Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

СМИСЛОВІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РеЧЕННЯ

Читайте также:
  1. БАГАТОКОМПОНЕНТНЕ БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ
  2. Безсполучникові складне речення з неоднорідними частинами
  3. Визначаємо потребу жилованого м'яса для виконання завдання при дотриманні співвідношення сортності м'яса за виходами.
  4. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
  5. Закон заперечення в діалектиці
  6. Зобов’язання – це правовідношення, за яким одна особа (особи) – кредитор має право вимагати від іншої особи (осіб) – боржника вчинити яку-небудь дію або утримуватися від дії.
  7. Методика співвідношення прислів'їв, метафор і фраз.
  8. Підрядні порівняльні речення
  9. ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
  10. Проблема співвідношення громадянського суспільства та правової держави

Поняття про складне речення та його основні ознаки

Складне речення – це речення, що складається з двох або кількох частин, об’єднаних в одне синтаксичне ціле за змістом, інтонацією, сполучниковим або безсполучниковим зв’язком.

Складні речення мають такі ознаки: виражають відносно закінчену думку, характеризуються інтонацією завершення, співвіднесеністю свого змісту з дійсністю, служать досконалим засобом формування, вираження й повідомлення думок.

Засоби поєднання частин складного речення.

До основних засобів зв'язку предикативних частин складного речення належать інтонація та сполучні засоби:

А) сполучники (і, а, але, проте, хоч, щоб);

Б) сполучні слова (хто, що, який, чий, де, коли).

Складні речення розрізняють за будовою і смисловими зв’язками між частинами. Залежно від способу поєднання частин бувають складні сполучникові та безсполучникові речення. У свою чергу складні сполучникові речення поділяють на складносурядні та складнопідрядні.

На основі сурядного зв'язку виникають складні речення, компоненти яких виступають як граматично рівноправні у структурі цілого складного речення.

На основі ж підрядного зв'язку виникають складні речення, в яких складники є нерівноправними у граматичному плані: одна з них є головною і відносно незалежною, а друга підпорядковується їй спеціальними граматичними засобами.

Наявність сполучних засобів зв'язку та інтонації і тільки інтонації зумовлює поділ складних речень на дві великі групи:

складні речення із сполучниковим зв'язком: Коротка та літня нічка була, і сон був короткий.

Складні речення з безсполучниковим зв'язком: Ой, чи ти знаєш, у якому горі не плачуть очі – серце умліває?

Основны типи складних речень

Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв’язку.

4. Складносурядним називається речення, що складається з двох або більше синтаксично рівноправних частин, поєднаних сурядним зв’язком: Міліють чисті криниці і ріки, і тратить небо синю глибину, а ми з байдужжям атомного віку в дітей фіксуєм сивину(О.Бабій).

СМИСЛОВІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РеЧЕННЯ

Складносурядні речення з єднальними сполучниками. У таких реченнях виражаються єднальні відношення, з-поміж яких виділяють:

єднально-перелічувальні;

єднально-поширюючі;

єднально-результативні.

Диференційними ознаками цих відношень виступають сполучники, різні співвідношення модально-часових і способових форм дієслова-присудка, типізовані лексичні елементи.

За особливостями будови і граматичного значення складносурядні речення з єднальними сполучниками поділяються на:

1)складносурядні речення однорідного складу;

2)складносурядні речення неоднорідного складу.

У складносурядних реченнях однорідного складу частини з'єднаються сполучниками і, та, ні...ні, і виражають єднально-перелічувальні відношення, тобто перераховуються однорідні події – одночасні чи послідовні: Скоро уся долина і гори блищали вогнями і разом з димом з землі здіймалася вгору і пісня.

Складносурядні речення з розділовими сполучниками охоплюють відношення взаємо виключення і чергування подій. Усі складносурядні речення з розділовими сполучниками належать до складносурядних речень однорідного складу.

Відношення взаємовиключення виражаються за допомогою сполучників або, чи, не то...не то, чи то...чи то. Сполучники або, чи можуть бути одиничними і повторюваними.

Вони вказують, що зміст першої частини виключає зміст другої та наступної частин і навпаки: Чи то кров мені в скроні гупає, чи то серце аж так стукоче?

У реченнях чергування (сполучник то...то) мова йде про події у різних часових планах, тобто такі, які чергуються: То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить...

Складносурядні речення з протиставними сполучниками охоплюють зіставні і протиставні відношення. Такі речення незалежно від їх однорідного чи неоднорідного складу завжди є тільки двокомпонентними.

У зіставних реченнях (сполучники а, та) зіставляються різні явища, при цьому вони наче співіснують. Звідси – наявність у предикативних частинах типізованих слів однієї тематичної групи: Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати.

Речення з протиставним відношенням (сполучники але, та(в зн. але), проте, однак) виражають різноманітні види протиставних відношень: протиставно-обмежувальні, протиставно-допустові, протиставно-компенсуючі. Ці види відношень ґрунтуються на суперечності подій, про які йде мова у предикативних частинах.

Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками. Характеризуються тим, що в них друга частина виникає як щось додаткове до першої, що відбувається ніби в процесі мовлення. Додатковий характер другого речення зумовлює інтонаційну своєрідність приєднувальної конструкції (перед сполучником наявна пауза, що позначається крапкою з комою чи тире). Приєднувальний характер таких частин зумовлює інколи заміну сурядними сполучниками свого основного значення, що часто супроводжується додаванням часток, прислівників, займенників: Вода була теплою, але зовсім чистою, і притому її було багато.

Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками утворюють окрему групу в силу функціональної специфіки сполучників а саме, тобто, які приєднують другу предикативну частину: Йому подобалися нові друзі, тобто він вважав їх своїми однодумцями.

6. Кількість предикативних частин у структурі складного речення є основою розмежування закритих і відкритих структур.

Складні речення відкритої структури – це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових: То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні. Це речення допускає доповнення ще невизначеним числом предикативних частин. Кількість частин у реченнях відкритої структури визначається не вимогами мовної форми, а позамовними чинниками – обсягом інформації, яку вміщує речення.

Складні речення закритої структури – це речення із замкненими рядами, вони складаються лише з двох частин, не допускаючи включення третьої: А Прометей приніс вогонь людині – й багато що змінилося у світі. Приєднання до речень закритої структури третьої та наступних частин не створює розширення єдиного смислового цілого, а зумовлює витворення інших смислових відношень і трансформує складне речення у складне речення ускладненого типу.

Частини речення відкритої структури однотипні за своїм відношенням до того смислового і структурного цілого, яким виступає все складне речення, і ці відношення формально виражені: для них властива обов'язкова аналогічна модальність, адекватність характеристики за метою висловлювання. Яскраво виражається однотипність частин складного речення відкритої структури в їх засобах зв'язку особливо у сполучниках, що бувають двох типів:

складені сполучники типу: ні...ні, то...то;

прості або складні сполучники, що бувають одиночними або повторюваними: і, або, а може, бути.

Члени речення закритої структури різнотипні у смисловому відношенні: вони по0різному відносяться одне до одного і по-різному співвідносяться з загально реченнєвим смисловим малюнком. Для них можлива відмінна граматична будова частин (при цьому різною може бути модальність і мета висловлювання), що супроводжується відповідними засобами зв'язку – сполучниками:

нерозчленованими, які вміщуються в одну з частин, створюючи її відповідну ознаку: і, а, але, а то і, що, щоб;

2)розчленовані, що складаються з двох компонентів, один з яких вміщено в одній частині, інший – в другій.

Цей тип сполучників поділяється на два підтипи: а) розчленовані сполучники обрамляю чого типу, обидва компоненти яких характеризуються фіксованістю своєї позиції у реченні: перший знаходиться на самому початку першої частини, а другий – на самому початку другої частини: не тільки...але й, якщо не...то, чим...тим; б) розчленовані сполучники, перший елемент яких позбавлений фіксованості: тому...що, так...що, якщо...то, коли...то.

На цій підставі розмежовують формальні класи складносурядних речень:

складносурядні речення відкритої структури;

складносурядні речення закритої структури.

7. Класифікація складносурядних речень ґрунтується на дослідженні смислових відношень між їх компонентами і відповідно до значеннєвих груп сполучників, складносурядні речення поділяються на:

єднальні;

протиставні;

розділові;

пояснювальні;

приєднувальні.

ФОРМАЛЬНІ ТИПИ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ВІДКРИТОЇ І ЗАКРИТОЇ СТРУКТУРИ

Враховуючи граматичну семантику сполучникових засобів, використовуваних з метою поєднання сурядних частин, можна виділити 2 формальних типи складносурядних речень:

речення відкритої структури;

речення закритої структури.

Складносурядні речення відкритої структури

За своїм значенням поділяються на дві групи: єднальні і розділові.

Єднальні сполучники підкреслюють однотипність сурядних частин.

За характером часової співвіднесеності частин розрізняють єднальні речення одночасності і послідовності: Ваші рожі привезла я додому, і вони завмирають на моїм столі.

Розділові сполучники виступають обов'язковим компонентом структури складносурядного речення, вносячи в нього той відтінок потенційності, значення вибору, які й становлять сутність розділових відношень перечислення і відрізняють відношення розділовості від відношень перечислення. Розділові відношення виражаються тільки у складносурядних (інколи складнопідрядних) реченнях. З-поміж речень з розділовими відношеннями розрізняються речення з взаємовиключенням і речення чергування.

У реченнях взаємовиключення перераховується ряд передбачуваних явищ, реальне існування одного з яких робить неможливим існування інших (сполучники чи, або, не то... не то, чи то... чи то): Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить.

У реченнях чергування перераховується ряд подій, що повторюються у певній послідовності. Для таких речень властивим є спільний план минулого, теперішнього чи давноминулого часів, що організується за допомогою сполучника то...то. То вітер свище, то сніг посипе, то захурделить, аж світа божого не видно, то знову вигляне сонечко ясне.

Складносурядні речення закритої структури

Характеризуються сполучниками: 1) широких й узагальнюючих значень: і, а, але; 2) вузьких диференційованих значень: не тільки...але й, а саме.

Перший різновид сполучників характеризується закономірностями сполучення з різноманітними займенниковими прислівниками, модальними словами, частками, що разом з ними утворюють цілісні одиниці поєднання сурядних одиниць. Водночас їх поєднання із сполучниками сигналізує про особливий той чи той різновид складносурядного речення закритої структури.

Усі сполучники, використовувані у складносурядних реченнях закритої структури, поділяються за своєю семантикою на зіставні і протиставні, що у свою чергу, поділяються на пояснювальні (тобто, а саме) іградаційні (не тільки... але й, та й).

Різновиди складносурядних речень закритої структури

Існують три рівні розмежування складносурядних речень закритої структури.

На першому рівні розрізняють речення, що допускають другий сполучниковий елемент і речення, що не допускають другого сполучникового компонента.

На другому рівні диференціюють складносурядні речення, що допускають другий сполучниковий елемент, за наявністю або відсутністю такого елемента поділяються на реченнябез другого сполучникового елемента: Хлопець знак подасть – і всі кидаються до нього, не задумуючись; і на речення з другим сполучниковим елементом: Настають нові часи, і тому так радісно на душі, так весело.

На третьому рівні речення без другого сполучникового елемента поділяються на основі того, яким сполучником вони організуються: максимально узагальнюючим і, чи більш спеціалізованими а, але.

Речення з другим сполучниковим елементом поділяються на під розряди на основі семантики цього елемента. Тому розрізняють:

речення наслідку (висновку (зі сполучниковими елементами тому, а тому, потім)): Все було там нове й цікаве, тому й закарбувалося в пам'яті назавжди.

Протиставно-допустові речення (зі сполучниковими елементами все-таки, між тим, між іншим): Писалось добре й на колесах, і в позахмарній висоті, та все ж таки дніпрові плеса - Мої скрижалі золоті.

Протиставно-компенсуючі (із сполучниковим компонентом зате): Сосни добре ростуть на всяких узвишшях, але зате надто примхливі до вологи.

Обмежувальні речення (зі сполучниковим елементом тільки, лише): Наступив у лісі ранок, і тільки чути, як останні солов”ї доспівують свою пісню.

Ототожнювально-єднальні речення (зі сполучним елементом теж, також): Росла тополенька у дворі, і хлопчик разом з нею також ріс.

Єднально-доповнюючі речення (зі сполучниковими елементами ще, на додаток): Хлопець ледве не помер від страху, та ще й шурхіт у траві додавав лячності.

Речення, що не допускають другого сполучного елемента, за семантикою поділяються на пояснювальні (зі сполучником тобто, а саме): (Марійка була справжньою господинею, тобто з дитинства виробила звичку все швидко робити) і градаційні (зі сполучниками не тільки... але й, та і...).

Градаційні речення за специфікою сполучників можна поділити на власне-градаційні і посилюючі.

Власне-градаційні речення оформляються сполучниками членованого типу (не те щоб... але, не тільки...але): Не тільки не хотілося Вікторові згадувати той вечір, але й думка про нього була моторошною.

Посилюючі речення оформляються сполучником та й: Тут все давно завмерло, та й голосу людського не стало чути.

8. Розділові знаки у складносурядних реченнях

Прості речення як частини складносурядних, з’єднані сполучниками і(й), та, а, але, проте, однак, зате, не те, або, чи ні... ні, то... то, не то... не то та ін. розділяються комами: Чорнява його голівонька була закустрана, очі заспані, зате молоде личко пашіло здоров’ям, грало краскою. (Мирн.) Кома не ставиться: 1. Між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з’єднаними сполучником і(й): Коли відбудеться лекція і хто її буде читати? Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час! 2. Між двома безособовими реченнями за умови, коли присудки цілком однорідні за значенням: Сумно й глухо! (Мирн.) 3. Між двома сурядними реченнями, коли вони мають спільний член, що стосується обох простих речень, або спільне підрядне речення: На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий замер. (М.В.) Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася. (Головко) 4. Якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або автор хоче підкреслити їх самостійність, або далекі за змістом, то замість коми ставиться крапка з комою: Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання. (Л. Укр.) 5. Якщо сурядні речення, з’єднані сполучником і(й), та(і) та й, виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, то перед сполучником ставиться тире: Сонце зійшло — і враз над Києвом занялося ревище гудків. (См.)

9. Складнопідрядне речення – це складне речення, частини якого поєднані підрядним зв’язком, одна частина синтаксично підпорядкована іншій: ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складнопідрядними називаються складні речення, синтаксичні центри яких разом із залежними від них другорядними членами пов'язуються між собою підрядним синтаксичним зв'язком.

Таким чином, одні прості речення у складнопідрядних виявляються синтаксично ведучими, підпорядковуючими, інші – синтаксично залежними, підпорядкованими. Синтаксично ведуче, підпорядковуюче просте речення в складнопідрядному називається головним реченням, а синтаксично залежне – підрядним.

Засобами оформлення підрядного зв'язку між частинами складнопідрядного речення є підрядні сполучники і підрядні сполучні вирази, а також відносні і підрядно-питальні слова. Ці засоби завжди вводяться до складу підрядного речення і розташовуються, як правило, на його початку. Через це з формального боку підрядне речення може бути визначене як частина складнопідрядного речення, що містить у своєму складі підрядний сполучник або сполучне слово. У деяких конструкціях складнопідрядних речень головне речення може мати в своєму складі вказівне (співвідносне) слово, яке підкреслює або уточнює зв'язок головного речення з підрядним.

Кожне підрядне речення у відношенні до головного речення – підмета, присудка, додатка, означення або будь-якої обставини. При цьому можливості вираження певних значень, зокрема обставинних, за допомогою підрядних речень виявляються набагато більшими, ніж за допомогою простих членів речення. Таким чином, складнопідрядне речення в цілому є фактично лише спеціальним різновидом загальної категорії речення, у якому роль окремого члена виконує підрядне речення.

У ролі сполучників у складнопідрядних реченнях найчастіше виступають: що, як, коли, якщо, так що, щоб, якби, поки що, мов, немов, хоч, для того щоб, незважаючи на те що.

Сполучними словами бувають займенники та прислівники: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, звідки, як.

У сучасних дослідженнях переважно застосовуються три принципи класифікації складнопідрядних речень, кожен з яких має своє пояснення в історії розвитку та еволюції структури складнопідрядного речення в українській та інших слов'янських мовах.

ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНОГОЗВ”ЯЗКУ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Підрядність частин у межах складного речення слід розглядати як одну із синтаксичних форм складного речення, а сполучники (сполучні слова, співвідносні елементи і под.) – як формальні показники підрядності, тобто ці елементи виступають будівельним матеріалом відповідних синтаксичних значень. Не слід обмежувати поширення підрядності у мові тільки формальними показниками підрядності, та й наявність сполучників підрядності в окремих випадках не є достатнім критерієм їх віднесення до складнопідрядних речень. Підрядні сполучники можуть вживатися у простому ускладненому реченні: Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага,то копійку. У нас очі зіркі, хоч і не молоді. Щодо конструкцій з підрядними сполучниками, в яких вони є засобом приєднання окремих предикативних центрів, то такі конструкції слід вважати складними в силу того, що вони характеризуються в кожному випадку власним виміром реалізації: Одного разу я озирнувся,бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Тут підрядна частина приєднана сполучником причини бо і ця конструкція є неповною, з опущеним підметом.

У структурі простого ускладненого речення широко використовуються службові слова типу як, мов, немов, наче, неначе, ніби, які іноді вважаються підрядними сполучниками, хоча вони можуть виступати в ролі часток або власне підрядних сполучників при порівняльних зворотах. Підрядні порівняльні частини у структурі складнопідрядних речень характеризуються власною синтаксичною будовою, особливостями співвідношення з головною частиною. При цьому підрядні порівняльні можуть бути й неповними: Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка.

Не слід вважати неповними підрядними порівняльними частинами ті конструкції, в яких особливості їх синтаксичної будови не дозволяють їх поповнення відсутніми членами для повного реконструювання підрядної предикативної одиниці: Маруся виткнулась з садка і як скам'яніла, стоїть і не ворухнеться.

У структурі простого речення порівняльні утворення можуть виконувати різноманітні функції:

порівняльного підмета: У голосі цьому Степанові відчулася немов страшна зневага до себе і до всього того, що він робив;

порівняльного простого дієслівного присудка: І весь сум з хлопця як вода змила.

Порівняльного призв”язкового члена іменного складеного присудка: Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо.

Порівняльного додатка: Вижидала того дня, мов сходу сонця.

Порівняльного означення: Капрал з вусиками як у таргана перевірив папери, козирнув і пропустив мандрівників.

Порівняльної прикладки: Каховка поставала перед ним як біле, велике місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах.

Порівняльної обставини: Вода з дерева лилася, як з ринви.

Порівняльними можуть бути відокремлені дієприкметникові і дієприслівникові звороти: У лісі росла, мов вив”ючена виноградна лоза, ялинка.

Основним засобом зв'язку підрядної частини з головною є підрядні сполучники і сполучні слова.

Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і т.ін.) перебуваючи у підрядній частині, не виступають її членами, а є засобом тільки їх зв'язку з головною частиною.

Сполучні слова - це відносні займенники і прислівники: який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з'єднуючи підрядну частину з головною, виступають одним із членів підрядної частини: Я, що тебе любив, тобі назустріч плив.

Один із підрядних сполучників або сполучних слів виступає носієм тієї чи іншої семантики і навколо нього групуються всі інші засоби поєднання компонентів. Так, сполучник бо – носій причинової семантики; незважаючи на те що – допустової, якщо – умовної.

Носіїв певної підрядності називають семантичними, інші засоби зв'язку є синтаксичними. Відмінність цих сполучних засобів досить істотна в структурі складнопідрядного речення, оскільки речення розчленованої структури пов'язуються за допомогою семантичних сполучників, а речення нерозчленованої структури пов'язуються за допомогою синтаксичних сполучників.




Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 157 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав