Читайте также:
|
Стаття 277 КПК України надає прокурору право під час судового розгляду кримінальної справи до закінчення судового слідства змінювати пред’явлене особі обвинувачення. З учасників кримінального процесу, таким правом користується тільки прокурор, що пов’язане, по-перше, зі здійсненням ним своєї конституційної функції – підтримання державного обвинувачення, по-друге, з реалізацією принципу змагальності кримінального процесу.
Узагальненнями, проведеними прокуратурами регіонів і Головним управлінням підтримання державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України, основними причинами зміни прокурором обвинувачення в суді названі:
• поверхова або непрофесійна діяльність слідчого, фіксація доказів на початкових стадіях досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального закону, внаслідок чого вони визнаються судом недопустимими (ст. 62 Конституції України);
• неконкретне викладення фактичних обставин злочинної діяльності у постанові про притягнення особи як обвинуваченого та в обвинувальному висновку (дата, час, місце, спосіб вчинення злочину), внаслідок чого в подальшому у державного обвинувача виникає необхідність в їх уточненні;
• пред’явлення обвинувачення у вчиненні більш тяжкого злочину порівняно з тим, що вчинив обвинувачений відповідно до зібраних у справі доказів;
• пред’явлення особі за окремими епізодами злочинної діяльності недоведеного обвинувачення;
• залишення слідчим і прокурором без ретельної перевірки версій, висунутих обвинуваченим на свій захист;
• неправильна або зайва кваліфікація діянь обвинуваченого за відповідними нормами кримінального закону, неправильне викладення змісту кваліфікуючих ознак злочину;
• неправильне встановлення характеру і розміру матеріальної шкоди, завданої діянням обвинуваченого;
• зміна свідками, потерпілими, іншими учасниками процесу під час судового слідства своїх показань щодо обставин вчинення злочину;
• здобуття в суді нових доказів, невідомих раніше, якщо вони не потребують перевірки шляхом проведення досудового слідства тощо.
Немає підстав для зміни обвинувачення у випадку необхідності виправити технічні помилки у даних про особу підсудного. Такі помилки потрібно усувати у підготовчій частині судового засідання або під час судового слідства шляхом уточнення анкетних даних підсудного із занесенням їх у протокол судового засідання або приєднання до справи відповідних документів.
Не є підставою для зміни обвинувачення необхідність «виключення з обвинувального висновку обтяжуючих чи пом’якшуючих покарання обставин», оскільки їх наявність або відсутність не впливає на кваліфікацію злочину і не входить в обсяг обвинувачення.
Отже, зміною обвинувачення прокурором в суді є внесення ним у пред’явлене особі органами досудового слідства обвинувачення коректив щодо обставин вчинення злочину, юридичних фактів, їх правової кваліфікації.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України прокурор може змінити обвинувачення підсудному під час судового слідства, до оголошення судом про його закінчення в порядку ст. 317 КПК України, тобто, як правило, після закінчення дослідження доказів.
Цим закон зобов’язує прокурора виконати передбачені ст. 22 КПК України дії, тобто всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи. Для цього необхідно:
• підтримуючи обвинувачення, належним чином подати суду докази на його підтвердження;
• ретельно проаналізувати кожен доказ окремо й усі докази у сукупності;
• вжити заходів щодо зібрання, за необхідності, нових доказів шляхом заявлення клопотань про повторний допит свідків або виклик нових, допит експертів; витребування необхідних документів;
• використати передбачену ст. 3151, ч. 3 ст. 66 КПК України можливість заявити клопотання про надання судового доручення для перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства;
• вивчити необхідні нормативні акти, судову практику, фахову літературу.
Суд не вправі відмовити прокурору в заявленому клопотанні про доповнення судового слідства дослідженням інших доказів. У випадку відмови у задоволенні такого клопотання прокурор повинен наполягати на занесенні його у протокол судового засідання чи на приєднанні до матеріалів справи, якщо його викладено письмово.
Суд не може оголосити про закінчення судового слідства, доки не будуть з’ясовані всі необхідні обставини справи і доки на це не погодиться прокурор.
Вимога закону щодо стадій судового розгляду, на яких можлива зміна обвинувачення, є цілком логічною, оскільки зміна обвинувачення після закінчення судового слідства, в судових дебатах, обмежить право підсудного на захист. Крім того, зміна обвинувачення вимагає перевірки доведеності нового обвинувачення під час судового слідства. Якщо після виконання ст. 317 КПК України прокурор переконається, що пред’явлене підсудному обвинувачення необхідно змінити, він має заявити клопотання про поновлення судового слідства.
Закон не визначає, скільки разів прокурор може змінити обвинувачення в суді. Якщо наявні обґрунтовані підстави, прокурор може змінювати обвинувачення і декілька разів.
Кримінально-процесуальний закон встановлює певні обмеження щодо зміни обвинувачення в суді.
Частина 2 ст. 277 КПК України передбачає, що зміна обвинувачення не допускається, якщо при цьому будуть порушені правила про підсудність. Наприклад, прокурор не вправі змінити кваліфікацію дій підсудного з ч. 1 на ч.2 ст. 115 КК України, оскільки у такому випадку кримінальна справа на підставі ст. 34 КПК України за новим обвинуваченням у першій інстанції повинна розглядатися апеляційним судом.
Так само, цілком обґрунтованою є заборона прийняття прокурором такого рішення, якщо для дослідження обставин справи за новим обвинуваченням виникає обов’язковість проведення досудового слідства. Зокрема, прокурор не вправі змінити обвинувачення, якщо суд розглядає справу протокольної форми досудової форми підготовки матеріалів, а згодом з’ясовується, що дії підсудного містять ознаки злочину, за яким є обов’язковим проведення досудового слідства.
Отже, якщо зміна обвинувачення тягне за собою порушення правил підсудності чи обов’язковості проведення досудового слідства, прокурор зобов’язаний заявити клопотання про направлення справи на додаткове досудове слідство (ч. 2 ст. 277 КПК України).
Успішна реалізація обвинувачення залежить від того, які зібрані докази, чи свідчать вони про винність особи у вчиненні злочину. Важливе значення має і суб’єктивне ставлення прокурора до зібраних доказів, оцінка ним фактів, що встановлюються або спростовуються у процесі доказування у кримінальній справі.
Переконання прокурора у винуватості підсудного може змінитись у процесі судового розгляду. Якщо змінюється фактична основа, на якій виникла впевненість у винності особи, змінюється і ставлення до обвинувачення. У цьому разі прокурор зобов’язаний змінити обвинувачення або взагалі відмовитись від нього.
Частина 4 ст. 277 КПК України визначає дві правові підстави для зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду, а саме:
• застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин;
• зменшення обсягу обвинувачення.
Обмежень щодо зміни обвинувачення в бік пом’якшення становища підсудного закон не містить, аж до повної відмови від нього.
Найбільш розповсюдженими причинами зміни обвинувачення в окремих категоріях кримінальних справ у судово-прокурорській практиці є:
• недоведеність у суді фактів незаконного збуту наркотиків, інкримінованих органами досудового слідства у справах про злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів;
• відсутність доказів, що підтверджують наявність у підсудних умислу на зловживання своїм службовим становищем або на ухилення від сплати податків у справах про злочини, вчинені у сфері службової діяльності;
• відсутність доказів щодо проникнення винного в житло, приміщення чи інше сховище, інших кваліфікуючих ознак усправах про злочини проти власності.
Незважаючи на те, що кримінально-процесуальне законодавство чітко не визначає підстав для зміни обвинувачення у бік погіршення становища підсудного, проте зі змісту частин 4, 5 статті 277 КПК України вбачається, що закон таку зміну не забороняє.
Враховуючи це, прокурор має право в суді змінити обвинувачення з підстав:
• застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин;
• збільшення обсягу обвинувачення.
Зміна обвинувачення в бік погіршення становища підсудного, як свідчить прокурорська практика, наявна в основному у справах про злочини, пов’язані з порушенням правил дорожнього руху та проти життя і здоров’я особи. Підставами для зміни обвинувачення у таких справах стає, як правило, здобуття у судовому засіданні доказів, що свідчать про спричинення потерпілому тілесних ушкоджень більшої тяжкості або спрямованість умислу підсудного на позбавлення життя потерпілого (наприклад, зміна кваліфікації дій підсудного з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 115 КК України).
У справах про злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів зміна обвинувачення з підстав погіршення становища підсудного може мати місце у зв’язку з неправильною оцінкою органами досудового слідства обставин вчиненого злочину, неправильним встановленням даних про особу підсудного, зокрема, відсутність у справі даних про наявність у нього непогашених судимостей, що впливає на правильність кваліфікації.
Зміна обвинувачення на погіршення становища підсудного можлива у випадку, якщо дії, інкриміновані підсудному, описані у постанові про притягнення як обвинуваченого і в обвинувальному висновку, але кваліфіковані за статтями кримінального закону неправильно або не кваліфіковані взагалі. Зміна обвинувачення можлива і у випадку, якщо обставини справи у згаданих процесуальних документах описані неповно, але при цьому вони були предметом дослідження на досудовому та судовому слідстві. Якщо немає потреби у проведенні додаткових слідчих дій, розслідуванні фактичних обставин справи, прокурор повинен змінити обвинувачення під час її судового розгляду.
Як приклад можна навести справу за обвинуваченням А. за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст. 185 КК України. Органами досудового слідства А. обвинувачувалася в тому, що, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, побила І., спричинивши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого таємно викрала її речі. Під час судового слідства було встановлено, що тілесні ушкодження А. спричинила І. не внаслідок особистих неприязних стосунків, а з метою заволодіння її майном. У зв’язку з цим прокурор обґрунтовано виніс постанову про зміну обвинувачення А. та кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 187 КК України.
У судовій практиці непоодинокі випадки, коли кваліфікація і фактичні обставини, що утворюють склад більш тяжкого злочину, можуть бути і не описані в обвинуваченні, пред’явленому особі, але вони обов’язково мають бути досліджені в ході досудового і судового слідства у тому обсязі, що робить повторне дослідження цих обставин в ході додаткового розслідування недоцільним.
За таких обставин прокурор вправі змінити обвинувачення на погіршення становища підсудного. Проте при цьому слід пам’ятати, що прокурор не може доповнити раніше пред’явлене підсудному обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити його у вчиненні іншого злочину, якщо тільки цей злочин не перебуває в ідеальній сукупності з тим злочином, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.
Наприклад, підтримуючи державне обвинувачення в апеляційному суді Житомирської області у кримінальній справі стосовно Л. та С. за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, прокурор змінив підсудним обвинувачення, додатково кваліфікувавши їх дії за ч. 4 ст. 187 КК України. Він мотивував своє рішення тим, що матеріали справи містять достатньо даних, які свідчать про вчинення підсудними розбійного нападу на потерпілого, поєднаним з його смертю, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло. Вважаючи, що цим рішенням прокурор вийшов за межі обвинувачення і порушив право підсудних на захист, суд виніс ухвалу про направлення справи на додаткове досудове слідство. За касаційним поданням прокурора Верховний Суд України скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши, що додаткова кваліфікація дій підсудних за ч. 4 ст. 187 КК України не являється порушенням їх права на захист, оскільки злочини, вчинені підсудними, перебувають в ідеальній сукупності, а тому рішення прокурора про зміну обвинувачення є обґрунтованим.
Зміна прокурором обвинувачення повинна торкатись винятково суб’єктивних (форма вини, мотив, мета) та об’єктивних (юридична оцінка, кваліфікуючі ознаки, наслідки) елементів складу злочину.
Переконавшись, що пред’явлене підсудному обвинувачення необхідно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення (ч. 3 ст. 277 КПК України). Для виготовлення постанови прокурору, за його клопотанням, суд має надати час, у зв’язку з чим оголошує перерву у судовому розгляді справи.
Постанова про зміну обвинувачення прокурором обов’язково оголошується в судовому засіданні і приєднується судом до матеріалів справи. Копії постанови вручаються підсудному, його захиснику, законному представнику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам.
Чинне законодавство передбачає певний процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення в суді, спрямований на забезпечення прав учасників процесу.
Якщо прокурор змінює кваліфікацію дій підсудного на закон, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, або зменшує обсяг обвинувачення, суд зобов’язаний роз’яснити потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі (ч. 4 ст.277 КПК України), що обов’язково має бути зафіксовано у протоколі судового засідання. Недотримання цих вимог кримінально-процесуального закону суттєво порушує права потерпілого і є підставою для скасування вироку.
Якщо кримінальна справа розглядається за відсутності потерпілого і його представника, а прокурор змінив обвинувачення на покращення становища підсудного, відповідно до роз’яснення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» суд повинен відкласти розгляд справи, надіслати потерпілому та його представнику копію постанови прокурора з роз’ясненням їм права підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі та вимагати продовження розгляду справи і самому підтримувати обвинувачення. При цьому суд повинен повідомити потерпілого та його представника про час розгляду справи, надати час на повідомлення суду про свою позицію. Якщо потерпілий чи його представник, одержавши постанову і відповідне роз’яснення, не відповів суду у встановлений строк, у судовій практиці вважається, що вони погодилися з позицією прокурора. Прокурор при цьому повинен бути впевнений у правильності і законності своєї позиції.
Кримінально-процесуальний закон не визначає поняття «обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі». Обвинувачення, пред’явлене особі під час досудового слідства, може змінюватись декілька разів. У таких випадках суд повинен уточнювати у потерпілого, яке саме обвинувачення він буде підтримувати. Вказані вимоги закону логічно ґрунтуються на передбаченому ч.4 ст. 49 КПК України праві потерпілого під час судового розгляду особисто чи через свого представника підтримувати обвинувачення.
У випадку, коли потерпілий не погоджується з позицією прокурора щодо зміни кваліфікації дій підсудного на менш суворий закон чи зменшення обсягу обвинувачення, прокурор підтримує обвинувачення у межах викладеного у своїй постанові про зміну обвинувачення, а потерпілий – у постанові про притягнення як обвинуваченого. У цьому випадку підсудний захищається від обвинувачення як прокурора, так і потерпілого, а суд повинен прийняти рішення із врахуванням всіх фактичних обставин справи. У даному випадку межами судового розгляду є обвинувачення, яке підтримує і прокурор, і потерпілий та його представник.
Якщо у справі декілька потерпілих, вони можуть мати різні позиції щодо підтримання обвинувачення (деякі з них можуть його підтримувати у повному обсязі, деякі – частково, а дехто може клопотати про закриття справи). У такому випадку, продовження провадження у справі має здійснюватись з урахуванням позицій потерпілих (зі збереженням єдності процесу) – кожен буде підтримувати ту частину обвинувачення, яку вважатиме за потрібне. Остаточне рішення у справі так чи інакше залишатиметься за судом, у межах сукупного обвинувачення.
Якщо ж потерпілий та його представник погодились з позицією прокурора щодо зміни обвинувачення або у випадку, якщо їх згода не потрібна (коли прокурор застосовує закон про більш тяжкий злочин або збільшує обсяг обвинувачення), суд роз’яснює підсудному про те, що він буде захищатись у судовому засіданні від нового обвинувачення, викладеного у постанові прокурора про зміну обвинувачення в суді, яка йому вручена (ч. 5 ст. 277 КПК України).
Після цього суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику можливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення. Лише за клопотанням підсудного (бажано письмовим) цей строк може бути скорочений.
Дана законодавча вимога має своєю метою забезпечення додержання права підсудного на захист.
З метою упередження помилок, необґрунтованої зміни обвинувачення наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 5гн «Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення» державних обвинувачів зобов’язано завчасно доповідати про необхідність зміни пред’явленого обвинувачення керівнику прокуратури відповідного рівня або його заступнику, на якого покладено обов’язок щодо організації роботи з підтримання державного обвинувачення в суді. Пункт 5.7 наказу вказує на необхідність приєднання до наглядового провадження копії постанови з їхньою відміткою про узгодження позиції.
Якщо прокурор підтримує обвинувачення у кримінальній справі, що надійшла з іншої прокуратури, про необхідність зміни обвинувачення він має повідомити керівника прокуратури, який затвердив обвинувальний висновок у такій справі (п. 5.7 наказу Генерального прокурора України від 19 вересня
2005 року № 5гн).
Пункт 1.6 того ж наказу зобов’язує керівників прокуратур допускати заміну державних обвинувачів тільки у виняткових випадках. У разі незгоди з позицією державного обвинувача керівник прокуратури має призначити іншого або підтримувати обвинувачення особисто.
Чинним кримінально-процесуальним законодавством чітко не врегульовано питання щодо порядку розгляду кримінальної справи, в якій прокурором змінено обвинувачення, після скасування вироку судами апеляційної чи касаційної інстанцій. У зв’язку з цим дискусійним у теорії та практиці є питання, чи залишається легітимною після скасування вироку відповідна постанова прокурора і який процесуальний документ прокурор має оголошувати у такому випадку на початку судового слідства при новому судовому розгляді (обвинувальний висновок або постанову про зміну обвинувачення). На думку авторів, якщо скасовано вирок у справі, де прокурор змінив обвинувачення, необхідно керуватися вимогами ст. 400 КПК України, згідно з якими після скасування вироку справа підлягає розгляду відповідно до вимог глав 23–30 цього Кодексу. Отже, у такому випадку судове слідство має розпочинатися з читання прокурором обвинувального висновку (за згодою сторін – його резолютивної частини). Якщо під час нового судового слідства виникнуть підстави для зміни обвинувачення, прокурор повинен прийняти таке рішення повторно.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 203 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |