Київська Русь, прийнявши християнство, запозичила й звичай прикрашати дорогими тканинами інтер’єри храмів, шити літургійний одяг. Переливи дорогоцінних тканин, затканих або гаптованих золотом, монументальність їхніх орнаментів, яскравість кольорів – усе це створювало відчуття надзвичайної святковості, розкоші, підкреслювало урочистість церемоній, небуденний характер.
Золоте шитво користувалося попитом серед знаті й високо цінувалося сучасниками. Гапти описують і часто згадують у літописах нарівні зі значними політичними подіями. У писемних пам’ятках, крім повідомлення про знищення творів золотного шитва, перераховують і різноманітні речі, гаптовані золотом, що свідчить про їх широке побутування.
Видатна пам’ятка давньоруського шитва – зображення Оранти з двома ангелами, а також п’ятьох фігур святих, елементи орнаментальних рослинних мотивів і зображення «Дерева життя», які зберігаються в національному заповіднику «Софія Київська». Ці фрагменти було знайдено під час розкопок південної галереї Софійського собору (1936 р.). Лише в 60-х роках ХХ ст. цією унікальною пам’яткою зацікавилася М. Новицька, яка після детального дослідження висловила думку, що це шитво було виконане місцевими майстрами і його слід датувати ХІІІ ст., оскільки в Софії, де його було знайдено, ховали Київських митрополитів до 1280 року.
Серед пам’яток церковного шитва ХІІ–ХІІІ ст. слід також згадати шиті золотом поручі (із зображенням «Деісуса», вписаного в арки), які належали Варламу Хотинському, фрагмент ризи Антонія Римлянина ХІІ ст. Визначним твором є шита пелена ХІІ ст. зі сценою Розп’яття з пристоячими та ангелами, що оздоблена медальйонами із зображеннями Христа, Богородиці.
Під час археологічних розкопок на території України було знайдено фрагменти золотних вишивок, які відносяться до приполів плащів, які ми бачимо на зображеннях родини Ярослава Мудрого в Софії Київській. Орнаменти на таких предметах – це смуги з плетінки.
Фрагменти шитва, знайдені під час археологічних розкопок, дають певне уявлення про художньо-стилістичний напрям, а головне – глибоку змістовність, тісний зв’язок з язичницькими віруваннями слов’ян, що тривалий час залишалися тим ґрунтом, на якому формувалися образи та сюжети давньоруського гаптування. Вишивка була тією галуззю, яка найдовше утримувала й ретельно зберігала образи та уявлення, пов’язані з язичництвом.
Найпоширенішим був мотив «крину» – польової лілії. У простішому варіанті, він трапляється рідко, частіше бачимо його різноманітні модифікації. Як трьохпелюстковий паросток він є основою орнаменту, утвореного сіткою з’єднаних ромбів, у середину яких вписані «крини», як у гаптуванні з с. Ромашки Васильківського району. Цей фрагмент слугував нагрудною прикрасою. «Безперервне хвилясте стебло» – один із найпоширених мотивів давньоруського шитва. Його застосовували для оздоблення жіночих головних пов’язок (фрагмент чільця зі Старого Галича). Це поширений мотив прикраси так званих приполів в оздобленні одягу, що трапляється на фресках, рельєфах, мініатюрах рукописних книг.
Мотив сонця – основа орнаменту шитва з тайника Десятинної церкви в Києві, узору на вишитих тканинах Райковецького городища поблизу Бердичева. Поширення цього мотиву пояснюється призначенням узорів із вишивкою для окраси жіночого костюма, перш за все стоячого коміра, який мав значення оберега. «S»-подібні закрути трапляються в гаптуванні з різних місцевостей Київської Русі – у кургані Троїцької групи біля Чернігова, у тайнику Десятинної церкви Києва.
Численні зразки різноманітних орнаментів плетінки можна побачити на гаптуванні смуг із Шаргорода, Жежави, Херсонеса, Білгородки. З ХІ–ХІІ ст. плетінчастий орнамент завоював домінуюче місце, він прийшов на зміну давньому геометричному стилю, створивши неперевершені зразки так званого «звіриного стилю». Плетінчастий орнамент гаптування складних вибагливих переплетінь, складних малюнків і поєднань – вияв високої майстерності гаптувальниць.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 108 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |