Читайте также:
|
На основі всебічного аналізу різноманітних підходів до визначення предмету дозвільної системи, можна дійти до висновку, що об'єктом дозвільної системи є дії, діяльність, поведінка людей, оскільки без їх здійснення жодне адміністративно-правове відношення у цій сфері не може бути реалізовано. Ця реалізація означає виконання обов'язків і здійснення прав, передбачених для сторін дозвільного правовідношення. В той же час, предмети матеріального світу: речі, речовини й об’єкти (як сукупність предметів з особливим режимом функціонування) в адміністративно-правових відносинах сфери дозвільної системи, є не чим іншим, як їх предметами.
Відповідно до чинного законодавства до зазначених предметів віднесено: вогнепальну зброю (нарізну військових зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, вихолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, об’єкти виготовлення і реалізації спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, сховища, склади і бази де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, штемпельно-граверні майстерні, печатки і штампи [10, с. 103].
Видача дозволів (ліцензій) на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання вибухових матеріалів та відкриття сховищ, складів і баз, де вони зберігаються, здійснюється у порядку, визначеному Держнаглядохоронипраці разом з Міністерством внутрішніх справ.
Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 25 березня 1993 р. № 164, до вогнепальної зброї віднесено бойову армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням (у тому числі вихолощену, навчальну, несучасну стрілецьку, спортивну малокаліберну, мисливську нарізну, малокаліберну і гладкоствольну вогнепальну зброю). Дія Інструкції поширюється також на бойові припаси до зазначених видів зброї, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, шаблі, фінські ножі, кортики, кинджали) і пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду.
Вогнепальною вважається зброя, у якій снаряд (куля, дріб чи інші предмети) приводиться у рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої горючої суміші). До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети). Несучасна стрілецька зброя - це вогнепальна і холодна метальна зброя, яка знята з озброєння сучасних армій та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена у сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях.
Вихолощеною зброєю є зброя армійських зразків, спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами, коли неможливий постріл бойовим зарядом. До навчальної вогнепальної зброї належить нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети), приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях по ремонту зброї до стану, що виключає здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт. Спортивна вогнепальна зброя - це малокаліберні спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, спортивні гвинтівки і пістолети, револьвери, гладкоствольні рушниці. До мисливської вогнепальної зброї віднесено мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці із сверловкою «парадокс» (з нарізами 100 - 140 мм на початку або у кінці ствола), комбіновані рушниці, що мають нарівні із гладкими і нарізні стволи, мисливські малокаліберні гвинтівки [4, с. 95].
Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.
Відомча вогнепальна зброя і бойові припаси до неї зберігаються в спеціально обладнаних сховищах, складах і базах, які самі є об’єктами дозвільної системи і повинні відповідати широкому спектру вимог). Розглянемо деякі з них.
Сховища повинні бути ізольованими від інших підсобних приміщень, мати капітальні стіни, міцні перекриття на стелі і підлозі. У дверні, віконні прорізи і для зміцнення стін (перегородок) встановлюються грати, які виконуються із сталевого прутка діаметром не менше 15 мм. Прутки зварюються у кожному перехресті, утворюючи вічка не більше ніж 150 х 150 мм; сховища повинні бути обладнаними у два і більше рубежі охоронно-пожежною сигналізацією, виконаною прихованою проводкою до щитка електроживлення, з встановленням датчиків на вікнах, дверях, люках, стінах, стелі, підлозі, що спрацьовує на відкривання або злом сейфів, шаф, де зберігається зброя і бойові припаси, а також на появу людини всередині приміщення. Ці приміщення обов’язково передаються під охорону Державної служби охорони МВС України у встановленому порядку, з підключенням сигналізації на пульт централізованого нагляду. Допускається прокладка шлейфів охоронної сигналізації у трубах тільки всередині приміщення по залізобетонних і бетонних будівельних конструкціях.
Правила дозвільної системи також поширюються на спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволені до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування. До них належать: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики); газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. До кожного спеціального засобу самооборони, що реалізується (продається), повинні додаватися правила користування цим засобом та порядок його застосування.
Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку, суб’єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у спеціальних магазинах, окремих секціях магазинів (їх відкриття та функціонування здійснюється у встановленому МВС порядку).
До об’єктів, дозвільну систему щодо яких здійснюють органи внутрішніх справ, належать також стрілецькі тири, стрільбища та мисливські стенди і магазини, в яких здійснюється продаж вогнепальної, холодної зброї, боєприпасів та спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. До зазначених об’єктів органи внутрішніх справ ставлять високі вимоги, що поясняється їх великою суспільною небезпекою, хоча кількість їх порівняно з іншими об’єктами дозвільної системи незначна, вона обраховується одиницями.
Стрільбища, стрілецькі тири та мисливські стенди можуть бути відкриті тільки при дотриманні вимог, які ставляться до них органами внутрішніх справ, та умов, які гарантують безпеку оточуючих. Забороняється обладнання відкритих тирів, призначених для стрільби із малокаліберної зброї, на відстані, ближчій, ніж 2 км від населених пунктів і природних заповідних об’єктів, а тирів для стрільби із крупнокаліберної зброї - 6 км. Напіввідкриті тири забороняється розташовувати ближче, ніж за 300 м від жилих і господарських будівель [10, с. 113].
Стрілецькі тири класифікуються за різними ознаками. Для органів внутрішніх справ найважливішим є ступінь безпеки стрільб, які у них проводяться, що залежить від характеру зовнішніх загорож, вогневої зони і пристроїв перехоплення куль. Існує кілька типів таких споруд для стрілецького спорту: стрільбища-комплекси, що складаються із декількох відкритих тирів; закриті тири з непробивними стінами і стелею, де поперечні і бокові перехвати не передбачені; напіввідкриті тири з куленепробивними стінами і поперечними перехватами зверху; відкриті ділянки місцевості, що мають кулеприйомні і бокові земляні вали й необхідні зони безпеки.
Стрільбищем визнається спеціально обладнана ділянка місцевості, призначена для навчання стрільбі з індивідуальної стрілецької зброї, а також для проведення занять з вогневої підготовки. До складу стрільбищ, як правило, входить декілька тирів різного призначення, а також командні та допоміжні пункти.
Стрілково-мисливським стендом називають спортивну площадку, обладнану для стрільби з гладкоствольних рушниць дробовими зарядами по літаючих мішенях - тарілках, які викидаються спеціальними метальними пристроями (машинами). Існує два види стрілково-мисливських стендів: траншейні і круглі.
Без ліцензій органів внутрішніх справ функціонують тири, полігони науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро оборонних заводів, тири, стрільбища і полігони, які є у віданні Міністерства оборони, Національної гвардії, Державного комітету по охороні державного кордону України, Служби безпеки, Управління державної охорони і Міністерства внутрішніх справ, а також тири для стрільби із пневматичної зброї
Загальні вимоги, які ставляться до піротехнічних виробів, зводяться до забезпечення громадської безпеки при їх виробництві, зберіганні, перевезенні і використанні. Питання про правове регулювання правил виробництва, зберігання та використання піротехнічних виробів і функціонування піротехнічних майстерень до цього часу було опрацьовано недостатньо і не отримало свого нормативного визначення. В той же час існує велика кількість відомчих інструкцій, правил, котрі по різному регламентують питання, пов’язані з піротехнічними сполуками та виробами. Це пояснюється тим, що піротехнічні вироби значно різняться одне від одного за своїм призначенням, конструкційними особливостями та багатьма іншими параметрами. На нашу думку до піротехнічних виробів та майстерень слід пред’являти такі вимоги: піротехнічні майстерні повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 100 м від найближчих споруд. Якщо майстерня обладнується при складах піротехнічних виробів, то відстань від майстерні до найближчого будинку складу повинна бути не менше 400 м. В майстернях може бути дозволено одночасно зберігати не більше 125 кг піротехнічних сполук (включаючи готові вироби). До піротехнічних виробів можна віднести освітлювальні та сигнальні патрони, димпатрони, трасери, сірники підривників, бенгальські вогні, феєрверки, залізничні петарди та багато іншого [1, с. 83].
Основою більшості піротехнічних сполук служать суміші окислювача з паливною речовиною. Як окислювач використовуються, як правило, нітрати (солі азотної кислоти). Паливними компонентами є метали (алюміній, магній) та їх сплави, фосфор, вуглець, сірка, органічні речовини (бензол, толуол, бензин, нафта, парафін та ін.). Піротехнічні вироби використовуються в найрізноманітніших галузях людської діяльності: в культурно-видовищних заходах для створення різних ефектів, в протиградних установках, снарядах для гарпунних гармат тощо. Оскільки для виготовлення піротехнічних виробів використовуються в основному сполуки, які у своїй сутності є вибухо- та пожежонебезпечними, майстерні по їх виготовленню повинні відповідати вимогам, які ставляться до вибухових матеріалів та місць їх зберігання.
Штемпельно-граверні майстерні (по виготовленню печаток і штампів), столи замовлень та видачі готових виробів, відповідно до Умов та правил здійснення підприємницької діяльності по виробництву, ремонту і реалізації спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї, виготовленню і реалізації спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та засобів для виконання спеціальних операцій і оперативно-розшукових заходів, створенню та утриманню стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів і штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджених наказом МВС України від 18 жовтня 1993 р. № 643, повинні розташовуватися в ізольованих, окремих приміщеннях, кімнатах, що забезпечують режимні правила функціонування, схоронність обладнання, сировини, готових виробів і виключають можливість проникнення у такі приміщення сторонніх осіб.
Під вибуховими матеріалами розуміються хімічні сполуки або механічні суміші, здатні до швидкої хімічної реакції (вибуху). Ця реакція виникає від нагрівання, удару, тертя, вибуху іншого вибухового матеріалу або іншого зовнішнього впливу і розповсюджується по заряду за допомогою горіння або детонації (вибухової хвилі). Вибухові матеріали бувають твердими, рідкими і у вигляді суміші твердих та рідких часток.
Відносно інших предметів, матеріалів і речовин, підприємств і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, а це - протиградні установки, наркотичні засоби, радіоактивні, сильнодіючі отруйні речовини 1- ІІ класу безпечні, збудники інфекційних захворювань 1-ІІ групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, постійні місця поховання радіоактивних відходів (спеціальні комбінати), а також організації, що займаються збутом наркотичних засобів, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань 1-ІІ групи патогенності і токсинами, в органах внутрішніх справ ведеться списочний облік за їх місцерозташуванням. Крім того, на органи внутрішніх справ безпосередньо покладено обов’язок щодо контролювання за дотриманням посадовими особами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, господарських об’єднань і громадянами встановленого порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття та функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система.
Для укладення трудового договору на виконання робіт, пов’язаних з виготовленням, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням, використанням предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, необхідно отримати згоду від відповідного органу внутрішніх справ.
Таким чином, дозвільна система, яку здійснюють органи внутрішніх справ, поширюється на досить велику кількість об’єктів (предметів). Їх технічні характеристики, режим функціонування, а також повноваження органів внутрішніх справ у сфері забезпечення виконання правил дозвільної системи врегульовано численними нормативними актами різної юридичної сили.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 40 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |