Читайте также:
|
Найвірогідніше, що дуже багато залежить від самої людини. До того ж, враховуючи те, що ми знаємо про Кафку, Грегор Замза, у певному сенсі, є „альтер его” самого автора. Гадаємо, остання теза не заперечує типовості образу, бо чимало ще важать і обставини, у які потрапляє людина. А що несприятливих умов та ситуацій у житті ніколи не бракує, то і говорити годі...
А відтак може є сенс не бути і не ставати комахою, завжди залишаючись людиною?
Проте вибір належить кожному з нас. І тут вже є над чим поміркувати, що ви й зробите, пишучи твір-мініатюру на тему: „Я хотів би бути...”.
***
Зразки творів на тему: „Я і Грегор Замза” [7]
Грегор до останньої миті життя щиро обдаровував невдячних і жорстоких батьків та сестру любов’ю і навіть помер тихо, щоб не завдавати їм зайвого клопоту.
А вони від хлопця відвернулися, вбачаючи в ньому огидну комаху. І якби мені довелося зустріти Грегора, я, мабуть, не тільки висловила б своє співчуття, а навіть переконала б його в тому, що не варто було жити і померти задля таких нікчемних людей.
Я б сказала йому: „Грегоре, можливо, тобі пощастило стати комахою, щоб насправді побачити, що для своїх батьків, навіть бувши людиною, – ти лише працьовита комаха, яка їх годує. Переживши байдужість та їхню зраду, тобі вже не варто було заради них помирати і давати привід для розважальної поїздки на природу.
Можливо, там, за вікном, куди ти так довго вдивлявся, ти знайшов би якусь братню душу, яка б зрозуміла і підтримала тебе, дала надію, і, може, тоді ти, як в усіх казках, якимось чарівним чином перетворився б на людину?”
В. Воробчук.
* * *
Завжди цікаве те, що шокує, насторожує, дивує. Відбуваються іноді такі речі, що можуть перевернути увесь світ, можливо, не весь світ, але нормальну людину – однозначно. Коли неможливо збагнути, що сталося, пробуджується дикий інстинкт – все знищити. Чому людина весь час діє за правилами суспільства?
Грегор Замза – людина, до якої мені ще далеко. Важко уявити когось комахою насправді. Від прочитаного голова йде обертом. Якщо поміркувати, то Грегор був звичайною людиною, не відрізнявся від інших практично нічим, тобто він був нормальним. Ось це і насторожує, бо якби він був якимось королем пітьми, або збоченцем, або якимсь невмирущим, то це не таке вже й диво. Тобто від шоку ви, панове, дуже легко відкараскались, але все складніше, набагато складніше. Середня людина – знову ж таки в усіх сферах життя. Ось у чому страх. Стає не по собі, і боїшся, що прикрий випадок знову повториться. І тоді, можливо, під прицілом долі опинишся саме ти.
С. Шулячук.
Зразок твору на тему: „Прокинувшись, я побачила, що обернулась на...”
…зірку! Дивні відчуття сповнили мене. Так радісно і легко! Навколо – мої подруги, теж зірочки, але менші. А я – найяскравіша серед них. Ну хіба не щастя?
Ніч... Мальовничий берег озера, м’яко освітлений моїм покровителем – місяцем. На похилому дереві, заховавшись від усього світу, сидять закохані. І раптом юнак, дивлячись на мене, пошепки говорить дівчині: „Поглянь на он ту сяючу зірку! Я дарую її тобі...” Дуже приємно – мене одну вибрали з-поміж інших.
Що я найбільше люблю? Звичайно, ніч. І не лише тому, що вона нерідко дарує мені такі приємні миті, а й тому, що вона виконала мою заповітну мрію. Вона перетворила мене на зірку!..
О. Шевчук.
Зразки творів на тему: „Я б хотів(-ла) бути...”
...хмарою. Так, хмарою. Не тією, що знищує людську працю, а доброю хмарою, яка приносить всім радість, благодать.
Лечу я по небу і оглядаю все навколо. Бачу внизу поле, висушене сонцем. Поруділа земля вся в тріщинах. Гарячий вітер несе пилюку. Рослинки прив’яли, похилилися. Дерева стоять похмурі, запилені, зелене листя скручене, наче засушене. Трава посохла. Ніде в полі ні живої душі. Ні комашка не проповзе, ні метелик не пролетить. Спрагла земля просить пити. Все знемагає без води.
Вдалині бачу село. Низенькі дерев’яні хатки, геть обкурені пилюкою, стоять похмурі, зажурені. Люди, пригнічені бідою, рятуючись від спеки, поховалися по хатах. І чекають. Чекають божої милості.
І от вона прийшла. Велика добра тепла хмара, вщерть наповнена життєдайною водою, розродилася рясним теплим дощем.
І поступово все почало оживати. Вмита дощем земля набирає неповторної краси, заново зазеленіла трава, дерева простягли своє гілля, наче руки, до сонечка. Зраділи люди. Повиходили з хат. Усе в природі почало відновлюватися.
Як приємно приносити людям радість, добро, щастя! Це найбільше задоволення в житті.
В. Парньовий.
* * *
Якщо б уже виникла потреба перетворитися на щось чи на когось, то я б хотіла стати тим, що радує око, навіть вражає своєю красою. Скажімо, я – метелик. Прекрасний, різнобарвний, наче оксамитовий. Я безтурботно і легко перелітаю з однієї квітки на іншу, п’ю вранішню росу і смачний нектар. І немає в природі нічого, що могло б дорівнятися мені у красі, елегантності та граціозності. Користь приношу тільки своїм існуванням. Мною захоплюються, мене обожнюють, я ідеальна. Напевно, саме така краса рятує світ. І зовсім не важливо, що колись я була огидною гусінню, а потім дивною лялечкою. Головне – я стала метеликом. Я – цариця лугів і гаїв. Я вільна і змушую захоплюватися моїми рухами, моєю красою. Я щаслива...
Н. Мосіюк.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |