Читайте также:
|
|
Для визначення потреб в необхідних матеріалах можуть використовуватися такі методи:
• детерміновані методи розрахунку;
• стохастичні методи розрахунку;
• суб'єктна оцінка за висновками експертів.
Класифікація перерахованих методів представлена на рис. 2.2.
Детерміновані методи розрахунку служать для визначення вторинної потреби в матеріалах при відомій первинній потребі. При аналітичному методі розрахунок йде від виробу (тобто його специфікації) сходинками ієрархії зверху вниз. Синтетичний метод припускає проведення розрахунків для кожної групи деталей, з урахуванням ступеня їх вживання у виробничому процесі.
Стохастичні методи розрахунку дозволяють встановити очікувану потребу на основі числових даних. Вони характеризують зміни потреби впродовж певного проміжку часу.
Апроксимація середніх значень використовується при коливанні потреби в матеріалах по місяцях при стійкому середньому значенні. Прогнозування за допомогою цього методу – це усереднювання відомих значень потреби в матеріалах.
Метод експоненційного згладжування застосовують для визначення потреби на основі рівнів ряду динаміки. Числове значення такої потреби убуває у міру віддалення даного рівня від моменту прогнозу. Для цієї мети в розрахунки вводиться постійний коефіцієнт згладжування α. Значення даного коефіцієнта підбирається так, щоб звести помилку прогнозу до мінімуму.
Регресійний аналіз припускає визначення наближеного значення споживання матеріальних ресурсів за допомогою математичних функцій, які можуть бути екстрапольовані на майбутній період (періоди).
Для забезпечення виробництва необхідними матеріалами на практиці використовуються декілька методів (рис. 2.3).
Позамовний метод припускає, що необхідний матеріал отримується тільки у разі виникнення потреби. При використанні цього методу складські запаси не створюються. Позамовний метод використовується в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва для реалізації потреби у високоякісних матеріалах і громіздких деталях.
Матеріальне забезпечення на основі замовлень можливо по окремих або декількох позиціях. Матеріальне забезпечення по декількох позиціях здійснюється через рівні проміжки часу. При цьому формується єдине замовлення з урахуванням всіх заявок, що поступили за даний період.
Матеріальне забезпечення на основі планових завдань ґрунтується на розрахунку потреби в матеріалах. При цьому задаються відомими первинною потребою, структурою виробів у вигляді специфікацій і можливою додатковою потребою. При забезпеченні матеріалами на основі планових завдань розмір замовлення визначається виходячи з нетто-потреби з урахуванням планованого надходження і наявності матеріалів на складі. Замовлення матеріалів проводиться тільки в тому випадку, якщо загальна потреба перевищує наявні запаси.
Складський запас — це кількість матеріалів, які призначені для виробничого споживання і є в наявності за даними бухгалтерського обліку. З метою визначення реальної потреби в матеріалах складський запас ділять на дві частини:
• матеріали, що виділені в розпорядження під намічену програму випуску (вони ще не затребувані цехом);
• матеріали, які ще можна одержати (наявний запас).
Намічений запас — це кількість матеріалів, призначених для реалізації. Їх не розглядають як наявні в розпорядженні.
Цеховий запас — це матеріали, що одержані зі складу і знаходяться в цеху з метою подальшої переробки.
Матеріальне забезпечення на основі здійснюваного споживання — це своєчасне поповнення запасів і підтримка їх на такому рівні, який дозволяє покрити будь-яку потребу до нового надходження матеріалів.
Розрізняють два методи матеріального забезпечення на основі здійснюваного споживання:
• забезпечення своєчасних замовлень (система регулювання запасів з фіксованим розміром замовлення);
• необхідної ритмічності (система регулювання запасів з фіксованою періодичністю).
Економічний розмір замовлення — це величина партії матеріалів. Вона дозволяє скоротити до мінімуму щорічну загальну суму витрат на виконання замовлення і зберігання матеріалів.
Визначення економічного розміру замовлення — це по суті порівняння переваг і недоліків придбання матеріалів великими і малими партіями. Економічний розмір замовлення відповідає мінімальній величині загальних витрат на поповнення запасів. Аналогова модель співвідношення розміру замовлення і витрат на постачання (виконання замовлень) і зберігання матеріалів наведена на рис. 2.4.
Розглянемо наведену модель. Нехай х — число одиниць, що купуються в результаті одного замовлення. При зростанні числа одиниць матеріалу, що купуються, поточні витрати на зберігання матеріалів (обсяг запасів) збільшуються (крива 2). Одночасно з цим, при збільшенні розміру партії, кількість замовлень в рік знижується. Це приводить до зменшення витрат, пов'язаних з виконанням замовлень (крива 3). Як бачимо з рис. 2.4, крива загальних річних витрат (крива 1) має мінімум при х = хо.
Загальними витратами на управління запасами називається сума повних змінних витрат і витрат на придбання товару.
Витрати на виконання замовлення — це витрати на реалізацію одного замовлення, помножені на кількість здійснених замовлень впродовж даного періоду часу.
Визначити інтервал між замовленнями можна з урахуванням оптимального розміру замовлення. Розрахунок інтервалу (І) між замовленнями можна виконати за формулою:
де N – кількість робочих днів в році, дні;
S – потреба в продукті, який замовляють, од.;
Qопт – оптимальний обсяг замовлення.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 77 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |