Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Михайло Максимович

Однією з наших національних духовних святинь є скромна і дещо призабута Михайлова гора. Це зеле­ний пагорб над Дніпром з непомітним з автострад селом Прохорівкою, що немов тулиться до великої річки. Здається, дві гори — гора Тарасова й гора Ми­хайлова — бачать одна одну крізь блакитну дніпров­ську млу й тихо про щось розмовляють, як розмов­ляють у Шевченкових баладах степові могили...

Понад тридцять років, аж до самої смерті, на Михайловій горі жив і творив професор Михайло Мак­симович. Це про нього писав М.Драгоманов: «Цілий історично-філологічний заклад і, вкупі з тим, живий чоловік».

Доля розітнула життя Михайла Олександровича на дві половини. Спочатку — блискуча кар'єра вче­ного в Московському університеті, дружба з О.Пушкіним, В.Жуковським, П.Кулішем, М.Гоголем, Т.Шевченком, у 30-річному віці — посада ректора у щойно відкритому Київському університеті імені Святого Во­лодимира, а потім... 1841 р. Максимович назавжди оселяється в дідовій хаті на Михайловій горі.

...Син Олександра і Гликерії Максимовичів був, поза сумнівом, вундеркіндом. Ще гімназійні викла­дачі пророкували йому долю видатного вченого. По закінченні гімназії 15-річний Михайло опинився в московській родині свого дядька професора Романа Тимковського. П'ятеро науковців Тимковських, рідних ма­териних братів, потрапили до енциклопедії Брокгау­за й Ефрона!

Під опікою вченого дядька Михайло пробув лише кілька місяців, невдовзі дядько помер і юнак став сту­дентом на казенному утриманні словесного відділення Московського університету. Через якийсь час він переводиться на фізико-математичне відділення. Кумир юного Максимовича — професор фізики, мінералогії та сільського господарства, доктор медицини Ми­хайло Павлов, який щойно повернувся з-за кордону, засвоївши прогресивні ідеї та новітні концепції. Сту­дент Михайло Максимович опиняється в самому епіцентрі інтелектуального руху науковців.

По завершенні навчання Максимовича залишили в університеті. Він друкується як дослідник флори та як зоолог, водночас записавшись слухати лекції на медичному факультеті. Захищає магістерську дисер­тацію, видає підручник «Основи ботаніки». Двадцятидев'ятирічним здобуває ступінь доктора біологіч­них наук. Максимович — не просто ботанік чи зоо­лог. На його думку, «ботаніка, зоологія, фізика так само є філософія, як і логіка, естетика, психологія».

Після смерті матері відчув пекучу тугу за батьків­щиною. І ось — трапилася щаслива нагода, не пори­ваючи з наукою, повернутися додому. Професора Максимовича призначили першим ректором Київсь­кого університету. Тоді, 1834 р., це був невеликий навчальний заклад, у якому навчалося 60 студентів. Факультетів було два — філософський і юридичний.

Максимовичеві довелося налагоджувати навчаль­ний процес, займатися господарськими питаннями, проводити засідання університетської ради, засідання правління... Так тривало 15 місяців. У грудні 1835 р. Михайло Олександрович подав у відставку. Передусім — через серйозні проблеми із здоров'ям. Ще замолоду йому відмовило праве око, тепер із зором стало зовсім кепсько. До всього додався жорстокий ревматизм.

Здоров'я здоров'ям, але основна причина, пев­но, була інша. Між обов'язком адміністратора і по­кликанням ученого була прірва.

Переїжджаючи до Києва, Максимович сподівав­ся, що викладатиме в університеті ботаніку, зооло­гію, у крайньому разі — фізику. Проте обставини життя змусили перекваліфікуватися на філолога, що, втім, для автора багатьох московських літературних жур­налів та видавця збірки «Малороссийские песни» (1827 р.) не було несподіванкою.

У Київському університеті професор Максимович читав російську словесність. Він справді був щедро обдарованою особистістю. Ще в Москві займався дослідженням «Слова о полку Ігоревім».

Саме Максимович започат­кував українську фольклористику як науку. Вперше подав класифікацію пісень, проаналізував їх особливості у зіставленні з піснями російськими.

Крім того, захоплювався дослідженням історії. Професором університету Максимович залишався до 1841 р. Потім змушений був — знов-таки через хворобу — подати у відставку й оселитися на Михайловій горі.