Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Б) заснований на цьому вченні метод пізнання.

Читайте также:
  1. A) Метод обучения.
  2. A) Метод опроса
  3. A) Новый метод мониторинга доказал свою надежность.
  4. A) определение спроса на товар, оценка издержек производства, выбор метода ценообразования, установление окончательной цены
  5. A. метод абсорбции
  6. B. Основные приложения метода координат на плоскости.
  7. C) Методы исследования
  8. C.) К специфическим задачам, которые используются в ходе реализации частично-поисковых методов на уроке технологии, относятся
  9. D)практических методов.
  10. DCF - это метод дисконтированных денежных потоков,

Особливості та значення німецької класичної філософії. Теоретична розробка діалектики.

Філософське вчення І. Канта.

Філософські системи Й. Фіхте і Ф. Шеллінга.

Філософія Абсолютної ідеї Г. Гегеля.

Антропологічний матеріалізм Л. Фоєрбаха.

1. Особливості та значення німецької класичної філософії. Тео­ретична розробка діалектики.

Основними представ­никами німецької Філософії цього періоду стали

- І. Кант, И. Фіхте, Ф.

- Шеллінг, Г. Гегель, Л. Фоєрбах,

- К. Маркс і Ф. Енгельс -творці вчення, яке стало завершенням німецької класики.

Німецька філософія кінця XVIII - сер. XIX ст. продовжила традиції ра­ціоналізму та просвітницької ідеології.

Визначальними ідеями тут зали­шилися уявлення про розумність людського існування, ідея історичного прогресу, віра у всемогутність науки тощо.

У центрі всіх вчень німецької класичної філософії - принцип актив­ності суб'єкта.

З аналізу об'єкта пізнання філософія переключається на дослідження суб'єкта.

Потрібно зазначити, що європейська культура і наука засновані на суб'єкт-об'єктній світоглядній моделі, тобто на протиставленні, на опозиції природи (об'єкта) і людини (суб'єкта).

Вже у філо­софській концепції Канта людина є не тільки природною, але й надприрод­ною істотою.

Тим самим німецька класична філософія відроджує гуманіс­тичне ставлення до людини, привертає увагу до проблем її гідності та свободи, підносить етичні проблеми над вузькогносеологічною проблемати­кою.

Загальною рисою всіх вчень німецької класичної філософії є прагнен­ня перетворити Філософію на науку, створити єдину наукову філософію у вигляді цілісної системи.

Теоретична розробка діалектики стає одним із найважливіших до­сягнень німецької класичної філософії.

Діалектика виступає тут як вчення про розвиток і як універсальний філософський метод пізнання.

Всі представники німецької класики зробили свій внесок у теорію діалектики і в ство­рення системи філософських понять і категорій.

В античній філософії діалектика виступала в двох формах:

- вчення про становлення, про вічну мінливість, плинність світу явищ.

- діалектика як пев­ний метод пізнання.

В історії філософії поступово формується розуміння діа­лектики як:

а) вчення про розвиток (джерелом якого є єдність та взаємопе­ретворення протилежностей);

б) заснований на цьому вченні метод пізнання.

Особливість німецької класичної філософії полягає в тому, що в ній бу­дується загальна система діалектики, яка набуває своєї завершеної форми у філософії Гегеля.

Фіхте розуміє взаємодію протилежностей як необхідний момент, як закон людсько­го розуму і процесу пізнання.

Засновниками марксизму, К. Марксом і Ф. Енгельсом, була створена система матеріалістичної діалектики як вчення про всезагальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення.

Діалектика конкретизується в системі філософських категорій і зако­нів.

Категорії діалектики - гранично загальні, фундаментальні поняття, які відображають найсуттєвіші закономірні зв'язки і відносини реальної дійс­ності і пізнання.

Основними категоріями діалектики є одиничне і загальне, частина і ціле, форма і зміст, сутність і явище, причина і наслідок, можливість і дійс­ність, необхідне і випадкове.

Закони діалектики - це загальні форми суттєвих зв'язків у процесі розвитку.

Основні закони діалектики - це закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні і закон заперечення запе­речення.

Закон єдності і боротьби протилежностей виявляє причину та джерело розвитку. Джерелом розвитку є внутрішня суперечність предме­тів та явищ.

Суперечність є відношенням між діалектичними протилежностями.




Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | <== 2 ==> | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав