Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПОКРИТТЯ

ЗАТВЕРДЖУЮ

начальник кафедри ППНП

полковник служби цив. захисту

к.т.н., доцент

Ю.В.Луценко

“____”_______________2010 р.

БЕЗПЕКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

Частина 1. Архітектурні конструкції будівель

ЛЕКЦІЯ

для курсантів і студентів 3 курсу

Тема 5

ПОКРИТТЯ ТА ВОДОВІДВІД

Місце проведення: аудиторія за розкладом занять

Час: 4 акад. години.

Матеріальне забезпечення: плакати, проекційний пристрій, література.

ЛІТЕРАТУРА

1. ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва.

2. СНиП 2.03.01-84. Бетонные и железобетонные конструкции.

3. СНиП ІІ-23-81*. Стальные конструкции.

4. СНиП ІІ-25-80. Деревянные конструкции.

5. Васильченко О.В. Основи архітектури і архітектурних конструкцій; Навчальний посібник. – Харків: УЦЗ України, 2007. – 257 с.

6. Маклакова Т.Г. Архитектура гражданских и промышленных зданий: Учебник для вузов. – М.: Стройиздат, 1981.

Цілі лекції:

1. Навчальна:

– ознайомлення з основними видами покриттів та водовідводу.

2. Розвиваюча – придбання нових знань та упорядкування тих, що є з області будівництва, уразуміння взаємозв'язків між елементами будівництва, потребами людини та вимогами пожежної охорони.

3. Виховна – становлення державного підходу до навчання, формування високих моральних якостей курсантів та студентів, підкреслення зв'зків матеріалу лекції з майбутньою спеціальністю.

Загальні методичні вказівки:

- записати тему лекції, викласти її мету і план;

- перевірити наявність слухачів на лекції;

- перевірити якість конспектування матеріалу;

- підтримувати статутний порядок в аудиторії.

План лекції.

1. Покриття.

2. Водовідвід.

ПОКРИТТЯ

1.1. Класифікація покриттів

Покриття – це огороджуюча будівельна конструкція, основне призначення якої - захист будинку зверху від атмосферних опадів, від втрат тепла в зимовий час та від перегріву в літній час.

Покриття повинно бути розраховане на сприймання впливів:

– постійного навантаження – від власної ваги;

– тимчасових навантажень – від снігового покрову, горизонтального тиску повітря і навантажень, що виникають при експлуатації покриття (при ремонті, очистці від снігу та ін.);

– перемінних температур;

– вологи (від дощових і талих вод);

– сонячної радіації

Вимоги до покриттів:

– механічна міцність; – довговічність; – водонепроникність;

– пожежобезпечність; – економічність…

Покриття складається з несучих та огороджувальних конструкцій.

Верхня, огороджувальна частина покриття – покрівля спирається на несучі конструкції та служить для захисту будинку від зволоження і для відведення дощової і талої води. Покрівля повинна бути водонепроникливою, вологостійкою, стійкою проти агресивних хімічних впливів речовин, що містяться в атмосферному повітрі. Покрівля повинна бути також стійкою проти впливу сонячної радіації і морозу, не піддаватися коробленню, розтріскуванню, плавленню.

Несучі конструкції сприймають постійні навантаження від власної ваги та покрівлі, а також тимчасові навантаження від вітру, снігу та ін.

За матеріалом покрівлі дахи поділяють на:

- дерев‘яні;

- металеві; (жорстка покрівля)

- черепичні;

- шиферні;

- руберойдні рулонні (м'яка покрівля).

За конструкцією покриття поділяють на:

- схильні (скатні) дахи;

- суміщені покриття.

1.2. Схильні (скатні) дахи

1.2.1. Види схильних дахів

Схильні горищні дахи звичайно виконують у вигляді похилих площин – схилів(скатів), покритих покрівлею з водонепроникливих матеріалів. Величина ухилів скатів залежить, з одного боку, від матеріалу покрівлі, з іншої - від кліматичних умов району будівництва.

Пересічення схилів утворюють ребра. Ребра пересічення скатів мають такі найменування:

- горизонтальне – гребінь (коньок) даху,

- виступаюче похиле ребро пересічення скатів – накосне ребро,

- западаюче горизонтальне або похиле ребро – розжолобок(єндова).

Форма даху залежить від кліматичних умов, матеріалу та національних традицій (навести приклад, де які будови дахів застосовуються).

За формою схильні дахи можуть бути:

1) односхильні;

2) двосхильні (щіпцові);

3) чотирьохскатні (вальмові);

4) полувальмові;

5) полущіпцові;

6) складної конфігурації (дах з мансардою).

1.2.2. Конструкції схильних дахів

Несучі конструкції схильних дахів звичайно виконують у вигляді кроквяних балок або кроквяних ферм, на які спираються лати (або великі панелі). По верху них настилається покрівля.

За способом спирання кроквяні конструкції бувають:

1. Приставні (наслонні);

2. Висячі.

1. Приставні (наслонні) кроквяні конструкції

Приставні крокви застосовують в тих випадках, коли є внутрішні стіни або колони, розташовані через 5-6 м, які можуть бути проміжними опорами для кроквяних конструкцій. Їх виробляють з дерева, сталі або залізобетону.

Конструкція горищного приставного (наслонного) даху включає елементи (див. рис.):

1 - горищне перекриття; 7 - підкіс;

2 - мауерлат; 8 - ригель (затяжка);

3 - кроквяна нога (балка); 9 - кобилка;

4 – верхній (гребеневий) прогін; 10 - гребінь;

5 – стояк (бабка); 11 – лати – обрешітка з брусів (50´50);

6 - лежень; 12 – скрутка з костилем

Основні елементи наслонних крокв - кроквяні ноги (балки), що встановлюються вздовж ската та підтримують лати (обрешітку). Усі елементи кроквяних конструкцій виконуються, здебільшого, з колод, брусів, пластин, дощок. Крокви з брусів ставлять через 1.5...2.0 м, а з дощок – через 1.2...1.5 м. Для жорстких матеріалів обрешітка виконується з брусів 50´50 мм. Для нежорстких покрівельних матеріалів обрешітку виконують з дошки суцільним настилом, який прибивають до кроквяних ніг цвяхами.

Нижні кінці кроквяних ніг опирають на зовнішні стіни через настінній брус – мауерлат. Мауерлат антисептують і вкладають на шар руберойду. Кріплення даху до стіни здійснюється через кінці кроквяних ніг за допомогою дротяних скруток та костилів. Верхні кінці кроквяних ніг спираються на гребеневий прогін, який підтримується стояками. Навантаження від стояків на опори передається через лежні. При відстані між стояками більше 3 м гребеневі прогони додатково підпираються повздовжніми підкосами. Коли проліт між проміжною опорою та зовнішньою стіною більше 3 м крокви зміцнюють підкосами, а при відстані між зовнішніми стінами 10…14 м крокви зтягують ригелем.

У трьох- і більше схилих дахах в місцях перетину двох схилів укладаються накосні кроквяні балки, на які спираються неповні кроквяні балки (наріжники).

2. Висячі кроквяні конструкції (шпренгельні ферми)

Висячі крокви являють собою найпростіший тип кроквяних ферм теслярської роботи, які спираються тільки кінцями на несучі вертикальні конструкції. Їх застосовують при відсутності проміжних опор. Їх виробляють з брусів або круглих колод, що з'єднуються врубками і металевими скобами.

Шпренгельні ферми відрізняються від звичайних гратчастих ферм тим, що останні мають ярко виражені верхній та нижній пояси і грати, а у шпренгельних фермах верхній пояс утворюють підкоси та ригель. Найбільш відповідальним вузлом цих ферм є опорний вузол, тобто спряження кроквяної балки з затяжкою. У шпренгельних конструкціях прогони (у тому числі і гребеневий) спираються на ферми, і кроки цих ферм (3.0...4.5 м) і кроквяних балок (1.5...2.0 м) можуть не збігатися.

У наслонних кроквах балки під впливом власної ваги і зовнішніх факторів працюють на вигин, а підкоси та стояки – на стиск. У висячих (шпренгельних) фермах балки та підкоси працюють, як і в наслонних кроквах, а затяжка і бабки – на розтягнення.

1.2.3. Основні вимоги до горищ

Висота горища у місцях проходів повинна бути не менше 1900 мм, а у найнижчій частині – не менше 400 мм, щоб можна було оглядати стан конструкцій. Слухові вікна розташовують на висоті 1000...1200 мм від рівня горищного перекриття. Також на даху влаштовують вентиляційні отвори: впускні – як можна нижче – у карниза і випускні – вище – у гребня.

У великих будинках довгі горища поділяють на відсіки глухими вогнестійкими стінами – брандмауерами. Мансардні житлові приміщення відокремлюються вогнестійкими перегородками.

1.3. Суміщені покриття

Найбільш прогресивними для багатоповерхових житлових і громадських будинків є суміщені безгорищні покриття. Вони суміщують функції і перекриття і даху, а також несучі та огороджувальні. Суміщені покриття в 1.5 рази менш трудомісткі, ніж скатні горищні дахи, і на 10-15% дешевше їх. У масовому індустріальному будівництві багатоповерхових житлових і громадських будинків застосовуються суміщені покриття різних типів за конструктивним рішенням:

1) суміщені покриття, що не вентилюються;

2) суміщені покриття, що вентилюються.

Тип даху залежить від кліматичного району і мікроклімату верхнього поверху. В будинках з приміщеннями у верхньому поверсі, де є нормальний вологісний режим, можуть застосуються покриття, що не вентилюються. Над приміщеннями з підвищеною вологістю повітря улаштовують покриття, що вентилюються. Над вологими приміщеннями (лазні, басейни, душеві і т.п.) влаштування суміщених дахів не допускається.

1. Суміщені дахи, що не вентилюються, складаються з плити перекриття, утеплювача та гідрізоляції. Їх використовують при температурах не нижче -30 ^оС.

Склад даху, що не вентилюється:

- шар гравію (захисний шар)

- гідроізоляційний килим (руберойд);

- цементна стяжка

- гідроізоляційний килим (руберойд);

- утеплювач

- пароізоляція

- цементна стяжка

- залізобетонна плита перекриття

2. Суміщені дахи, що вентилюються, складаються з двох частин, розділених повітряним прошарком, з яких нижня виконує роль горищного перекриття, а верхня - роль покрівлі. Вентильовані суміщені дахи конструктивно виконують у вигляді єдиних складних панелей або збірними. Вентиляція здійснюється через вентиляційні вікна (продухи), які знаходяться між покриттям і покрівлею, а також повітряний прошарок служить захистом від перегріву сонячними променями влітку. Повітряний прошарок між цими двома конструктивними частинами даху сприяє вилученню конденсованої вологи з утеплювача і підвищенню теплозахисних якостей покриття. Він має висоту від 200 до 400 мм, а з боку зовнішньої стіни розташовують продухи (віконця для вентиляції) розміром 150´100.

Склад даху, що вентилюється:

- шар гравію (захисний шар)

- гідроізоляційний килим

- цементна стяжка

- залізобетонна плита покриття

- повітряний прошарок

- утеплювач

- пароізоляція

- цементна стяжка

- залізобетонна плита перекриття

Гідроізоляція суміщеного даху виконуються з рулонних покрівельних матеріалів:

- бітумних (пергамін, руберойд, і т.д.);

- дьогтьових (толь, і ін.)

2. ВОДОВІДВІД

Для відведення атмосферної вологи з дахів улаштовується ухил, що залежить від кліматичного району і виду покрівлі.

Водовідвід може бути за організацією:

1) неорганізований;

2) організований зовнішній;

3) організований внутрішній

1. Неорганізований водовідвід характеризується вільним скидом води з карнизних звисів покрівлі (з виносом не менше 500 мм) на вимощення. Він допускається тільки в малоповерхових будинках (до 2 поверхів) без балконів.

2. Організований зовнішній водовідвід евакуює воду з даху по водостічним трубам з випуском її на вимощення. Він застосовується у будинках середньої поверховості (3-5 пов.) і складається з водостічних труб та жолобів.

Жолоби можуть бути:

1) підвісні (кріплять до звису покрівлі на сталевих оцинкованих гаках);

2) настінні (утворюють відгинами покрівельних листів, які покривають карниз);

3) виносні (кріплять спеціальні збірні елементи у кладку стіни з виносом на 500 мм).

Водостічні труби розташовують по фасаду з кроком до 24 м (намагаються розташувати у кутах і ризалітах). Вони складаються з лійок, стовбурів та відметів. Кріплення труб до стін здійснюється за допомогою хомутів та ухватів. Низ труби (відмет) повинен бути не нижче 200 мм над вимощенням.

3. Внутрішній організований водовідвід улаштовують на суміщених покрівлях зі збором води через водовідвідні вирви та зі зливом у дощову каналізацію або на вимощення. Він застосовується у будинках підвищеної поверховості та багатоповерхових і складається з лійки, стояка та лежака, який виходить у колодязь дощової каналізації або на вимощення.

Каналізація буває:

- дощова;

- фекальна.

При внутрішньому водовідводі для збору води схеми покрівлі можуть бути:

1) з трикутними водовідвідними скатами;

2) з прямими водовідвідними скатами

Лійки водозбору розташовують на єндовах та лотках над кутом сходової клітки або ліфтової шахти, стійки до стін кріплять хомутами.

Зливова лійка складається з: чавунної кришки; лійки з фланцем; гідроізоляції; утеплювача; зливового патрубка.