Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Господарський договір: поняття, істотні умови, порядок укладення, зміни та розірвання.

У ст. 179 ГКУ визначається, що майново-господарські зобо­в'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єкта­ми — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи ви­конавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарюван­ня орієнтовні умови господарських договорів (примірні догово­ри), а у визначених законом випадках затверджувати типові до­говори.

Укладення господарського договору обов'язкове для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у передбачених зако­ном випадках, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язко­вості укладення договору для певних категорій суб'єктів госпо­дарювання чи органів державної влади або органів місцевого са­моврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть ви­значати зміст договору на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджу­вати на власний розсуд будь-які умови договору, що не супе­речать законодавству;

• примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною зго­дою змінювати окремі умови, передбачені примірним догово­ром, або доповнювати його зміст;

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів Украї­ни, чи у передбачених законом випадках іншим органом дер­жавної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

• договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти в разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замов­лення, повинен відповідати цьому замовленню.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів елект­роенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а в передбачених законом випадках також інші су­б'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обо­в'язкові умови таких договорів.

Господарські договори укладаються за правилами, встановле­ними Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ та нормативно-правовими актами щодо окре­мих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 ГКУ зміст господарського договору ста­новлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямова­ною на встановлення, зміну або припинення господарських зобо­в'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сто­ронами в передбачених законом порядку та формі досягнуто зго­ди щодо всіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну і строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визна­чати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість про­дукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язко­вих для сторін нормативних документів, а в разі їх відсутнос­ті — у договірному порядку з додержанням умов, що забезпечу­ють захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна в господарському договорі визначається в порядку, вста­новленому ГКУ, законами та актами Кабінету Міністрів Украї­ни. За згодою сторін у господарському договорі може бути перед­бачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, по­слуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки по­рівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодав­ства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін змі­ни умов договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укла­дення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. За­кінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У ст. 181 ГКУ визначається загальний порядок укладення господарських договорів.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом під­твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладен­ня цього виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сто­рін. Якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГКУ і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторо­на, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжнос­тей, про що робиться застереження в договорі, та у двадцяти-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною і включити в договір усі прийняті пропозиції, а ті роз­біжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена в письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (ро­біт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що за­лишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вва­жаються прийнятими.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов госпо­дарського договору, такий договір вважається неукладеним (та­ким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визнача­ються нормами Цивільного кодексу України.

У ст. 182 ГКУ розглядаються особливості укладення поперед­ніх договорів. Зокрема, визначається, що за попереднім догово­ром суб'єкт господарювання зобов'язується в певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього дого­вору, укласти основний господарський договір на умовах, перед­бачених попереднім договором. Попередній договір повинен міс­тити умови, що дають змогу визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх до­говорів не застосовується загальний порядок укладення госпо­дарських договорів. Якщо сторона, яка уклала попередній дого­вір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право ви­магати укладення такого договору в судовому порядку. Передба­чене попереднім договором зобов'язання укласти основний договір припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект та­кого договору другій стороні. Відносини щодо укладення поперед­ніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з ураху­ванням особливостей, передбачених ГКУ. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

У ст. 183 ГКУ регламентується укладення господарських до­говорів за державним замовленням. Договори за державним за­мовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання — виконавцями державного замовлення та дер­жавними замовниками, що уповноважені від імені держави укла­дати договори (державні контракти), в яких визначаються гос­подарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замов­ника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України є гарантом за зобо­в'язаннями державних замовників. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому ст. 181 ГКУ (загальний порядок укла­дення господарських договорів), з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа. Ухиляння від укладення договору за державним замовленням є порушен­ням господарського законодавства і зумовлює відповідальність, передбачену ГКУ та відповідними законами України. Спори, що пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, у тому числі при ухилянні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку. Виконавець держав­ного замовлення звільняється від обов'язку укладення держав­ного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення не­дійсним.

У ст. 184 ГКУ розглядаються особливості укладення госпо­дарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів. При укладенні господарського дого­вору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений з ініціативи будь-якої зі сторін у строки, погоджені сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 ГКУ. Укладення го­сподарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГКУ (загальні умови укладення договорів, що породжують гос­подарські зобов'язання), не інакше як шляхом викладення до­говору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимо­гами ст. 181 ГКУ та відповідно до правил, встановлених норма­тивно-правовими актами щодо застосування примірного або ти­пового договору.

Щодо укладення господарських договорів на біржах, ярмар­ках та публічних торгах застосовуються загальні правила укла­дення договорів на основі вільного волевиявлення з урахуван­ням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарок та публічних торгів (ст. 185 ГКУ).

Порядок укладення організаційно-господарських договорів висвітлено у ст. 186 ГКУ.

Договірне оформлення організаційно-господарських зобов'я­зань може здійснюватись учасниками господарських відносин як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладення таких договорів передбачено відповід­ними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладен­ня організаційно-господарських договорів забороняється.

У ст. 187 ГКУ передбачається укладення господарських до­говорів за рішенням суду. Спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням або догово­рів, укладення яких обов'язкове на підставі закону та в інших встановлених законом випадках, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані уклас­ти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рі­шенням суду не визначено інше.

Зміна і розірвання господарських договорів в односторонньому порядку забороняються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розір­вати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи ро­зірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання про­позиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) дого­вору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, дого­вір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чиннос­ті цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст. 188 ГКУ).