Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Виникнення і формування класичного лібералізму

Читайте также:
  1. Cистема вправ для формування іншомовної комунікативної компетенції
  2. IV. Формування навчальних умінь та навичок
  3. V. Формування знань учнів
  4. V. Формування навчальних умінь та навичок.
  5. А. С. Макаренко про програму формування особистості
  6. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
  7. Аналіз формування, структури та динаміки фінансових результатів діяльності СТОВ «НІКА» за 2011-2013 рр.
  8. Аюрведа9 - історія виникнення, її традиції та значення
  9. Взаємодія навичок та виникнення умінь.
  10. Взаємодія суспільства й природи — об'єктивна передумова виникнення екологічних відносин і екологічного права

Етапи розвитку ліберальної ідеології

1.Виникнення і формування класичного лібералізму.

2.Сучасний або неолібералізм.

3.Перспективи розвитку лібералізму в ХХ ст.

Виникнення і формування класичного лібералізму

Політична ідеологія - це така політична доктрина, яка ідейно та концептуально аргументує претензії певної політичної сили на владу і прагне у відповідності з цілями здобуття влади підпорядкувати суспільну свідомість (особливо її політизований формат) своїм ідейно-світоглядним пріоритетам. У цій акцентованій спрямованості політичної ідеології на суспільну свідомість полягає її характерна ознака і відмінність як від ідеології взагалі, так і від національної ідеї.

Історично виникнення класичного лібералізму пов'язане з появою нових для феодалізму соціальних спільностей власників. Та тоді свобода людини ще не вступає в драматичні відносини з новими капіталістичними відносинами, а розглядається як рівна, як свобода для всіх, а індивідуалізм -як розвиток і саомовираження особистості назустріч іншій особистості з огляду на загальну громадську справу. Філософ Бенжамін Констан стверджував, що свобода людини - це особиста громадянська свобода, утверджується не через владу народу, а через незалежність індивіда від державної влади. Права громадянина існують незалежно від державної влади і є для неї природними. Англійський філософ Ієремія Бентам розробив теорію утилітаризму. Провідна ідея вчення - принцип корисності. В основі всіх дій людини лежить практична вигода, тісно зв'язана з почуттям задоволення та уникнення страждань. Корисність здатна запобігти будь-якому злу і досягти блага. Корисність - основа соціальних відносин, формує соціальні якості людини. Кожен дбає про себе і визнає свою вигоду, а загальне благо є лише сукупність індивідуальних благ, дає «найбільше щастя найбільшій кількості людей». І завдання держави на основі корисності забезпечити найбільше щастя для найбільшої кількості людей.-Таку мету можна досягти через політику лібералізму, вільний розвиток капіталістичних відносин, демократизацію державних інститутів та структур. Загальне щастя і соціальна гармонія можливі в межах капіталізму завдяки вільній конкуренції приватних ініціатив.
В XVIII-XIX ст. у період боротьби молодої буржуазії проти абсолютизму і формується класичний лібералізм в Європі, США та Росії, представниками якого виступали Джон Локк, Адам Сміт, Томас Джефферсон та ін. Класичний лібералізм оголошує всі форми спадкової влади і станових привілеїв, такими, що зазнали поразки і на передній край політичного життя висуває свободу та природні здібності окремої людини. Ліберальна політична філософія виступає за створення таких умов, які дали б змогу громадянам держави свободи реалізації своїх здібностей. Лібералізм як течія суспільно-політичної думки в Росії набуває широкого розвитку в XIX - на початку XX ст. Ідеї лібералізму знайшли відображення у конституційних проектах Михайла Сперансько-го, найвидатнішими теоретиками поміщицько-буржуазного лібералізму виступали Борис Чичерін, Сергій Муромцев, Михайло Ковалевський та ін. Лібералізмом обґрунтовувались демократичні права і свободи, недоторканість особи, свобода приватної власності й промислової конкуренції, політика вільної торгівлі, невтручання держави в економіку. Громадянська свобода тлумачилася як повна незалежність приватного життя індивіда від політичної влади, як свобода совісті, слова, зібрань і друку, місця проживання та заняття. Мова йшла про чіткий розподіл і виділення громадянського суспільства і держави як самостійних сфер суспільного життя. Лібералізм засвоїв кантівську ідею морально вільної особистості, незалежної від насильства з боку інших людей і водночас моральної відповідальності, що несе тягар. В економічній сфері лібералізм вимагає відміни регламентації й обмежень з боку державної влади, простору для окремої ініціативи, створення максимально вільних умов та розгортання приватного підприємництва. Ідеї економічного лібералізму, що висловлені ще фізіократами, найбільш повно втілилися у класичній англійській політекономії Адама Сміта.
Сформульовані в XIX ст. в працях Ієремії Бентама, Джона Мілля, Герберта Спенсера світоглядні політичні та економічні принципи лібералізму виявили несумісність з ідеями консерватизму, який підкреслював важливість надіндивідуальних цінностей «общинного» існування і первісність традиційних життєвих форм, що склалися «органічно», а економічні - з ідеями соціалізму, що допускав необхідність централізації господарського життя і державного управління нею відповідно з проголошеною метою суспільства. Політична свобода, а, отже, держава як її головний гарант повинні служити не лише засобом забезпечення громадянської свободи. Гарантіями проти зловживання владою вважалося, по-перше, сила суспільної думки, зосередженої у парламенті, по-друге, розподіл і рівновага різних гілок влади -законодавчої та виконавчої.
Приділялася значна увага вивченню утилітаризму (користь, вигода), ставлячи метою забезпечення вільного розвитку капіталістичних відносин, невтручання держави в економічне життя, демократизації всіх державно-правових інститутів. Але розвиток капіталістичних відносин, утвердження панування монополій показало, що ідеї невтручання держави в економіку, створення вільного розвитку не забезпечують гармонійності суспільства. Переглядаються важливі положення класичного лібералізму. Приділяється увага реформам з метою обмеження самої знедоленої частини населення. Формулюються нові принципи (Джон Гоб-сон, Теодор Грін, Франс Наумані, Джанін Джеліотті та ін.), що отримали назву соціального лібералізму.

Класичний лібералізм категорично заперечував доцільність втручання держави в індивідуальне та соціальне життя, оскільки це порушує принцип відповідальності індивідів за свій вибір. Крім того, держава не в змозі забезпечити соціальну справедливість, оскільки вона уповноважує приймати рішення не народ, а чиновників, в результаті чого громадяни опиняються в несправедливій залежності від влади. Оскільки власними ресурсами держава практично не володіє, тому вона не має права втручатися у перерозподіл ресурсів - навіть маючи на меті таку благородну мету, як соціальна справедливість або благочинність.

Ідеал класичного лібералізму - суспільство рівних прав і можливостей, в якому кожен, якщо він розумний і працьовитий, має можливість досягти життєвого успіху і суспільного визнання. Засновники лібералізму активно застосовували гасло французьких економістів-фізіократів В.Мірабо та В.Гурне "laissez faire et laissez passez" (в англійській версії, яка належить Ієремії Бентаму: "Leave us alone", буквально - "залиште нас у спокої"). Цей принцип вимагав ліквідації надмірних регламентацій економічного та приватного життя членів суспільства.

Класичний лібералізм асоціюється з такими звичними для сучасного суспільно-політичного лексикону поняттями, як:
1) ідея самоцінності індивіда та його відповідальності за свої дії;
2) ідея приватної власності як необхідної умови як індивідуальної так і загальносуспільної свободи;
3) принципи вільного ринку, вільної і справедливої конкуренції і знову-таки вільного підприємництва;
4) вимога чіткого розподілу і дотримання в суспільній практиці гілок влади, важелів стримувань та противаг;
5) ідея правової держави, в якій панують принципи рівності всіх громадян перед законом, терпимості та захисту прав меншин;
6) категоричне гарантування основних прав та свобод особистості (зокрема, свободи совісті, слова, зборів, асоціацій, партій тощо);
7) всезагальне виборче право.

 

 




Дата добавления: 2015-04-26; просмотров: 21 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

Характеристика неокласичної економічної теорії | Старий институционализм | Нова інституційна економічна теорія | Еволюційний институционализм | Нова французька інституційна економічна теорія | Мал. 1. Характеристика етапів створення інформаційних систем | Експортна політика України | Іноземні інвестиції в економіку України | Перспективи розвитку лібералізму в 20 ст. | ЕТИКА ЗАГАЛЬНА ТА ПРОФЕСІЙНА: І курс |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав