Читайте также:
|
Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів:
I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби.
II етап (вересень 1657 — червень 1663 р.) — громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства.
III етап (червень 1663 — вересень 1676 р.) — боротьба за возз’єднання Української держави.
Війна 1648—1657 рр. під керівництвом Б. Хмельницького стала такою подією, яка докорінно змінила історичну долю українського народу. Але разом з тим вона вплинула на хід розвитку багатьох країн і привела до великих змін в Європі, до нової розстановки сил на всьому континенті.
За своїм характером ця війна була одночасно і національно-визвольною боротьбою, і соціальною революцією, тому що її результатом стало знищення кріпосного права і ліквідація поміщицького землеволодіння на визволеній території.
Війна 1648—1657 рр. почала назрівати давно, про що переконливо свідчать численні козацько-селянські рухи та повстання XVI — першої половини XVII ст. Вона була викликана погіршенням становища українського народу, землі якого після Люблінської унії 1569 року потрапили під владу польських феодалів.
Початок XVII ст. ознаменувався дальшим посиленням соціального гноблення, ще жорстокішими гоніннями на православну віру і постійними проявами образ і приниження людської гідності українців. Навіть представники привілейованої частини українського козацтва не були захищені від свавілля польської шляхти. Це можна побачити на прикладі життя Богдана Хмельницького, трагічна особиста доля якого була складовою частиною історичної долі його народу. Саме цій людині судилося відіграти провідну роль в повній драматизму тогочасній ситуації. І оцінюючи його діяльність з точки зору людини нашого часу, слід віддати йому належне. Адже незважаючи на неоднозначність характеристик особи Б. Хмельницького, навіть ті, хто негативно оцінює його життєвий шлях, визнають державні та військові здібності Хмельницького, його великий внесок у справу визволення народу з-під влади Речі Посполитої. Богдан Хмельницький зміг зрозуміти, що його особиста доля невід’ємна від всіх українців, які були пригнічені і безправні. Тому розпочавши боротьбу з польською шляхтою під тиском обставин особливого характеру, він піднявся до розуміння необхідності захисту інтересів всього народу, а це можливо було лише за умови створення незалежної держави.
Війна проти польсько-шляхетського панування розпочалась після того, як Богдан Хмельницький на Запорожжі сформував козацький загін і закликав до боротьби. Його підтримали різні суспільні сили: селяни, козаки, жителі міст, українська шляхта і православне духовенство — всі вони чекали сигналу до виступу і були готові боротись. В даному випадку ми маємо вдалий приклад успішного поєднання об’єктивних і суб’єктивних передумов, які призвели до відповідних подій.
Початок війни мав такі головні етапи. Перший охоплює 1648 рік, протягом якого повстанці одержали перемоги над польсько-шляхетським військом під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями. Ці перші перемоги вселили надії на визволення і привели в рух весь народ. Але чіткої політичної програми Б. Хмельницький ще не мав.
У 1649 р. військові дії відновилися. Слід звернути увагу на те, що на початку року Б. Хмельницький вперше заявив, що він ставить своїм завданням визволити весь народ, в цьому ж році українське військо здобуло важливу перемогу у битві під Зборовом, після чого було укладено вигідний для України мир. За умовами Зборівського договору на території трьох воєводств (Київського, Чернігівського і Брацлавського) влада перейшла до рук гетьмана. Це означало, що утворилась територія, на якій розпочалась розбудова Української держави. Але Б. Хмельницький припустився помилку, не подбавши про соціальні вимоги селян, які все одно залишались кріпаками.
У 1651 р. Річ Посполита, не бажаючи втрачати українські землі, відновила воєнні дії і її війська вперше здобули значну перемогу над повстанцями під Берестечком на Волині. Ця невдача змусила Б. Хмельницького зайнятись пошуком нових союзників, бо події показали, що Кримське ханство – союзник ненадійний. Опинившись в скрутних умовах, Б. Хмельницький вимушений був підписати Білоцерківський мирний договір, який перекреслював багато попередніх завоювань.
У 1652—1653 рр. боротьба знову відновилася. Після перемоги над поляками в урочищі Батіг майже всю територію України було звільнено від польського ярма. Обидві сторони готувались до продовження війни і перед Б. Хмельницьким постала проблема обрання зовнішньополітичної орієнтації.
Таким чином, тривала боротьба призвела до звільнення, але виснажила сили повстанської армії. Ця армія нараховувала 100 тис. і була всенародною, а її головну силу складало козацтво.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 39 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |