Читайте также:
|
Хмельниччина — традиційна історична назва повстання та історичного періоду 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала козацька держава «Військо Запорозьке» на чолі з гетьманом, що проіснувала до 1760-их років.
На початку визвольної боротьби діяльність Б. Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішення трьох основних завдань:
· формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків;
· залучення до боротьби широких верств українського суспільства;
· укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648 р.).
Найголовніші причини національно-визвольних змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні такі:
1. "Ординація" 1638 р., видавши яку, правлячі кола Речі Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективі — на ліквідацію козацтва як стану українського суспільства. Реєстрове військо втратило давнє самоврядування: на його чолі мав стояти не виборний гетьман, а польський комісар; так само полковники мали бути зі шляхти і для їх охорони служила прибічна Гвардія з найманців. Реєстр було зменшено до 6000 осіб, а решта мала повернутися в підданство до своїх панів. Міщанам і селянам було заборонено зватися козаками і віддавати своїх доньок заміж за козаків. На Запоріжжя можна було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дійшла до критичного моменту — бути чи не бути.
2. Зростання експлуатації українського селянства внаслідок стрімкого поширення фільварково-панщинної системи господарства, особливо в південних і східних регіонах України. Справжнім лихом для українського народу були орендарі, як правило євреї, що, "обліпивши" своїми шинками всі села й міста, безжально споювали та обдирали селян, передусім бідніших.
3. Посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати силою насаджували в Україні католицизм і уніатство, утискали православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури, обмежували економічну та політичну свободу українства.
Отже, антиукраїнська політика польських правлячих кіл спричинила загальне незадоволення всіх верств українського суспільства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти та православного духовенства.
Безпосереднім приводом до виступу Хмельницького проти Польщі була особиста образа, якої йому завдав чигиринський підстароста Д. Чаплінський. Він захопив родинний хутір Хмельницького в Суботові, майже до смерті побив його наймолодшого сина та викрав кохану жінку Богдана Олену, з якою той мав намір одружитися (перша дружина Хмельницького померла). Намагання Хмельницького знайти управу на Чаплінського в польському суді не дали жодних результатів. Король також нічим не допоміг Богданові, але принагідно вказав на роль шаблі при самообороні.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 31 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |