Читайте также:
|
Символічний інтеракціонізм
Конфлікто2 логічний підхід —1
Структуро2 логічний функціоналізм
Складний характер сім’ї як соціального утворення зумовлює наяв# ність різноманітних методологічних підходів до її вивчення. Разом із тим їх можна об’єднати в декілька груп залежно від того, в якій ролі розглядається родина.
Методологія символічного інтеракціонізму розглядає сім’ю як малу
соціальну групу. Сім’я розуміється тут як сукупність соціальних ролей, які виникають і реалізуються у взаємодії її членів, зумовлюючи їхні позиції. У більшості таких досліджень сім’я ототожнюється з відносно закритою системою, яка має досить слабкі зв’язки з навколишніми інститутами, організаціями і групами. Тому інституціональний і куль# турний аспект сім’ї практично не аналізується. Цей напрям зосереджує увагу на дослідженні ролей і статусів, міжстатусних стосунків у процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.
Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків у сім’ї — кон-
фліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних взаємин, на рольові й статусні конфлікти між членами родини і т. ін. Деякі дослідники акцентують на аналізі порядку розподілу влади всередині сім’ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Зазвичай, зазначають вони, ті члени сім’ї, які володіють більшими матеріальними засобами, отримують більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується сім’ї, запропонований Х.Гартман. Для неї родина — це
«місце боротьби». Вона стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо
перерозподілу засобів, у тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Х.Гартман, важчі обов’язки жінки в домашньому господарстві є формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістично#патріархальної системи. Ця теорія має назву
«марксистсько#феміністської», бо наголошує на експлуатації жінки# робітниці з боку чоловіка#капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруженість і боротьба всередині сім’ї.
Однак оскільки погляд на сім’ю як на малу соціальну групу лише
нещодавно став домінуючим, то поширенішими є соціологічні концепції, де сім’я розглядається як соціальний інститут і в ширшому плані — як соціальна система.
Найхарактернішими тут є моделі сім’ї, розроблені в межах структур-
ного функціоналізму. Його представник Т.Парсонс виходить з позиції про універсальний характер нуклеарної сім’ї, всередині якої він розрізняє
Конфлікто2 логічний підхід — 2
два типи лідерства: інструментальне, пов’язане з вирішенням організа# ційних завдань, та емоційне. Відтак соціальна система нуклеарної сім’ї уявляється Т.Парсонсом як сукупність таких ролей:
• чоловік/батько жінка/мати
• син/брат донька/сестра.
Інструментальне лідерство встановлюється за роллю «чоловік/ батько», емоційне — за роллю «жінка/мати». Функціональне завдання підтримки емоційного балансу між всіма членами сім’ї, необхідного для нормальної соціалізації дітей, вимагає міцного союзу між подружжям, закріпленого шлюбом. Соціальна система родини, згідно з Т.Парсонсом, має тимчасовий характер: виконавши завдання соціалізації дітей, вона самоліквідується, тому що діти утворюють власні нуклеарні сім’ї. Модель Т.Парсонса ґрунтувалася на визнанні ним ізольованого характеру нуклеарної сім’ї, тобто відсутності сталих міцних зв’язків членів сім’ї зі своїми батьками та іншими кровними родичами. Відповідно до цієї моделі лише один член родини — чоловік (чоловік/батько) здійснює зв’язок між сім’єю і економікою суспільства, праця жінки суттєвої ролі для життя родини не має.
Дослідження сім’ї в США у 60—70#х рр. спростували багато положень Т.Парсонса, передусім його тезу про ізольований характер нуклеарної сім’ї. Було доведено, що зв’язки з найближчими родичами мають велике значення для сучасних родин, що в розвинутих країнах досить поширені великі (а не лише нуклеарні) сім’ї, які складаються з 3—4 поколінь. Е.Ботт виявила таку закономірність: що в ширший соціальний контекст включена родина, то менш розмежованими є ролі подружжя. Нині в структурному функціоналізмі сім’я аналізується з позиції її пристосу2 вання до обширнішої соціальної системи. Основними для цього підходу є поняття структури, функції, визначення ситуації тощо. При цьому акцентується на сталості та міцності сім’ї. Менше уваги приділяється її змінам і суперечностям всередині родинного кола.
Цю прогалину заповнює конфліктологічний підхід, для якого влас# тивим є розгляд стосунків не лише в родині, а й між сім’єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами та організаціями. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання коштів, якими володіє сім’я, — члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома стравами, приготовленими
Ситуаційний підхід
Інституціо2 нальний підхід
Соціобіологія
Радянська соціологія сім’ї
жінкою, чи в кафе або ресторані). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньосімейного життя, так і конфліктів зовнішніх — між сім’єю та її соціальним оточенням.
Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно#шлюбних відносин і розглядає їх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин. Для прихильників цього напряму центральними є поняття соціальної ситуації і ролі.
Інституціональний підхід дозволяє розглядати родину як соціальну систему, яка є одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім’ї переходить до суспільства. У цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він визнає.
У західній соціологічній думці є ще один напрям, який розглядає сім’ю радше в природному, а не в соціальному контексті. Соціобіологія та її концепція сім’ї ґрунтується на визнанні всезагальності законів еволюції та природного відбору. Другий важливий вихідний пункт соціобіологів — ідея тотального універсального і первинного характеру інстинкту продовження роду. Необхідність сімейного існування закла# дена в самій біологічній сутності людини і визначається потребами відтворення. Тому люди об’єднуються в родинах, але стратегія відтво# рення у чоловіків і жінок відмінна. Для чоловіків характерним є прагнен# ня і здатність залишити по собі якомога більше нащадків (що, зрештою, притаманне для всіх самців у природі). Жінки ж зосереджуються на клопотах про виживання нащадків; їх родинний внесок вищий, ніж чоловіків. Відмінність стратегії відтворення в сім’ях призводить до конфліктності у стосунках подружніх пар. Отож соціобіологи також вважають, що конфліктність органічно властива родині, основи кон# флікту мають біологічне, еволюційне походження, а самі конфлікти — неминучі.
У межах радянської соціології сім’я розглядалася насамперед як соціальний інститут. У СРСР десятиріччями діяльність практично всіх соціальних інститутів підпорядковувалася меті забезпечення максималь# но можливої зайнятості населення (в тому числі й жінок) у суспільному виробництві. Наявність і розмір родини досить часто ставали негатив# ними чинниками в усіх суттєвих моментах життєдіяльності радянської людини: при пошуках праці й розподілі матеріальних благ, освітньому і професійному зростанні, побутовому й медичному обслуговуванні, організації відпочинку і прилученні до культурних цінностей, пенсій# ному забезпеченні тощо. Як слушно зазначає О.Дудченко, зменшення
Сучасний стан соціологічних досліджень сім’ї
ролі сім’ї в радянському суспільстві безумовно сприяло деприватизації життя індивіда, уніфікації способу життя і мислення, зведенню родинних та інших групових інтересів до «особистих» (на противагу «суспільним»), полегшенню в кінцевому результаті маніпуляції поведінкою індивідів і цілих груп людей.
Нині в українській соціології посилюється інтерес до проблем сім’ї як малої соціальної групи. Це багато в чому пояснюється тим, що руйнація тоталітарного режиму і болісний перехід до якісно нового типу суспільства, який супроводжується кризовими явищами, зробив сім’ю одним з центральних осередків життя людини, зумовив його зростаючу приватизацію. Родина в сучасних умовах перетворюється на «острівець безпеки», притулок і схованку від усіх потрясінь перехідного періоду. На часі, очевидно, і вироблення нового типу відносин сім’ї і суспільства, заснованого на рівноправності й партнерстві, на взаємодії і взаємній повазі.
Помітну роль у налагодженні такого типу відносин відіграє сучасна українська соціологія та її основні дослідницькі осередки. Дослідження сім’ та її проблем зосереджені нині переважно в Українському інституті соціальних досліджень; спільно з Центром «Соціальний моніторинг» протягом останнього десятиріччя було здійснено низку проектів, що мали на меті з’ясувати становище сім’ї в Україні, появу нових тенденцій і проблем, зміни у ціннісних орієнтаціях щодо родинного життя тощо. Найпотужнішим джерелом визначення стану сімей на сьогодні є вибіркові обстеження Державного комітету статистики «Умови життя домогосподарств». Усі ці дослідження, в яких вагома роль належить соціологам, допомогли формуванню пропозицій для вироблення державної сімейної політики в країні. Таким чином, саме в цій ділянці суспільного життя України найвиразніше виявляється важлива роль соціології, яка не тільки збільшує обсяг і глибину своїх знань про сім’ю як органічну складову соціуму, а й допомагає органам влади оптимі# зувати умови створення і розвитку сучасних родин.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |