Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структура розселення

Читайте также:
  1. APQC структура классификации процессов SM
  2. I. СТРУКТУРА КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  3. I. Структура урока изучения нового материала.
  4. II. Структура
  5. II. Структура и функции управления общественными отношениями.
  6. II. Структура курсовой работы
  7. II. Структура реферата
  8. III. Диалектика: ее суть структура и альтернативы.
  9. III. Социальная структура и стратификация
  10. III. Структура выпускной квалификационной работы

Реферат

на тему:

«Фактори розміщення продуктивних сил в Дніпропетровській області»

Виконала:

Студентка групи ОА-12

Рєзнік А.С.

Керівник: доц. Яковчук О.В.

Харків 2013 р.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………..….3

1. Загальні відомості про регіон………………………………………………………………....4

1.1.Економіко-географічне положення………………………………………………………...4

1.2.Адміністративно-територіальний устрій……………………………………………….….4

1.3.Історія господарського освоєння території…………………………………………….….6

2. Природно-ресурсний потенціал регіону……………………………………………………10

2.1.Аналіз геоморфологічних умов господарювання………………………………………..10

2.2.Мінерально-сировинні ресурси……………………………………………………………10

2.3.Кліматичні умови та агрокліматичні ресурси…………………………………………….11

2.4.Земельні ресурси……………………………………………………………………………11

2.5.Водні ресурси……………………………………………………………………………….13

2.6.Біологічні ресурси………………………………………………………………………….14

2.7.Лісові ресурси………………………………………………………………………………14

2.8.Рекреаційні ресурси…………………………………………………………………..……14

3. Населення і працересурсний потенціал……………………………………………………16

3.1.Динаміка чисельності населення………………………………………………………….16

3.2.Структура розселення…………………………………………………………...…………16

3.3.Міграційна ситуація………………………………………………………………………..17

3.4.Демографічна ситуація…………………………………………………………………….18

3.5.Мовно-етнічний склад населення…………………………………………………………19

3.6.Релігійний склад населення………………………………………………………………..19

3.7.Освітньо-професійна структура населення………………………………………………19

3.8.Електоральна структура населення……………………………………………………….20

Висновок…………………………………………………………………………….………….22

Список використаної літератури………………………………………...…………………23

Вступ

Дніпропетровщина - перлина України. Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть. Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам`яного віку, вже понад 100 тисяч років тому регіон був заселений.

Вчені вважають, що саме на Подніпров`ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньовідомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, населявших Придніпров`я, а й про їх високу духовну культуру.

За часів Київської Русі Придніпров`я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний шлях світового значення “Із варяг у греки”. Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.

Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей - п`ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі (тепер тут розташоване м.Нікополь) був обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.

Великі зрушення в житті краю пов`язані з відкриттям наприкінці ХІХ століття значних родовищ корисних копалин - вугілля, залізної та марганцевої руд, тощо. В цей час Катеринославська губернія швидко перетворюється на центр промисловості Півдня Російської імперії. Введена в експлуатацію 1884 року Катерининська залізниця об`єднала Донецький кам`яновугільний та Криворізький гірничорудний басейни. 1887 року пуском першої домни Брянського заводу покладено початок металургійної промисловості.

27 лютого 1932 року на основі п`яти округів Катеринославської губернії була утворена Дніпропетровська область. У 1938-39 роках частина її території відійшла до новоутворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей. З тих пір географічні межі області не змінювались.

З Дніпропетровщиною пов`язані імена багатьох видатних діячів науки, культури, мистецтва, громадських діячів.

На сьогоднішній час, Дніпропетровська область - один з найбільш потужних, економічно і науково розвинених регіонів України. Багаті природні ресурси, розгалужена транспортна інфраструктура, потужна промисловість, передові ракетно-космічні технології, розвинена хімічна промисловість, аграрний, науковий та експортний потенціал обумовлюють високу інвестиційну привабливість регіону. В області успішно здійснюється реформування економіки, впроваджуються нові ідеї і технології. Дніпропетровська область відіграє значну роль у сфері зовнішньоекономічної діяльності України.

 

1.Загальні відомості про регіон

1.1.Економіко-географічне положення

• Площа 31,9 тис. кв. км

• Населення 3398,4 тис. осіб

в тому числі:

- міське 83%

- сільське 17%

• 22 адміністративних райони

• 13 міст обласного підпорядкування

• Адміністративний центр – м. Дніпропетровськ

Область розташована на південному сході України, у степовій і лісостеповій фізико-географічних зонах, в басейні середньої і нижньої течії головної водної артерії країни – Дніпра. На півночі межує з Полтавською і Харківською, на сході – з Донецькою, на півдні – з Херсонською і Запорізькою, на заході – з Миколаївською і Кіровоградською областями України. Найбільші міста: Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Нікополь, Павлоград.

Територія області - 31,9 тис. кв. км, що складає 5,3% території України. Площа області перевершує такі європейські країни, як Бельгія, Албанія, Люксембург і трохи менше Нідерландів, Швейцарії та Данії. Широтна смуга, де знаходиться Дніпропетровськ, перетинає такі країни, як Франція, Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Росія, Казахстан, Китай, Монголія, США та Канада. В ній знаходяться великі міста: Мюнхен, Відень, Братислава, Монреаль.

Клімат Дніпропетровщини – помірно континентальний. Середня температура повітря: зимова – 5°-7°С, літня – +22°-25°С. Середньорічна кількість опадів – 440-510 мм.

Безперечно, Дніпропетровщина – типовий європейський регіон. Тому її місце та майбутні перспективи безпосередньо пов'язані з Європою. Область можна порівняти з такими відомими регіонами Європи: Рур (Німеччина), Валлонія (Бельгія), Верхня Сілезія (Польща) – за розвитком чорної металургії, Лотарингія (Франція) – за запасами залізної руди, департамент Жиронда (м. Бордо, Франція) – за розвитком військово-промислового комплексу, департамент Верхня Гаронна (м. Тулуза) – за ракетно-космічним комплексом.

Існують ознаки, які дозволяють усвідомити географічну своєрідність Дніпропетровської області:

1. Дніпропетровська область має певну географічну специфіку. Різноманіття природних умов формує своєрідний вигляд регіону, головною ознакою якого є могутня водна артерія Дніпро – велична ріка Європи.

2. Територія має типово степовий вигляд - ліси складають близько 3,5% від загальної площі області.

1.2. Адміністративно-територіальний устрій

Місто Дніпропетровськ, область складається з 22 районів, 1504 населених пунктів (в тому числі 1438-сільських и 66 міських), 46 селищ міського типу, 20 міст (в тому числі міст обласного значення – 13), міст районного значення – 8, селищних рад – 288.

Місцеве самоврядування в області здійснює Дніпропетровська обласна рада, виконавчу раду — обласна державна адміністрація. Губернатором області є голова облдержадміністрації, який призначається. Президентом України.

В Дніпропетровській області 22 райони: Апостоловський, Васильківський, Верхнєдніпровський, Дніпропетровський, Криворіжський, Криничанський, Магдалиновський, Межевський, Нікопольський, Новомосковський, Павлоградський, Петриківський, Петропавловський, Покровський, Пятихатський, Синельниківський, Солонянський, Софіївський, Томаковський, Царичанський, Широковський, Юр'ївський райони.

Найбільші міста регіону – Дніпропетровськ (1071,5 тис. осіб), Кривий Ріг (707,3 тис. осіб), Дніпродзержинськ (260, 1 тис. осіб), Нікополь (134,6 тис. осіб), Павлоград (116,9 тис. осіб), Новомосковськ (71,9 тис. осіб), Жовті Води (53,1 тис. осіб), Марганець (50,3 тис. осіб), Орджонікідзе (45,9 тис. осіб), Синельникове (31,9 тис. осіб), Тернівка (29,2 тис. осіб), Першотравенськ (28,9 тис. осіб), Вільногірськ (23,8 тис. осіб).

Міста обласного призначення: Дніпропетровськ, Вольногорськ, Дніпродзержинськ, Жовті Води, Кривий Ріг, Марганець, Никопіль, Новомосковськ, Орджоникидзе, Павлоград, Першотравенськ, Синельниково, Терновка.

Адміністративно-територіальна одиниця:

1. Апостолівський;

2. Васильківський;

3. Верхньодніпровський;

4. Дніпропетровський;

5. Криворізький;

6. Криничанський;

7. Магдалинівський;

8. Межівський;

9. Нікопольський;

10. Новомосковський;

11. Павлоградський;

12. Петриківський;

13. Петропавлівський;

14. Покровський;

15. П'ятихатський;

16. Синельниківський;

17. Солонянський;

18. Софіївський;

19. Томаківський;

20. Царичанський;

21. Широківський;

22. Юр'ївський.

Міста обласного значення:

1. Вільногірськ;

2. Дніпродзержинськ (міськрада);

3. Дніпропетровськ (міськрада);

4. Жовті Води (міськрада);

5. Кривий Ріг (міськрада);

6. Марганець (міськрада);

7. Нікополь;

8. Новомосковськ;

9. Орджонікідзе (міськрада);

10. Павлоград;

11. Першотравенськ;

12. Синельникове;

13. Тернівка (міськрада).

Міста:

· Дніпропетровськ;

· Запоріжжя - 10 січня 1939 року переданий до складу Запорізької області;

· Каменське (Дніпродзержинськ);

· Кривий Ріг;

· Нікополь - місто обласного підпорядкування з 1937 року;

· Павлоград - місто обласного підпорядкування з вересня 1939 року;

· Марганець - місто обласного підпорядкування з лютого 1940 року;

· Новомосковськ - місто обласного підпорядкування з лютого 1940 року;

· Жовті Води - місто обласного підпорядкування з 23 травня 1957 року;

· Верхньодніпровськ - місто обласного підпорядкування з 30 грудня 1962 року, зняте з обласного підпорядкування 4 січня 1965 року;

· Синельникове - місто обласного підпорядкування з 30 грудня 1962 року, зняте з обласного підпорядкування 4 січня 1965 року, поновлено в обласном підпорядкуванні 1979 року;

· Орджонікідзе - місто обласного підпорядкування з 4 січня 1965 року;

· Першотравенськ - місто обласного підпорядкування з 8 серпня 1989 року;

· Вільногірськ - місто обласного підпорядкування з 28 березня 1990 року;

· Тернівка - місто обласного підпорядкування з 2 серпня 1990 року.

1.3. Історія господарського освоєння території

Територія області заселена з найдавніших часів, що підтверджується понад 7600 археологічними пам'ятниками. Кургани, поховання, стоянки і поселення різних часів, багатьох культур і народів, знайдені в усіх регіонах Дніпропетровщини, дають уявлення про яскраву і своєрідну історію краю. Скіфи, сармати, готи, гуни, угорці, авари, печеніги, половці, слов’янські племена залишили тут неповторні пам’ятки свого перебування.

Найдавніші пам’ятки археології краю належать до епохи середнього палеоліту та датуються 150-40 тис. років тому. Сліди проживання та діяльності первісних людей на території краю знайдені у Криворізькому районі, на території сучасних міст Дніпродзержинськ та Дніпропетровськ.

Яскравою сторінкою в історії нашого краю є запорізьке козацтво - унікального явища світової історії XV-XVIII ст. Тут були розташовані 5 з 8 Запорозьких Січей. Християнська козацька республіка відіграла значну роль у прагненні українців до створення самостійної держави, була провідною силою у національно-визвольній боротьбі. Козацтво висунуло із своїх лав видатних полководців, серед яких: Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Пилип Орлик, Іван Мазепа, Петро Калнишевський.

Землі сучасної території Дніпропетровської області у другій половині XVІІІ ст. входили до складу Новоросійського краю Російської імперії, та аж до початку XІX ст. постійно зазнавали змін адміністративних кордонів. Активно проходили процеси подальшого заселення та господарського освоєння краю, формування своєрідної культури, місцевих традицій. Це час інтенсивного заселення краю переселенцями різних національностей, господарського розвитку регіону, заснування нових населених пунктів, зокрема губернського центру - Катеринослава. У 1783 р. землі теперішньої області входили до складу Катеринославського намісництва, в 1802 р. була створена Катеринославська губернія. Цей період історії пов’язаний з іменами імператриці Катерини ІІ, Г. Потьомкіна, В. Черткова, М. Синельникова, Л. Глоби, Й. Гладкого, А. Фабра, Д. Мизка та інших діячів, які зробили вагомий внесок у розвиток регіону.

Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. в історії краю позначені низкою подій і явищ, котрі знаменували собою початок принципово нової епохи. Разом з імперією Катеринославщина вступила на шлях капіталістичного розвитку. Промислова революція, індустріалізація, модерні процеси торкнулися нашого цього краю. Те, що відбувалося у регіоні в останні десятиліття ХІХ ст., було не тільки реакцією на вплив зовнішніх факторів. але й результатом його внутрішнього розвитку.

Побудова залізничної колії, мосту через Дніпро сприяло наближенню донецького вугілля до криворізької залізної руди, появі металургійних заводів-гігантів, що докорінно змінило життя краю, перетворило його на один з могутніх промислових регіонів. За всім цим стояли такі видатні постаті, як: Г. Алексєєв, О. Поль, М. Алексєєнко, О. Горяїнов, М. Родзянко, О. Толстіков, А. Синявський, М. Корф, Д. Яворницький, О. Риндовська та інші.

У 1897 р. площа Катеринославської губернії складала 55704 кв. версти (59046,24 кв. км.); населення - 2113674 чол.

Перша світова війна, революційні події, зміни влади від Центральної Ради, УНР, Директорії до встановлення радянської влади буревієм пронеслись над краєм. У 1917-1920-ті роки влада в деяких повітах змінювалась, імовірно, 12 і більше разів. У цьому вихорі змішались долі багатьох наших краян і тих, хто тут воював: Г. Петровського, І. Труби, П. Дибенка, Н. Махна та інших. Бурхливі і суперечливі події початку XX ст. нанесли економіці краю величезної шкоди. Негативні явища були ускладнені голодом та бандитизмом 1920-х років.

Нова економічна політика, грошова реформа, боротьба з неписьменністю, вільний розвиток різних національностей, інші соціально-політичні та економічні перетворення сприяли поступовому відродженню життя.

27 лютого 1932 р. Президією ЦВК СРСР спеціальною постановою затверджено рішення IV-ї позачергової сесії ВУЦВК УСРР від 9 лютого 1932 р. про створення на території України п’ятьох областей: Київської, Харківської, Вінницької, Одеської і Дніпропетровської. На той час до складу Дніпропетровської області входили деякі райони сучасних Донецької та Миколаївської областей і майже вся Запорізька область.

У 1932 р. територія Дніпропетровської області становила 73149,4 кв. км.; населення - 4032200 чол.

У 1932-1933 рр. під час Голодомору область була одна з найбільш постраждалих і мала найбільше людських втрат.

За 1930-1940 рр. був створений потужний індустріальний потенціал області: будуються нові гірничо-видобувні, металургійні та металообробні, хімічні та машинобудівні підприємства в обласному центрі, Нікополі, Кривому Розі, Новомосковську, реконструюються заводи Дніпропетровська та Дніпродзержинська.

У 1939-40 рр. майже всі сільськогосподарські колективи і підприємства області були представлені на Виставці досягнень сільського господарства СРСР, демонструючи високі врожаї, досягнення в галузі землеробства, тваринництва, використання техніки.

В цей час були організовані майже всі провідні вузи області, створена їх матеріально-технічна база: інститут інженерів транспорту, металургійний, хіміко-технологічний, архітектурно-будівельний інститути у Дніпропетровську, гірничорудний інститут у Кривому Розі.

В ті роки отримали визнання багато видатних уродженців Дніпропетровщини: академіки П. Ширшов і Л. Писаржевський, військові конструктори Ж. Котін та І. Гвай, художниця, родоначальниця петриківського живопису Т. Пата, народна артистка УРСР З. Хрукалова та ін.

Перші бої Великої Вітчизняної війни на території області розпочались 13 серпня 1941 р. Вже 25 серпня була окупована вся правобережна частина області і Дніпропетровськ, у кінці жовтня 1941 р. територія області була окупована повністю.

Окупаційний період тривав 2 роки і 6 місяців. За період окупації фашистами було страчено на території області 78118 мирних громадян, 37185 військовополонених, примусово вивезено до Німеччини 176303 особи.

Матеріальні збитки, нанесені народному господарству області, становили майже 29,5 млрд. крб.

В період окупації на території області діяли: підпільні обком, 7 міськкомів, 29 райкомів Комуністичної партії, 28 партизанських загонів та похідні групи ОУН.

За неповними даними ними було знищено понад 3,2 тис. ворожих солдат та офіцерів, пущено під укіс 22 залізничних ешелони, зруйновано 30 мостів, виведено з ладу й знищено майже 550 одиниць військової техніки.

Визволення області почалось 8 вересня 1943 р., 8-9 березня 1944 р. вся територія області було звільнена від окупантів.

За бойові дії під час форсування Дніпра та визволення області за проявлений героїзм та виняткову мужність 540 солдат та офіцерів нагороджені зіркою героя Радянського Союзу, десятки тисяч були нагороджені різними урядовими нагородами.

При обороні й визволенні області загинули і поховані у братських та індивідуальних могилах 135240 військових.

Під час Другої світової війни 200 наших краян стали Героями Радянського Союзу, 6 з них двічі; 33 - повними кавалерами ордена Слави, 2 - Героями Соціалістичної Праці, 3 - лауреатами Державної премії.

У 1945-1950 рр. народне господарство області в основному було відбудовано. Металурги та машинобудівники Дніпропетровщини перевищили довоєнний рівень виробництва. Відбудова промисловості, транспорту супроводжувалась суттєвою реконструкцією й удосконаленням виробництва, заснуванням нових - оборонних галузей промисловості на базі Південного та Дніпровського машинобудівних заводів.

На кінець 1950 р. посівні площі перевищили рівень 1940 р. У 1951 р. кількість великої рогатої худоби збільшилась у порівнянні з довоєнним рівнем. Швидко зростало виробництво продуктів землеробства й тваринництва. На всю країну прославились Герой Соціалістичної праці Марко Озерний з Верхньодніпровського району, двічі Герой Соціалістичної Праці майстер-комбайнер Григорій Байда з Новомосковського району.

В області працював 171 лікувальний заклад, 1687 шкіл, 15 вузів і 35 технікумів; було відбудовано й прокладено 50 км трамвайних і тролейбусних ліній.

В продовж 1950-1960-х рр. на Дніпропетровщині споруджуються великі і потужні промислові підприємства. Особлива увага приділялась розвитку Криворізького залізорудного та Західно-Донбаського вугільного басейнів. Були споруджені понад 25 шахт і 6 кар’єрів, Дніпропетровський шинний завод, Дніпропетровський завод пресів, Придніпровська, Дніпродзержинська, Криворізька ГРЕС та багато інших промислових об’єктів. У ці роки характерною рисою промислового потенціалу області стає ракетно-космічна галузь. Технічні розробки КБ "Південне" та ВО "Південмаш" були базою для розвитку оборонної та космічної могутності всієї країни.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 лютого 1958 р. за успіхи у справі виробництва й заготівлі зерна, м’яса, молока, яєць та інших сільськогосподарських продуктів, Дніпропетровська область була нагороджена орденом Леніна. 2537 трудівників села були удостоєні орденів та медалей, 19 - присвоєне звання Героїв Соціалістичної Праці.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 листопада 1970 р. за великі досягнення у виконанні завдань п’ятирічного плану по розвитку народного господарства, й особливо галузей важкої індустрії, Дніпропетровська область нагороджена другим орденом Леніна. Протягом 1970-х рр. за значні досягнення в галузі розвитку важкої промисловості, будівництва, транспорту, впровадження науково-технічних досягнень були нагороджені: орденами Леніна - місто Кривий Ріг і ряд криворізьких підприємств, місто Дніпропетровськ і Придніпровська залізниця; орденами Трудового Червоного Прапора - місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровський комбайновий завод, НДІ трубної промисловості; орденом Жовтневої Революції - Нижньодніпровський трубопрокатний завод та ін.

У 1980-х рр. стали до ладу 100 виробничих потужностей. Продукція промисловості області експортувалась у 56 країн світу.

Кожний четвертий карбованець капітальних вкладень направлявся на рішення соціальних проблем. Споруджувалися нові житлові масиви у Дніпропетровську й інших містах області. За проектування й будівництво дніпропетровського житлового масиву "Перемога" проектанти були удостоєні Державної премії СРСР. Місто Верхньодніпровськ було визнано кращим щодо архітектурного планування і робота архітекторів і будівників була відзначена Державною премією УСРС ім. Т.Г. Шевченка.

В роки незалежної України завдяки співпраці двох гілок влади - обласної державної адміністрації і обласної ради, поступово долаючи труднощі перехідного періоду, набуває розвитку соціально-економічне і духовне життя регіону. Дніпропетровщина визнана діловим центром України. За цей час була введена в дію значна кількість важливих об'єктів промисловості, торгівлі, транспорту, серед яких Дніпропетровський метрополітен, Південний міст у Дніпропетровську, завод "Іста" з виробництва акумуляторних батарей, шпалерна фабрика "Дніпромайн" та ін..

Здійснивши конверсію виробництва ВО "Південмаш" та ДКБ "Південне" перетворились на базові підприємства аерокосмічної галузі України, що беруть участь у масштабних міжнародних проектах, зокрема "Морському старті".

Нині Дніпропетровська область – регіон-лідер України.

2. Природно-ресурсний потенціал регіону

2.1. Аналіз геоморфологічних умов господарювання

Дніпропетровська область є унікальною серед інших областей України за розмаїттям родовищ корисних копалин. В її надрах виявлено 302 родовища, по 274 з яких затверджені балансові запаси, і близько 950 рудопроявів; видобувається 39 видів мінеральної сировини. На території області розміщені більші частини басейнів корисних копалин – Криворізького залізорудного (Кривбас), Нікопольського марганцеворудного, Донецького кам’яновугільного (Західний Донбас), Дніпровського буровугільного, Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного району, Придніпровська титаноносна провінція. В цілому із надр області видобувається більше 50% державного видобутку різних корисних копалин.

У межах області розвідано велику кількість родовищ неметалевих корисних копалин. Область володіє єдиними в Україні родовищами талько-магнезитів (Правденське), бокситів (Високопільске). Просянівське родовище первинних каолінів за запасами і якістю сировини вважається кращим у світі. В надрах області зосереджені значні поклади каменеоблицювальної сировини. У краї розвідано 15 родовищ мінеральних вод, що дає можливість повністю забезпечити потреби населення у лікувальних, лікувально-столових і столових мінеральних водах.

Майбутнє області – у розвитку кольорової, золотовидобувної та золотопереробної галузей. Потенційні ресурси золота, молібдену, вольфраму в межах Сурської, Чортомлицької, Верхівцевської тектонічних структур, а також Кривбасу переконливо свідчать, що по завершенні геологорозвідувальних робіт область буде мати декілька крупних (за запасами) родовищ золота (Сергіївське, Балка Золота та Балка Широка) і середніх родовищ молібдену і вольфраму. Перспективним є також виявлене родовище силікатних нікелевих руд (Сухохуторське).

Поверхня області – хвиляста рівнина висотою 100–200 м над рівнем моря. На північному заході – відроги Придніпровської височини (вис. до 193 м), яка поступово знижується у південно-східному напрямі і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні ця височина переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході – відроги Приазовської височини (тут, у Покровському районі, знаходиться найвища точка області – 211 м). У цілому поверхня дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

На практиці географічних досліджень часто здійснюють панорамні спостереження на місцевості. Для цього обираються характерні пункти, точки, з яких відкривається широке видноколо на місцевість. Такими точками можуть слугувати і найвищі відмітки форм рельєфу – гірські вершини, кургани, підвищені ділянки тощо. Дальність видимого горизонту із панорамної точки буде залежати від її висоти, а також від природних умов – прозорості атмосфери, перешкод у вигляді форм рельєфу, високих будівель тощо. Для рівнинної пологої території за сприятливих погодно-кліматичних умов розраховані значення дальності лінії видимого горизонту.

2.2. Мінерально-сировинні ресурси

Мінерально-сировинні ресурси. Гірничо видобувна промисловість області спеціалізується на видобутку залізних, марганцевих і титанових руд, вогнетривких глин, первинного коаліну, будівельного каменю. В межах області розташовані: найбільша залізорудна база України- Криворізький басейн, Нікопольське родовище марганцевих руд, Малишевське родовище титану, Просянівське родовище первинного каоліну, експлуатується П'ятихатське родовище вогнетривких глин, Целикське родовище залізо окисних і глинистих мінеральних фарб, Криворізьке родовище доломітів, Правдинське родовище талько-магнезитів. У межах Дніпропетровської області зосереджена основна частина запасів бурого вугілля Придніпровського буровугільного басейну. Місцева сировинна база забезпечує потреби області в будівельному камені, стіновій кераміці, керамзиті та в будівельному піску.

В області зосереджені значні запаси мінеральних ресурсів України, зокрема: балансові запаси (А+В+С1) руди заліза — 70%, руди марганцю — 31%, руди алюмінію — 100, фарбової сировини — 68,8, каоліну — 17,3, піску формувального - 28,1, керамзитової сировини — 20,3, піску будівельного — 11%.

2.3. Кліматичні умови та агрокліматичні ресурси

Клімат — помірно континентальний. Середня температура січня становить від −15 °C в південно-західній частині до −17 °C на північному сході; липня — відповідно +23,5 °C та +31 °C. Опадів за рік випадає від 450 мм на півдні до 400 мм — на півночі. Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

Дніпропетровщина розташована в зоні помірних широт з достатньо активною атмосферною циркуляцією, переважним типом якої є переміщення повітряних мас з заходу на схід.

Клімат області помірно-континентальний. Континентальність збільшується з південного заходу на північний схід, що підтверджується збільшенням амплітуди добових і річним температур повітря.

Однією з особливостей клімату території є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість нерідко підсилюється дією суховіїв. У цілому клімат характеризується відносно прохолодною зимою і жарким літом. Поєднання недостатнього зволоження з високими температурами в літній період обумовлює сухість повітря, що збільшує дефіцит вологості та випаровуваності (потенціальне можливого випаровування).

Кліматичні умови мають велике значення для різних галузей народного господарства. Для більш раціонального використання кліматичних ресурсів, ефективного розміщення сільськогосподарських культур необхідно знати взаємодії основних кліматотвірних факторів та просторовочасового режиму метеорологічних елементів (атмосферного тиску, температури і вологості повітря, атмосферних опадів та ін.).

Особливості клімату Дніпропетровської області.

Літо жарке і сухе з частими зливами, сильними південно-східними і східними вітрами, які спричинюють посухи; зима м'яка, малосніжна, часто бувають відлиги і ожеледі. Пересічна температура січня від - 4,5° на південному-заході до - 6,5° на північному-сході, липня відповідно + 22,5° та + 21,5°. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на півночі до 228 днів на півдні. Сума активних температур від 2900° на півночі до 3200° на півдні. Період з температурою понад + 10° становить 178 днів. Опадів 450-490 мм на півночі і 400—430 мм на півдні, переважна більшість їх випадає в теплий період року. Постійний сніговий покрив (10—15 см) утворюється щороку (за винятком крайньої південної частини правобережжя), встановлюється у грудні, сходить на початку березня. Серед несприятливих кліматичних явищ - відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі. Дніпропетровська область лежить у межах посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. В області діють 11 метеостанцій (Дніпропетровський обласний центр по гідрометеорології, Дніпропетровськ, Верхньодніпровськ, Губиниха, Довгінцеве, Комісарівка, Кривий Ріг, Лошкарівка, Нікополь, Павлоград, Синельникове, Чаплине).

Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, Дніпропетровська область знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони. Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м’ясо-молочного скотарства, свинарства тощо.

Погодно-кліматичні умови Дніпропетровщини сприяють як для розвитку сільського господарства, спорудження промислових об’єктів.

2.4. Земельні ресурси

Територія Дніпропетровської області в адміністративних межах займає площу 3192,3 тис.га.

У складі цих земель сільськогосподарські угіддя (станом на 01.01.02) займають 2512,3 тис.га, у т.ч. ріллі - 2121 тис.га, багаторічні насадження - 55,8 тис.га., сіножаті та пасовища - 335,5 тис.га. Динаміка площ земельного фонду за 1999-2001 роки наведена в табл. 1.

Сільськогосподарська освоєність земельного фонду складає 78,7%. Земельні ресурси області представлені 277 видами ґрунтів і їх комплексами, в основному, чорноземами звичайними. По механічному складу, в основному, важкосуглинкові та легкоглинисті (1191,5 і 635,5 тис.га відповідно). Дефляційно-небезпечні - 1913,9 тис.га, у т.ч. 1714,6 тис.га рілля. Підвержені водній ерозії - біля 1000 тис.га.

Дуже важливим фактором, який визначає стан земель, є кількість порушених земель. Розробка корисних копалин відкритим способом потребує проведення розкривних робіт, що призводить до порушення земель. Площа порушених земель в області за станом на 01.01.02 складає 36,7 тис.га. Збільшення площі порушених земель на кінець 2001 року відбулося за рахунок інвентаризації земель у Нікопольському і Томаківському районах та м.Дніпропетровськ.

У 2001 році майже всі підприємства виконали планові завдання з рекультивації відпрацьованих земель, всього за рік рекультивовано 0,35 тис.га.

Землі водного фонду приведено за даними облводгоспу, Нікопольського та Дніпродзержинського регіональних управлінь водних ресурсів. Роботи по збору та систематизації даних будуть продовжені.

Наслідком високого господарського освоєння земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення, як особо цінного ресурсу та важливої складової частини навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Впровадження заходів щодо охорони земель затримуються через недостатнє фінансування.

Основний негативний вплив на стан земель здійснюють гірничовидобувні підприємства, які додають щорічно біля 110 млн.т твердих відходів на діючі відвали, хвостосховища, кар'єри та ставки-накопичувачі.

Техногенне навантаження на ґрунти залишилося приблизно на рівні 2000 року.

Ґрунтовий покрив Дніпропетровської області має зональний характер.

Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумуснихпилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинковімалогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах.

Інтразональні типи ґрунтів зосереджені у долинах річок, зокрема найбільших – Дніпра та Самари. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими грунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними грунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими ґрунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними ґрунтами на річкових алювіальних пісках.

Реакція ґрунтового розчину чорноземних та лучночорноземнихґрунтів – нейтральна або слабколужна, солонцюватих ґрунтів – середньолужна, солонців - лужна.

Бонітет ґрунтів Дніпропетровщини знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньо гумусні, найнижчою – солонці. Родючість дерново-підзолистих ґрунтів невисока, вони потребують поліпшення для сільськогосподарського використання, зокрема внесення органічних добрив.

У області висока частка ґрунтів високої родючості, виведених із господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель промислову та житлову забудову та транспортні комунікації.

Найбільш раціональними культурами для вирощування на чорноземних грунтах є різноманітні зернові, а також технічні культури (соняшник, рапс, цукровий буряк) у обмежених масштабах та за умов суворого дотримання агротехнічних правил.

Ґрунти області інтенсивно використовуються в сільському господарстві. Саме тому багато земель є виснаженими і потребують заходів відновлення та рекультивування. Рекультивації також доцільно піддавати землі із порушеним чи зруйнованим ґрунтовим покривом.

2.5. Водні ресурси

Дніпропетровська область повністю розташована в межах басейну Дніпра. Середня густота річкової мережі становить – 0,27 км/км2, забезпеченість водними ресурсами – 460 тис.м3 на км2 площі, проте ресурси місцевого стоку складають лише 20 тис.м3/км2.

Довжина Дніпра в межах області складає 240 км. Річка представлена двома відокремленими ділянками течії, розмежованими територією Запорізької області. Він протікає по асиметричній долині з спадистими правим бортом та пологим лівим. Стік Дніпра є транзитним: середній багаторічний стік на вході в область становить 1690 м3/с, на виході з області 1730 м3/с. Стік річки зарегульований каскадом Дніпровських водосховищ, а в межах Дніпропетровщини присутні три з них – південна частина Дніпродзержинського та північна частина Дніпровського, а також є вихід до Каховського водосховища. Між Дніпродзержинськом та Дніпропетровськом збереглась невелика 25 км. ділянка природного русла Дніпра.

Води Дніпра активно використовуються для потреб населення (водозабезпечення Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська, також Кривого Рога через канал Дніпро-Кривий Ріг) та промисловості, передусім чорної металургії, електроенергетики, хімії та нафтохімії, подекуди для зрошення сільськогосподарських земель. На північному сході області дніпровська вода перекидається до Сіверського Дінця каналом Дніпро-Донбас.

В межах регіону Дніпро приймає числені, але маловодні притоки. Серед них праві – Томаківка, Солона, Базавлук, Кам’янка, та ліві – Оріль, Самара. Лише Самара має значне водогосподарське значення. Довжина річки 320 км., витрати води у гирлі 25 м3/с. Приймає власні значні притоки – Тернівку та Вовчу. При впадінні у Дніпро в у міській смузі Дніпропетровська Самара утворює широкий естуарій-озеро. Вода Самари використовується для забезпечення потреб сходу області, зокрема Новомосковська, Павлограда, Тернівки, Петропавлівки.

Річки Дніпропетровської області відзначаються значним рівнем забруднення. Для вод Дніпра та Самари характерний високий вміст (з перевищенням ГДК) сульфатів, сульфітів, окисів заліза та важких металів внаслідок інтенсивних промислових скидів. Малі річки регіону більш забруднені сільськогосподарськими стоками, як наслідок підвищена частка йонів амонію та нітратів.

Область належить до водозабезпечених, однак такий стан досягається за рахунок транзитного потоку вод Дніпра. Локальних водних ресурсів недостатньо. Тому в майбутньому область може зазнавати вододефіциту, оскільки існуючі можливості збільшення водоспоживання практично вичерпані, оскільки збільшення обсягів забору води з Дніпра загрожує як екологічному стану річки, так і функціонуванню господарського комплексу місцевостей, розташованих нижче за течією.

Більша частина Дніпропетровської області розташована в межах гідрогеологічної провінції Українського щита, крайній північний схід – в межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну. Тому можливості видобутку підземних вод в регіоні обмежені. Однак існують перспективи знаходження нових запасів підземних вод у розломах Українського щита, які можуть бути використані, перш за все, для задоволення потреб населення у воді.

2.6. Біологічні ресурси

Флора:

· 1700 видів вищих рослин;

· 260 видів рідкісних та зникаючих рослин;

· 3,5 % території області займають ліси.

Фауна:

· 69 видів ссавців;

· 246 видів птахів;

· 12 видів і підвидів плазунів;

· 10 видів земноводних;

· 59 видів риб.

На території Дніпропетровської області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України, з них 84 види безхребетних і 60 – хребетних. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів, в тому числі 26 – безхребетних і 12 – хребетних. В межах об'єктів природно-заповідного фонду області охороняється 87% видів тварин, занесених до Червоної книги України.

Загалом, чисельність копитних звірів і надалі продовжує зменшуватися. Так, за останні 4 роки чисельність лося зменшилась на 8 голів; оленя – на 21 голову; кабана – на 49 голів. Тільки чисельність козулі після зменшення на 167 голів у 2001 р., зросла до рівня 5061 голів у 2002 р. В порівнянні з минулим роком відмічається зменшення чисельності вовків на 31 голову та лисиць на 1183 голови.

2.7. Лісові ресурси

Лісистість Дніпропетровської області 6%. За цим показником вона належить до лісодефіцитних. Сучасні лісові насадження є переважно штучними, і представлені лісопарками, лісополосами, насадженнями санітарних зон. Із природних лісових масивів збереглися лише соснові бори лівого берега Самари, заплавні ліси лівого берега Дніпра та байрачні ліси і чагарники. Вік насаджень молодий; лише 5% лісів належать до категорії стиглих та пристигаючих. У видовому складі домінують сосна та дуб.

Така ситуація не сприяє розвитку лісообробної галузі в регіоні, яка змушена використовувати довізну сировину. У Дніпропетровській області проводяться заходи щодо розширення лісів природоохоронно-рекреаційного значення, зокрема у числених лісових заказниках та Дніпровсько-Орільському природному заповіднику.

2.8. Рекреаційні ресурси

Область має значні рекреаційні ресурси, основними складовими яких є м'який клімат, мінеральні води і лікувальні грязі (озеро Солоний Лиман у Новомосковському районі).

В області діє 61 готель, у тому числі туристські - "Рассвет" у Дніпропетровську і "Самара" в Новомосковську; 2 мотеля і один готельно-офісний центр.

В області функціонує 9 музеїв із 2 відділами. Дніпропетровський історичний музей створений у 1849 р. як громадський музей старожитностей Катеринославської губернії і зобов'язаний своїм заснуванням діяльності А. Фабра, Я. Грахова, О. Поля, Д. Яворницького. Фонди музею налічують 220 тис. експонатів, у тому числі археологічна, етнографічна, нумізматична, геральдична колекції, реліквії запорозького козацтва, стародруки XVI-XVII ст. тощо. Му-зейний комплекс включає меморіальний будинок-музей академіка Д. Яворницького, де вчений жив протягом 1905-1940 pp.

Дніпропетровський художній музей заснований у 1914 р. Його зібрання налічує понад 7 тис. творів мистецтва, серед яких - роботи А. Васнецова, В. Поленова, К. Брюллова, І. Рєпіна, В. Серова, І. Левітана, А. Куїнджі, М. Ге, К. Коровіна, Б. Кустодієва, М. Реріха та ін. Тут представлена також колекція петриківського декоративного розпису (понад 1,5 тис. одиниць).

У Дніпропетровській області на державному обліку перебуває 11,9 тисяч памяток, у тому числі 318 пам'яток архітектури.

У 1775 р. на місці злиття річок Кільчень і Самара (поблизу сучасного Новомосковська) планувалося будівництво адміністративного центру Новоросійської і Азовської губерній. Незабаром тут було зведено перші споруди. Проте місце було обрано невдало: навесні талі води перетворювали місцевість на болото. Тому вже на початку 1784 р. на правому березі Дніпра, на місці козацької слободи Половиця, закладено нове губернське місто, назване Катеринославом (нині Дніпропетровськ).

Архітектурною домінантою історичного центру Дніпропетровська є Спасо-Преображенський собор, зведений у 1830-1835 pp.

У Катеринославі народилась О. Блаватська. Міським архітектором служив А. Досто-євський, брат великого письменника. Уродженцем міста є також відомий скульптор Є.В. Вучетич (1908-1974).

У 1778 р. засноване місто-фортеця Слов'янськ (до 1774 - Микитине), яке з 1782 р. починає іменуватись у документах Нікополем. На місці Запорозької (Микитинської) Січі, що існувала тут у 1636-1652 pp., споруджено обеліск.

Дерев'яний Троїцький собор у м. Новомосковськ збудований у 1775-1780 pp. Він є найбільшим дерев'яним храмом в Україні (висота - 65 м) і одним із найкращих зразків українського дерев'яного зодчества. В 1888 р. у зв'язку з аварійним технічним станом будівля була повністю перероблена з використанням нового матеріалу.

 

 

3. Населення і працересурсний потенціал

3.1. Динаміка чисельності населення

На території області триває тенденція скорочення чисельності населення, що супроводжується погіршенням його вікової структури, характерне для всіх областей України. Чисельність населення області протягом 2005 року в результаті змін природного та міграційного руху скоротилася на 24,4 тис. осіб і на 01.11.2005 становила 3451,8 тис. осіб. За цей період в області народилося 25,1 тис. дітей, у той час як померлих було 51,2 тис. осіб. Внаслідок цього відбулося природне скорочення населення на 26,1 тис. осіб, що становило – 9,0 особи на 1000 жителів. Проти минулого року обсяг природного скорочення населення збільшився на 17,2%. У 2005 році в область прибуло 16,2 тис. осіб (на 6,9% менше аналогічного періоду минулого року), а вибуло з області 14,5 тис. осіб (на 9,4% менше). Міграційний приріст дорівнював 1,7 тис. осіб проти 1,5 тис. осіб у відповідному періоді 2004 року.

Станом на 1 січня 2010 р. чисельність населення Дніпропетровської області, за попередніми даними, становила 3355,5 тис. осіб, з яких 2801,3 тис. (83,5%) — міське населення, 554,2 тис. (16,5%) — сільські мешканці. Про це інформагентству «Придніпров’я» повідомили в Головному управлінні статистики в Дніпропетровській області.

За даними Головного управління статистики у Дніпропетровській області, скорочення чисельності населення у 2009 р. (на 18,7 тис. осіб або на 0,6%) було найменшим за останнє десятиріччя (у 1999р. — 52,3 тис. осіб та 1,4%).

Основна причина скорочення — несприятлива динаміка показників народжуваності та смертності. Незважаючи на деяке збільшення народжуваності, кількість померлих у минулому році перевищила число народжених в 1,5 разу, а у 2000 р. цей показник дорівнював 2,3 разу.

Усього у 2009 р. народилося 37,3 тис. немовлят, померло майже 55 тис. осіб, відповідно 11 та 16 осіб на 1000 жителів.

Водночас, із початку століття кількість прибулих перевищувала кількість вибулих (від 2,1 тис. у 2005 р. до 0,8 тис. у 2007 р.), але в 2008 р. і 2009 р. зареєстровано від’ємне сальдо міграції. Так, у минулому році кількість прибулих становила 41,4 тис. осіб, а кількість вибулих — 42,5 тис. осіб.

Довідка: На 1 січня 2009 року чисельність наявного населення Дніпропетровської області складала майже 3 млн 400 тис. осіб. Населення Дніпропетровська щоденно скорочується на 17 осіб: 9 осіб за рахунок від’ємного природного руху населення (переваги кількості померлих над народженими) і 8 — за рахунок від’ємного сальдо міграції.

Структура розселення

Система розселення — територіально цілісна та функціонально взаємопов’язана сукупність населених пунктів, що характеризується специфікою поселень, які до неї входять, а також характером та інтенсивністю соціально-економічних зв’язків між ними.

Форми розселення:

· сільське (зайнятість населення: сільське господарство): групова (село), дисперсна (ферми, хутори);

· міське (зайнятість населення: промисловість, наука, торгівля).

Місто — це населений пункт з населенням понад 10000 чол., основна частина (не менш ніж 75 %) якого зайнята в промисловості, торгівлі, сфері обслуговування, науці, культурі. В Україні у містах зосереджено 67 % населення. У країні нараховується 454 міста та 893 селища міського типу, які належать до міських поселень. У столиці України, м. Києві кількість населення складала 2,6 млн. осіб.

Міське розселення:

Найгустіша мережа міст у Донецькій (52), Львівській (44), Луганській (37), Київській (26) та Дніпропетровській (20) областях.

В Україні виділяють такі групи міських поселень: малі (до 50 тис. осіб), середні (50—100 тис. осіб), великі (100—500 тис. осіб), дуже великі (500 тис. — 1 млн осіб), міста-мільйонери (понад 1 млн осіб).

Найчисельніша група — малі міста (до яких належать і селища міського типу). Із загальної кількості міст (1344) вони становлять 1240, проте в них проживає всього 32 % міського населення України. Середніх міст 56 (в них мешкає 11,1 % міського населення), великих — 37 (26,3 % міських жителів), дуже великих — 5 (8,5 % мешканців), міст-мільйонерів — 4 (22,1 % міського населення). Отже, у великих, дуже великих містах і містах-мільйонерах проживає 56,9 % міського населення України.

До міст-мільйонерів належать (на 01.01.2010 р.) Київ (2,785 млн осіб), Харків (1,452 млн). Трохи більше як 1 млн осіб у містах Дніпропетровську (1,011 млн осіб), Одесі (1,010 млн осіб).

Є пряма залежність між рівнем урбанізації та загальною щільністю населення в Дніпропетровській області — 83,5 % (105 осіб/км2).

Сільське розселення

На сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства питання сільського розселення є дуже актуальним. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Якщо в 1913 р. його частка становила 80,7 % всього населення України, то в 2009 р. — лише 31,4 %. Сільське населення переважає у Закарпатській (62,8 %), Чернівецькій (58,1 %), Івано-Франківській (56,8 %), Тернопільській (62,8 %), Вінницькій (51,7 %) областях, тобто в західному регіоні України та на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення в Донецькій (9,5 %), Луганській (13,3 %), Дніпропетровській (16,5 %), Харківській (20 %) областях. Сільське населення проживає в селах, загальна кількість яких зменшується (з 42 229 у 1961 р. до 28 471 у 2009 p., або майже в 2 рази). Більше половини сіл (54,8 %) зосереджена в західних областях України.

За кількістю жителів села поділяють на малі (І тип — до 500 осіб) — 57,7 %, середні (П тип — 500—1000 осіб) — 22,4 % і великі (III тип — понад 1000 осіб) — 19,9 %.

3.3. Міграційна ситуація

Упродовж січня–березня 2012р. чисельність наявного населення Дніпропетровської області внаслідок природного скорочення зменшилась на 4,2 тис. осіб і за оцінкою на 1 квітня п.р. становила 3316,1 тис. жителів.

Природне скорочення населення спостерігалось майже в усіх містах та районах області, але у порівнянні з відповідним періодом минулого року його обсяг зменшився. Показник народжуваності за вказаний період збільшився до 10,8 особи на 1000 наявного населення проти 10,7 в аналогічному періоді торік. Рівень народжуваності коливався від 9,1 народжених на 1000 жителів у м.Орджонікідзе до 15,5 – у Томаківському районі.

На Дніпропетровщині з початку року зареєстровано 8,9 тис. новонароджених, тоді, як померлих мешканців було в 1,5 раза більше (13,5 тис. осіб). Загальний рівень смертності сільського населення майже на чверть вище від жителів міст та селищ міського типу (19,5 особи на 1000 жителів проти 15,8). Перш за все, це пояснюється значною часткою населення у віці 60 років і старше серед селян.

Міграційна активність населення упродовж січня–березня п.р. у порівнянні з аналогічним періодом торік змінилася. Кількість прибулих в область на постійне проживання збільшилась, а вибулих – зменшилася та становила відповідно 2934 та 2582 особи. Сальдо міграції населення залишилося позитивним (352 особи).

Більше всього мігрантів виїжджало у Запорізьку, Донецьку, Кіровоградську області та м.Київ, а переселилося до Дніпропетровщини здебільшого населення Запорізької, Кіровоградської, Донецької та Харківської областей.

Серед осіб, які переїхали в область на постійне проживання із-за меж країни, найбільше всього іммігрантів прибуло з Російської Федерації, Вірменії та Азербайджану. Вибулі з області за кордон держави віддали перевагу Російській Федерації та Ізраїлю.

Міграційний рух населення(за 2009 рік):

У межах України:

Число прибулих: 39814 (11,8 на 1000 осіб)

Число вибулих: 41248 (12,2 на 1000 осіб)

Приріст: 1434 (-0,4 на 1000 осіб)

Зовнішня міграція:

Число прибулих: 1580 (0,5 на 1000 осіб)

Число вибулих: 1229 (0,4 на 1000 осіб)

Приріст: +351 (0,1 на 1000 осіб)

3.4. Демографічна ситуація

Чисельність наявного населення Дніпропетровської області на 1 грудня 2011р., за оцінкою, складала 3321,4 тис. жителів. Упродовж січня–листопада 2011р. вона зменшилась на 15,1 тис. осіб.

Природне скорочення населення порівняно з відповідним періодом минулого року поменшало на 14,2%, що пов’язано зі зниженням рівня смертності з 16,3 померлих на 1000 жителів у січні–листопаді 2010р. до 15,7 – у січні–листопаді 2011р. Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над числом живонароджених: на 100 померлих припадало 69 народжених дітей.

Упродовж січня–листопада 2011р. порівняно з аналогічним періодом 2010р. кількість прибулих мігрантів зменшилась на 1,6%, а вибулих – на 0,8% і становила 42,3 тис. та 42,7 тис. осіб відповідно.

Переважну частину мігрантів, які оселилися на Дніпропетровщині, склали колишні жителі областей нашої країни (85,9%), решта (4,1%) – переїхали з-за кордону України.

Більшість осіб, що виїхали за межі області, обрали своїм місцем проживання регіони України (93,1 %), до інших держав емігрувало 6,9%.

Таблиця демографії

                 
  3639,4 3881,2 3888,8 3758,7 3567,6 3502,9 3447,2 3398,4
В період з 1962 по 2008 рік (тис. ос.)

 

3.5. Мовно-етнічний склад населення

Національність Кількість (тис. осіб) % Національність Кількість (тис. осіб) %
Українці 2825,8 79,3 Татари 3,8 0,11
Росіяни 627,5 17,6 Німці 3,8 0,11
Білоруси 29,5 0,8 Грузини 2,8 0,08
Євреї 13,7 0,4 Болгари 2,3 0,06
Вірмени 10,6 0,3 Корейці 1,4 0,04
Азербайджанці 5,6 0,2 Узбеки 1,4 0,04
Молдовани 4,4 0,12 Греки 1,1 0,03
Цигани 4,1 0,11 Інші національності 15,6 0,4

3.6. Релігійний склад населення

Релігійна мережа в області становить 1 102 релігійні організації.

На Дніпропетровщині діють 10 релігійних об’єднань, 4 центри, 10 монастирів, 11 місій, 4 братства, 6 духовних навчальних закладів, представлені понад 40 віросповідань.

Релігійні організації області використовують 627 культових будівель. У власності громад є 165 будівель.

Серед найбільш впливових релігійних організацій Дніпропетровської області – Дніпропетровська єпархія Української Православної Церкви на чолі з митрополитом Дніпропетровським та ПавлоградськимІренеєм. Ця релігійна організація є домінуючою та активно взаємодіє з владними органами регіону.

Як альтернатива владним релігійним організаціям досить широкого розповсюдження набули єврейські общини регіону. У Дніпропетровську це – Єврейська община Дніпропетровська, яка веде досить активну громадську діяльність (культурні, релігійні, благодійні та освітні заходи). Єврейські общини є і у Кривому Розі, Нікополі та Дніпродзержинську.

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала іудейська громада - за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35%, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4% (13,7 тис.осіб, за даними "Хабаду" - 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпропетровська і України, найвпливовіші бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук, Олександр Турчин, Геннадій Корбан, Вадим Єрмолаєв. 2012 р. у центрі міста відкрито найбільший в світі єврейський центр "Менора" площею 122 000 кв.м. (біля синагоги "Золота троянда").

3.7. Освітньо-професійна структура населення

Дніпропетровський вузівський регіон об'єднує 35 вищих навчальних закладів, у тому числі — 21 І-ІІ рівня акредитації та 14 ІІІ-ІУ рівня акредитації, в яких навчається майже 90 тис. студентів денної, заочної та вечірньої форм навчання, у 180 загальноосвітніх школах навчається майже 130 тис. дітей.

2010 р. — 164 школи, в які пішло 80 000 школярів, в тому числі майже 9 000 — в 1-й клас. 173 дитячих садочка, 39 позашкільних закладів, 6 дитячих будинків. В дошкільних закладах — 30 000 дітей.

Для забезпечення фахівцями, що відповідають сучасним вимогам розпочато у навчальних закладах підготовку спеціалістів за новими перспективними спеціальностями.

Професійну підготовку в області здійснюють 68 учбових закладів професійно-технічної освіти, які забезпечують формування трудового потенціалу області 257 професіями. В 2009/2010 навчальному році в ПТУ області навчалося 31,2 тис. учнів.

У результаті проведених досліджень встановлено 10 найпопулярніших професій, які затребувані на ринку праці та 10 професій, за якими в ПТНЗ області здійснюється підготовка робітничих кадрів найбільшої кількості учнів. З’ясувалося, що це, здебільшого, робітничі професії, а саме: водій, електрогазозварник, електрослюсар, токар, слюсар-ремонтник, електромонтер, муляр, столяр, машиніст крана.




Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 27 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Сущность протекционизма во внешнеторговой политике | Положительные и отрицательные качества политики протекционизма | Социально-экономическое и внешнеполитическое положение России в 1850-е гг. | Таможенный тариф 1857 г. | Начало политики протекционизма в России | В России ХIХ в. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.05 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав