|
Читайте также: |
| Принципи класифікації | Існуючі системи (підсистеми) моніторингу, або системи (підсистеми), що розробляються |
| Рівень універсальної системи, що спостерігається | Глобальний моніторинг (базовий, регіональний, імпактній). Міжнаціональний моніторинг (моніторинг транскордонного переносу забруднюючих речовин). Національний моніторинг (загальнодержавна служба спостережень і контролю за рівнем забруднення навколишнього середовища). |
| Особливості реакції основних складових біосфери | Геофізичний моніторинг Біологічний моніторинг Екологічний моніторинг |
| Особливості середовища | Моніторинг антропогенних змін в атмосфері, гідросфері, літосфері, грунті, біоті. |
| Особливості чинників і джерел впливу | Узагальнений моніторинг джерел забруднень Інгредієнтний моніторинг (окремих забруднюючих речовин, радіоактивних випромінювань, шумів тощо). |
| Рівень гостроти і глобальності проблеми | Моніторинг океану. Моніторинг озоносфери |
| Особливості методів спостережень | Моніторинг за фізичними, хімічними і біологічними показниками. Супутниковий моніторинг |
| Особливості системного підходу | Медико-біологічний (стан здоров’я), екологічний, кліматичний, біоекологічний, геоекологічний, біосферний |
В основу організації спостережної мережі покладено принцип системності та комплексності спостережень, який вивчає, що поряд із спостереженнями за рівнем забруднення атмосферного повітря, вод і грунтів з метою інтерпретації отриманих результатів проводяться метеорологічні та гідрологічні спостереження.
Спостережені пункти організовуються в містах, промислових регіонах, на водних об'єктах і в сільськогосподарських районах, де реєструється найбільш суттєвий вплив господарської діяльності людини. В районах з мінімальним забрудненням створюється спеціальна мережа фонових спостережень.
В ході організації систем моніторингу виходять із необхідності установлення пріоритетів на основі певної сукупності критеріїв. Так, для моніторингу забруднень був рекомендований (Найробі, 1974 р.) наступний перелік критеріальних показників:
величина фактичного або потенційно можливого впливу на здоров'я і добробут людини, на клімат або екосистеми;
схильність до деградації у навколишньому природному середовищі накопичення в організмі людини і харчових ланцюгах;
можливість хімічної трансформації у фізичних і біологічних системах, внаслідок чого дочірні речовини можуть виявитися більш токсичними або шкідливими;
мобільність (рухливість);
фактичні або можливі тренди (тенденції) концентрацій у навколишньому середовищі та в організмі людини;
частота або розмір впливу;
можливість вимірювань на даному рівні в різноманітних середовищах;
значення для оцінки положення у навколишньому природному середовищі;
придатність із точки зору загального поширення.
В системах моніторингу передбачається порівняння показників, що спостерігається, із нормативним значенням. При цьому на етапі оцінки важливо виявити можливість спільної дії декількох різних чинників, їх адитивність, посилення або послаблення внаслідок спільної поєднаної дії. Під час визначення впливу різних чинників на окремі організми, елементи біосфери або екосистеми важливим є отримання інформації про те, чи володіє той чи інший чинник певним порогом впливу, вище якого ефект має місце, а нижче – відсутній.
У випадку визначення ступеня токсичних речовин нормативні критерії оцінки використовуються значення ГДК, а для оцінки рівнів фізичних чинників – величини ГДР.
Однією з функцій системи моніторингу є прогнозування перспектив розвитку того або іншого явища. Всі прогнози мають імовірнісний характер.
В основі прогнозування знаходяться три джерела інформації про майбутнє, що взаємно доповнюються:
оцінка перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища на основі досвіду (перш за все, за допомогою аналогії з добре відомими явищами та процесами);
умовне продовження у майбутнє (екстраполяція) тенденцій, закономірності розвитку котрих у минулому і в теперішній час добре відомі;
модель майбутнього стану того або іншого явища, процесу, побудована згідно з очікуваними або бажаними змінами ряду умов, перспективи розвитку яких добре відомі.
Відповідно до цього існують н аступні способи розробки прогнозів:
анкетування (інтерв'ювання, опитування) населення або експертів з метою упорядкування та об'єктивізації суб'єктивних оцінок прогностичного характеру;
екстраполяція (поширення висновків, що отримані під час спостереження над однією частиною явища на іншу його частину) та інтерполяція (виявлення проміжного значення між двома відомими моментами процесу);
ретроспекція і проспектів прогностичних розробок, основою яких є побудова динамічних рядів розвитку показників прогнозованого явища;
моделювання – побудова пошукових і нормативних моделей з урахуванням імовірної або бажаної зміни прогнозованого явища на прогнозований період за наявними прямими або непрямими даними про масштаби і напрямки змін.
Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |