Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Реєстрацiя договорiв, якi стосуються права автора на твiр.

Читайте также:
  1. E) с момента заключения подозреваемого под стражу до уведомления его об окончании производства следственных действий и разъяснения права ознакомиться с материалами уголовного дела
  2. II. Компетенции обучающегося, формируемые в результате освоения курса «Актуальные проблемы уголовного права».
  3. II. Общие принципы Конвенции о правах ребенка и законодательства Российской Федерации
  4. II. Основные права и обязанности обучающихся
  5. II. Права и обязанности сторон
  6. III. Основные права и обязанности Академии
  7. IV. Обязанности и права студентов в период прохождения производственной практики
  8. VI. другие полномочия правительства. В Японии правительство принимает решения о 1)всеобщей и частичной амнистии, 2)смягчении и отсрочке наказаний и восстановлении в правах.
  9. XIV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
  10. Авторские и смежные права в международном частном праве

Розгляд заявки i прийняття рiшення про реєстрацiю договору, здiйснюється протягом мiсяця вiд дати надходження правильно оформлених документiв заявки.

Якщо заявка вiдповiдає встановленим вимогам, приймається рiшення про реєстрацiю договору. В iншому випадку заявнику надається обґрунтоване рiшення про вiдмову в реєстрацiї.

На пiдставi рiшення про реєстрацiю договору вiдомостi про його реєстрацiю заносяться до Державного реєстру договорiв, якi стосуються права автора на твiр.

Датою реєстрацiї договору є дата занесення вiдомостей про реєстрацiю до Державного реєстру договорiв.

 

14.Службові твори. Авторське право на них.

Службовий твір - твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків у відповідності зі службовим завданням або трудовим договором (контрактом) між ним і роботодавцем.

твір стає службовим за наявності таких умов:

- Автор повинен створювати твір при виконанні службових обов’язків. Тобто в посадовій інструкції працівника має бути передбачене створення творів визначеного виду;

Автор повинен створювати твір на підставі службового завдання або трудового договору. При чому, якщо трудовий договір строковий і на виконання конкретних робіт досить у самому договорі вказати завдання на створення твору.

роботодавцеві для одержання майнових прав на твір буде достатнім:

1) укласти трудовий договір з найманим робітником, у якому чітко прописати його трудові обов’язки, або розробити посадову інструкцію;

2) Оформити службове завдання, якщо трудовий договір безстроковий і загального характеру.

З 1 січня 2004 року набрав сили новий ЦК, що вніс зміни в регулювання відносин, у тому числі й у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 429 ЦК містить положення про те, що майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у результаті виконання трудового договору, належать працівникові, що створив даний об’єкт, і юридичній особі, де або в якого він працює, спільно, якщо інше не передбачено договором.

Трудовий договір - це угода між працівником і підприємством, відповідно до якого працівник зобов'язується виконати роботу а підприємство зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати працівникові визначені умови праці.

 

15.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (літературні твори: заголовки, редакційні матеріали, інформаційно-аналітичні матеріали, художньо-публіцистичні твори).

у відповідності зі ст. 420 ЦКУ об'єктами права інтелектуальної власності є літературні і художні твори, комп'ютерні програми і компіляції даних (бази даних). У ЦКУ розкривається сам перелік літературних і художніх творів і надається можливість для включення в перелік об'єктів авторського права інших творів, до яких, зокрема, відносяться твори в області науки

Літературні твори періодичної преси можна умовно розділити на три групи:

- твори інформаційних жанрів;

- аналітичних жанрів;

- художньо-публіцистичних жанрів.

Літературні твори можуть бути письмовими й усними.

До письмових літературних творів, крім творів перерахованих жанрів, відносяться і твори суто практичного призначення: рекламні тексти, інструкції з експлуатації техніки, технічні завдання,

До усних літературних творів відносяться мови, проповіді, інтерв'ю, лекції, доповіді й інші виступи. Усні твори одержують авторсько-правову охорону після закріплення їхній за допомогою запису на папері, магнітній стрічці й іншому матеріальному носії.

Невід'ємною частиною літературного твору є заголовок.. У зв'язку з тим, що некоторые заголовки можуть використовуватися окремо від добутку, необхідно оцінити оригінальність такого добутку. Якщо заголовок виявиться оригінальним, то знайте, що на нього поширюється авторсько-правова охорона.

Інформаційно-аналітичні матеріали є найпоширенішим газетним матеріалом. Ці матеріали являють собою твори, у яких факти і події, до якої б області науки, техніки, культури, політики й іншій сфері життя суспільства вони не відносилися, знаходять літературне відображення.

Усі художньо-публіцистичні твори (нариси, фейлетони, памфлети й інші) є об'єктами авторського права. Наявність художньо-документальних образів і літературних засобів їхнього втілення є відмітною рисою цих творів. При описі реального персонажа авторові художньо-публіцистичного добутку необхідно пам'ятати про особисті немайнові права фізичної особи), до яких відносяться, зокрема, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу достоїнства і честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції і т.д. Зрозуміло, що в добутку, наприклад, у фейлетоні або памфлеті, ці права фізичної особи не повинні порушуватися.

 

 

16.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (фотографічні твори: фотозйомка творів архітектури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва, музейних експонатів).

Багато авторів фотографічних творів слабко розбираються в авторському праві, що є однією з причин, через яку фотографічні твори публікуються в газетах (журналах) з порушенням авторського права.

Об'єктами авторського права в області архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також добутку архітектурної графіки і пластики (плани, креслення, ілюстрації, карти й ескізи, що стосуються архітектури).

Перед тим як зробити фотозйомку добутку архітектури, необхідно оцінити термін життя матеріального об'єкта, у якому воно виражено. Це потрібно зробити з тієї причини, що для цілей використання такого фотографічного добутку фотографові прийдеться одержати дозвіл на це від автора добутку архітектури. Якщо ж термін охорони добутку архітектури минув, то таке"дозвіл брати ні в кого не потрібно.

Якщо добутку архітектури знаходяться в місцях, відкритих для вільного відвідування, то будь-яка людина може робити фотозйомку цих об'єктів. Але якщо фотограф захочет надрукувати його в журналі, то без відповідного дозволу правообладателя авторського права на добуток, зафіксований на фотознімку, він цього зробити не зможе.

Твори образотворчого мистецтва, як правило, створюються за договором замовлення або по особистій ініціативі автора. У зв'язку з цим складно знайти службовий твір образотворчого мистецтва.

Для створення твору скульптури, монументального й іншого твору образотворчого мистецтва часто використовуються малюнки, начерки, ескізи. Такі малюнки, начерки й ескізи є об'єктами авторського права.

Творами декоративно-прикладного мистецтва (ДПИ) вважаються двомірні або тривимірні твори мистецтва, архітектури, перенесені на предмети практичного користування. Ці предмети практичного користування є виробами ДПИ.

Усі вироби ДНІ можна розділити на двох груп:

1) виробу народного художнього промислу;

2) інші вироби, що не підпадають під визначення виробів народногохудожнього промислу.

- добутку, що охороняються авторським правом;

- добутку, термін охорони яких минув;

- предмети, що ле є об'єктами авторського права.

Для того щоб здійснювати фотозйомку всіх цих музейних експонатів, варто одержати дозвіл у дирекції музею або іншої особи, у власності якого музейні експонати знаходяться. Звичайно для того, щоб одержати такий дозвіл, досить заплатити за фотозйомку музейних експонатів.

 

16. Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (назва періодичного видання).

На авторском праве основано другое исключительное право, приобретшее в последнее время большое практическое значение, - это право на периодические или, как выражается наш закон, на повременные издания. Под этим названием понимаются: 1) газеты и журналы, выходящие в свет отдельными номерами, листами или книжками, 2) сборники или собрания новых, оригинальных или переводных сочинений или статей разных писателей, издаваемое под одним общим заглавием, более двух раз в году Каждый, желающий выпускать в свет новое повременное издание в одном из городов Империи, обязан, согласно правилам 24 ноября 1905 года, подать местному губернатору или градоначальнику, по принадлежности, заявление, содержащее в себе означение:

а) города, в котором издание будет выходить;

б) наименование издания, его программы, сроков выхода его в свет и подписной цены;

в) имена, отчества, фамилии и места жительства издателя и ответственного редактора, если издатель не принимает этой обязанности на себя;

г) типографии, в которой издание будет печататься.

Не позднее двух недель со дня подачи заявления, губернатор или градоначальник обязан выдать лицу, желающему выпускать в свет новое повременное издание, свидетельство, в двух экземплярах, с обозначением в нем всех указанных выше сведений. Один экземпляр свидетельства передается издателем для хранения в типографию. Без такого свидетельства ни одна типография не вправе приступать к набору и печатанию повременного издания.

Возникшее газетное или журнальное предприятие составляет имущественное право издателя, способно быть предметом возмездных и безвозмездных сделок. Переход права издания от одного лица к другому совершался прежде независимо от министерства, которое только уведомлялось о совершившемся изменении издателя, без права оказать препятствие сделке. Затем в 1897 году (Собр. узак. и расп. прав. 1897, №43, ст. 585). Высочайше утвержденным положением Комитета министров было определено, что передача периодических изданий от одного издателя к другому допустима не иначе, как с разрешения министра внутренних дел. Положением Комитета министров, Высочайше утвержденных 21 января 1905 года, восстановлен был прежний порядок передачи изданий и, согласно Высочайшему повелению 23 мая 1905 года, о переходе права на издания лишь извещается губернатор.

Между тем право издателя на газету или журнал, с точки зрения современной связи с авторским правом, является не первоначальным, а производным правом, обуславливается авторским правом редактора на издание, которому он придал литературную форму. Сам издатель, нередко вовсе не участвующий личным трудом, ограничивающийся доставлением материальных средств, не может в лице своем приобрести исключительного авторского права. В действительности это право всегда принадлежит издателю, а не редактору, но только вследствие договора между этими лицами, хотя бы и безмолвного.

Право издателя, основанное на праве редактора, распространяется на газету или журнал в его целом виде, какой придан им трудом редактора. Поэтому издатель имеет право повторять номер бесконечное число раз, не обязываясь соответственно вознаграждать сотрудников. Право издателя на газету или журнал в его целом составе не исключает авторского права сотрудников на помещенные там статьи, которые они могут издавать отдельно или в собрании своих сочинений (т. X, ч. 1, к ст. 420, прил. ст. 8). Согласно с этим преследование за перепечатку отдельных статей из газет или журналов составляет право автора их, а не издателя. Однако и последний имеет право считать нарушением своего права перепечатку тех отделов издания, которые не связаны с именем автора, а составляют принадлежность издания: передовые статьи, специальные телеграммы, корреспонденции, хроники, отчеты, внутренние и иностранные обозрения.

Право на повременное издание может иметь не одного, а несколько активных субъектов, вследствие договора или наследования. Так как право на издание основано на авторском праве и так как авторское право закон считает правом собственности, то к данному случаю общего права должны быть применимы правила об общей собственности. Назначение редактора и устранение назначенного возможно только с общего согласия соучастников.

 

17.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (назва періодичного видання).

На авторском праве основано другое исключительное право, приобретшее в последнее время большое практическое значение, - это право на периодические или, как выражается наш закон, на повременные издания. Под этим названием понимаются: 1) газеты и журналы, выходящие в свет отдельными номерами, листами или книжками, 2) сборники или собрания новых, оригинальных или переводных сочинений или статей разных писателей, издаваемое под одним общим заглавием, более двух раз в году Каждый, желающий выпускать в свет новое повременное издание в одном из городов Империи, обязан, согласно правилам 24 ноября 1905 года, подать местному губернатору или градоначальнику, по принадлежности, заявление, содержащее в себе означение:

а) города, в котором издание будет выходить;

б) наименование издания, его программы, сроков выхода его в свет и подписной цены;

в) имена, отчества, фамилии и места жительства издателя и ответственного редактора, если издатель не принимает этой обязанности на себя;

г) типографии, в которой издание будет печататься.

Не позднее двух недель со дня подачи заявления, губернатор или градоначальник обязан выдать лицу, желающему выпускать в свет новое повременное издание, свидетельство, в двух экземплярах, с обозначением в нем всех указанных выше сведений. Один экземпляр свидетельства передается издателем для хранения в типографию. Без такого свидетельства ни одна типография не вправе приступать к набору и печатанию повременного издания.

Возникшее газетное или журнальное предприятие составляет имущественное право издателя, способно быть предметом возмездных и безвозмездных сделок. Переход права издания от одного лица к другому совершался прежде независимо от министерства, которое только уведомлялось о совершившемся изменении издателя, без права оказать препятствие сделке. Затем в 1897 году (Собр. узак. и расп. прав. 1897, №43, ст. 585). Высочайше утвержденным положением Комитета министров было определено, что передача периодических изданий от одного издателя к другому допустима не иначе, как с разрешения министра внутренних дел. Положением Комитета министров, Высочайше утвержденных 21 января 1905 года, восстановлен был прежний порядок передачи изданий и, согласно Высочайшему повелению 23 мая 1905 года, о переходе права на издания лишь извещается губернатор.

Между тем право издателя на газету или журнал, с точки зрения современной связи с авторским правом, является не первоначальным, а производным правом, обуславливается авторским правом редактора на издание, которому он придал литературную форму. Сам издатель, нередко вовсе не участвующий личным трудом, ограничивающийся доставлением материальных средств, не может в лице своем приобрести исключительного авторского права. В действительности это право всегда принадлежит издателю, а не редактору, но только вследствие договора между этими лицами, хотя бы и безмолвного.

Право издателя, основанное на праве редактора, распространяется на газету или журнал в его целом виде, какой придан им трудом редактора. Поэтому издатель имеет право повторять номер бесконечное число раз, не обязываясь соответственно вознаграждать сотрудников. Право издателя на газету или журнал в его целом составе не исключает авторского права сотрудников на помещенные там статьи, которые они могут издавать отдельно или в собрании своих сочинений (т. X, ч. 1, к ст. 420, прил. ст. 8). Согласно с этим преследование за перепечатку отдельных статей из газет или журналов составляет право автора их, а не издателя. Однако и последний имеет право считать нарушением своего права перепечатку тех отделов издания, которые не связаны с именем автора, а составляют принадлежность издания: передовые статьи, специальные телеграммы, корреспонденции, хроники, отчеты, внутренние и иностранные обозрения.

Право на повременное издание может иметь не одного, а несколько активных субъектов, вследствие договора или наследования. Так как право на издание основано на авторском праве и так как авторское право закон считает правом собственности, то к данному случаю общего права должны быть применимы правила об общей собственности. Назначение редактора и устранение назначенного возможно только с общего согласия соучастников.

 

18.Цивільний кодекс України про охорону авторського права і суміжних прав.

В цивільному кодексі України про охорону авторського права починаючи з Глави 36 містяться статті, що стосуються як авторскьх прав так і суміжних прав.

Стаття 433. Об'єкти авторського права

 

1. Об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори хореографічні, інші сценічні твори; 2) комп'ютерні програми;

2. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права

1. Не є об'єктами авторського права:

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом.

Стаття 435. Суб'єкти авторського права

1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та

юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору

або закону.

Стаття 436. Співавторство

1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення.

2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Стаття 437. Виникнення авторського права

1. Авторське право виникає з моменту створення твору.

2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

Стаття 442. Опублікування твору

1. Твір вважається опублікованим, якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по у загальнодоступних електронних системах інформації.

2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини

3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на

опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

 

 

19.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (дизайн періодичного видання).

"Дуже багато періодичних видань мають свій фірмовий стиль оформлення, особливий спосіб розташування матеріалів, виділення заголовків, подачі фотографій і т.д. Дослідники публіцистики давно виділяють такі поняття, як "композиційно-графічна модель" або "графічна концепція" видання, у яку включаються наступні компоненти:

1) тематична структура (розподіл матеріалів і рубрик);

2) стиль графічного оформлення (або інакше "графічна формула", тобто чи буде оформлення експресивна або стриманим, тональність - світлої або інтенсивної і проч.);

3) композиція смуги (структура і тип верстки);

4) принцип оформлення спеціальних сторінок і рубрик;

5) постійні графічні елементи;

6) розмір смуги, стовпчика, межколонковых пробілів;

7) композиція заголовків;

8) шрифтове оформлення заголовків;

9) текстові шрифти;

10) внутрішнє оформлення матеріалів;

11) оформлення реклами;

12) границі між матеріалами і "повітря" у газеті;

13) оформлення малюнків і фотоілюстрацій;

14) оформлення деталей і специфічних для газети матеріалів".

Необхідно відзначити, що кожен номер газети (журналу) разом з елементами оформлення є об'єктом авторського права. Однак це не виходить, що "графічна концепція" видання одержує авторсько-правову охорону. "Будь-яка зацікавлена особа вправі у встановленому законом порядку почати випуск періодичного видання, що збігається з уже наявними по тематиці і цілям, розраховано на ту ж аудиторію, має подібну систему подачі матюкалася, якщо остання не є оригінальної, і т.д. При цьому не повинні лише запозичатися ті елементи вже існуючих періодичних або триваючих видань, що є результатом творчої діяльності, а також порушуватися права на інші об'єкти інтелектуальної власності, наприклад, на назву періодичного видання, якщо останнє зареєстровано як товарний знак".

 

 

20.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (ілюстрації: малюнки, схеми, таблиці, графіки, карти, кадри аудіовізуального твору, персонажі).

Основним засобом вираження позиції автора по тим або інших питаннях на сторінках періодичних видань є слово і зображення. А от про вплив зображення на сприйнятливість матеріалу читач може судити по схемах і таблицям, що використовуються в книзі як інструмент впливу на пам'ять читача.

Багато видавництв для ілюстрації матеріалів використовують малюнки, що публікуються як окремо, так і в серії.

У фейлетонах, памфлетах і інших аналогічних добутках широко використовується карикатура. Авторам цих творів необхідно пам'ятати про особисті немайнові права фізичної особи), тому що, підкреслюючи в малюнку, наприклад, деякі фізичні недоліки прототипу, можна нарватися на неприємність. При публікації дружніх шаржів також не можна забувати

За допомогою схем автор намагається визуализовать алгоритм роботи того або іншого пристрою, виконання конкретного процесу, застосування норм права і т.п. Звичайно схема представляється у виді блок-схеми..

Своєрідними таблицями є кросворди, чайнворды, криптограми й інші подібні складені твори. Їхні автори є укладачами, тому що підбирають слова і розташовують їх певним чином.

Ще одним типом ілюстрацій є графіки. можуть бути оригінальні і не дуже. Ті з них, що є оригінальними, охороняються авторським правом. Для того щоб редактор зміг зрозуміти, що графік оригінальний, він не повинний розглядати його у відриві від його тексту, що пояснює.

Найчастіше карта являє собою двомірне зображення земної поверхні. Для того щоб розібратися з авторським правом на такі твори картографії, відзначимо, що карти бувають первинними і похідними.

Первинна карта - карта, отримана в результаті зйомки або складена за матеріалами, що не є картами.

Похідна карта - карта, складена по раніше створеній карті, наприклад тематична карта, що розробляється на основі географічної карти.

Авторське право похідної карти залежно, тому що його можна використовувати тільки в тому випадку, коли дотримуються авторські права на первинну карту. Це значить, що з моменту створення тематичної карти вона охороняється авторським правом незалежно від того, чи отримане дозвіл на використання первинної карти. Однак використовувати таку тематичну карту, наприклад геологічну, без дозволу правообладателя первинної карти не можна.

У деяких випадках, наприклад на обкладинці газети (журналу), книги, як ілюстрації використовуються кадри аудіовізуального добутку.

Необхідно відзначити, що окремий кадр не є частиною аудіовізуального добутку, він є самостійним об'єктом авторсько-правової охорони, а саме фотографічним добутком. Для того щоб переконатися в тім, що окремий кадр не є частиною аудіовізуального добутку, досить ознайомитися з його визначенням.

Аудіовізуальний добуток - добуток, що фіксується на визначеному матеріальному носії у виді серії послідовних кадрів (зображень), що відображають зображення, що рухається,, і сприйняття якого можливо винятково за допомогою того або іншого виду екрана, на зображення, що як-рухаються, візуально відображаються за допомогою відповідних технічних засобів

З персонажами ми зіштовхуємося усюди: у комп'ютерних іграх, у літературних і аудіовізуальних, поетичних і в інших добутках. При використанні персонажів як ілюстрації необхідно пам'ятати про те, що вони можуть бути як реальними фізичними особами, так і вигаданими героями. Персонажі можуть бути оригінальних або запозиченими з інших творів. Крім того, персонажі можуть бути об'єктами авторського права і, отже, їхнє відтворення, переробка і т.д. повинні здійснюватися тільки з дозволу автора оригінального добутку.

 

21.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (літературні твори: інтерв’ю, дискусії, листи, щоденники, особисті нотатки, цитати).

Одним з публіцистичних жанрів є інтерв'ю. При інтерв'ю журналіст, як правило, одержує інформацію живцем, тобто в процесі спілкування з людиною. Інтерв'ю повинне максимально точно доводити до читачів точку зору интервьюируемого по тим або інших питаннях, на які він дав відповіді.

"Дискусія - особливий вид творів журналістики, де у формі живої бесіди обговорюється запропонована журналістом проблема. Творчість і відповідно авторство осіб, що беруть участь у дискусії, сполучаться з творчістю й авторством журналіста незалежно від того, приймає він у ній чи участь ні.

Насамперед необхідно попередити журналістів про те, що при роботі з листами, щоденниками й особистими замітками потрібно звертати увагу на дотримання не тільки особистих немайнових прав фізичних осіб, але й особистих (немайнових) прав цих осіб як авторів творів.

приватними листами публікуються тільки з дозволу його автора, а от з листами, адресованими редакції, має бути розібратися.

Листа, що направляються в редакції газет і журналів, можуть бути опубліковані в повідомленнях і матеріалах, якщо, звичайно, у листі немає прямої заборони автора листа на його публікацію. Таку можливість передбачає Закон про СМИ При публікації листів, що направляються в редакції, не можна забувати про авторську винагороду, що повинне бути виплачено авторові листа.

У зв'язку з тим, що більшість листів не є шедеврами творчості, то редактор, перш ніж опублікувати добуток, приводить його в божеський вид. У цьому випадку лист у переробці, перед тим як бути опублікованим, повинне бути погоджене з автором. необхідний дозвіл автора листа на його публікацію в перекладі.

Цитатою може бути не тільки фрагмент із письмового добутку, але і фрагмент виступу, записаний у фонограмі (відеограмі), програмі (передачі) організації віщання. Причому допускається цитування, тільки коротких уривків добутку. У тому випадку, коли частина добутку цитується без змін, він береться в лапк. Якщо ж цитування є недослівним, то лапк не ставляться.

Необхідно відзначити, що допускається цитування тільки творів літератури і науки. Це значить, що не можна цитувати музичні твори у виді нотного запису. У той же час допускається цитування вихідного коду комп'ютерної програми.

 

22.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (викройки, креслення та інші аналогічні публікації; реклама; фотонарис та інші подібні твори; монтаж).

У деяких спеціалізованих виданнях публікуються викрійки одягу, креслення машин, схем електрична або пневматичних і інша аналогічна графіка. Усі ці креслення є об'єктом авторського права тільки в тому випадку, якщо вони оригінальні.

При публікації креслень машини, пристрою, схеми або іншого виробу варто звертати увагу на наявність на кресленнях грифів "Секретно", "Для службового користування", "Конфіденційна інформація" і т.п. Креслення з такими попереджуючими написами не повинні публікуватися у відкритій печатці. Крім того, необхідно утриматися від публікації креслень, у яких розкривається нове технічне рішення, на яке ще не подана заявка на одержання патенту.

"На сторінках періодичних видань реклама може бути виражена в писемній формі, у формі зображення і комбінованій формі. Звідси два основних види реклами в сучасному періодичному виданні - публіцистична і модульна. В даний час реклама впритул наблизилася до творів літератури і мистецтва. У зв'язку з цим багато зразків реклами є об'єктами авторського права.

У багатьох періодичних виданнях публікуються фотознімки із супровідним текстом. Ці публікації звичайно називаються фотонарисом або фоторепортажем. "Фотонарис включає фото і текст. Текст може мати самостійне значення й ілюструватися фотографіями. У такому випадку буде таке ж з'єднання двох самостійних об'єктів авторського права, як воно має місце в звичайному тексті з ілюстраціями, у пісні з віршованим текстом і музикою і т.п. "*. Авторами такого фотонарису будуть вважатися фотограф і автор тексту. можуть самостійно розпоряджатися своїми добутками.

Ні фото без тексту, ні текст без фото публікуватися не можуть.

"Монтаж представляє з'єднання декількох зображень в одне, внесення в них змін (об'єднання, виділення визначених елементів, домальовування і т.д.)".

З появою комп'ютера "монтажне" мистецтво стала широко використовуватися в газетах і журналах. При цьому особи, що займаються таким

у переважній більшості випадків порушують авторські права на чужі твори. Комп'ютерні генії роблять набіги не тільки на твори, але і на зображення фізичних осіб, Такі дії чреваті тільки одним - повісткою в суд.

оригінальний монтаж охороняється авторським правом. Однак це авторське право залежне від авторського права творів, що використовувалися як сировину для монтажу

 

23.Види об’єктів авторського права, що використовуються в періодичних виданнях (фотографічні твори: фотозйомка фізичної особи; цифрова фотографія).

У деяких випадках на фотографічному добутку фіксується зображення фізичної особи. Закон установлює, що опублікування, відтворення і поширення твору образотворчого мистецтва, на якому зображене фізична особа, допускається лише за згодою цієї особи', а у випадку його смерті - за згодою його дітей, братів і сестер.

Якщо ж фізична особа позувала авторові за плату, то фотографічний добуток може бути привселюдно показано, відтворене або поширено без його згоди.

Якщо зйомка фізичної особи проводилася відкрито на вулицях, на зборах, конференціях, мітингах і інших заходах публічного характеру, то вважається, що згода фізичної особи на зйомку отримано. Використовувати такий фотографічний добуток можна без згоди фізичної особи, зображеного на фотографії.

У тому випадку, коли йде полювання за головами або тілами знаменитостей, то фотографові не слід забувати про особисті немайнові права фізичної особи (книга друга ЦКУ).

Фотографічний добуток можна одержати способом "цифрою фотографії". Щоб у цьому переконатися, досить порівняти фотографії, отримані за допомогою простий "мильниці" і цифрового фотоапарата. Ніяких розходжень у цих фотознімках ми не побачимо, хіба що вони можуть відрізнятися якістю виготовлення фотознімка. І в першому, і в другому випадку ми одержуємо фотографічний відбиток, що є матеріальним носієм, у якому виражене фотографічний добуток.

При зйомці цифровою камерою можна одержати репродукцію добутку.

 

24.Міжнародна система захисту авторських прав. (Всесвітня організація інтелектуальної власності. Всесвітня конвенція про авторське право - Universal Copyright Convention. Положення Римської конвенції від 26 жовтня 1961 р. Женевська конвенція від 29 жовтня 1971 р. Основні положення Брюссельської супутникової конвенції)

Адміністративні функції цих договорів і угод виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), що була створена у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі, у відповідності з Конвенцією про заснування ВОІВ. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 182 держави, у тому числі і Україна, що доречі, як держава-засновниця ООН, стала однією із засновників ВОІВ. Штаб-квартира ВОІВ знаходиться у Швейцарії (м. Женева). Також, Україна є державою-членом Всесвітньої конвенції про авторське право. Всесвітня конвенція про авторське право була розроблена і прийнята на спеціальній конференції, проведеній в Женеві під егідою ЮНЕСКО у 1952 році. Головна мета Конвенції - створення універсального режиму для охорони і захисту авторських прав на літературні, наукові і художні твори на міжнародному рівні. Маються на увазі такі різновиди творів як письмові, музичні, драматичні і кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури. Крім того, Україна є стороною цілого ряду міждержавних (двосторонніх та в рамках СНД) угод про співробітництво в сфері охорони, використання і захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

РИМСЬКА КОНВЕНЦІЯ ПРО ОХОРОНУ ІНТЕРЕСІВ ВИКОНАВЦІВ, ВИРОБНИКІВ ФОНОГРАМ І ОРГАНІЗАЦІЙ МОВЛЕННЯ 1961

 

— міжнар.-прав. док-т, що забезпечує охорону прав виконавців при виконанні творів, виробників фонограм і організацій мовлення. Підписана в Римі 27.X 1961, введена у дію 18.VI 1961 і відкрита для держав — членів ООН, учасників Бернської конвенції про охорону літературних і худож. творів або Всесвітньої конвенції про авторське право. Учасницями Рим. конвенції 1961 на 1.1 2003 були 59 держав. Відповідно до Конвенції виконавці охороняються від несанкціонованої ними радіотрансляції і прямої трансляції їх виконань, відтворення такої фіксації тощо. Виробники фонограм мають право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане використання їх фонограм. Док-т передбачає, що кожна договірна д-ва надає виробникам фонограм нац. режим за умови, що перший запис звуку здійснений в ін. договір, д-ві або фонограма вперше опублікована в ін. договір, д-ві. Встановлено, що організації мовлення мають право дозволяти або забороняти відтворення передач, їх фіксацію, відтворення такої фіксації, показ публіці їх телевіз. передач, якщо такий показ здійснюється у місцях, куди доступ публіці дозволений лише за вхідну плату. За випуск фонограми з комерц. метою, для вторин. використання необхідно сплатити разову винагороду виконавцям чи виробникам фонограм. Винятки із зазнач, прав у нац. законах допускаються щодо використання фонограм в особистих цілях, використання коротких уривків із них з метою повідомлення про поточні події, короткочас. звук, запису, здійснюваного організацією мовлення на своєму обладнанні й для своїх власних передач, використання виключно для навч. або н.-д. цілей тощо. Охорона, яка надається Конвенцією, здійснюється на основі принципу нац. режиму, тобто всі виконавці, виробники фонограм і організації мовлення користуються у тих країнах-учасницях такими самими правами, що і гр-ни цієї країни.

Женевська конвенція від 6 вересня 1952 року, переглянута в Парижі 24 липня 1971 року — Всесвітня конвенція про авторське право. У ст. 2 Женевської конвенції від 29 жовтня 1971 р. передбачається, що кожна держава-учасниця зобов'язується охороняти інтереси виробників фонограм, які є громадянами інших держав-учасниць, від виробництва копій фонограм без згоди виробника і від ввезення таких копій щоразу, коли згадані виробництво чи ввезення здійснюються з метою поширення серед публіки, а також від поширення цих копій серед публіки.
Згідно зі ст. 2 Брюссельської супутникової конвенції кожна Договірна Держава бере на себе зобов'язання вживати відповідних заходів для запобігання поширенню на власній території або з неї будь-якого сигналу, що несе програми, будь-яким органом поширення, для якого не призначається сигнал, переданий на супутник, чи такий, що проходить через нього.

Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974 р.)

Дана Конвенція передбачає обов’язок кожної держави-учасниці Конвенції вживати належних заходів щодо запобігання незаконному розповсюдженню на своїй території чи зі своєї території будь-якого несучого програми сигналу, який передається через супутники. Розповсюдження визнається незаконним, якщо на нього не було одержано дозвіл від організації, за загальним правилом, радіо- або телемовної організації, яка прийняла рішення про складові елементи програми. Цей обов’язок існує стосовно організацій, які виступають як “громадяни” держави-учасниці Конвенції.
Проте положення цієї Конвенції не застосовуються, коли розповсюдження сигналів здійснюється із супутників прямого мовлення.

 

25.Нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав в Україні.

N п/п Назва нормативно-правового акта Дата прийняття і номер акта
1. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону України від 11.07.2001 N 2627-III, з подальшими змінами та доповненнями)  
2. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (зі змінами та доповненнями)  
3. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (зі змінами та доповненнями)  
4. Закон України «Про видавничу справу» (зі змінами та доповненнями)  
5. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (зі змінами та доповненнями)  
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір»  

Основні нормативні акти, які регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності

Конституція України;

Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

Закон України «Про видавничу справу»;

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»;

Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»;

Закон України «Про інформаційні агентства»;

Закон України «Про інформацію»;

Закон України «Про рекламу»;

Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних»;

Закон України «Про телебачення і радіомовлення»;

 




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | <== 2 ==> |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.034 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав