Втрата працездатності як соціальний ризик

Прикладом часткової втрати працездатності є інвалідність.

Інвалідність – це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

Причинами інвалідності можуть бути:

· трудове каліцтво;

· професійне захворювання;

· загальне захворювання;

· вроджені дефекти.

Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок настав:

під час виконання трудових обов’язків (в тому числі і під час відрядження);по дорозі на роботу, або з роботи; на території підприємства, установи, організації протягом робочого часу (вкл. перерви);поблизу підприємства протягом робочого часу, якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; у разі виконання державних або громадських обов’язків; у разі виконання дій по рятуванню людського життя

Професійне захворювання – захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлене дією на організм виключно або переважно факторів виробництва, характерних для конкретної професії.

Загальне захворювання, як причина інвалідності визначається за залишковим принципом, тобто якщо інвалідність не спричинена нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, то її причиною визнається загальне захворювання.

Залежно від ступеня втрати здоров'я законодавством пе­редбачено встановлення трьох груп інвалідності: І, II і III.