Асфіксія - гостра дихальна недостатність. Залежно від причин розрізняють аспіраційну асфіксію — при затіканні в дихальні шляхи слизу, крові, блювотиння тощо; дислокаційну - при западанні язика, як внаслідок травми нижньої щелепи, так і з інших причин; клапанну- внаслідок утворення клапана з клаптів м'якого піднебіння та інших м'яких тканин ротоглотки; обтураційну — в результаті обтурації дихальних шляхів сторонніми предметами; стенотичну - при стисканні або звуженні дихальної трубки запальним або алергічним набряком, гематомою.
Клініка. Асфіксія може розвиватися раптово, поступово або приступами. При раптовій гострій асфіксії спостерігається часте, глибоке, спазматичне дихання, яке при її прогресуванні на фоні корчів може зупинитись. Вдих шумний, свистячий, пульс може прискорюватись, а надалі сповільнюватись. Збудження змінюється втратою свідомості. У хворого розширені зіниці, перед повною зупинкою серця спостерігаються окремі глибокі вдихи. Обличчя ціанотичне, екзофтальм.
При поступовому розвитку асфіксії клінічна картина менш виражена І зміна положення хворого (нахил голови тощо) може дещо компенсувати процес. Лице бліде, губи ціанотичні, рот відкритий, язик іноді висунений, в очах переляк.
Диференційна діагностика. На підставі анамнезу захворювання (травма, аспірація стороннього тіла тощо) та результатів обстеження встановлюють точний діагноз. Слід враховувати роль набряку Квінке, ймовірність епілептичного нападу, а також те, що маленька дитина може від страху та болю "заходитись" плачем до посиніння та втрати свідомості.
Лікування. Залежно від механізму асфіксії лікування полягає в усуненні причини ЇЇ виникнення. При аспіраційній асфіксії — відсмоктування рідини з дихальних шляхів, а при кровотечі -її припинення. Дитину опускають вниз головою і постукують поміж лопатками (при відсутності кровотечі, набряку гортані). При дислокаційній асфіксії - язик зміщують допереду (прошивають на відстані 1 см від краю язика і збоку від середньої лінії або проколюють шпилькою) та закріплюють у витягнутому положенні, а також проводять репозицію та іммобілізацію фрагментів щелепових кісток. У випадку клапанної асфіксії зшивають клапті м'яких тканин. При обтураційнїй асфіксії видаляють сторонні тіла інструментами, або перевертають потерпілого вниз головою і при наявності кашлевого рефлексу стороннє тіло може випасти. Стенотична асфіксія лікується розсіченням вогнищ набряку, усуненням гематом. При повільному розвитку асфіксії ефективним є застосування діуретиків.
У випадках неефективності вищеописаних втручань проводять трахеотомію або конікотомІю, у разі потреби накладають трахеостому. Допускається тампон дна ротоглотки з попередньою трахеотомією при кровотечах з невстановленим джерелом походження.
Прогноз. Як правило, сумнівний. При виведенні хворого з асфіксії можливий розвиток аспіраційної пневмонії, тому необхідна госпіталізація і перебування під постійним спостереженням.
Профілактика. Попередження виникнення набряку Квінке та його своєчасне і ефективне лікування; правильна організація лікування травм щелепово-лицевої ділянки (попередній огляд порожнини рота, оскільки клапан може бути виявлений не одразу); попередження аспірації блювотних мас і западання язика при термінальних станах (голову лежачого повернути вбік І вивести нижню щелепу вперед); особлива увага при виконанні стоматологічних маніпуляцій у порожнині рота та видаленні зубів (враховуючи неспокійну поведінку дітей та їх непередбачувану реакцію, при переляку під час глибокого вдиху зуби або дрібні інструменти можуть аспіруватись). У кабінеті необхідно мати набори для трахеостомїї та інтубації. Лікар, щонайменше повинен володіти технікою крікоконікотомії.
ТРАХЕОТОМІЯ
ТРАХЕОТОМІЯ - розсікання трахейних кілець для усунення асфіксії.
Техніка нижньої трахеотомії. Положення хворого на спині із закинутою головою. Анестезія інфільтраційна анестетиком з адреналіном. Після обробки операційного поля пальпаторно визначають нижній край щитовидного хряща і чітко вздовж середньої лінії роблять розріз 5-6 см вниз. Пошарово розрізають шкіру, підшкірну клітковину і поверхневу фасцію. Розсікають білу лінію шиї (зрощення 2-ї та 3-ї фасцій) І зсувають донизу перешийок щитовидної залози. Розсікають 2-е, 3-є, а іноді й 4-е кільця трахеї. Розводять вбоки сторони розрізу і вводять в нього трахеостомічну трубку. Попередньо слід переконатися, що стінка трахеї розсічена наскрізь, про що свідчитиме поява свистячого дихання.
Довжина розрізу трахеї повинна відповідати діаметрові трахеостомічної трубки. Введену в трахею трубку встановлюють у вертикальне положення і заглиблюють до дотику щитка до шкіри, накладають шви на краї рани, закріплюють трубку і накладають стерильну пов'язку на рану.
конікотомія
КОНІКОТОМІЯ — розкриття гортані шляхом розрізу її щитоперснеподібної (конічної) зв'язки (потовщеної передньої частини перснещитоподібної мембрани) проводиться при асфіксії внаслідок перекриття доступу повітря у верхній частині гортані, коли неможлива трахеотомія І протипоказана або неможлива інтубація.
Техніка проведення. Хворий лежить на спині із закинутою дозаду головою. Щитоподібний хрящ фіксується пальцями лівої руки. Пальпується заглиблення між верхнім краєм перснеподібного та нижнім краєм щитоподібного хряща. В цьому заглибленні по середній лінії шиї одномоментним вертикальним розрізом розсікають шкіру та щитоперснеподібну зв'язку. Про виникнення вільного доступу повітря до трахеї свідчить поява свистячого дихання. Для попередження сходження країв розрізу потрібно ввести затискувач і розкрити його.
При правильному виборі місця розрізу післяопераційна кровотеча є мінімальною. Достатня Інфільтраційна анестезія, а в екстремальних умовах допустиме проведення втручання без знеболений. Конікотомія є тимчасовим заходом і після відновлення дихання необхідне накладення трахеостоми.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 61 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |