Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Економічної інтеграції.

Сутність закону вартості полягає в тому, що ціна товару визначається витратами праці. Його інтернаціональна форма виявляється в тому, що ціна товару на світовому ринку залежить від кількох факторів, серед яких:

· середня інтенсивність праці в масштабах світового господарства та інтенсивність національної праці в різних країнах світу;

· середня продуктивність праці у світовому господарстві та продуктивність національної праці;

· рівень складності праці: чим складніше, тим дорожче.

Вплив національної вартості праці на інтернаціональну вартість залежить від питомої ваги товарів, вироблених у конкретній країні стосовно їхнього загальносвітового виробництва.

Закон міжнародної конкуренції є головним джерелом розвитку світової системи господарства, сприяє розвитку НТП, зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції.

Головні об'єкти міжнародної конкуренції – світові ринки збуту.

Суб'єкти конкуренції – національні компанії й багатонаціональні (транснаціональні) корпорації (МНК, ТНК), окремі держави та міжнародні організації.

Конкурентна боротьба ведеться між ТНК, усередині ТНК, між різними представництвами (закордонними філіями) і фірмами.

Різного роду державні та приватні організації в багатьох країнах світу тримають конкуренцію під невсипущим контролем (приміром, у сенаті США щорічно проводиться кілька слухань із цих питань). Вона перебуває в центрі уваги міжнародних інтеграційних об'єднань.

Міжнародний інститут розвитку та керування, Всесвітній економічний форум (ВЭФ) визначають 8 найважливіших факторів конкурентноздатності країни:

Закон нерівномірного економічного розвитку держав обумовлений низкою історично сформованих причин: різна забезпеченість природними ресурсами; економіко-географічне положення; темпи й час процесу нагромадження капіталу.

На нерівномірність економічного розвитку держав впливає також нерівномірність розвитку галузей світового господарства (ті країни, які спеціалізувалися на малоефективних галузях, виявляються в гіршому становищі); нерівномірно розвиваються й підприємства усередині галузей.

Закон нерівномірного економічного розвитку держав діє не тільки глобально, а й усередині окремих економічних угруповань і навіть ТНК (між її різними національними представництвами).

Закон інтернаціоналізації виробництва виявляється в міжнародному географічному поділу праці, що у своєму розвитку йде від загального співробітництва країн у виробництві продукції до предметної та подетальної спеціалізації та кооперування. Це призводить до економії витрат суспільно-корисної праці, матеріально-технічних ресурсів і підвищення загальнонаціональної продуктивності праці.

Крім названих вище загальекономічних законів, на розвиток і розміщення світової економіки впливають закономірності:

1) пропорційності розвитку компонентів територіальних соціально-економічних систем;

2) раціоналізації територіально-економічних зв'язків (економіко-географічного тяжіння);

3) територіальної концентрації продуктивних сил (просторової агломерації);

4) територіальної диференціації;

5) територіального комплексування.

Завдяки дії 1-ої закономірності забезпечується найбільш раціональний обмін енергією, речовиною, інформацією між соціальними, економічними, технічними та природними складовими територіальних соціально-економічних систем (від окремих районів до глобальної світової системи в цілому). Під дією цієї закономірності досягаються раціональні пропорції розвитку галузей народного господарства окремих країн і світової економіки.

Під впливом 2-оїзакономірності здійснюється процес добору вигідних контрагентів економічного співробітництва (економіко-географічне тяжіння технологічних ланок, джерел сировини та іхньої переробки, трудових ресурсів і місць використання праці тощо). Вона визначає міжнародну економічну кооперацію країн і народів.

Дія 3-ої закономірності полягає в тому, що після досягнення певного рівня нагромадження в окремих регіонах і країнах світу виробничих потужностей, капіталів, матеріально-технічних і трудових ресурсів, у них розвиваються практично не підвладні керуванню процеси концентрації виробничої діяльності, що дає змогу формувати великі промислові вузли, агропромислові комплекси, індустріальні райони світу тощо (Рурский район Німеччини, Північний схід США, Донбас і Придніпров'я в Україні й інші.).

Дія 4-ої закономірності полягає в тому, що під впливом природних, соціальних, економічних, демографічних та інших факторів створюються умови для міжнародної спеціалізації країн і народів на виробництві окремих товарів і видів послуг у межах глобального географічного поділу праці (Швейцарія – найважливіший регіон міжнародного туризму та банківської діяльності, Австралія – найбільший район вівчарства й настригу вовни).

Завдяки дії 5-ої закономірності забезпечується взаємозв'язок систем розселення з розвитком і розміщенням виробництва, підприємств невиробничої сфери, а також створення й розвиток раціональних технолого-економічних ланок, що формують міжнародні територіальні виробничі комплекси й комбінати на базі регіональної економічної інтеграції (у колишньому СРСР, у ЄЕС та інших регіонах світу).