Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методологія юридичної науки

1. Поняття, ознаки, значення та різновиди методів юридичної науки.

2. Характеристика філософських та загальнонаукових методів юридичної науки.

3. Конкретно-наукові методи пізнання держави і права.

1. Поняття, ознаки, значення та різновиди методів юридичної науки

Поряд з предметом, властивим будь-якій науковій чи навчальній дисципліні, теорія держави і права має також і властивий їй метод, який знаходиться у тісному взаємозв’язку з предметом. Наявність методології на ряду з наявністю предмету характеризую науку як самостійну. Метод науки – це сукупність прийомів та способів дослідження, що застосовуються для утримання істинних знань про предмет. Якщо предмет надає можливість вивчити, що досліджується наукою, то метод характеризую, яким чином здійснюється це дослідження. Сукупність методів складає поняття методології. Методологія будь-якої науки характеризується наступними ознаками:

1. це сукупність методів;

2. це категорія, що визначає взаємодію методів;

3. це категорія, що забезпечує єдині підходи до вивчення предмету;

4. забезпечує науковість процесу пізнання;

5. характеризує наукову діяльність як багато аспектну, що здійснюється, в межах чітко визначених етапів;

6. забезпечує визначення сутності державно-правових категорій та характеризує їх призначення в суспільстві;

Метод дослідження держави і права являє собою прийом чи спосіб вивчення реальної дійсності та отримання об’єктивних знань про державу та право. Значення методу дослідження держави і права полягає в настпуному:

- методологія це умова, без якої неможливе пізнання сутності державно-правових явищ, які мають складний протирічний характер;

- надає можливість виокремити та дослідити закономірності держави і права;

- це засіб зібрання та дослідження фактів, які складають предмет науки;

- це засіб узагальнення, певних рис чи ознак, які в сукупності виявляються як загальні закономірності, які потім конкретизуються галузевими дисциплінами;

- це засіб узагальнення практики, що враховує особливості предмету науки та відображається у свідомості суб’єкта;

- забезпечує приріст нових знань, поглиблення уявлень про властиві предмету закономірності;

- забезпечує процес переосмислення теоретичних ідей та положень, відхід від догматики та можливість осмислення права в декількох напрямках, підходах і контекстах;

- забезпечує вивчення держави і права не лише як наукових категорій, а і як реально існуючих категорій, що виробляються суспільством і націлені на регулювання суспільних відносин;

- це засіб дослідження, що має власну структуру, яку складають поняття і категорії, пояснення, мову науки та наукові теорії;

- це засіб забезпечення поєднання науки і практики, оскільки об’єктивність знань призводить до творчого використання державних і правових інститутів;

- це засіб забезпечення системи знань про державу і право;

- це засіб передачі наукової інформації в системі наук шляхом конкретизації загальних закономірностей галузевими науками та синтезу галузевих та синтезу галузевих знань у певні узагальнення і висновки;

- це засіб формування і обґрунтування можливих шляхів розвитку держави і права, подолання соціально-політичної напруги, соціальних конфліктів та криз.

Таким чином методологія є важливим засобом наукової діяльності, що має важливе практичне і теоретичне значення.

Сучасна юридична література характеризується різноманітністю поглядів на класифікацію методів, що застосовуються в процесі вивчення держави і права. Найбільш поширеними є наступні підходи до класифікації:

I. Марченко М.М. //Общая теория государства и права. Академический курс. Т.1. – М., 1998. – с.26-29/ розрізняє 4 групи методів:

а) загальний (діалектико-матеріалістичний) – метод, що поширюється на всі науки без виключення та характеризує всі етапи наукових досліджень;

б) загально-наукові методи, що поширюються на всі юридичні науки та забезпечують їх єдність (основними серед них є метод порівняння, абстрагування, синтез та системно-структурний метод);

в) спеціальні – методи, що розробляються окремою наукою та визначають її особливості (серед них – математичний, статистичний, кібернетичний, конкретно-соціологічний);

г) приватні – методи, що використовуються лише галузевими юридичними науками (формально-логічний, метод тлумачення).

II. Черданцев О.Ф. //Общая теория государства и права. – М., 2000. – с.30-36/ класифікує методи лише за одним критерієм, визначаючи їх як загально-наукові та поділяє їх на:

а) загальні – методи, що використовується всіма науками;

б) приватно-наукові – методи, що використовуються однією наукою;

в) спеціальні – методи, що використовуються групами наук.

III. Байтін М.І. //ТГиП. //Под ред. Матузова, Малько – М., 1977. – с.25-30/ розподіляє методи на дві групи:

а) загальні – методи, що поширюються на юриспруденцію (історичний, логічний, порівняльний);

б) приватні – методи, що характеризують окрему юридичну науку (системно-структурний, функціональний, статистичний, моделювання, абстрагування).

У вітчизняній літературі склалися два підходи до характеристики методології:

1. Класифікація запропонована Копєйчиковим //ТДіП. – К.,2001./ визначає можливість існування трьох груп методів:

а) загальні,

б) спеціальні,

в) приватні.

2. Козюбра М.І. //методологія юридичної науки. – К., 1985./ розрізняє 4 рівні методів:

а) філософський рівень, що характеризує всі суспільні науки та визначає світоглядові позиції науковця;

б) загально-науковий рівень, що характеризує юридичну науку як різновид суспільної;

в) спеціально-науковий, що характеризує групу юридичних наук;

г) конкретно-науковий – характеризує окрему юридичну науку.

Загальноприйнятим підходом до характеристики методів дослідження держави і права є їх класифікація на чотири основні групи методів:

I – філософські, що надають змогу дослідити питання права та держави на загально світоглядному рівні за допомогою загальних прийомів мислення;

ІІ - загальнонаукові, що складають філософський рівень юридичної науки та використовуються всіма суспільними, забезпечують їх єдність;

IIІ – конкретно наукові, що виробляються теорією держави і права та використовуються всіма юридичними науками. Забезпечуючи єдині підходи до вивчення держави і права;

IV – приватно наукові методи, що виробляються кожною з юридичних наук, визначаючи їх особливості та самостійний характер.

Вище згадана групи методів в процесі наукової діяльності взаємодіють, забезпечуючи істині знання про державу і право, як складні суспільні явища.

2. Характеристика філософських та загальнонаукових методів юридичної науки

Основу будь-якої науки становить система філософських, загальнонаукових та конкретно наукових методів, які забезпечують поєднання загального та конкретного в процесі здійснення наукового дослідження. Відповідний комплекс методів, що використовується дослідником, надає змогу дослідити предмет на загальному рівні та конкретизувати це дослідження в певному контексті. Будь-який різновид наукової діяльності залежить від сфери пізнання та особливостей об’єкту пізнання. Це пояснює існування в системі суспільних наук різноманітності сфер наукової діяльності, що мають самостійне значення. Однак, система суспільних наук характеризується і певною єдністю, і взаємодією самостійних наук, що забезпечується II основними факторами:

I вивчення різноманітних категорій та явищ, що мають суспільний характер і є елементами суспільства;

II наявність філософського рівня методології, що характеризується як загальнонауковий.

За допомогою філософських методів держава і право розглядаються як в статиці (метафізика), так і в динаміці (діалектика). Метафізика — вчення про найсуттєвіші принципи і першооснови буття, згідно якого всі явища і предмети розглядаються як вічні і незмінні, перебуваючи поза зв’язком та розвитком. Метафізика розглядає державу і право як вічні і незмінні інститути, які тісно пов’язані між собою та іншими суспільними явищами. 3 точки зору цього вчення держава і право існували, існують і будуть існувати незалежно від волі людини. Діалектика — вчення про найбільш загальні закономірні зв’язки становлення, розвиток буття і пізнання. Існує діалектика природи і діалектика суспільного життя, яка являє собою вчення про закони розвитку суспільства. Різновидами діалектики є історичний матеріалізм (визнає матерію первинною, a свідомість вторинною) та ідеалізм (суб'єктивний — виникнення держави і права є результатом свідомої діяльності людини та об'єктивний — продуктом волі божественних сил).

Сутність загальнонаукових методів виявляється в тому, що вони розробляються філософією як наукою про сприйняття світу та отримують своєрідний прояв в різних сферах суспільних наук.

Існує два підходи до характеристики загальнонаукових методів:

1- класичний

2- сучасний

Відповідно до класичного підходу розрізняють IV основних загальнонаукових (філософських) методів:

I. Матеріалістичний, що визначає відношення науковця до певного характеру матеріальних відносин в суспільстві. У сфері правознавства цей метод характеризує:

1. економічні відносини як базисну основу розвитку суспільства;

2. залежить держава і право від економічних відносин;

3. формування держави і права в процесі розпаду суспільства на класи, що також має матеріальну основу;

4. вплив економічних відносин держави і права має односторонній характер;

5. держава і право можуть вдосконалюватися лише за наявності матеріальної бази на рівень розвитку економічних відносин вони не впливають.

Цей період може бути застосований процес визначення рівня розвитку держави і права та залежності, ефективності держави і права від факторів та умов, що забезпечується суспільством.

II. Ідеалістичний – метод, заснований на визнанні свідомості як особливої умови в життєдіяльності суспільства. В сфері юридичної науки він характеризує:

а) залежність суспільства від розвитку державно-правових інститутів;

б) залежність економічних відносин від їх правового закріплення, що здійснюється державою;

в) визнання залежності процесу виникнення та вдосконалення держави від волі і свідомості окремих осіб;

г) обґрунтовує можливість реформування суспільних відносин лише завдяки впливу права, як продукту свідомої діяльності людини.

Цей метод може бути застосований в процесі визначення ефективності права та визначенні впливу правових норм на різноманітність в сфері життєдіяльності суспільства.

III. Діалектичний, що характеризує світ як категорію, що постійно вдосконалюється. У сфері правознавства він характеризує:

а) держава і право, що взаємодіють між собою і суспільством;

б) держава і право, як категорії, що розвиваються. Джерелом їх розвитку визначається протиріччя, що потребує свого вирішення;

в) розвиток держави і права має еволюційний характер.

Цей метод може бути використаний в процесі дослідження історичного становлення держави і права, а також при дослідженні взаємодії держави і права та суспільства.

IV. Метафізичний, що вивчає явища у статиці (нерухомості). В сфері юриспруденції надає можливість характеризувати державу і право:

а) як юридичні категорії, що мають певні ознаки;

б) як категорії, що мають незмінну сутність (засіб силового тиску на населення, суспільство) та призначення (управління суспільством);

в) в процесі розвитку держави і права залишаються незмінними, а відповідно до умов змінюються форми та методи їх діяльності;

г) держава і право можуть взаємодіяти лише між собою. Вони є незалежними від суспільства. Цей метод може бути застосований в процесі характеристики сутності держави і права на визначеному історичному етапі.

Істинність знань про державу і право забезпечується в процесі використання всіх вищезгаданих методів. Надання переваги одному з них свідчить про недосконалість та заідеологізованість наукового пізнання.

Відповідно до другого підходу, окрім вищезазначених методів, виокремлюються:

А) метод аналізу, що застосовується в процесі вивчення структурних елементів держави і права

Б) метод синтезу, що забезпечує вивчення структури держави і права як цілісної категорії

В) метод абстрагування, що застосовується в процесі вивчення сутності держави і права шляхом відокремлення від їх ознак, що мають допоміжний характер

Г) метод моделювання, що забезпечує вивчення держави і права як ідеальних моделей організації суспільства

3. Конкретно-наукові методи пізнання держави і права.

Конкретно-наукові методи.

Методологічні призначення теорії держави і права забезпечується не лише наданням правового значення філософським методам, а і завдяки виробленій системі прийомів та способів дослідження, що характеризується як конкретно наукові, що використовуються всіма юридичними науками та забезпечують єдність юридичної науки в цілому. Серед основних конкретно наукових методів розрізняють:

I. Метод порівняння, що застосовується в процесі співставлення правових явищ різних держав, епох та систем. Вказаний метод здійснюється в три етапи:

а) вивчення явищ, що порівнюються, кожного окремо;

б) визначення загальних та відмінних ознак цих явищ;

в) визначення можливостей застосування позитивних рис одного явища до іншого. В результаті порівняння ми досліджуємо виявляємо їх та вдосконалюємо юридичну практику.

II. Системно-структурний, що зумовлюється подвійною природою держави і права. З одного боку, вони є самостійними категоріями, що мають власну структуру. А з іншого боку, кожен із них є елементом більш широкої структури (право-системи норм соціального регулювання, а держава – політичної системи).

Структурний метод забезпечує комплексне дослідження держави і права з точки зору їх структури та співвідношення з іншими явищами та категоріями. Так, вивчаючи категорію "механізм держави" чи характеризуючи елементи правової норми ми застосовуємо структурний метод.

Характеризуючи взаємодію державних політичних партій або взаємодію права і моралі ми застосовуємо системний метод.

III. Логічний метод, що надає можливість дослідити державу і право як логічно завершене явище, що не залежить від будь-яких факторів та умов. Цей метод здійснюється завдяки використанню наступних прийомів формальної логіки:

а) опис – визначення ознак окремого явища;

б) класифікація – розподіл різних за формальними критеріями явищ на окремі групи;

в) аналіз – розподіл певної категорії на окремі елементи з метою вивчення кожного з них;

г) синтез – приєднання елементів явища з метою характеристики зв’язків між ними;

д) визначення – характеристика змісту поняття;

е) абстрагування – відмежування від деяких ознак явища з метою вивчення тих, що цікавлять дослідника;

є) моделювання – спрощення дійсності для вивчення тих явищ, що залишаються;

ж) пояснення – розкриття змісту певної категорії для інших суб’єктів;

IV. С оціологічний – метод, що забезпечує можливість характеризувати поведінку людини у правовій сфері з метою визначення її відношення до права, правової поведінки інших суб’єктів та діяльності правоохоронних органів.

Як правило, має дві форми:

а) конкретно-соціологічна, що здійснюється шляхом анкетування опиту конкретної категорії населення;

б) загально-соціологічний, що здійснюється шляхом узагальнення конкретно соціологічних даних на рівні всього суспільства і надає можливість визначити соціальну обумовленість права, його ефективність, реальність.

V. Історичний метод, що надає можливість вивчити державно-правові категорії з урахуванням особливостей історичного етапу їх прийняття з метою їх визначення можливостей, мети прийняття та їх призначення.

VI. Статистичний – метод, що забезпечує вивчення кількісних змін в державно-правових категорія з метою вироблення певних рекомендацій для практики.

VII. Мовний – метод, заснований на вивченні спеціальних термінів мови, закону та юридичної техніки. Він надає можливість розробляти нормативно-правові акти, що мають високо професійний характер.

VІІІ. Формально догматичний (техніко-юридичний), який припускає вивчення теорії держави і права як абстрактних категорій у так званому чистому вигляді, без їх взаємодії з іншими суспільни-ми явищами: економікою, політикою, ідеологією. За допомогою зазначеного методу здійснюється аналіз суті та змісту чинного законодавства і практики його застосування.

ІХ. Тлумачення (інтерпретації) правових норм, який використовується під час з’ясування і роз'яснення точного змісту і конкре-тного розуміння вимог правових приписів.