Читайте также:
|
1. Молочну суміш слід давати тільки після годування груддю. Для стимулювання лактації і максимального використання грудного молока.
2. У разі швидкого зменшення кількості грудного молока в матері, молочну суміш потрібно давати не відразу в повній кількості, а дрібними порціями, збільшуючи їх об’єм протягом 3—5 днів до потрібної норми.
3. Не допускати тривалих (понад 3—6 год) інтервалів між годуваннями груддю.
4. Давати догодовування краще з ложечки. Якщо його дають із мірної пляшечки, то отвір у сосці має бути малим, щоб суміш надходила краплями. Таким чином, процес годування з пляшечки наближається до ссання молока із груді матері, щоб дитина не відмовилася від неї.
5. Кальцифероли (віт. D) призначають дитині з урахуванням їхнього вмісту в молочній суміші.
Змішане вигодовування можна проводити двома методами: класичним (догодовування) і чергування.
Класичний метод — дитину під час кожного годування прикладають до груді, а потім догодовують замінником грудного молока до необхідного об’єму. Частіше цей метод застосовують до 3-місячного віку.
Метод чергування — годування груддю чергують із самостійним годуванням штучною сумішшю. Його застосовують з 4-го місяця життя дитини.
Правила стерилізації сосок і пляшок. Брудні соски ретельно миють спочатку в проточній воді, а потім теплою водою з содою (0,5 чайної ложки питної соди на стакан води), при цьому їх вивертають навиворіт. Потім соски кип'ятять протягом 10—15 хв. Стерилізація сосок проводиться раз на день, звичайно в нічний час. Проводить її палатна медична сестра. Чисті гумові соски зберігають сухими в закритому (скляному або емальованому) посуді з маркіровкою "Чисті соски". Чисті соски дістають стерильним пінцетом, а потім чисто вимитими руками надягають на пляшку. Використані соски збирають в посуд з маркіровкою "Брудні соски".
Стерилізація пляшок проводиться в буфетній. Спочатку пляшки обезжирюють в гарячій воді з гірчицею (50 г сухої гірчиці на 10 л води), потім миють за допомогою йоржа, промивають проточною водою зовні і зсередини (використовують пристрій у вигляді фонтанчиків для обполіскування пляшок) і обполіскують. Чисті пляшки шийкою вниз поміщають в металеві сітки, а коли стечуть залишки води, пляшки в сітках ставлять в сухожарову шафу на 50—60 хв (температура в шафі 120—150 °С).
Пляшки можна стерилізувати кип'яченням. Для цього їх поміщають в спеціальний посуд (бак, каструлю), заливають теплою водою і кип'ятять 10 хв. Зберігають стерильні пляшки з горловиною, закритими стерильними ватяно-марлевими тампонами, в окремо виділених для цього шафах.
Фізичний розвиток – це динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди віку, вагомий критерій оцінки стану здоров¢я і вікових норм розвитку, особливо, в період раннього дитинства.
Оцінка фізичного розвитку. Для оцінки фізичного розвиткудитини використовують методи соматометрії- антропометрі ї, соматоскопії (визначення особливостей постави, форми грудної клітки, спини, ніг, стоп, рельєфу і пружності м’язів, наявності жирових відкладень, еластичності шкіри, статевих ознак) і фізіометрії (визначення життєвої ємності легень, показників функціональних проб серцево-судинної системи, динамометрії тощо).
Вимірювання бажано проводити за змогою в один і той самий час, краще в першу половину дня. Усі вимірювання мають бути проведені під час одного обстеження. Зважувати дитину потрібно до сніданку, під час вимірювань її роздягають.
Масу тіла грудної дитини визначають на спеціальних дитячих електронних вагах з максимально допустимим навантаженням до 10 кг та точністю вимірювання до 1г. Зважування проводиться вранці, після сечовипускання і дефекації, в білизні. При зважуванні дитини до 1 року спочатку на лоток вагів кладуть пелюшку, дитину викладають на ваги головою на широку частину лотка. Відмічають показання маси тіла дитини разом з пелюшку, після чого масу пелюшки треба відняти.
Визначення маси тіла дітей старшого віку проводять вранці натще на спеціальних медичних вагах з точністю до 50 г.
Маса доношеної дитини при народженні в середньому складає 3200 – 3800г. Взагалі, нормальною вважають масу від 2500 до 4500г. Маса тіла недоношеної дитини складає 2500 г і нижче. Протягом перших днів життя маса тіла новонародженого знижується на 150-300 г (транзиторна (фізіологічна) втрата маси) і складає близько 3 – 9 % від маси при народженні. Зменшення її більше ніж на 10 % (понад 300 г) вважається патологічною втратою маси. Відновлення початкової маси тіла у новонароджених відбувається за двома варіантами:
І. Ідеальний (або тип Бюдена): втрата маси до 3-4 дня і відновлення початкового рівня до 7-10 дня життя (25 % новонароджених).
ІІ. Уповільнений тип (тип Пісса): втрата маси тіла протягом 3-4 днів із затримкою на мінімальному рівні на 1-3 дні і повільним відновленням початкової маси до 12-15 дня (в 70-75 % дітей).
Довжину тіла у дітей перших 2 років вимірюють у положенні лежачи за допомогою спеціального ростоміру у вигляді дошки з сантиметровою шкалою. Маківка дитини повинна щільно прилягати до нерухомої планки ростоміру. Голова фіксується так, щоб нижній край очної ямки та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Ноги дитини розпрямляють легким надавлюванням на коліна. Рухому планку ростоміра щільно прижимають до п’яток дитини.
У дітей після двох років зріст вимірюється за допомогою вертикального ростоміра з відкидним табуретом. Дитина стоїть на площадці ростоміра спиною до шкали. Дитина торкається шкали потилицею, міжлопатковою ділянкою, крижом та п’ятками. Голова фіксується таким же чином – щоб нижній край очної ямки та верхній край зовнішнього слухового проходу знаходились на одному рівні. Рухома планка фіксується на верхівковій точці голови.
Обвід голови та грудної клітки виміряють за допомогою сантиметрової стрічки. Для визначення обводу голови стрічку накладають позаду по найбільш виступаючій точці потилиці, спереду – по надбрівним дугам.
Для вимірювання обводу грудної клітки стрічку накладають позаду під нижніми кутами лопаток та спереду – по ділянці сосків.
Оцінку фізичного розвитку проводять шляхом порівняння фактичних антропометричних показників із нормативними. При цьому можна використовувати методи антропометричних стандартів і орієнтовних розрахунків.
За підсумками оцінки фізичного розвитку розрізняють такі його рівні: середній, вищий і нижчий від середнього, високий і низький, дуже високий та дуже низький.
Середній рівень — відхилення антропометричних показників у межах:
1) середньої центильної зони — від 25-го до 75-го центиля;
2) одного стандартного відхилення (х ± δ) за сигмальними таблицями;
3) 7 % середнього значення (х ± 7) за емпіричними формулами.
Вищий або нижчий від середнього рівень — антропометричні показники в межах:
1) відповідно від 75-го до 90-го і від 25-го до 10-го центиля;
2) від першого до другого стандартного відхилення (х ± 2 δ);
3) 8—20 % середнього значення х ± 20 %.
Високий або низький рівень — антропометричні показники в межах:
1) відповідно від 90-го до 97-го і від 10-го до 3-го центиля;
2) вище чи нижче другого стандартного відхилення(х ± 2 δ);
Дуже високий або дуже низький рівень — антропометричні показники в межах:
1) відповідно вище 97-го центиля або нижче 3-го центиля;
Рекомендована література. Основна:
1. Практикум з пропедевтичної терапії з доглядом за дітьми. – Київ 2002. Знання України. Майданник В.Г., Дука К.Г., Бурлай В.Г.
2. Пропедевтика детских болезней. Под редакцией академика РАМН А.А.Баранова. 1998. 330 с.
3. П.М. Гудзенко. Раціональне харчування дітей./Здоров’я.-Київ. 1974.
4.П.С. Мощич, З.М. Жарикова, М.І. Борисенко, Л.М. Левенко Диспансеризація здорових дітей в умовах поліклініки.-Київ,” Вища школа”.2003.-221 с.
Додаткова:
1. А. В. Мазурин. Учебное пособие по питанию здорового ребенка./ Москва. Медицина. 1980.
2. С. П. Винникова, И. Н. Дыгало и др. /Практические навыки и умения медсестры
педиатрического профиля – Ростов-на-Дону «Феникс» 2002.
3. Гигиена детей и подростков: Руководство для санитарных врачей / Под ред.
Г.Н. Сердюковской и А.Г. Сухарева. –М.: Медицина, 1986. – 496 с.
4. Воронцов И.М. Оценка антропометрических данных // Вопр. охраны
материнства и детства. –1985. –Т.30. – № 6. – С.6-11.
Приклад тестових завдань:
1. Що є зайвим при догляді за пуповинним залишком (пупковою ранкою) вдома?
А. Дитину можна виписувати додому з пуповинним залишком, який не має ознак інфекції.
В. Дитину можна виписувати додому з пуповинним залишком при умові проведення медичним персоналом пологового стаціонару навчання та освоєння матір'ю навичок догляду за пуповинним залишком.
С. Необхідно підтримувати пуповинний залишок (пупкову ранку) завжди сухими та чистими.
D Щоденно обробляти пуповинний залишок антисептиком.
Е. Ретельно стежити за ймовірними ознаками інфекції.
2. Класичний метод змішаного вигодовування – це коли дитина
А.Прикладається до грудей через годування.
B.Прикладається до грудей в кожне вигодовування, а потім догодовується.
С. Вільне вигодовування.
Д. Отримує молочну суміш вранці та ввечері.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |