Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Наявність у системі каналів прямого і зворотного зв'язку.

Дотримання цих вимог має забезпечувати умови ефективного

рівня функціонування органів управління національною безпекою. Розглянемо детально ці вимоги.

1. У системі управління національною безпекою кореляція вияв­ляється в організації взаємодії як державних органів управління між со­бою, так і організації взаємодії з недержавними суб'єктами забезпе­чення національної безпеки, при якій діяльність одного структурного елементу (наприклад, системи управління національною безпекою в ін­формаційній сфері) позначається на інших елементах системи. Якщо в організаційній структурі управління, наприклад, є структурний еле­мент (наприклад, система недержавного управління), дії якого не впли­вають на інші елементи національної безпеки, то такий елемент не ре­алізує жодну з цілей функціонування системи управління національ­ною безпекою і е зайвим в системі управління.

2. Другою вимогою до системи управління національною безпекою є динамічність, тобто здатність під впливом зовнішніх і внутрішніх збу­рень залишатися якийсь час в певному незміненому якісному стані, тобто зберігати суттєво важливі характеристики свого існування. Цей стан називається станом гомеостазису — тип динамічної рівноваги, притаманний для складних систем (технічних, біологічних і соціаль­них), що саморегулюються, який полягає у підтримці суттєво важливих для збереження системи параметрів у допустимих межах через ме­ханізм зворотного зв'язку.

Будь-які дії навколишнього середовища чинять збурюючу дію на си­стему, прагнучи порушити її. У самій системі також можуть з'являтися збурення, які прагнуть зруйнувати її зсередини. Яскравим прикладом були вибори Президента України у 2004—2005 роках, коли під час голо­сування деякі політичні сили прагнули відокремити певні регіони від Україні, тим самим здійснивши посягання на територіальну цілісність держави і порушивши баланс системи управління державною безпе­кою. До зовнішніх збурень слід віднести зміни геополітичною ситуації, непередбачувані дії суб'єктів зовнішньої політики. Прикладом, підви­щення світової ціни на нафту, спричинило підйом Росією, яка постачає нафту в Україну, ціни па бензин в травні 2005 року з 2.90 грн. за 1 л 95 бензину до 3.20 грн.., що вплинуло на систему управління національ­ною безпекою в енергетичній та економічній сфері.

Під впливом таких зовнішніх і внутрішніх збурень орган управління будь-якого рівня вимушений перебудовуватися, пристосовуватися до умов, що змінилися.

З метою забезпечення швидкої перебудови системи в умовах зміни навколишнього середовища:

• у системі управління має бути елемент, що фіксує факт появи збу­рення;

• система повинна володіти мінімально допустимою інерційні стю, щоб своєчасно ухвалювати управлінські рішення,

• у системі управління повинен бути елемент, що фіксує факт впоряд­кування стану системи відповідно до умов, що змінилися.

Відповідно до цих вимог у структурі управління, зокрема в Раді націо­нальної безпеки і оборони України, має бути відділ вдосконалення структури управління.

3. Під управляючим параметром у системі управління слід розуміти такий її параметр (елемент), за допомогою якого можна управляти діяльністю всієї системи і її окремими складовими. Таким параметром (елементом) в системі управління є суб'єкт управління національною безпекою конкретного рівня. Він відповідає за діяльність підлеглого йому підрозділу, сприймає управляючі сигнали керівництва ор­ганізації, організовує їх виконання, несе відповідальність за виконання всіх управлінських рішень, організовує зворотні зв'язки та оптимізацію системи відповідно до поставлених завдань.

При цьому суб'єкт управління має володіти необхідною компетен­цією, а умови роботи — дозволяти виконати дане доручення. Отже, умову наявності управляючого параметра можна вважати виконаною, якщо зовнішню інформацію сприймає суб'єкт управління національ­ною безпекою конкретного рівня (стратегічного, тактично-галузевого тощо), який організовує роботу з виконання доручення, розподіляє за­вдання відповідно до посадових інструкцій за наявності умов, необ­хідних для виконання доручень.

Недотримання даної вимоги, тобто наявність управляючого пара­метру, призводить до ухвалення суб'єктивних управлінських рішень і так званого вольового стилю керівництва. У сфері національної безпеки таке управління здебільшого характеризується нехтуванням національ­них інтересів і відстоювання власних корпоративних інтересів. Система суб'єктів управління, що відстоюють замість національних інтересів власні, називається компрадорською буржуазією.

Відтак чітка робота уможливлюється за умови прозорої і такої, що відповідає необхідності, реалізації національних інтересів ор­ганізаційної структури та розподілу обов'язків між керівниками підрозділів, наявності посадових інструкцій і інших документів, що ре­гламентують їх діяльність.

4. Наступною вимогою, що висувається до системи управління націо­нальною безпекою, є наявність контролюючого параметра, тобто та­кого елементу, який постійно контролював би стан суб'єкта управління, не чинячи при цьому управлінського впливу на нього. Таким ме­ханізмом є демократичний цивільний контроль, внутрішньовідомчий, міжвідомчий, галузевий та міжгалузевий контроль.

Контроль суб'єкта управління припускає контроль за обробкою будь-якого управляючого сигналу, поданого на вхід даної системи. Функцію контролюючого параметра в системі управління, як правило, реалізує один із співробітників апарату управління. Окрім цього, необхідно ши­роко залучати, відповідно до чинного законодавства, громадян, гро­мадські організації до здійснення контролю за забезпеченням націо­нальної безпеки. Будь-які управлінські рішення в системі управління повинні проходити тільки через елемент, що виконує функції контро­люючого параметра.

5. Наявність прямих і зворотних зв'язків в системі забезпечується чіткою регламентацією діяльності апарату управління з прийому та пе­редачі інформації при підготовці управлінських рішень. Прикладом, акт тероризму 11 вересня 2001 року в СІНА став можливим через недо­тримання у системі національної безпеки США такої вимоги як на­явність зворотних зв'язків, оскільки інформація про акт тероризму, що готується, була як у співробітників Секретної Служби і ЦРУ, так і ФБР, але вона не була оцінена на належному рівні, відтак не були вжиті за­ходи зі зміни параметрів функціонування системи управління, яка на момент вчинення даного функціонувала в межах звичайних пара­метрів. Отже, сконцентруємо увагу на наступних ключових моментах. 1. Система управління національною безпекою — 1) система, в якій ре­алізуються функції управління національною безпекою; 2) система управління, об'єктом якої є національна безпека. Характерними ри­сами системи управління національною безпекою є:

• процес забезпечення національної безпеки, який має просторові і часові обмеження;

• складові, які сприймають вхідні дані, взаємодіють із навколишнім середовищем, здійснюють прямий і зворотний зв'язок і чинять вплив як один на одного, так і на усю систему;

• зв'язки між елементами та зовнішнім середовищем;

• наявність суб'єктів управління національною безпекою;

• існування комплексу методів управління національною безпекою;

• наявність засобів управління.

Найбільш загальна модель системи управління національною безпе­кою відображена у взаємодії двох елементів: управляємо! частини си­стеми — об'єкта управління (особа, суспільство, держава) і управляючої частини системи (суб'єкта управління).

2. Розглядаючи систему управління національною безпекою конкрет­ного рівня, ми завжди повинні фіксувати і порівнювати її системні ха­рактеристики. Це дозволяє краще зрозуміти цю систему і визначити до якого класу складності вона належить.

3. Щоб удосконалювати систему управління з використанням комп'ю­терної техніки, організаційне проектування необхідно доводити до та­кого рівня, при якому забезпечується чіткість розподілу обов'язків керівників і виконавців.

4. Необхідно закріпити персональну відповідальність керівників і ви­конавців. При проектуванні системи управління потрібно чітко фіксу­вати, хто і що робить у системі управління, хто за що відповідає.

5. Необхідне інформаційне опрацьовування системи на рівні управ­лінських рішень.

6. Дослідження і проектування системи управління мають бути безпе­рервним процесом. У системі управління необхідно передбачати відділ або групу співробітників, які повинні постійно опрацьовувати техно­логію підготовки нових рішень, створення нової організаційної струк­тури, обумовлених новими цілями (зміна пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики, коригування національних інтересів).

7. Має існувати чітка система ієрархічних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері управління національно без­пекою. Одним з рівнів даної системи є Положення про конкретні відділи, конкретні посадові інструкції, в яких закріплена персональна відповідальність при ухваленні управлінських рішень.

Відтак, розглянемо структуру системи управління національною без­пекою.