Читайте также:
|
Незалежна Україна одержала в спадок досить високий науковий потенціал.
Це, передусім, Національна академія наук, сотні галузевих науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів. Відповідно до статті 54 Основного Закону України свобода наукової та технічної творчості належать до основних видів конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Найбільший обсяг досліджень і розробок у 1990-і рр., як і раніше, виконували наукові організації машинобудівної галузі та Національної академії наук України. Значним був також науковий доробок науково-дослідних установ промисловості й системи освіти. Фундаментальні дослідження становили понад 25% загального обсягу науково-дослідних робіт.
Зміни, які відбувались у сфері науки протягом останнього десятиріччя, були неоднозначними й суперечливими. Гострі соціально-економічні проблеми перехідного періоду негативно вплинули на стабільність роботи більшості наукових установ. Уже на початку 1990-х рр. окреслилася стійка тенденція до скорочення чисельності спеціалістів. Відбувалося це значною мірою за рахунок провідних учених і здібної молоді. У сфері науки та наукового обслуговування в 1991 р. було зайнято 450 тис. осіб, а в 1997 – 233 тис. Науковими дослідженнями й розробками в 1991 р. займалося 295 тис. чоловік, а в 1997 – 143 тис. За перші сім років незалежності на роботу за кордон виїхало понад 6 тис. учених. Особливо відчутні втрати серед генетиків, фізиків-теоретиків, фізіологів, біохіміків. Значно скоротилася кількість працівників у науково-дослідних установах Міністерства машинобудівної промисловості, Міністерства енергетики, Міністерства промисловості, Міністерства охорони здоров'я, Національної академії наук. Основними причинами відпливу спеціалістів з наукової сфери було погіршення умов праці, стрімке зниження реальної заробітної плати та престижу наукової діяльності, посилення попиту на висококваліфікованих спеціалістів в інших галузях господарства, головним чином, в комерційних структурах. У малому бізнесі вже на середину 1990-х рр. спостерігалося значне зростання кількості спеціалістів вищої кваліфікації.
У щорічній доповіді Президента України «Економічний і соціальний розвиток України у 1995 році» відзначалося поглиблення технологічного відставання економіки України. За останні роки різко знизилась інноваційна активність промислових підприємств України.
Зміни, які відбувались у науковій сфері країни, так чи інакше пов'язані з її фінансуванням. Якщо в 1991 р. загальні витрати на науку з Державного бюджету України становили 3,1% валового внутрішнього продукту (ВВП), то в 1995 – 1,3%, а в 1999 – близько 0,3% ВВП.
Загальні витрати на науку із Держбюджету України на початку 1990-х рр. відповідали середньому показнику в усіх країнах світу, який, за даними ЮНЕСКО, становив: у США – 2,8; Японії – 3,1; ФРН – 2,6; Франції – 2,4. Нині Україна перебуває в Групі слабо розвинутих країн, де показник наукоємності ВВП не перевищує 0,8%. Вітчизняні науковці мають обладнання та інформації в сто разів менше, ніж західні колеги. Зменшувалася реальна заробітна плата науковців. Нормою стало порушення державними органами чинного законодавства.
Для вирішення актуальних завдань розвитку науково-дослідної діяльності в Україні була утворена Державна комісія з питань реорганізації в галузі науки.
Перебудова роботи національної науки відповідно до нових суспільних вимог нині ще не закінчена, проходить болісно й складно. Наука, на відміну від виробничих галузей господарства, має вкрай низькі стартові можливості для входження в ринок/ Вони обумовлені довгим періодом між виникненням ідеї та її реалізацією, високим ступенем ризику вкладення коштів у довгострокові науково-технічні проекти.
Аналіз нинішнього технічного рівня основних галузей промисловості показує, що науково-технічне забезпечення економіки України значно відстає від потреб часу, його рівень постійно знижується.
Непріоритетність наукової та інноваційної сфер у системі державної підтримки призвела до відставання України від країн, які здійснюють прогресивну або наступальну науково-технічну політику. Сьогодні понад 90% продукції, яка виробляється промисловістю України, не має сучасного науково-технічного забезпечення. Обвальне падіння рівня інноваційного забезпечення агропромислового розвитку призвело до 2-3-разового зниження обсягів вітчизняного сільськогосподарського виробництва, фактично відкинуло його в технологічному плані на довоєнний рівень. Існуючий стан у цій галузі унеможливлює успішне проведення запланованих реформ земельних відносин. В умовах технологічної відсталості земельний потенціал України – її найцінніше багатство – не тільки погано використовується, а й поступово руйнується.
Йде структурне перегрупування наукових сил. Певний час в Україні діяло спеціальне Міністерство у справах науки та технологій. У 1999 р. воно об'єднане з Міністерством освіти в єдине Міністерство освіти й науки. 1, Засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук, низка інших галузевих академій. 1989 р. відновило свою діяльність широковідоме в минулому Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ).
У 1990-і рр. українські вчені одержали можливість розвинути нові напрямки наукового пошуку, наприклад, розширити дослідження Антарктики.
В 1995 р. Британська антарктична служба (БАС) безкоштовно передала Україні свою науково-дослідну базу «Фарадей». Нині вона має назву Українська антарктична станція «Академік Вернадський». Ця подія означала для нашої країни повернення української науки в коло дослідників одного з найвіддаленіших та найзагадковіших континентів планети.
За роки незалежності наукова праця зазнала організаційних змін у багатьох галузях матеріального й духовного життя суспільства – від шкільної освіти та виховання до освоєння космічного простору. Маючи високий науково-технічний потенціал, Україна й далі утверджувалась як космічна держава. В лютому 1992 р. було утворено Національне космічне агентство України. Відновлено також структуру управління фундаментальною та галузевою наукою космічної сфери. В 1997 р. створено Інститут космічних досліджень України. В Україні сформована унікальна однопунктна система керування космічними апаратами, яка продемонструвала свою ефективність за час дворічної роботи з супутником «Січ-1», вперше запущеним під юрисдикцією України в 1995 р.
Національним космічним агентством України розроблено Національну космічну програму України на 1998–2002 рр., в якій передбачено подальший розвиток української науки, техніки та промисловості космічної сфери, участь України у формуванні міжнародної космічної станції, розвиток супутникових технологій, телекомунікацій, нових видів супутників та ракет-носіїв, участь у великих міжнародних проектах «Морський старт», «Ґлобалстар», «Укрбалкомсат» та інших.
Для координації наукових досліджень і відбору перспективних проектів, що мають реалізуватися на орбітальних космічних станціях, при НАН України та Національному космічному агентстві України в 1997 р. створено Координаційний комітет з наукових досліджень та технологічних експериментів на орбітальних космічних станціях. Очолив його президент НАН України, академік Б.Є. Патон.
Наприкінці 1990-х рр. на державному рівні здійснено низку важливих заходів, спрямованих на зміну державної науково-технічної політики. Зокрема, офіційно главою держави проголошено перехід України на інноваційну модель розвитку економіки.
Підвищена пенсія науковцям, а відповідним указом Президента України в 2001 р. підвищена заробітна плата окремим категоріям учених. Вжиті заходи мають стимулювати подальшу трансформацію наукової системи України.
Науковий потенціал незалежної України, як бачимо, в основному збережено, до того ж частково структуровано, а на окремих напрямках і примножено відповідно до вимог часу та задля утвердження самодостатності української економіки й загалом української державності.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 173 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |