Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Форма права.

Читайте также:
  1. C)& сложная форма государственного устройства, состоящая из государственных или национально-государственных образований, обладающих юридически определенной самостоятельностью
  2. Cдельная форма оплаты труда
  3. D)& сложная форма государственного устройства, состоящая из государственных или национально-государственных образований, обладающих юридически определенной самостоятельностью
  4. If условие then серия; - это сокращенная форма команды если
  5. II форма — эндокринные формы ожирения
  6. II.1.1 Основные источники информации для оценки эффективности строительной организации
  7. III. Трансформационный метод.
  8. III. Учебно-методическое и информационное обеспечение дисциплины
  9. L естественная монополия предоставляет правдивую информацию об издержках
  10. PR- это информационный двигатель коммуникаций.

Тема № 1. Основи правознавства.

3.1 Поняття права.

3.2 Норма права.

3.3 Форма права.

3.4 Співвідношення системи права з правовою системою.

3.5 Юридична відповідальність.

 

Поняття права.

Право в об’єктивному значенні – це система спрямованих на врегулювання спільних відносин формально визначених, загальнообов’язкових правил поведінки, що виходять від держави і нею гарантуються. Виходячи з цього визначаємо ознаки права: формальна визначеність, загальнообов’язковість, системність, спрямованість на врегулювання суспільних відносин, виходить від держави і гарантується нею.

Право в суб’єктивному значенні – міра можливої поведінки конкретної людини відповідно до закону. Принципи права - керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення у суспільстві. На сьогодні визначені принципи права: принципи справедливості, повага прав людини, рівноправності, законності, правосуддя.

Функції права – це основні напрями впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, що дозволяють дати узагальнюючу характеристику „роботи” юридичних норм.

Норма права.

Під нормою права розуміють загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, встановлене і санкціоноване державою, опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов’язків їх учасників.

Ознаки норми права:

- це формально визначене правило поведінки;

- це правило поведінки гарантоване державою;

- воно має системність і структуру;

- воно закріплює міру свободи виявлення і поведінки людини і визначає права і обов’язки.

Норма права має свою внутрішню структуру (Додаток 2), гіпотеза, диспозиція, санкція.

За соціальним призначенням і роллю в правовій системі норми права класифікуються на установчі, регулятивні, охоронні, забезпечувальні, декларативні, дефінітивні, колізійні, оперативні.

За методом правового регулювання норми права класифікуються на імперативні, диспозитивні, рекомендаційні.

Форма права.

Форма права – це спосіб зовнішнього вираження державної волі, юридичних правил поведінки, спосіб об’єктування правових норм.

Форми права прийнято класифікувати на:

- нормативно-правові акти;

- правові звичаї;

- юридичні прецеденти;

- нормативні договори.

Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий акт, документ, що приймається у процедурній формі компетентним органом у порядку делегованого законодавства, або референдуму і містить у собі юридичні норми.

За юридичною чинністю н.п.а. класифікуються на закони та підзаконні акти.

Підзаконні акти в Україні розділяються на:

1. Укази Президента України.

2. Постанови Кабінету Міністрів України.

3. Накази, інструкції міністерств і відомств.

4. Рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.


1 .4 Співвідношення системи права з правовою системою.

Система права – це внутрішня структура права, що відображає об’єднання і диференціацію юридичних норм (Додаток 3). Система права класифікується на галузі права, підгалузі права, інститути права.

Підгалузі права – сукупність однорідних інститутів права, що регулюють більш вузьку ніж галузь групу суспільних відносин (наприклад податкове право – підгалузь фінансового права, зобов’язальне право – підгалузь цивільного права).

На відміну від системи права, правова система охоплює всі правові явища у масштабах держави і суспільства.

Правова система – це цілісний комплекс правових явищ, обумовлених об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, усвідомлено і постійно відтворювальний людьми та організаціями, що використовується ними для досягнення своїх цілей.

Основні правові системи світу:

1. Англо-американська (система загального права). Головним джерелом права є судовий прецедент. Характерна для США, Канади, Великобританії, Нової Зеландії, Австралії тощо.

2. Романо-германська (система континентального права). Головним джерелом є нормативно-правовий акт. Характерна для більшості пострадянських країн, Європи, Туреччини, деяких країн Африки.

3. Релігійна. Характерна для країн де державною релігією є католицизм (Ватикан), іслам (Іран), індуїзм (Індія), іудаїзм (Ізраїль). Основним джерелом права є релігійні норми права.

4. Соціалістична. Характерна для КНР, КНДР, В’єтнама, Куби. Хоча основним джерелом права є н.п.а., але все підкоряється рішенням правлячої партії.

5. Система звичаєвого права. Характерні для країн Тропічної та Екваторіальної Африки, а також для Мадагаскару. Основне джерело права – традиції, звичаї.

1.5 Юридична відповідальність.

Законність – це правовий режим у державі за якого діяльність юридичних та фізичних осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, державних органів здійснюється відповідно до законів.

Правопорядок – стан урегульованості відносин у державі, що виник в наслідок свідомого і неухильного виконання і дотримання норм права.

Юридична відповідальність – це застосування уповноваженою особою до правопорушника передбачених санкцією юридичних норм міри державного примусу, вираженого у формі позбавлень особистого майнового або організаційного характеру.

Юридична відповідальність має свої принципи: законність, справедливість, незворотність настання, доцільність, індивідуалізація покарання, відповідальність за вину і неприпустимість подвоєння відповідальності.

Види юридичної відповідальності:

1. Кримінальна.

2. Адміністративна.

3. Цивільно-правова.

4. Дисциплінарна.

5. Матеріальна.

 

Список літератури:

1).Основи держави і права. Навч. Посіб. / За ред. В.В. Сухоноса Університ. Книга. Суми, 2003.

2). Скакун О.Ф. Теория государства и права:Учебник. Харьков,: Консум; Унив. Внутр. Дел, 2000.

3). Общая теорія права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева, -2-е изд. Пере раб. И доп. –М,: Юристь, 1996.

4). Теорія государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.-М.: Изд. Гр.. ИНФРА-М- НОРМА, 2000.

5). Комаров С.А., Малько А.В. Теорія государства и права: Учебно- метод. Пособ. Для вузов.-М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1999.

 

 

Тема № 2. Основи конституційного права.

2.1 Конституційне паво – провідна галузь національного права України.

2.2 Форми демократії.

2.3 Конституційні основи територіального устрою України.

2.4 Місцеве самоврядування в Україні.

 

2.1 Конституційне право – провідна галузь національного права України.

Конституційне право України – це галузь права, сукупність правових норм які закріплюють певні засади економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин держави та особи. Самостійність конституційного права у правовій державі обумовлюються його особливим предметом регулювання.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, що виникають і діють у процесі здійснення влади народом України. Конституційне право регулює політичні відносини і політичну діяльність у державі.

Конституційне право – це сукупність юридичних норм, що регулюють державно-політичні відносини владарювання. Конституційне право України є одним із найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України у політичній, економічній, соціально-культурній сферах життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільні відносини, що складають основи повновладдя народу України. Це виняткова прерогатива конституційного права. Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право тим самим відповідає на 2 питання: кому належить влада у суспільстві та яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації. На ці питання вичерпну відповідь дає Основний закон українського суспільства, закон прямої дії – Конституція України.

2.2 Форми демократії.

Конституція України визначає, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Вона проголошує всебічне і повне народовладдя. Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької та безпосередньої демократії.

Характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають виступати:

- пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийняті рішень, здійснення влади від його імені;

- прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є вибори. Вибори – це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування, або наділення повноваженнями їх посадових осіб шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування більшістю голосів цих осіб за умови, що на здобуття кожного мандату мають право балотуватися два і більше кандидатів.

Особлива роль у системі народовладдя в Україні належить референдуму, як найбільш організованій і природній формі народовладдя. Запровадження в Україні порядку проведення референдуму за народною ініціативою створює правові гарантії здійснення прямого народовладдя. Згідно законодавства України референдуми поділяються на Всеукраїнські та місцеві референдуми у межах адміністративно-територіальних одиниць.

2.3 Конституційні основи територіального устрою України.

Територія держави являє собою простір, на який поширюється її влада. Отже це нетільки власне територія, а й акваторія та повітряний простір над ними. Територіальний устрій – це система взаємовідносин між державою в цілому, тобто її центральною владою і територіальними складовими частинами. Відповідно до ст. 2 Конституції, Україна є унітарною державою та має основні ознаки: єдина Конституція, єдина система органів державної влади, єдине громадянство, єдина система права, єдина судова система, адміністративно-територіальні одиниці не політично самостійні.

Відповідно до Конституції України (ст.133) адміністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з АРК, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл.

2.4 Місцеве самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування – одна із найголовніших форм здійснення управління суспільством на місцевому рівні. В межах місцевого самоврядування розглядається і вирішується питання, пов’язані насамперед з повсякденним життям відповідних громад. Головне в самоврядуванні – це надати можливість колективам сіл, селищ, міст самостійно вирішувати питання місцевого значення. За своєю суттю воно є одним з основних принципів конституційного ладу і складових його системи, формою народовладдя, властивою територіальним спільнотам.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад є районні і обласні ради.

Суттєвою особливістю місцевого самоврядування є те, що в його системі не діє принцип поділу влади, згідно з яким побудована система центральних органів влади.

Специфічне місце у системі місцевого самоврядування села, селища, міста належить сільському, селищному, міському голові. Чинний закон визначає останнього як головну посадову особу самої територіальної громади. Територіальна громада є первинним елементом системи місцевого самоврядування, джерелом місцевої влади, основаним суб’єктом місцевого самоврядування.

За Конституцією України територіальна громада – це жителі села, чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста.

Органи місцевого самоврядування, що являють собою представницькі органи (ради), які відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” складаються з депутатів і наділяються правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її рішення, є вторинними елементами системи самоврядування. При цьому органи місцевого самоврядування займають найважливіше місце в системі місцевого самоврядування.

Список літератури:

1). Конституція України. – К., 1996.

2). З.У " Про місцеве самоврядування в Україні".

3). З.У." Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів".

4). Коментар до Конституції України.- К., 1996.

5). Конституційне право України. / За ред. Проф.. В.Ф. Погорілка.-К., 2000.

6).Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. Посіб.- К, 2000.

7). З.У." Про місцеві державні адміністрації".

8). Констутиционное (государственное) право зарубежных стран: В 4-х т. 1-2. Ч. общая: Учебник/ Отв. Ред. Проф. Б.А. Страшун.-М., 2000.

9).З.У."Про вибори Президента України".

 

Тема № 3. Основи цивільного права України.

3.1 Загальні положення цивільного права.

3.2 Особисті немайнові права фізичних осіб.

3.3 Право власності та інші речові права.

3.4 Право інтелектуальної власності.

3.5 Зобов’язальне право.

3.6 Спадкове право.

3.1 Загальні положення цивільного права.

Цивільне право – одна із провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних, юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземних держав та інших суб’єктів публічного права.

Цивільне право – це галузь права, що на засадах юридичної рівності, вільного володіння, майнової самостійності учасників регулює особисті немайнові та майнові відносини (власності і товарообігу, відносини, які складаються у сфері інтелектуальної діяльності, а також охорони і захисту цих немайнових та майнових благ.

Загальні принципи цивільного права:

- неприпустимість цивільного втручання у сфері особистого життя людини;

- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, прямо передбачених законом, або встановлених Конституцією України;

- свобода договору;

- свобода підприємницької діяльності, не забороненої законом;

- судовий захист будь-якого цивільного права та інтересу;

- справедливість, добросовісність та розумність.

3.2 Особисті немайнові права фізичних осіб.

Цивільним законодавством регулюється особисті немайнові та майнові відносини. Особисте немайнове право – це суб’єктивне право, яке надає уповноваженій особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточення утримуватися від будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.

Особисті немайнові права ЦКУ поділяє на 2 групи. Одна група немайнових прав забезпечує природне існування фізичної особи, а друга – забезпечує її соціальне буття.

До першої групи немайнових прав відносяться:

- права на життя і охорону здоров’я;

- право на свободу та особисту недоторканість;

- право на безпечне довкілля для життя і здоров’я;

- право на сім’ю;

- право на опіку і лікування.

До другої групи немайнових прав відносяться:

- право на ім’я;

- право на честь, гідність та ділову репутацію;

- право на індивідуальність, особисте життя та його таємницю;

- право на інформацію в на особисті папери;

- право на місце проживання і на недоторканність житла;

- право на вибір роду занять і на пересування;

- право на свободу об’єднань і на мирні зібрання;

- право на таємницю кореспонденції.

3.3 Право власності та інші майнові права.

Власність – це відносини між людьми з приводу речі.

Право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов’язки власника не порушувати прав та інтересів інших осіб.

Речове право – це право, яке забезпечує задоволення інтересів уповноваженої особи шляхом впливу на річ без участі інших.

3.4 Право інтелектуальної власності.

Творчість – це цілеспрямована, інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється оригінальністю, неповторністю і суспільно-історичною унікальністю. Цивільне законодавство встановлює, що всі результати творчої діяльності є творами і, отже, є об’єктами права інтелектуальної власності.

До об’єктів права інтелектуальної власності ЦКУ відносить:

- твори науки, літератури, мистецтва;

- виконання творів;

- фонограми і організації мовлення;

- комп’ютерні програми;

- наукові відкриття;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

- компонування інтегральних мікросхем;

- раціоналізаторські пропозиції;

- сорти рослин, породи тварин;

- комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки, географічні зазначення;

- комерційні таємниці.

Всі результати творчої діяльності з погляду з погляду цивільно-правової охорони умовно розділяють на три групи: одна група охоплюється авторським правом, друга – правом промислової власності, третя – правом на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

3.5 Зобов’язальне право.

Зобов’язання – це складне юридичне поняття, правовідносини, в яких сторонами є кредитор і боржник, а змістом – права і обов’язки сторін. Як і будь-які правовідносини, зобов’язання підлягає захисту з боку держави. Норми які регулюють зобов’язання, становлять один із найважливіших інститутів цивільного права – зобов’язальне право. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав