Читайте также:
|
Система – сукупність явищ, предметів, що взаємодіють між собою, і пов’язані деякими ознаками. Статична система – яка не взаємодіє з іншими системами. Динамічна – взаємодіє з іншими, і розвиваються вони завдяки цій взаємодії.
Неорганічні – не функціональні (кристал), функціональні (машина).
Органічні – системи живої природи, що завжди є функціональними. Всі органічні системи – динамічні. Приклад: організм людини, тварини, суспільство – як система.
Механічна – комплекс статичних систем, в якому вихід одної системи деструктивно впливає на головну системи.
46. Сходження від абстрактного до конкретного
- метод для більш повного відтворення предмету.
Етапи:
1) емпіричне дослідження засноване на відчуттях;
2) сходження від чуттєвого до абстрактного поняття;
3) абстрактного до початкового, до конкретного мислення, що може втілитись в практику.
47. Категорії сфери буття: якість, кількість, міра, становлення.
Якість – категорія, яка описує предмет як його тотожність самого собі.
Кількість – категорія, що відображає фізичні (ріст, вага, об’єм) властивості предметів.
Міра – категорія, що відображає єдність якості до кількості.
Становлення – категорія, що відображає об’єкт, який утворився і зникне.
Вони базуються на емпіричному експерименті.
48. Сутність і явище. Дискусія над проблемою сутності.
Кант: «Об’єктивна сутність речей є, але наша свідомість не в змозі проникнути в світ речей самих по собі» - м’який варіант відмови від сутності.
Твердий – Рассел: «Сутність – це поняття, позбавлене наукового сенсу».
Сутність – метод формування предмету, внутрішній взаємозв’язок і місце в складі тієї, чи іншої системи.
49. Категорія «протиріччя», «суперечності»
50. Зміст і форма, залеж. їх співвідношу. від рів. розв. предмету.
Зміст – єдність матерії і форми. Форма – метод руху матерії, надає матерії специфічний зміст. Форми: внутрішня і зовнішня. Характер їх співвідношення залежить від стадії розвитку (виникнення або становлення) предмету, якого ми пізнаємо розглядає. Зміст залежить від форми.
51. Необхідність і випадковість.
Необхідне – те, що закономірно випливає з внутрішнього, суттєвого зв’язку предметів, що обумовлено попереднім розвитком і повинно внаслідок настати. Випадкове – те, що випливає із зовнішніх зв’язків між явищами.
Ідеалісти: «Ці категорії – продукти духу, мисленої діяльності людей». Матеріалісти: «Необхідність – суб’єктивна, відображає наше незнання причин і явищ». Для Метафізичних матеріалістів – все має необхідний характер. Це все призводить до фаталізму: 1)людина нічого не може змінити; 2) веде визнання Бога;
Діалектичність за Гегелем: «випадковість» - зовнішню основу, «необхідність» - внутрішня.
52. Категорія можливості і дійсності
Необхідність існує спочатку в можливості, яка перетворюється в дійсності.
Можливість абстрактна (формальна) і конкретна (реальна). Будь-який предмет являє себе на різному етапі, як:
1)абстрактне можливість (теоретично б відбулось, але практично –ні);
2)принципово можливий (може відбутись, а може і ні);
3)дійсний.
53. Ціле і частина
Істина – ціле. Ціле породжує частина цілого. Ціле – більше частин.
Ціле дорівнює сумі частин. Одна з частин складає сутність усіх інших, вона створює свої інші частини, як форми власного існування, в кінці – вона має себе ж в іншій формі.
54. Причина і наслідок
Причинність – внутрішній необхідний зв'язок двох подій, відношення спричинення необхідного породження одного іншим. Діюча, що породжує – причина; обумовлена, породжена – наслідок. Взаємодія – категорія, що розв’язує суперечність між причиною і наслідком. Причинність переростає у взаємодію.
Будь-який наслідок трудової діяльності неодмінно виступає причиною розвитку подальшої трудової діяльності.
55. Загальне і одиничне, особливе
Кожний предмет має загальні та індивідуальні ознаки – вони виражаються в категоріях загального і одиничного.
Одиничне – предмет, якій має просторові і часові характеристики.
Загальне – властива однаковість властивостей всіх предметів (абстрактне): мова, свідомість, праця.
Одиничне і загальне – єдність протилежностей, одиничне за змістом є більшим за загальне.
Проміжна категорія між ними – особливе – те, що є загальним по відношенню до одиничного, і навпаки.
56. Категорія заперечення
Заперечення запровадив Гегель з ідеалістичним змістом: «В основі заперечення лежить розвиток ідеї». Маркс і Енгельс в матеріалістичному плані: «Заперечення – невід’ємний момент розвитку». Заперечення притаманне любому розвитку. Заперечення і подолання поганого на основі протиріч – результат саморозвитку і саморуху. В діалектичному плані: «Заперечення не знищує старе, а включає лише його хороші аспекти».
57. Розвиток. Співвідношення з поняттями рух і становлення
Розвиток – необхідна зміна.
Становлення – випадкова зміна, але має необхідні передумови.
Розвиток – процес руху від простого до складного. Риса – зникнення старого і поява нового.
Рух – зміна, перехід від одного до іншого. Рух – невід’ємна властивість матерія, що характеризується зміною форм руху.
58. Кількісні та якісні зміни
Розвиток є одночасно безперервним і перервним процесом: від нижчого до вищого; від простого до класного; від старої якості до кращої якості.
Кількісні зміни – безперервне зростання одного і того ж об’єкта, який змінюючись не перестає бути тим, ким він є.
Закон переходу кількісних змін у якісні показує як виникає нове.
59. Закон єдності і боротьби протилеж.
Він вказує на джерело руху, розвитку предметів. Діалектична суперечність – умова розвитку. Гегель: «Все живе до тих пір, коли може вміщувати в собі суперечності і витримувати їх».
Суперечності дослідж. на рівні речей (суперечності – носії розвитку).
Протилежності – основні сторони, властивості предметів з різним співвідношенням.
Розвиток – роздвоєння предметів на протилежності і боротьба між ними. Єдність їх – відносна, тимчасова стабільність об’єкта.
Закон є.б.п. – закон, за яким всьому притаманні внутрішні суперечності, які є джерелом їх змін і розвитку.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 20 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |