Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначте напрямок розвитку законодавства про органи виконавчої влади

Читайте также:
  1. A1. Сущность и классификация организаций. Жизненный цикл организации и специфика управления на различных его этапах.
  2. C)* организовать эвакуацию населения в безопасные районы
  3. Cучасні моделі розвитку підприємства: їх суть та характеристика
  4. I Химико-минералогические и физические превращения обжигаемого материала по длине печи при обжиге сырья для получения неорганических вяжущих веществ
  5. I. Организационная часть.
  6. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ
  7. I. ПРОХОЖДЕНИЕ СТАЖИРОВКИ В БУХГАЛТЕРИИ ОРГАНИЗАЦИИ
  8. II Формирование бизнес-организации
  9. II. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ
  10. II. Организация выполнения контрольной работы

Законодавство про органи виконавчої влади доцільно визначити як " статутний (компетенційний) блок" адміністративного законодавства. Процес його розвитку і реформування повинні базуватися на необхідності підвищення рівня обгрунтованості сучасного стану, а також подальшої раціоналізації структурної побудови і функціонування як всієї системи органів виконавчої влади, так і кожного окремого з них.

Відповідно цими, основними напрямами розвитку і реформування цього статутного законодавства треба визнати змістовне удосконалення правового регулювання:

- по-перше, структурної побудови і принципових основ функціонування системи органів виконавчої влади;

- по-друге, організації і правового статусу окремих органів виконавчої влади.

Щодо першого напряму слід виходити з того, що в правовому опосередковуванні системи органів виконавчої влади центральним питанням є забезпечення дієвості так званої "виконавчої" вертикалі, завдяки якій і досягається належна реалізація управлінських рішень зверху донизу.

Правовою основою рішення цієї задачі повинні бути статутні (компетенційні) закони України "Про Кабінет Міністрів України", "Про міністерства і інші центральні органи виконавчої влади", "Про місцеві державні адміністрації".

На наступному етапі систематизації статутного законодавства доцільно було б розробити і прийняти принципово новий законодавчий акт кодифікаційного типу з орієнтовною назвою: "Про організацію виконавчої влади в Україні". У ньому можна було б зосередити значну частину матеріальних норм адміністративного права.

За умови подальшої змістовної і техніко-юридичної обробки вказаний кодифікаційний акт (або під назвою "Кодекс законів...") міг би війти окремою структурною частиною (у вигляді "книги") до узагальненого Адміністративного кодексу України.

Щодо другого напряму розвитку і реформування статутного блоку адміністративного законодавства слід забезпечити урахування в конкретних статутних актах (як загального, так і локального (індивідуального) характеру) найбільш радикальних змін в правовому статусі окремих видів органів виконавчої влади.

1. Щодо Кабінету Міністрів України доцільно законодавчо відобразити необхідність:

а) приведення фактичної ролі і місця Кабінету Міністрів у відповідність його конституційному статусу вищестоящого органу в системі органів виконавчої влади", основним завданням якого є підготовка і забезпечення реалізації державної політики у сфері виконавчої влади;

б) підвищення ролі міністрів в діяльності уряду, в першу чергу шляхом посилення їх участі у прийнятті і ухваленні політичних рішень стратегічного характеру;

Щодо центральних органів виконавчої влади якісне оновлення статутного законодавства може бути направлено на подолання таких існуючих в сучасній практиці державного управління недоліків, як:

а) невизначеність в розмежуванні статусу міністерств, державних комітетів і так званих "інших" центральних органів виконавчої влади;

б) нечіткість в правовому регулюванні відносин співпідпорядкованості центральних органів, дублювання і суперечність їх функцій і повноважень;

Надзвичайно важливе значення в цьому зв'язку має класифікація окремих груп мережі центральних органів.




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 10 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | <== 11 ==> | 12 | 13 | 14 | 15 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2023 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав