Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Скляне й керамічне виробництво

Читайте также:
  1. Економічна суть та характеристика витрат на виробництво
  2. Основні завдання і принципи обліку затрат на виробництво
  3. Прямоточне виробництво.
  4. Складання кошторису витрат на виробництво продукції
  5. Тема 36. Управління виробництвом технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів
  6. Тема. Виробництво, передання й використання енергії електричного струму

Серед інших художніх промислів у галузі декоративно-прикладного мистецтва можна назвати ще скляне й керамічне виробництво. У давньоруських містах та на городищах під час археологічних розкопок досить часто трапляються фрагменти виробів зі скла. Головне місце серед них займають різнокольорові браслети та намиста. Рідше зустрічаються персні та різні речі побутового призначення, як кубки, чари тощо. Вміння виготовляти різноманітні скляні вироби, мабуть, деякою мірою можна пояснити тим, що руські ремісники були знайомі з процесом варіння різнокольорових смальт, з яких набиралися мозаїчні зображення.

У ремісничо-торговельному центрі Києва на Подолі було відкрито скловарний комплекс кінця ХІ – початку ХІІ ст., де на невеликій ділянці (близько 20 м2) розміщувалося кілька повністю зруйнованих глинобитних горнів. Тут виготовляли різнокольорові браслети, персні, намистини та скляний посуд – тонкостінні келихи (лампади) із прозорого скла з маленькими круглими масивними денцями. Особливо цікавою є знахідка в цій майстерні великого запасу свинцю (близько 100 кг), який використовували як окис (сурик) для варіння скла.

Розглянемо ще один вид скляного виробництва Київської Русі – віконне скло. Воно з’явилось у Київській Русі разом із будівництвом храмів і

на перших етапах розвитку склярства, мабуть, його привозили з Візантії або виготовляли на місці греко-візантійські майстри за візантійськими рецептами й технікою. Це були невеликі прямокутні віконниці, які виготовляли методом відливки й пресування у формі. На це вказують округло потовщенні краї віконниць та їхня рівна гладка поверхня. Віконниці Х ст. з розкопок Десятинної церкви були прямокутними та круглими, діаметром 11–14 см і завтовшки 1–3 мм, прозорі, блакитного кольору, з дрібними баньками повітря, розтягнутими по колу.

Коли в Київській Русі розпочалося велике кам'яне будівництво, ремісники-гончарі, крім цегли-плінфи та черепиці, почали виготовляти керамічні плитки з різнокольоровою поливою, що використовувалися для внутрішнього оздоблення будов. Такі керамічні плитки відомі з розкопок князівських палаців у Києві, з них були зроблені підлоги у деяких приміщеннях Софійського собору. Цікаві поліхромні плитки з складною орнаментикою виявлені у Білгороді під Києвом. Для них характерний візерунок, що нагадує рослинне плетиво з жовтих, білих та зелених смуг на червонуватому фоні. Подібним орнаментом прикрашалися й полив'яні яйця-писанки з того ж міста.

Дуже майстерно виконані керамічні рельєфні плитки з Галича. Вони мають квадратну форму з вписаним колом, в якому зображені грифони, орли, соколи, п авичі. Малюнки на плитках нагадують фрески на стінах башт Софійського собору, зображення на візантійських тканинах-паволоках та на згаданих вище пластинчастих срібних браслетах.

7. Книжкова мініатюра. Гравюра

Рукописна і друкована книга в Україні з давніх часів оздоблювалася різноманітними прикрасами та ілюстраціями, що мають не лише історико-художню, а й пізнавальну, історико-джерельну цінність. Книжкову графіку дослідники умовно поділяють на дві групи: мініатюри рукописних книг і гравюри книг друкованих. Сутнісна відмінність між ними полягає в тому, що мініатюри фактично є безпосередніми малюнками в тексті, а гравюри виконуються спершу на дереві, металі або іншому матеріалі, а потім відтворюються на сторінках книги друкарським способом.

Одним із перших, хто порушив питання про необхідність вивчення та використання книжкової мініатюри як історичного джерела, був відомий учений, фахівець з історії культури Давньої Русі А. Арциховський. Вивчення мініатюр і порівняння їх з іншими джерелами дало змогу йому виділити серед них ті, що відображали політичне і культурно-духовне життя, соціально-економічні процеси, розвиток сільського господарства, ремесла, військову справу, побут, явища природи тощо. Досліджуючи мініатюру, вчений використав значне коло давніх українських рукописних пам´яток, оригінали яких зберігаються переважно в Москві та Петербурзі.

Особливим видом мистецтва Київської Русі, таким чином, була книжкова мініатюра. Це невід’ємна складова мистецтва рукописної книги. Говорячи сучасною мовою, мініатюра — це ілюстрація до книги. Невеликі розміри цього художнього твору зумовлюють й особливо витончену манеру його виконання.

Найдавніші мініатюри, що дійшли до нас із часів Русі, включені до «Остромирового Євангелія». Тут на окремих аркушах уміщено три мініатюри із зображенням євангелістів Іоанна, Марка і Луки. Художникові, який дотримувався всіх тогочасних канонів, удалося створити яскраві психологічні образи, що свідчить про його неординарний хист. Усі лінії виконані золотом, а тло заповнене яскравими барвами. Це нагадує перегородчасту емаль ювелірів Русі. Мініатюри облямовують орнаменти, подібні до тих, що можна побачити в Софійському соборі Києва.

Наприклад, в Остромировому Євангелії фігури євангелістів поміщені в складні орнаментальні рамки. Тло й основні лінії малюнка виконані золотою фарбою, що становить мальовничу основу в абсолютній більшості найбільш ранніх давньоруських книжкових мініатюр.

Вся інша колірна гама складається із соковитих, насичених фарб, серед них домінують яскраво-червона й темно-синя. Малюнок відрізняється добірністю, особливо тонко промальовані спадаючі складки одягів євангелістів.

Про високу майстерність книжкового письма та ілюстрування свідчить також «Ізборник» 1073 р., створений для великих київських князів Ізяслава та Святослава Ярославичів. Книга відкривається цікавим розворотом, на лівому боці якого зображений князь Святослав із родиною — перший груповий портрет реальних людей у давньоруському мистецтві, на правому — Спас на престолі. На третьому аркуші зображено орнаментований триверхий храм, далі — чотири портретні мініатюри. У тексті «Ізборника» зустрічаються красиві заставки, ініціали, на берегах книги розміщені знаки зодіаку.

Особливу увагу привертають мініатюри Радзивіллівського літопису початку ХV ст., який є копією Володимирського літописного зводу 1206 р. Книга містить 618 кольорових мініатюр, що ілюструють події часів Русі. Малюнки виконані в довільній манері, дають цінні відомості про архітектурні споруди Київської Русі, одяг, зброю, речі домашнього вжитку. У них відображені події, що відбувалися впродовж трьох століть: похід русичів на Царгород, будівництво Софійського собору, повстання киян у 1068 і 1147 рр., битви з кочовиками і князівські усобиці тощо.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | <== 10 ==> | 11 | 12 | 13 | 14 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав