Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Компетенція Президента України у забезпеченні національної безпеки України

Президент України, відповідно до ст. 106 Конституції України, а також ст. 9 Закону України "Про основи національної безпеки України" як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної ціліс­ності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Верховний Головнокомандувач Збройних сил України і Голова Ради національної безпеки і оборони України:

• здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України;

• забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони України, представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

• вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних сил України у разі збройної агресії проти України;

• приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місце­востях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

• приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологіч­ної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Ра­дою України.

Окрім цього, із аналізу масиву нормативно-правових актів можна зро­бити, що Президент України:

1) забезпечує узгоджені дії усіх гілок державної влади між собою, а також із підсистемою недержавного забезпечення у сфері забезпечення національної безпеки;

2) видає нормативно-правові акти з питань забезпечення національ­ної безпеки;

3) визначає реальні і потенційні загрози та небезпеки і вживає необ­хідних заходів по її забезпеченню;

4) приймає рішення про застосування інших військових формувань що не входять до складу Збройних сил України, утворених відповідно до законодавства України.

Таким чином можна зробити висновок, що Президент України здійснює загальне управління у всіх сферах суспільного життя. Його статус дозволяє здійснювати координацію між усіма гілками щодо за­безпечення національної безпеки. Ця функція є вельми важливою, з огляду на ту обставину, що Рада національної безпеки і оборони України, будучи координаційним органом з питань національної без­пеки і оборони України, здійснює координацію і контроль діяльності органів лише виконавчої влади у згаданій сфері. Таким чином, по суті, РНБОУ, не може бути загальним органом управління національною безпекою, через те що контроль і координація діяльності законодавчої і судової влади у цій сфері не входить до компетенції РНБОУ. Утім та­кою компетенцією володіє Президент України, який очолює даний ор­ган. Таким чином, Президент України здійснює загальне управління національною безпекою. 2.4. Рада національної безпеки і оборони України як орган стратегічного управління національною безпекою Рада національної безпеки і оборони України, відповідно до ст. 34 За­кону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", а та­кож ст. 9 Закону України "Про основи національної безпеки України" як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті України:

• координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

• розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Закону України "Про основи націо­нальної безпеки України", Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президен­тові України щодо:

• визначення стратегічних національних інтересів України, концепту­альних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і обо­рони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-техно­логічний, екологічній, інформаційній та інших сферах;

• проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Пре­зидента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів і доку­ментів з питань національної безпеки і оборони;

• удосконалення системи забезпечення національної безпеки та ор­ганізації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів вико­навчої влади у цій сфері;

• проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

• матеріального, фінансового, кадровою, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів з питань національної безпеки і обо­рони;

• заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;

• доручень, пов'язаних з вивченням конкретних питань та здійснен­ням відповідних досліджень у сфері національної безпеки й оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

- залучення контрольних, інспекційних і наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної без­пеки і оборони України рішень, введених в дію указами Президента України;

• забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтере­сах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні та в світі, визначення потен­ційних та реальних загроз національним інтересам України;

• питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих ЇЇ місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

• здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;

■ залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів ви­конавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

• ініціює розроблення нормативних актів і документів з питань націо­нальної безпеки й оборони, узагальнює практику їх застосування та ре­зультати перевірок їх виконання;

• координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєн­ного чи надзвичайного стану;

• координує і контролює діяльність органів місцевого самовряду­вання в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

• координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпе­ченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

РНБОУ важко переоцінити. її основна роль полягає у стратегічному управлінні національною безпекою. Однак не буде зайвим зауважити, що вважаємо таким, що потребує окремих наукових досліджень, пи­тання про переосмислення статусу даного органу і його зосередження на організації управління органами державної влади, що забезпечують національну безпеку. У той час як функції контролю має виконувати ін­ший орган. Ґрунтуючись на управлінській системі координат, Рада національної безпеки і оборони України є органом стратегічного управ­ління національною безпекою, тому функції контролю не можуть бути сконцентровані у ньому. Саме тут постає ще одна наукова і практична проблема: і проблема здійснення контролю за діяльністю системи управління національною безпекою. На сьогодні РНБОУ здійснює кон­троль лише за органами виконавчої влади, втім органи законодавчої і судової влади по суті у питаннях виконання ними функцій по забезпе­ченню національної безпеки є безконтрольними. З іншого боку, на сьогодні відсутній механізм парламентського, прокурорського, судо­вого контролю за діяльністю суб'єктів управління національною безпе­кою, а відтак відсутня система контролю за системою управління націо­нальною безпекою.