|
Читайте также: |
Так, Фіхте розглядав своє вчення як пряме продовження філософії Канта. Водночас Фіхте вважав, що з міркувань Канта можна без будь-яких втрат вилучити "річ-у-собі", адже вона все одно не мала ніяких визначень. Розробку філософських проблем він починає з виведення вихідного принципу. Таким принципом для Фіхте є "Я". "Я" - певний ідеал, тотожний поняттям свобода, воля, високі моральні норми. Самореалізація "Я" відбувається через діяльність. Зауважимо, що діяльність Фіхте розумів як діяльність розуму; вона не виходить за межі самосвідомості, це абстрактно-теоретична діяльність.
Три положення є основними у філософії Фіхте: "Я" покладає "Я" (самотворення, самоствердження); "Я" покладає "не - Я" (творення всього, що оточує); "Я покладає самого себе", тобто суб'єкт і об'єкт, взаємовідносини між ними. "Я", за Фіхте, - це все, що може мислитися: "Я" як "не - Я".
Роль Фіхте в німецькій класичній філософії полягає в тому, що він закріпив ідею активності суб'єкта в пізнанні. Мислитель відстоював ідеали свободи, підіймав гідність людини як автономної особи. Для Фіхте гідність людини - найвищий ідеал. Той, хто посягає на гідність людини, не може бути вільним, а є рабом. Тільки той вільний, хто бажає всіх зробити вільними, підкреслював Йоганн Фіхте.
Фрідріх Вільгельм Шеллінг. У своєму вченні Шеллінг розвинув теорію Фіхте. Він відкидає абсолютне "Я" і замінює його на "Абсолют", який створює природу, а через розвиток природи - людину. Якщо для Фіхте природа - це пасивний об'єкт, яку "Я" намагається пізнати, то для Шеллінга природа - це форма життя розуму, і вона ж породжує свідомість.
Сам процес виникнення світу з "Абсолюту" такий: спочатку існує без якісний, безпредметний дух, про який ми нічого не можемо сказати; далі цей дух породжує об'єктивний світ. Дізнатись про існування "Абсолюту" можна лише за допомогою інтелектуальної інтуїції. У цьому плані Шеллінг не відходить від ідей Фіхте, хоча має всі необхідні передумови: розвиток духу через природу і можливість, таким чином, її пізнати.
З часом погляди Шеллінга на філософію кардинально змінюються. У працях "Філософія і релігія", "Світові епохи" його "Абсолют" ототожнюється з Богом. "Абсолют" вже не реалізує себе через розвиток природи. Природа з моменту ототожнення "Абсолюту" і Бога € тінню Бога. Наприкінці життя Шеллінг негативну філософію ототожнює з логікою і розумом, а основний спосіб пізнання світу вбачає в релігії.
Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |