|
Читайте также: |
Гнійні менінгіти. Найчастіше зустрічається менінгококовий первинний гнійний менінгіт. Збудник менінгококової інфекції - диплокок Вексельбаума - грамнегативний мікроб, патогенність якого обумовлена продукованим ним ендотоксином. Виділений ряд серотипів менінгокока, з яких найбільш вірулентним є штам А, що проходить через гематоенцефалітичний бар'єр. Сприйнятлива до мікроба тільки людина. Менінгококова інфекція характеризується певною періодичністю (підйоми захворюваності один раз в 10-15 років), сезонністю (зимово-весняний період - лютий - травень), молодим віком хворих. Джерело зараження - хвора людина і здорові бактеріоносії. Зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. У патогенезі менінгококової інфекції виділяють три етапи:
- проникнення мікроба в товщу слизової оболонки з розвитком менінгококового назофарингіту;
- при генералізації інфекції мікроб проникає в потік крові з розвитком менінгококової септицемії або менінгококцемії. При цьому вражаються різні органи і тканини з розвитком вторинних вогнищ розмноження диплокока. В результаті вираженої інтоксикації виникають функціональні розлади в системі гіпоталамус - гіпофіз - надниркові залози з подальшим пригнобленням її функцій, розвитком ендотоксичного шоку, що протікає з вираженим геморагічним синдромом Уотерхауса - Фрідеріксена;
- проникнення мікроба через гематоенцефалічний бар'єр в субарахноїдальний простір з ураженням оболонок мозку. При блискавичній формі менінгококової інфекції виявляються ураження мікроциркуляторного русла, геморагічний синдром, набряк і набрякання речовини мозку, дислокація.
При смерті на 2-у - 3-ю добу і пізніше виявляється розлите гнійне запалення оболонок головного і спинного мозку; спочатку це конвекситальний менінгіт, при залученні до процесу речовини мозку - периваскулярні інфільтрати, можливі гнійний вентрикуліт, тромбоз венозних синусів. Ураження внутрішніх органів - серозний міокардит, гнійний перикардит, геморрагії в нирках, надниркових залозах, стінках шлунку, кишковика. Інкубаційний період - 4-6 днів.
Клінічна картина захворювання (симптоми і синдроми) Серозні менінгіти
Паротитний менінгіт. Захворювання починається гостро, характеризується вираженим головним болем, часто з блювотою, підвищенням температури тіла до 39-40°С, помірно вираженим менінгеальним синдромом, дисоціацією менінгеальних симптомів (відсутність ригідності м'язів потилиці при помірно вираженому симптомі Керніга і навпаки). У дітей молодшого віку відзначається судорожний синдром, у дітей старших вікових груп - психомоторне збудження, іноді - клінічні прояви делірію. При залученні до процесукорінців спинного мозку розвивається клініка менінго- полірадікулонейропатії, яка протікає переважно з чутливими розладами, больовим синдромом, парестезіями в кінцівках, без рухових розладів. При ураженні черепних нервів найчастіше відзначаються зниження слуху, диплопія (ураження відводячого нерва), парез мімічної мускулатури (ураження лицьового нерва). Приблизно у 75 % хворих клініка менінгіту розвивається на 3-ю - 6-у добу після припухання привушних залоз, у 20 %
пацієнтів - одночасно з припуханням, в деяких випадках вона передує розвитку клінічних симптомів паротиту, а у окремих хворих припухання привушних залоз відсутнє. Запальний процес в нервовій системі в переважній більшості випадків закінчується одужанням без резидуальної симптоматики. Спинномозкова рідина - безбарвна, прозора, витікає під підвищеним тиском, відзначається переважно лімфоцитарний плеоцитоз (до 1х109/л).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 58 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |