, під системою забезпечення національної безпеки нами ро­зуміється система теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідуваль­них, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Безперечно, можна довго дискутувати з приводу того чи іншого терміну, можна пропонувати численні варіанти, водночас змістовними вони будуть лише тоді, коли буде визначена мета створення і організації управління даною системою, що і буде зроблено нами нижче.

Актуальним в контексті розглядуваних проблем вбачається про­аналізувати зміст та призначення системи забезпечення національної безпеки України.

Забезпечення національної безпеки досягається у процесі свідомої цілеспрямованої діяльності суб'єкта управління, спрямованої на за­побігання можливого порушення його нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек.

Метою забезпечення національної безпеки є створення підґрунтя для реалізації національних інтересів за умов дії загроз та небезпек, а також проведення моніторингу стану національної безпеки для розроблення оптимальної моделі функціонування системи забезпечення національ­ної безпеки. На дану обставину також посилаються і інші дослідники.

Вживаючи термін "система", і ми свідомо акцентуємо увагу на цьому, нами робиться логічний наголос на утворенні нової якості, яку склада­ють загрози та небезпеки, національні інтереси, цінності та потреби, державні і недержавні суб'єкти забезпечення національної безпеки. Саме тому структурна зв'язаність елементів системи забезпечення національної безпеки є істотною її якісною характеристикою і розрив зв'язків між цими елементами може призвести до зникнення самої си­стеми, а отже актуалізується питання забезпечення структурної єдності даної системи. Причому зауважимо, що у даному дослідженні будемо вважати тотожними поняття системи управління національною безпе­кою і системи національної безпеки, через те, що вони обидва включа­ють як суб'єктів управління національною безпекою (органи управ­ління, органи забезпечення, сили, засоби тощо), так і об'єкти (націо­нальні інтереси, цінності та потреби української нації, суспільні відно­сини у сфері національної безпеки тощо), прямі та зворотні зв'язки, вплив внутрішнього та зовнішнього середовища.

При взаємодії об'єктів і суб'єктів системи забезпечення національної безпеки суттєвим є те, що на державу в особі її органів виконавчої, за­конодавчої та судової влади покладається обов'язок щодо захисту національних інтересів, а громадському об'єднанню та окремій особі надаються права щодо захисту своїх інтересів. Таким чином, суб'єкти системи забезпечення національної безпеки України тісно взаємодіють між собою, але кожний з них спеціалізується на вирішенні конкретних завдань відповідно до своєї предметної компетенції. У результаті такої взаємодії зазначені суб'єкти доповнюють один одного, внаслідок чого утворюють струнку організаційно-функціональну систему, яка висту­пає ядром забезпечення реалізації національних інтересів України.

Отже, об'єктами системи забезпечення національної безпеки України є:

• національні інтереси, цінності та потреби української нації;

• їх носії (юридичні та фізичні особи) і відносини між ними (суспільні відносини у сфері національної безпеки);

• власне система забезпечення національної безпеки України.