Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура системи управління національною безпекою

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. B. Симпато-адреналової системи
  3. GPS-системи
  4. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  5. II. Система культуры и её структура.
  6. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  7. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  8. II. Структура правовой нормы.
  9. II. Структура программы
  10. III. Структура регионального центра социального преображения

Проведений структурно-функціональний аналіз повноважень органів державної влади дозволив зробити ряд висновків, важливим серед яких є той, що сучасна система управління національно безпекою потребує удосконалення. Практичним виходом даних висновків є запропо­нування нами структури ієрархічної системи управління національною безпекою. Ми свідомо не обмежуємося органами державного управ­ління, оскільки вважаємо неповним опис феномену національної без­пеки без окреслення загального бачення структури системи управління національною безпекою. Складовими даної структури є органи влади й управління усіх гілок влади, а також громадські організації та окремі громадяни відповідно до чинного законодавства. Таким чином, з урахуванням викладених вище пояснень, пропонується наступне.

Найвищий щабель державного управління національною безпекою посідає Президент України, який здійснює загальне управління націо­нальною безпекою в усіх сферах життєдіяльності. Президент також ко­ординує діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади в питаннях забезпечення національної безпеки України.

Наступний елемент ієрархії — Рада національної безпеки і оборони України, яка має здійснювати стратегічне управління національною безпекою в усіх сферах життєдіяльності. На РНБОУ доцільне покласти завдання щодо координації діяльності у сфері забезпечення національ­ної безпеки не лише органів виконавчої, а й законодавчої і судової влади. Нині РНБОУ фактично перебуває у полі тяжіння виконавчої влади, і фактично за змістом виконуваних завдань є органом управ­ління спеціальної компетенції. На наш погляд, даний підхід не виправ­довує себе. І як раз міжгалузевий не лише вертикальний, а й горизон­тальний характер діяльності даного органу є одним з напрямів оп­тимізації його діяльності.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган системи органів вико­навчої влади, здійснює управління національною безпекою через цен­тральні та місцеві органи виконавчої влади. Таким чином можна ствер­джувати про міжгалузевий характер управління національною безпе­кою Кабінетом Міністрів. Це надає можливість визначити Кабінет Міністрів як орган міжгалузевого державного управління національ­ною безпекою. Такий же міжгалузевий характер забезпечення націо­нальної безпеки притаманний Верховній Раді

України, судам загальної юрисдикції, Конституційному Суду України.

Наступний щабель в ієрархічній системі органів державного управ­ління посідають центральні органи виконавчої влади, які виступають центральними органами управління в певній сфері життєдіяльності. Так, прикладом, основним призначенням МВС є забезпечення внутрішньої безпеки, СБУ - зовнішньої безпеки. Міністерства аграрної політики — забезпечення продовольчої безпеки тощо. Таким чином, кожен центральний орган виконавчої влади виступає самостійним суб'єктом управління національною безпекою в конкретній сфері жит­тєдіяльності, у той же час є підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Таким чином дані органи пропонується називати органами тактично-галузевого управління.

У свою чергу місцеві органи виконавчої влади, які здійснюють діяль­ність із забезпечення національної безпеки, а також органи місцевого самоврядування у межах делегованих ним Кабінетом Міністрів повно­важень є нижчою ланкою управління національною безпекою. Вони за­безпечують національну безпеку відповідно до потреб тієї місцевості, управління якою вони здійснюють. Таким чином дані органи ми назвали органами локального управління національною безпекою.

Окрема увага приділена недержавним структурам, на які, на нашу думку, доцільно покласти функції щодо здійснення демократичного цивільного контролю над системою управління національною безпе­кою, а також розробити форми їх сприяння і безпосередньої участі у забезпеченні національної безпеки. Причому даний контроль разом із різними видами державного контролю (парламентський, адміністра­тивний, прокурорський, судовий) має виступати складовим елементом загальної системи контролю системи управління національно безпе­кою.

Отже, структура системи управління національною безпекою має наступний вигляд:

1) Президент України;

2) Рада національної безпеки і оборони України;

3) Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції;

4) центральні органи виконавчої влади;

5) місцеві органи виконавчої влади, та органи місцевого самовряду­вання в межах делегованих Кабінетом Міністрів України повноважень;

6) система суб'єктів недержавної форми власності.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав