Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття режиму охорони

3. Відновлення екосистем та їх компонентів

1. ЭТАЛОННАЯ ЭКОСИСТЕМА – эталон(ы) природы, участок пространства (поверхностные литосферы, территория и акватория), отражающая состояние природы, принимаемое за естественное. Отличают собственно естественное, "девственное", доантропогенное состояние природы, т.е. в фазе экологического климакса, условно развивающегося в рамках чисто природно-эволюционной (вековой) динамики, и природно-антропогенное состояние природы, сложившееся в ходе исторического взаимодействия природы и общества. Последнее разделяют на "природу вчерашнего дня", находящуюся в состоянии экологического равновесия, бывшего в период исторически далекого прошлого, длительно существовавшего относительно щадящего природно-антропогенного режима (например, кочевого скотоводства в степях; постоянно опромышляемого охотниками, но не подвергающегося рубкам леса и т.п.) В связи с глобальным воздействием человечества на природу Земли фактически ныне изначально эволюционно естественных Э.э. сохранилось мало, только на 37% суши (Антарктида, Гренландия, очень слабо населенные леса, девственная тайга и т. п.).

2. Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

· встановлення заповідного режиму,

· організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів,

· проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання,

· додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз,

· запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони,

· здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання,

· встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів,

· проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері,

· проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

3. Діяльність людини призвела до трансформації природних екосистем і ландшафтів практично на всій території України. Території та об’єкти природно-заповідного фонду, хоч і меншою мірою, але також антропогенно змінені. Отож, крім режимних заходів збереження природних екосистем і ландшафтів, одним із важливих напрямків природоохоронної діяльності територій ПЗФ є відновлення (ренатуралізація) природних екосистем і їх компонентів. Відновлення природних ресурсів є одним з 10 стратегічних принципів Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Відновлювальні заходи відрізняються від власне режимної діяльності тим, що вони обмежені у часі, мають переважно одноразовий характер. Разом із тим, стабільне існування відновленого природного об'єкту може вимагати проведення у ньому постійних регуляційних заходів.

Заходи по відновленню природних екосистем, ландшафтів та їх компонентів можуть бути дуже різноманітними. Хоча склад цих заходів і методи їх реалізації визначаються станом природних екосистем, їх розміром, ступенем антропогенної зміненості, пріоритетами їх охорони та багатьма іншими чинниками, відновлювальні заходи в об’єктах ПЗФ можна згрупувати в п’ять основних напрямків (таблиця 1.7).

Таблиця 1.7. Основні напрямки відновлювальних заходів на територіях та об’єктах ПЗФ

Література:

1. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник. / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. – К.: 2003. - 306 с.

2. Ковальчук А.А. Заповідна справа: науково-довідкове видання. Ужгород: підприємство „Ліра”, 2002. – 312 с.

3. Міждержавні природно-заповідні території. / Під загальною ред. Т.Л.Андрієнко. - Міжвідомча комплексна лабораторія наукових основ заповідної справи НАН України та Мінекобезпеки України. Київ, 1998. - 132 с.

4. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 60 с.

Розділ 2. Природно-заповідний фонд України. Класифікація територій та об’єктів ПЗФ. Червона книга України. Зелена книга України. Проблеми і перспективи ПЗФ України

Тема 2.1. Природно-заповідний фонд України.

План

1. Основи створення і загальні принципи функціонування територій і об'єктів ПЗФ.

2. Класифікація об’єкта ПЗФ, їх функції, сучасний стан, та функціонування на території України.д

1. Цінні природні комплекси і об’єкти в сукупності представляють собою природно-заповідний фонд (ПЗФ) України.

Природно-заповідний фонд – це ділянки суші та водного простору, природні комплекси і об’єкти яких мають особливу природоохоронну, рекреаційну, естетичну і інші цінності, виділяються з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтриманням загального екологічного балансу і забезпечення фонового екологічного моніторингу за станом навколишнього природного середовища.

В Україні природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання і складова частина світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Заданими Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України національна мережа ПЗФ станом на 01.01.2004р. налічувала 7120 територій та об'єктів загальною площею близько 2738,1 тис. га, що складало 4,5 % від загальної площі території України

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991р.) особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси для збереження сприятливого екологічного стану, запобігання та стабілізації негативних природних процесів і явищ.

Закон України „Про природний заповідний фонд України” введено в дію Постановою ВР №2457-12 від 16.06.92, ВВР 1992, № 34, ст. 503.

Цей закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об’єктів [1].

У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів що перебувають під особливою охороною.

Завданням законодавства України при природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій і об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюється Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища”, цим законом і іншими актами законодавства України.Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему. Вона включає території та об'єкти: природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій.

2. До природно-заповідного фонду відносять території і об’єкти природного і антропогенного походження. До природних територій і об’єктів відносять:

- природні заповідники;

- біосферні заповідники;

- національні природні паки;

- регіональні ландшафтні парки;

- заказники;

- заповідні урочища;

- пам’ятники природи.

До територій і об’єктів антропогенного походження відносять:

- ботанічні сади;

- дендрологічні парки;

- зоологічні парки;

- парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва.

Режим функціонування територій і об'єктів ПЗФ встановлюється відповідно до положень закону України про ПЗФ.

Кожна категорія має свої певні особливості і регулюється окремими статтями закону

Природні заповідники — природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються біосферним заповідникам.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення та ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів. Заказники є природними територіями, що оголошуються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їхніх окремих компонентів.

Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів. Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Пам'ятки природи. Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою їх збереження у природному стані. Оголошення пам'яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів. Пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Заповідні урочища. Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їхніх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою їх охорони та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва проводиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їхніх власників або користувачів.