Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Висновок

Завдання:

підсумувати сказане,

посилити інтерес до промови,

виокремити значення сказаного,

закликати до безпосередніх дій.

Методи, які найчастіше використовують оратори на закінчення промови:

1. Звертання.

2. Повторення основних проблем.

3. Особисті наміри.

4. Вказівка на перспективи.

5. Цитата.

6. Висновок (узагальнення сказаного).

Самоаналіз. Самоперевірка (питання для самоперевірки у разі перегляду відео).

Доцільно дати відповіді на такі запитання:

Чи дотримувався я теми?

Чи висвітлив окреслені пункти?

Чи був створений візуальний контакт (чи охопив поглядом усіх слухачів)?

Чи лунав голос зацікавлено?

Чи був я щирим?

Чи логічно-послідовним був виклад думок?

Чи було виокремлено основну частину?

Чи було досягнуто мети промови?

Чи були жести вільними і доречними?

Чи не вживалися у виступі зайві слова, які послаблювали значення доказів?

Чи була промова зрозумілою для слухачів?

Чи не проголошувалася промова у надто швидкому темпі, який змушував слухачів напружуватися?

Чи виправдано використовувалася наочна допомога?

Чи виявляється у виступі відповідний імідж?

Ознаки аудиторії

• ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНІ ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ

- (від фр. individual – особистий) – особливості будови внутрішнього світу слухачів, що включають: спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій – інтелектуальної, емоційної, рухової. Індивідуально-особистісні ознаки вивчаються в процесі безпосереднього спілкування з аудиторією.

• СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ. До цієї групи належать такі ознаки, як стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім'ї. Вивчення соціально-демографічних ознак аудиторії є першим етапом роботи над створенням психологічного портрета аудиторії.

. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ.

До них належать: мотиви поведінки, потреби, ставлення до предмета мовлення, рівень розуміння предмета. Соціально-психологічні ознаки аудиторії доцільно вивчати ще на підготовчому етапі (до безпосереднього спілкування), тобто прогнозувати їх, якщо відомий конкретний адресат.

• ІНТЕРЕС АУДИТОРІЇ - (від лат. interest – важливий, значущий) – позитивне емоційне ставлення до оратора та його промови. Тимчасовий, ситуаційний інтерес виникає під час виголошення промови або її фрагмента і згасає з його завершенням.

• АКТИВІЗАЦІЯ МИСЛЕННЄВОЇ ТА ЕМОЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АУДИТОРІЇ – система дій, завдяки якій оратор забезпечує аудиторії найглибший рівень пізнання того чи того питання. У результаті активізації створюється повноцінний, двосторонній процес спілкування, де задіяні обидві сторони (оратор і аудиторія). Активізація передбачає таку послідовність дій: зацікавити аудиторію, викликати аудиторію на роздуми, вивести аудиторію на рівень обговорення.

• ОБМІН ДУМКАМИ — один з етапів у активізації діяльності аудиторії, що полягає у тому, щоб викликати у слухачів потребу обмінятися думками щодо обговорюваних питань.

• ОБГОВОРЕННЯ ТЕМИ – один із етапів активізації діяльності аудиторії. Досягається психологічними та аудіовізуальними засобами. До психологічних засобів належить аналіз різних думок, поглядів щодо обговорюваної проблеми. Психологічні засоби на етапі обговорення повинні підкріплюватися аудіовізуальними засобами (схемами, малюнками, відеофрагментами).

• РЕАКЦІЯ АУДИТОРІЇ – (від лат. ге – проти і actio – дія) – ставлення аудиторії до предмета мовлення і суб'єкта, який виступає з промовою. Реакція аудиторії може виявлятися у поведінці слухачів під час виголошення промови, у запитаннях, репліках, зауваженнях в адрес оратора. Реакція аудиторії може бути: байдужа, або інфантильна, погоджувальна, конфліктна, конструктивна.

• КОНСТРУКТИВНА РЕАКЦІЯ АУДИТОРІЇ – реакція слухачів, що характеризується уста­новкою на розуміння промовця і, як наслідок, між людьми виникає атмосфера інтелектуального та емоційного співпереживання (емпатія), співтворчості.

• КОНФЛІКТНА РЕАКЦІЯ АУДИТОРІЇ – реакція слухачів, що характеризується спалахом негативних емоцій на дії промовця, як наслідок – позиція конфронтації: небажання розуміти інших.

Якщо виникає негативна реакція з боку аудиторії на ваш виступ, спробуйте вжити такі заходи:

-Зۥясуйте свою позицію. Позбавтесь від невизначеності. Володійте матеріалом.

-Дотримуйтесь фактів.

-Продумайте можливі запитання і відповіді на них.

-Уникайте непродуманих відповідей.

-Зрозумівши, що репліка або запитання провокаційного характеру, зберігайте самоконтроль і дайте обдуману відповідь.

-Не говоріть надто багато.

-Будьте тактовним, ввічливим. Подякуйте за запитання.

-Не дайте виникнути непотрібній дискусії.

-Якщо ви припустилися помилки, визнайте це.

-Ретельно добирайте конструкції призначені для того, щоб заспокоїти аудиторію.

-За умови розпочати промову серед галасу можна сказати таке: ” Я була би вдячна, якби у приміщенні зберігалася тиша, щоб я могла вас почути“, або “ Коли мене постійно перебивають, важко зосередитися на тому, що я говорю “чи “ З ۥ ясуємо, у чому сенс ваших звинувачень…“

-Перед тим як почати говорити, зробіть паузу і подивіться на слухачів.

У разі негативної реакції з боку аудиторії на виступ не рекомендується:

наказувати,

висміювати,

соромити,

ігнорувати інтереси аудиторії,

запитувати про мотиви їхньої поведінки.

• ГНУЧКІСТЬ ОРАТОРСЬКОГО ВИСТУПУ – один із способів встановлення і збереження контакту оратора зі слухачами; внесення оратором змін у стратегію (уточнення питань для обговорення), тактику (активізації мисленнєвої та емоційної діяльності аудиторії), мовленнєву сферу (здійснення відбору найбільш ефективних мовленнєвих засобів впливу на аудиторію).

• КОНТАКТ З АУДИТОРІЄЮ – взаємини промовця і слухачів, що складаються під час виступу під впливом певних чинників (теми промови, часу виступу, знань, майстерності оратора, його авторитету). З метою встановлення і збереження контакту необхідна така система дій: а) управління поведінкою аудиторії; б) управління власною поведінкою.

У мовленнєвому середовищі студенти застосовують мовленнєві уміння:

– швидко і правильно реагувати;

– планувати власне мовлення;

– передавати зміст мовлення.

Ефективність впливу ритора на аудиторію. Риторвикористовує експресію, голос, вміння «тримати» паузу. Він розуміє настрої аудиторії, її соціальні, релігійні, політичні, професійні інтереси, що породжують різну інтерпретацію тих самих понять, і загалом різний світогляд, світорозуміння.

У промові необхідно уникати індивідуальних психологічних особливостей: надмірної сором'язливості, відсутності «комунікабельності», реакції на обставини.

Комунікабельність ритора проявляється у дотриманні соціальних норм, застосуванні мовленнєвих умінь.

Під час промови між ритором і слухачем проявляється індукований чинник у разі виникнення напруження у мовленнєвому середовищі.

Ритор зважає на такі соціально-психологічні риси аудиторії: 1) норми, настанови, цінності окремої людини; 2) рівень та достатність розуміння інформації, володіння технікою ведення мовлення.

Помилки у контакті оратора з аудиторією:

1) естетичне несприйняття за зовнішнім виглядом, манерою поведінки, стилем одягу;

2) інтелектуальна відмінність – швидкість інтелектуальних процесів у людей;

3) мотиваційна відмінність – незацікавлення темою промови;

4) стилістична відмінність – стиль повідомлення не відповідає змісту. Стиль – це співвідношення форми подання інформації до її змісту;

5) лінгвістична відмінність – різноманітний словниковий запас;

6) фонетична відмінність – утемпі і швидкості мовлення, якості дикції й вимови;

7) емоційна відмінність – рівень прояву емоцій при викладі змісту промови.

Під впливом приємних емоцій аудиторія стає розкутішою, винахідливішою. Почуття емпатії підсилюють співпереживання у сприйнятті змісту промови.

Особистісні прояви неякісного контакту:

— людина хоче і може, але не вміє спілкуватися (невихованість, егоцентричність);

— не хоче, не вміє і не може спілкуватися (аутичність, глибока самотність);

— уміє, але вже не може і не хоче спілкуватися (відчуженість, виключеність із соціальних зв'язків, самотність у колективі);

— уміє, може, але не прагне спілкування (самодостатність, відсутність мотивації);

— і може, і хоче, але боїться спілкуватися (соціофобія).

Фахівець з ораторської майстерності Н. М. Тимченко виокремлює основні причини мовленнєвих помилок оратора:

неточність висловлення; нечітка інформація;

недоречне використання професійних термінів;

неправильне тлумачення намірів співрозмовника;

надмірне використання іншомовних слів;

швидкий темп мовлення; незосереджена увага;

неадекватні інтонації, міміка і жести, що не співпадають з текстом.