Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Оперативно-господарські санкції

У ст. 235 ГКУ встановлюється, що за порушення господар­ських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасни­ків господарських відносин можуть застосовуватись оператив­но-господарські санкції — заходи оперативного впливу на право­порушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторона­ми зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, мо­жуть бути застосовані лише оперативно-господарські санкції, передбачені договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати ви­користання таких видів оперативно-господарських санкцій:

• одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною із звільненням її від відповідальності за це в разі порушення зобов'язання другою стороною;

• відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежно або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

• відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

• відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подаль­шого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кре­дитором за зобов'язанням (списання з рахунка боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продук­цію тощо);

• встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додатко­вих гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

• відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 ГКУ, не вичерпний. Сторони можуть передбачати в договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санк­цій є факт порушення господарського зобов'язання другою сто­роною. Оперативно-господарські санкції застосовуються сторо­ною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому поряд­ку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобо­в'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-го­сподарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватись од­ночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санк­цій (ст. 237 ГКУ).

Адміністративно-господарські санкції

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушен­ня суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та поря­док їх застосування визначаються ст. 238—250 ГКУ та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції встановлюються виключно законами.

Відповідно до ст. 239 ГКУ органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у встановленому законом порядку можуть застосовувати до суб'єк­тів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

• вилучення прибутку (доходу);

• адміністративно-господарський штраф;

• стягнення зборів (обов'язкових платежів);

• застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом гос­подарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом госпо­дарювання окремих видів господарської діяльності;

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарюван­ня;

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта госпо­дарювання;

• інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГКУ та відповідними законами України.

Розглянемо ці види господарсько-адміністративної санкції.

Безоплатне вилучення прибутку (доходу)

Прибуток (дохід), одержаний суб'єктом господарювання вна­слідок порушення встановлених законодавством правил здійс­нення господарської діяльності, а також суми прихованого (зани­женого) прибутку (доходу) чи суми податку, не сплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в до­хід відповідного бюджету у встановленому законом порядку. Крім того, у випадках і порядку, передбачених законом, із суб'єкта господарювання стягується штраф, але не більше двократного розміру вилученої суми, а в разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції — трикратного розміру ви­лученої суми.

Штраф як адміністративно-господарська санкція

Адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бю­джету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які із суб'єкта господарювання стягу­ється штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються за­конами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких до­пущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністра­тивно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГКУ.

Стягнення зборів (обов'язкових платежів)

У разі порушення суб'єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку нале­жить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, із суб'єкта господарювання у визначених законом випад­ках може бути стягнуто штраф у розмірі до 50 % належної до сплати суми збору (обов'язкового платежу).

Застосування антидемпінгових заходів

У разі здійснення окремими учасниками господарських від­носин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержан­ням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпін­гового імпорту, субсидованого імпорту, а також інших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція, що завдало шкоди економіці України або спричинило загрозу виник­нення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні за­ходи відповідно до закону. Порядок визначення розміру шкоди (загрози шкоди) економіці України та застосування зазначених заходів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповід­но до закону.

Припинення експортно-імпортних операцій. Застосування індивідуального режиму ліцензування

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валют­них цінностей з порушенням встановленого законодавством по­рядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяль­ності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умо­вах і в порядку, передбачених законом.

За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних захо­дів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, за­значених у ч. 1 ст. 239 ГКУ, якими встановлюються певні обме­ження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльнос­ті, до таких суб'єктів може застосовуватись індивідуальний ре­жим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуаль­ного режиму ліцензування встановлюються законом.

Обмеження і зупинення діяльності суб'єкта господарювання

Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

У разі здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності з порушенням екологічних вимог ця діяльність може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, а також інши­ми уповноваженими органами в порядку, встановленому зако­ном.

До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякіс­них товарів або систематично порушують встановлені законо­давством правила торгівлі та надання послуг або умови збері­гання і транспортування товарів, крім господарських та адмі­ністративно-господарських санкцій, передбачених ГКУ, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом по­рядку.

Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, при­ймати обов'язкові рішення про припинення суб'єктом господа­рювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), від­вантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання за порушення закону

У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигля­ді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його лікві­дації.

Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання здій­снюється за рішенням суду, що є підставою для ліквідації цього суб'єкта господарювання відповідно до ст. 59 ГКУ.

Гарантії прав суб'єктів господарювання в разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій

Відповідно до ст. 249 ГКУ суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до ньо­го адміністративно-господарських санкцій.

У разі прийняття органом державної влади або органом міс­цевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 ГКУ має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Збитки, завдані суб'єкту господарювання у зв'язку з неправо­мірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому ГКУ та законами України.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосова­ні до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, пе­редбачених законом.