Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії

Читайте также:
  1. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  2. Альтернативні періодизації психічного розвитку людини
  3. Аналіз туристичного ринку та прогнозування його розвитку
  4. Антропоцентризм і гуманізм філософії Відродження
  5. Безумовні вроджені рефлекси та їх значення в розвитку новонародженої дитини.
  6. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
  7. БІОЛОГІЗАТОРСЬКЇ ТА СОЦІОЛОГІЗАТОРСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ. ПЕДОЛОГІЯ.
  8. Братства та їх роль в розвитку української культури 16- початок 17 ст.
  9. Братства та їх роль в розвитку української культури.
  10. Взаємне протистояння емпіризму й раціоналізму і його подолання в філософії Нового часу.

І. Перевірка виконання завдань самостійної роботи.

1. Поточна перевірка знань студентів (тестування).

2. Обговорення контрольних запитань (усно).

ІІ. Обговорення основних питань теми.

1. Некласична філософія кінця ХІХ – початку ХХ ст. Плюралізм течій сучасної філософії.

2. Антропологічна філософія про сутність людини (Шелер, Тейар де Шарден, Леві-Стросс).

3. Екзістенціальна філософія та її різновиди (релігійна, російськомовна та ін.)

4. Еволюція релігійної філософії ХХ ст.

5. Психоаналіз та неофрейдизм.

6. Проблема знання, мови, розуміння у філософії ХХ ст.

7. Синергетика як методологія і світогляд ХХІ ст.

ІІІ. Оцінювання результатів навчальних досягнень студентів.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювати теоретичний матеріал із теми практичної роботи.

2. Оформити звіт: виконати завдання, зробити висновок (письмово); відповісти на поставлені запитання (усно).

• Чим відрізняється концепція свідомості 3. Фрейда від наукових уявлень про її походження та формування?

• Яке основне програмне завдання, поставлене М. Шелером перед філософською антропологією?

• Який вибір особистості є проявом її свободи?

• Що таке «життєва позиція особистості»?

• У чому полягає відмінність філософії екзистенціалізму від філософської антропології?

• Охарактеризуйте поняття «діалогізм» та його значення для філософської антропології.

• Які основні положення екзистенціального розуміння людини, запропоновані С. К᾿єркегором і Ф. М. Достоєвським?

• У чому полягає сутність «недійсного» та «дійсного» буття у філософії М. Гайдеггера?

• Що таке «екзистенціальна комунікація» К. Ясперса і як з її допомогою формується «філософська віра»?

• У чому, на думку Ж.-П. Сартра, виявляється свобода людини та її вибору?

• Охарактеризуйте сутність «бунту» проти «абсурду» у філософії А. Камю.

• Визначте основні риси християнського екзистенціалізму М. Бердяева.

• Розкрийте сутність персоналістської концепції особистості. У чому по­лягає її відмінність від екзистенціалізму?

• Чим пояснюється активізація духовної діяльності та сучасних релігійно-філософських доктрин?

• Які основні характерні риси теорії пізнання неотомізму та місце в ній людини?

• У чому полягає сутність неотомістської концепції суспільного розвитку?

• Чим відрізняється наукова феноменологія П. Тейяра де Шардена від феноменології Е. Гуссерля?

• Наскільки християнський екзистенціалізм Г. Марселя відповідає запитам сучасного гуманізму?

3. Підготувати реферат:

1. Психоаналіз та неофрейдизм.

2. Екзистенціалізм Альбера Камю та Жана-Поля Сартра.

3. «Втеча від свободи» Еріха Фромма.

4. Релігійно-філософська система П’єра Тейяра де Шардена.

Контрольні запитання

Розв᾿яжіть проблемні завдання:

1. Коли Заратустра прийшов у найближче місто, яке знаходилося за лісом, він знайшов там багато людей, які зібралися на базарній площі: бо їм було обіцяно видовище - танцівник на канаті. І Заратустра так говорив до народу:

Я вчу вас про надлюдину. А людина є те, яке потрібно перевершити. Що зробили ви, щоб перевершити її?

Всі істоти до цього часу створювали щось вище за себе, а ви хочете бути відпливом цієї великої хвилі та скоріше повернутися до стану звіра, ніж перевершити людину?

Що таке мавпа стосовно до людини? Посміховище і болісна ганьба. І тим самим повинна бути людина для надлюдини: посміховищем і болісною ганьбою.

Ви здійснили шлях від черв'яка до людини, але багато у вас ще залишилось від черв᾿яка. Колись ви були мавпою, і навіть тепер ще людина більше мавпа. ніж деяка з мавп.

Навіть наймудріший серед вас є тільки розбрат і суміш рослини та привида. Але невже я змушую вас стати привидом або рослиною?

Дивіться, я вчу вас про надлюдину!

Надлюдина - сенс землі. Нехай же ваша воля говорить: і буде надлюдина сенсом землі!

Я закликаю вас, брати мої, залишайтесь відданими землі і не вірте тим, хто говорить вам про надземні надії! Вони отруювачі, все одно, чи знають вони про це, чи ні.

Вони зневажають життя, ці, хто вмирає і сам себе отруїв, від яких втомилася земля: нехай же зникнуть вони!

Раніше хула на Бога була найбільшою хулою; але Бог помер, і разом з ним померли й ці огудники. Тепер ганьбити землю - найбільш жахливий злочин, так само як поважати неосяжне вище, ніж сенс землі!..

Потім Заратустра так говорив:

Я люблю тих, хто не шукає за зірками основи, щоб загинути і стати жертвою, а приносить себе в жертву землі, щоб земля колись стала землею надлюдини.

Я люблю того, хто живе для пізнання і хто хоче пізнавати для того, щоб коли-небудь жила надлюдина. Бо так хоче вона своєї загибелі.

Я люблю тих, хто працює і творить, щоб побудувати житло для над­людини і приготувати до приходу її землю, тварин і рослини; бо так хоче вона своєї загибелі...».

Прочитавши текст, скажіть, чи погоджуєтесь ви з міркуваннями Ф. Ніцше про «надлюдину»? Яке ваше розуміння досконалої людини?

2. Прочитайте і проаналізуйте наведені точки зору щодо сутності особистості.

«У найширшому значенні особистість людини складає загальна сума всього того, що вона може назвати своїм: не тільки її фізичні і душевні якості, але також її костюм, її дім, її сім᾿ю, дітей, предків і друзів, її репутацію і роботу, її маєток, її коней, її яхту і капітали. Все це викликає в неї аналогічні почут­тя. Якщо стосовно всього цього справа йде добре - вона торжествує; якщо справи прийшли в занепад — вона засмучена; зрозуміло, кожний із перерахованих нами об'єктів впливає неоднаковою мірою на стан її духу, але й всі вони здійснюють більш чи менш схожий вплив на її самопочуття... У всіх проявах особистості — фізичному, соціальному і духовному - ми проводимо різницю між безпосереднім, дійсним, з одного боку, і більш віддаленим, потенційним — з другого боку, між більш недалекоглядною і більш далекоглядною точкою зору на речі, діючи всупе­реч першій і на користь останньої. Заради загального стану здоров'я необхідно жертвувати хвилинним задоволенням у нинішньому: потрібно випустити з рук один долар, щоб отримати на нього сотню; потрібно розірвати дружні сто­сунки з відомою особою сьогодні, щоб мати більш достойне коло друзів у майбутньому; потрібно бути невігласом, людиною невишуканою, позбавленою будь-якої ерудиції, щоб справді отримати спасіння душі...»

«Центральне положення персоналізму - це існування вільних і творчих особистостей, і воно передбачає наявність у їх структурах принципу непередбачу­ваності, що обмежує від жорсткої систематизації. Ніщо не може бути настіль­ки протилежним цьому принципу, як поширене сьогодні прагнення до чітко впоряд­кованого мислення, до суто функціональних, автоматичних дій відповідно до прий­нятих рішень та інструкцій, як відмови від досліджень, повних сумніву і ризику...

Від нас чекають, що ми почнемо виклад персоналістської філософії з визначення особистості. Але визначати можна тільки зовнішні відносно людини пред­мети, ті, які досяжні для спостереження. Якщо виходити з цього, то особис­тість не є об᾿єкт. Особистість - це те в кожній людині, що не може розгляда­тися як об᾿єкт... «Я» виступає як особистість уже в найпростіших своїх проявах, і моє втілене існування, зовсім не відособлюючи мене, є суттєвим фактором моєї особистої рівноваги. Моє тіло не є об᾿єктом серед інших, нехай навіть найбільш близьких для мене об᾿єктів; в іншому випадку яким чином воно могло б приєдна­тися до мою суб᾿єктивною досвіду. В дійсності обидва досвіди нероздільні. «Я» існує тілесно і «Я» існує суб'єктивно - це один і той самий досвід. Я не можу мислити, не володіючи буттям, і не можу володіти буттям, не маючи тіла; за допомогою тіла я постаю перед самим собою, перед світом, перед іншими людьми; завдяки тілу я не самотній у своєму мисленні, яке в іншому випадку було б мисленням про мислення. Не даючи мені змоги бути повністю прозорим перед самим собою, тіло постійно виштовхує мене назовні, кидає у світ, залучає до боротьби...

Особистості властива неприборкана пристрасть, яка палає в ній, як божественний вогонь. Вона повстає кожного разу, коли відчує небезпеку поневолен­ня, вступаючи в боротьбу не стільки за власне життя, скільки за свою гідність. Особистість — це вільна стійка людина. Вона може змусити себе бути дисцип­лінованою, але від цього не стане особистістю...»

Яка позиція — прагматизму чи персоналізму — більш адекватно характеризує особистість, яку відстоює і культивує філософська антропологія?

3.«Метою завжди залишається здобути незалежність одиничної людини. Вона здобуває її через відношення до дійсного буття. Вона здобуває незалежність від усього, що відбувається в світі, через глибини його зв᾿язку з трансценденцією. Що Лао-цзи осягав у дао, Сократ у божественному повелінні та знанні, Ієремія в Ягве, який виявляв йому свою волю, що відали Боецій, Бруно, Спіноза, — і було тим, що робило їх незалежними. Цю філософську незалеж­ність не варто змішувати ні з лібералізмом суверенного свавілля, ні з життє­вою силою, яка протистоїть смерті.

Завдання полягає у прагненні: здобути незалежність у відстороненні від світу, у відмові від нього і в самотності - або в самому світі, через світ, діючи в ньому, не підкоряючись йому. Тоді про філософа, який приймає сво­боду лише разом зі свободою інших, своє життя - лише в комунікації з ін­шими, можна сказати те, що дурень прокричав навздогін Конфуцію: «Ось лю­дина, яка знає, що їй нічого не вдається, і все-таки продовжує діяти»; це ­істина кінечного знання, що залишає більш глибоку істину філософської віри недоторканною.

Філософія звертається до окремої людини. В кожну епоху, в кожному становищі у філософствуванні відбувається повернення людини до самої себе, адже тільки той, хто є він сам, здатний ствердити це в самотності - може істинно вступити в комунікацію...

Безмежна готовність до комунікації - не наслідок знання, а рішення ста­ти на шлях людського буття. Ідея комунікації - не утопія, а віра. Для кож­ного виникає питання: чи прагне він до неї і чи вірить у неї, вірить не як у щось потойбічне, а як у повністю наявне: у можливість для нас, людей, дійсно жити одне з одним, говорити одне з одним, знайти завдяки цій сутності істину і тільки на цьому шляху дійсно стати самим собою?»

Визначте, наскільки правильним є міркування К. Ясперса щодо свободи людини в комунікації.

4. «І все-таки життя надприродне повинно мати якусь владу над природ­ним життям, проникати в якісь його пори - що, однак, ніяк не означає, що воно є вищим проявом життя природного: зовсім навпаки. Мені здається, що, у міру заглиблення основоположного для християнства поняття утворе­ної природи, ми визнаємо в підґрунті природи й узгодженого з нею розуму певний принцип радикальної нетотожності собі, — немовби тривожне перед­бачення іншого порядку.

Підсумовуючи свою позицію з цього особливо важливого та важкого питання, скажу, що визнання онтологічного таїнства, - визнання, яке я розглядаю як зосередженість, як головну схованку метафізики, - насправді можливе лише завдяки свого роду живильному випромінюванню самого одкро­вення, яке чудесним чином може здійснюватися в душах, вільних від будь-якої позитивної релігії взагалі; що, з іншого боку, це визнання, яке має місце завдяки деяким вищим формам людського досвіду, жодним чином не веде за собою прилучення до конкретної релігії, але що воно в той же час дає змогу тому, хто піднявся до нього, бачити можливість Одкровення зов­сім інакше, ніж це міг би зробити той, хто, не подолавши «проблематич­ного», залишається по цей бік горизонту, з якого може бути видне і ствер­джуване таїнство буття. Подібна філософія прямує, таким чином, у не­стримному пориві назустріч світлу, яке вона передчуває, сокровенний струм його і немовби попереджувальне полум᾿я вона вже відчуває в своїй глибині».

Чи згодні ви з твердженням Г. Марселя про існування онтологічного таїнства як живильного джерела для душі людини?




Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 19 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав