Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розкрийте умови відновлення та розвитку освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.

Читайте также:
  1. CIVICS – міжнародне дослідження громадянської освіти
  2. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  3. IX. Зарахування вступників на основі повної загальної середньої освіти, які досягли визначних успіхів у вивченні профільних предметів
  4. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
  5. Безумовні вроджені рефлекси та їх значення в розвитку новонародженої дитини.
  6. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
  7. Братства та їх роль в поширенні освіти і культури в другій половині XV I -першій половині XVI I ст.
  8. Взаємодія суспільства та природи в їх історичному розвитку
  9. Вибори в Україні
  10. Визначте досягнення і прорахунки в науково технічному розвитку України в перше десятиріччя після проголошення незалежності України.

З вигнанням німецьких окупантів на території України в першу чергу почалося відродження системи освіти: відновили роботу семирічні і середні школи. Це відбувалося в надзвичайно складних умовах: не вистачало учителів, навчального обладнання, шкільні приміщення перебували в занедбаному стані.

На жовтень 194 року в Україні відновили роботу 113 ВНЗ.

В березні 1944 року відновила роботу у Києві Академія Наук, у серпні 1944 року – Львівська філія АН у складі 6-ти відділів.

Труднощі повоєнної доби характеризує зростання кількості вечірніх шкіл: з 876 у 1950-1951 рр. до 2070 на 1964-1965 рр. Діяли також вечірні школи для дорослих, вечірні й заочні проф. школи.

Кількість вищих шкіл зменшилася у результаті комасації (комасація — один із засобів землевпорядкування, яке проводить, як правило, держава з метою ліквідації розпорошення земельних ділянок, що належать одному власникові, і створення більших і краще придатних для використання) з 173 шкіл 1940-1941 рр. до 140 на 1958-1959 рр. (при одночасному зростанні числа студентів). Створено новий Ужгородський Державний Університет (1945). Тільки 55,7 % студентів у 1958-59 рр. вчилися на денному відділенні (решта — заочно і на вечірніх курсах). Цей відсоток упав до 38,7 в 1965-1966 рр. у результаті реформ Микити Хрущова, але згодом він почав зростати знову.

Продовжувалося зросійщення шкільництва: відсоток російських шкіл зріс з 14 у 1938-39 рр. до близько 25 на 1955-1956 рр. Зі шкіл національних меншостей залишилися тільки молдовани, угорці і поляки (разом 319 у 1950-1951 рр.). 1946 р. майже всі вищі школи (крім педагогічних, медицинських, і мистецьких) підпорядковано безпосередньо міністерству вищої освіти в Москві. 1955 р. було відновлено міністерство вищої освіти в Києві, але з обмеженими компетенціями.

Проведено перекваліфікацію учителів у Західній Україні, 2/3 яких визнано невідповідними радянським вимогам. Після змін населення відсоток українських шкіл у Західній Україні став найвищим в УССР (у Галичині, на Волині і Буковині 93,3 % в 1946-47 рр. проти 86 % у 1940-1941 рр.) Створено 22 нові вищі школи в Західній Україні, спочатку українізовані, але з 1949-52 рр. переважно зросійщені. Під час короткої «відлиги» у 1950-их рр. секретар ЦК КПУ Л. Мельніков був усунений за надто явне російщення освіти у Західній Україні.

Важливим етапом у розвитку освіти в Україні став закон Верховної Ради СРСР 1959 р. «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти», на підставі якого інтенсивно посилено русифікацію українського шкільництва. У дусі цього закону зреформовано семирічки і десятирічки на 8- (обов'язкові) і 11-річні «загально-освітні політехнічні школи з виробничою підготовкою». Після закінчення середньої освіти треба було відпрацювати щонайменше 2 роки перед вступом до вищої школи (за винятком 20 % найздібніших учнів). Як й інноваційні реформи Хрущова, цю також було частково скасовано 1964-1967 рр. Проте залишено обов'язкову 8-річну загальну освіту, повернено, замість 11-річного, 10-річне навчання, залишено безоплатність середньої і вищої освіти і необов'язковість вивчення української мови й літератури в російських школах УССР. В атмосфері нового наступу на українську мову відсоток українських шкіл упав з 85,5 % в 1955-1956 до 81,1 % в 1967-1968 рр.

У 1967—1968 рр. ще половина учнів технікумів і професійних шкіл вчилася заочно і на вечірніх курсах. Найбільше вчилося у промисловості і будівельних професіях (45,3 %). Порівняно з західними країнами низький відсоток вивчав торгівлю, фінанси, адміністрацію і право (13,3% на 1967—1968 рр.).

1964 р. створено Донецький Університет. Від 1958 р. наукові ступені затверджує Всесоюзна Атестаційна Комісія в Москві. Тоді як рівень навчання спеціалістів точних та природничих наук був високим, то у гуманітарних і суспільствознавчих галузях він був достатньо низький. У 1967 р. встановлено пільги в прийманні до вищих шкіл колишніх військових і працівників безпеки. Випускники вищих професійних шкіл мають обов'язок працювати 3 pоки на визначених місцях, часто поза Україною. В кінці 1960-их pp. УРСР мала на 1/4 менше студентів на 10 000 населення, ніж Росія. В 1968-1969 рр. тільки 21,8 % студентів жило в гуртожитках; більшість дістає стипендії. 1974 р. видано таємну інструкцію не приймати до університетів Західної України більше 25 % місцевої молоді. Починаючи від 1960-их pp., стала помітна національна активність студентів (демонстрації, арешти, усування з університетів). Від 1965 р. випускники професійних вищих шкіл мають право на постійну посаду.

З кінця 1960-их pp. посилено централізацію шкільництва в УРСР. 1969 р. відновлено Міністерство Освіти СРСР, яке є союзно-республіканським. Міністерством Освіти СРСР здійснює керівництво загальною середньою освітою, дошкільним вихованням та розвитком педагогічних наук. Завданням центрального міністерства є визначення основних напрямів розвитку освіти, розроблення типових навчальних планів та програм, створення і видавання уніфікованих шкільних підручників та методично-навчальних посібників різного типу.

Головними спрямуваннями в роботі шкіл за ці роки стають: трудове, військово-патріотичне й інтернаціоналістичне виховання, здійснення загальної середньої освіти. Останнє викликане потребою підвищення освіченості робочих кадрів (90% спеціальностей чорної металургії, 80% машинобудівної вимагають підготовки в обсязі середньої школи).

Особливого значення надається трудовій підготовці в сільських школах, які становлять 80% усіх шкіл. Рівень навчання в сільських школах значно нижчий від міських, що зумовлене поганою матеріальною базою шкіл, перевантаженням учителів позашкільною працею, віддаленістю від культурних центрів. Сільські школи орієнтовані переважно на працю в колгоспному виробництві.

У нових програмах особливо наголошується на завданні політичного виховання молоді. У шкільну систему 1972 р. введена обов'язкова початкова військова підготовка в усіх середніх школах. Практично всі учні (хлопці та дівчата) беруть участь у військово-технічній, фізкультурній підготовці.

1984 ЦК КПРС опублікував постанову «Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи», які стали основою пізнішого республіканського законодавства про шкільництво. В основному збережено дотеперішню систему шкіл, але в програмі вкладено ще більший натиск на трудове навчання та оволодіння учнями конкретних знань з техніки, економіки та суспільних наук. Наголошується практичне включення випускників середніх і професійних шкіл у суспільне життя і процес виробництва. З цією метою господарські установи й підприємства повинні тісно співпрацювати з школами, беручи над ними шефство. Так само посилюється роль батьківських комітетів у допомозі школам й у вихованні. Очевидно, що одним з головних напрямів залишається комуністичне ідеологічне виховання та подальше зросійщення неросійських шкіл.

Під гаслом покращення викладання російської мови ухвалено низку постанов, що фактично зводять рідну мову до другорядної. В «Основах законодавства Радянського Союзу та союзних республік про народну освіту» 1973 р. стверджується, що вивчення мови національних республік в російськомовних школах залежить від бажання батьків.

Наказами міністерства освіти УРСР запроваджена програма вдосконалення вивчення російської мови в усіх школах; у дитячих садках національних республік з 1979 р. введено обов'язкове навчання російською мовою, починаючи з п’ятирічного віку, а також висунуто вимогу культивувати російську мову в родинах. Уведено спеціальні програми, складені для початкових шкіл з поглибленим курсом російської мови, введено години для факультативних занять за рахунок скорочення інших предметів, посилено позакласні зайняття з російської мови. Рекомендовано ввести викладання спеціальних та загальноосвітніх дисциплін російською мовою, починаючи з 2-3 курсів в усіх вищих школах союзних республік; введено обов'язкове вивчення рос. мови на перших 2 курсах усіма студентами (за рахунок інших дисциплін). Ці заходи відсунули на задній план українську мову вже в нижчому і середньому шкільництві.

У 1977-1978 рр. в 4—10 класах денних загально-освітніх шкіл УРСР було 45 700 учителів російської мови й літератури, і тільки 43 500 учителів української, молдавської, угорської і польської мов і літератур.

 




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 65 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | <== 50 ==> | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав