Читайте также:
|
|
Селен є представником групи ультрамікроелементів. Довгі роки вважався отрутою, а для здоров’я його треба від 20 до 200 мкг. Це стало відомо у 60-х роках минулого століття.
При дефіциті селену в організмі виникають такі зміни: зниження імунітету, підвищена схильність до запальних хвороб, зниження функції печінки, хвороби шкіри, волосся і нігтів, атеросклероз, катаракта, репродуктивна недостатність, патологія легень тощо.
Подібно вітаміну Е, селен є антиокислювачем. Однак, вони не заміняють один одного, а діють найефективніше при взаємній присутності. Селен протидіє раковим хворобам. Цей механізм ще не вивчений, однак, припускають, що селен, як антиокислювач, зменшує окислення клітин, не допускає їх деформації, генетичних порушень ДНК, і таким чином сприяє нормальному росту клітин. Селен паралізує афлатоксини (отруйні мікроорганізми, плісняви). Він входить до ферменту глутатіхтпероксидази, котра руйнує ендоперекиси, що утворюються при перекисному окисленні ліпідів (ПОЛ). Селен - антагоніст ртуті і арсену, він захищає організм від цих елементів, а також кадмію, свинцю і талію (меншою мірою).
Як же треба харчуватись, щоб організм отримував оптимальну дозу селену? У грунті його мало, він легко вимивається водою, а тому його мало і в рослинах. Найнебезпечніший ворог селену - вуглеводи. Всі солодкі кондитерські вироби можуть повністю чи частково знищити біологічну дію селену. У присутності вуглеводів і, особливо цукру, селен не засвоюється організмом (тому не варто пропонувати такі композиції).
Ось які продукти рекомендується для насичення організму селеном: кокос (0,8 мг/100 г продукту); свиняче сало, часник (0,2...0.4); морська риба (0,02...0,2); пшеничні висівки (0,11); яйця (0,07...0,1); соя (0,06); рис неочищений (0,01...0,07); насіння соняшника (0,07). Є селен у чорному хлібі і борошні грубого помелу.
На жаль, багато селену втрачається при кулінарному обробленні.
Дуже багато селену містять дріжджі, особливо, пивні. Вони є найкращим джерелом селену і тому, що він міститься тут у легкозасвоюваній формі.
Значення має не тільки концентрація селену у продуктах, а й сполуки, у яких він надходить в організм. При введенні селену в сполуках з амінокислотами накопичення його йде інтенсивніше, ніж із неорганічної сполуки селеніту натрію.
Мікроелемент селен, який у живих організмах максимально накопичується у печінці, практично повністю засвоюється, коли його введено в органічній формі (зокрема у вигляді сполуки селенометіоніну). Засвоюваність неорганічної форми селену набагато нижча, і тому при збагаченні традиційних харчових продуктів необхідно використовувати саме органічні форми мінеральних елементів.
З мінеральних речовин у сучасних умовах для збагачення харчових продуктів найчастіше використовують залізо, кальцій і йод, дефіцит яких найпоширеніший і досить небезпечний.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |