Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ТРИ ЕТАПИ В ІСТОРІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ

Читайте также:
  1. Quot;Поняття особистості визначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значимі риси" (І. С.Кон).
  2. Аграрні відносини, їхній зміст і особливості
  3. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
  4. Аналіз практичної діяльності вибраного Вами підприємства у сфері менеджменту.
  5. Аналіз практичної діяльності вибраного Вами підприємства у сфері менеджменту.
  6. Аналіз суспільства з позицій детермінізму
  7. Банки: основы налогово-правового статуса
  8. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
  9. БИЛЕТ 16 Признаки правового государства. Характерные черты социального правового государства
  10. Бюджетная система: основы правового регулирования.

Правове регулювання взаємовідносин між суспільством і природою зазнавало змін у міру зміни цих взаємовідносин.

В історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи, відомий російський вчений юрист В.В. Петров виділяє три етапи: природо-ресурсний; природоохоронний та соціально-екологічний.

На початку двадцятого століття законодавство багатьох країн регулювало взаємовідносини суспільства і природи, в основному, шляхом встановлення особливого режиму охорони об'єктів природи, що мали культурне, історичне, наукове, природоохоронне значення, і створення тут заповідників, національних парків, пам'яток природи.

З середини XX століття, у зв'язку з використанням природних ресурсів у великих масштабах, збільшенням антропогенного впливу на природу, у правовому регулюванні взаємовідносин суспільства і природи на перший план висуваються завдання раціонального природокористування.

Природо-ресурсний етап відзначається споживацьким підходом у взаємовідносинах між суспільством і природою. Регулятором суспільних відносин з використанням земельних ресурсів спочатку виступало тільки Земельне право. Пізніше з нього виділилося водне, лісове, гірське право.

У 60-і роки XX століття у зв'язку з необхідністю комплексного використання природних ресурсів почало формуватися єдине природо-ресурсне право, що включило в себе земельне, водне, гірське, лісове право.

Природо-ресурсне право - це система правових норм, що регулюють природо-ресурсні відносини з метою раціонального використання і відтворення земельних, водних, лісових і фауністичних природних ресурсів для забезпечення потреб господарства, а також для захисту права природокористувачів і держави, і зміцнення законності у даній сфері відносин.

На жаль, незважаючи на всі вжиті заходи, руйнування біосфери нашої планети продовжувалося, що спричинило появу нового виду діяльності — охорона навколишнього середовища. Відповідно до цього сформувалася і нова галузь права - природоохоронне право і почався природоохоронний етап взаємодії суспільства і природи.

Природоохоронне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини з метою охорони природи і захисту навколишнього середовища від руйнівного впливу господарської діяльності.

Проте, при постійному збільшенні темпів і масштабів господарського впливу на природу, природоохоронні міри відставали від негативних змін, що відбувалися в біосфері.

Тому в 80-і роки 20-го ст. виникає й одержує загальне визнання нова концепція, згідно з якою головним завданням у взаємовідносинах між суспільством і природою є створення такої системи раціонального природокористування, що попереджала б саму можливість виникнення конфліктних ситуацій при взаємодії суспільства і природи, тобто базувалася б на соціоекологічному принципі. Відповідно до цього, настає новий соціоекологічний етап правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємовідносин між суспільством і природою. На цьому етапі природо-ресурсне і природоохоронне право інтегруються в єдине соціоекологічне право.

Соціоекологічне право - це система правових знань і норм в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування, що встановлюють і регулюють відносини в цій галузі між державою, з одного боку, і об'єднаннями, підприємствами, організаціями, окремими громадянами - з іншої сторони з метою гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою, і забезпечення високої якості середовища проживання.

Соціоекологічне право є не тільки системою правових норм, а і системою правових знань у згаданій сфері. Це означає, що воно, з одного боку, є самостійною галуззю системи права, а з другого - окремим підрозділом юридичної науки, який останнім часом став також галузевим підрозділом соціоекології.

Оскільки відновлення і збереження динамічної рівноваги планетарної земної соціоекосистеми - це глобальна, загальнолюдська проблема, зростає значення міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища, формування і юридичного закріплення коректних норм поведінки держав у сфері взаємовідносин з природою. Тому соціоекологічне право стає зараз окремою галуззю міжнародного права.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 38 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | <== 4 ==> | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав