Читайте также:
|
|
Ібн - Хальдун (1332-1406 рр.). Арабський мислитель, активний політич-
ний і науковий діяч країн Матрибу. Головні ідеї: 1) опис проблем простого то-
варного виробництва і ціноутворення, факторів формування ціни /маса товару,
що винесена на ринок; податки і побори, включені в ціну: "незаконні побори
сприяють дороговизні"; характер потреби в товарі: "із усіх товарів хліб є тим
товаром, на який бажана низька ціна, бо потреба в ньому загальна"/; 2) поняття
вартості – в обміні прирівнюються рівновеликі витрати праці: "Більшість того,
що людина накопичує і з чого вилучає безпосередню корисність – рівноцінно
вартості людської праці"; 3) гроші - основа доходів, нагромаджень та скарбів,
мірило вартості.
15. Економічний розвиток Українських земель (V-XV ст.).
У 14–15 ст. на українських землях формується магнатське і шляхетське
землеволодіння, що призвело до внутрішньої перебудови вотчини, змін соціа-
льно-економічного становища і юридичного статусу селянства, аграрних відно-
син. Розвивається фільваркова система, починається закріпачення селян
/посилення земельної, судово-адміністративної, особистої залежності селян від
феодала/. В ремеслі зростає чисельність ремісників різних спеціальностей, фо-
рмуються цехи. Розвивається ринок сільськогосподарської продукції, нові фор-
ми господарювання. Зростає чисельність міст, що ставали центрами, промислів,
торгівлі, політичного життя. Частина міст належала державі, частина – церквам
і магнатам. Деякі міста – Львів, Луцьк, Житомир, Київ – отримували грамоти на
Магдебурзьке право, відповідно до якого городяни обирали міське самовряду-
вання й суд.
У 1569 р. об'єднання Великого Литовського і Польського королівств
створило нову державу – Річ Посполита, складовою частиною якого була Укра-
їна.
Впродовж 16–17 століть в господарстві України утвердилась фільварко-
во-поміщицька система. Державні ділянки ("королівщини") об'єднувалися в
староства – великі господарські комплекси. Інша частина земель зосередилася у
магнатів. Тільки у Російському і Бєлжському воєводствах двом десяткам магна-
тів /Потоцьким, Жолкевським та ін./ належала 1/3 сіл і міст /70-80-і рр. 16 ст./.
Земельні багатства шляхти і поміщиків збільшувалися за рахунок спадкоємства,
браків, подарунків з боку короля, купівлі, захоплень. Розширювалися володіння
православної, уніатської і католицької церкви. Церкви і монастирі багатіли за
рахунок захоплення селянських земель, відписань, дарувань місцевих воєвод,
магнатів і шляхти. У 16–17 ст. найбільшим землевласником в Україні був Киє-
во-Печерський монастир.
Розвитку фільварків і посиленню експлуатації селян послужила волочна
поміра, що проводилася на підставі Литовського урядового закону "Статути на
волоки" /1557 р./. Згідно цьому закону, общинні землі в Україні ділилися на во-
локи /поля по 16-21 га/, причому кращі землі віддавалися під фільварки, а гірші
– селянам.
Панське господарство залишалося натуральним. Але товарно-грошові
відносини, які швидко розвивалися, підривали його замкнутість, вимушували
пристосовуватися до запитів ринку. Кріпосне фільваркове господарство вело до
обезземелення селян і розповсюдження панщини, з якої зростало кріпацтво.
Селяни жили окремими господарствами – димами, які об'єднувалися в
дворища (по декілька димів). Дворища входили в сільські громади, де спільно
користувалися орними землями і угіддями, відбували панські повинності. Декі-
лька общин складали волость. Для управління селяни вибирали старшин, тіунів,
отаманів. Общини користувалися звичаєвим правом і вибирали копні (суспіль-
ні) суди. Селяни платили численні податки на користь держави і панів, відбува-
ли повинності, відпрацьовували панщину /у 17 ст. панщина складала 5-6 днів
замість двох/. Селян прикріплювали до землі, забороняли перехід з одного має-
тку в інший, вони втратили право виступати в суді і право спадкового користу-
вання землею. Розвиток фільварків супроводжувався зменшенням селянських
наділів і зростанням числа безземельних і малоземельних селян.
Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 13 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |