Читайте также:
|
Згідно з положеннями ст. 18 Закону України «Про державно-приватне партнерство» державна підтримка здійснення державно-приватного партнерства може надаватися:
- шляхом надання державних гарантій, гарантій АРК та місцевого самоврядування;
- шляхом фінансування за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та інших джерел згідно із загальнодержавними та місцевими програмами[5];
- в інших формах, передбачених законом.
При цьому рішення про надання державної підтримки здійсненню державно-приватного партнерства приймається залежно від права власності на об'єкт державно-приватного партнерства відповідно КМ України чи уповноваженим ним органом виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або РМ АР Крим відповідно до закону. Порядок державної підтримки проектам державно-приватного партнерства визначений постановою КМ України від 17 березня 2011 р. № 279, якою затверджений «Порядок надання державної підтримки здійсненню державно-приватного партнерства».
Слід зазначити, що для іноземних приватних партнерів, які здійснюють в Україні державно-приватне партнерство, встановлюється національний правовий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана ВР України. Держава, як зафіксовано у ст. 20 Закону України «Про державно-приватне партнерство», гарантує додержання встановлених законодавством України умов для провадження діяльності приватних партнерів, пов'язаної з виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, додержання прав і законних інтересів приватних партнерів. Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність приватних партнерів, пов'язану із здійсненням державно-приватного партнерства, крім випадків, встановлених законом.
Важливим моментом є закріплена законом гарантія про те, що у разі якщо ціни (тарифи) на послуги, що надаються у процесі здійснення державно-приватного партнерства, встановлені в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), приватний партнер має право на відшкодування своїх втрат у порядку, встановленому законодавством. А якщо ціни (тарифи) на послуги приватного партнера підлягають державному регулюванню, такі ціни (тарифи) мають включати кошти для компенсації вартості внесених приватним партнером інвестицій (інвестиційну складову), якщо інше не передбачено договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства. Розмір інвестиційної складової має забезпечувати компенсацію протягом строку дії договору витрат приватного партнера на здійснення інвестицій (ч. 3 ст. 20 Закону України «Про державно-приватне партнерство»). У цьому зв’язку звертає на себе увагу те, що законодавець в якості механізму захисту майнових прав приватного інвестора, які залежать від розміру тарифів, передбачив для нього у відносинах публічно-приватного партнерства лише можливість відшкодування втрат, понесених від застосування економічно необґрунтованих тарифів (тобто встановлено механізм деліктного відшкодування у недоговірних відносинах). Така ситуація, як уявляється, зумовлена існуючою в Україні практикою тарифного регулювання, що відбувається публічно та не може залежати від сторін того чи іншого договору, навіть якщо цей договір має публічно-правову природу та укладений з метою реалізації суспільного інтересу. Тому приватний партнер з метою захисту своїх майнових інтересів, що ґрунтуються на договорі концесії чи на іншій договірній формі публічно-приватного партнерства та порушені впровадженням економічно необґрунтованих тарифів, повинен звертатися з позовом про відшкодування шкоди не до свого публічного партнера, позбавленого компетенції на формування тарифів, а до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які своїм рішенням встановлюють (затверджують) ціни (тарифи) на роботи (послуги) у розмірі, нижчому за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). В силу положень ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» КМ України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Також у цій же статті передбачено, що установлення КМ України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Законодавець обґрунтовано застерігає, що до прав і обов'язків сторін, визначених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства, протягом строку його дії застосовується законодавство України, чинне на день його укладення. Зазначені гарантії поширюються на зміни цивільного і господарського законодавства, що регулює майнові права та обов'язки сторін, і не стосуються змін законодавства з питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля, стандартів якості товарів (робіт, послуг), податкового, валютного, митного законодавства, законодавства з питань ліцензування та іншого законодавства, що регулює правовідносини, в яких не діють принципи рівності сторін (державного та приватного партнерів).
У разі прийняття державними органами або органами місцевого самоврядування рішень, що порушують права приватних партнерів, збитки, завдані їм внаслідок прийняття таких рішень, підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Також приватні партнери мають право на відшкодування збитків, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами своїх обов'язків, передбачених законодавством України, у порядку, встановленому законодавством України.
Контроль за виконанням договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, як вказується у ст. 21 Закону України «Про державно-приватне партнерство», здійснюють центральний орган виконавчої влади, уповноважений КМ України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до їхніх повноважень у порядку, встановленому законом. Приватні партнери надають відповідним державним партнерам інформацію про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у порядку та згідно з формою, затвердженими КМ України (відповідно до «Порядку надання приватним партнером державному партнеру інформації про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства», затвердженого постановою КМ України від 9 лютого 2011 р. № 81).
Компетенція уповноваженого органу виконавчої влади з питань державно-приватного партнерства, включаючи контрольні повноваження, закріплена у ст. 22 Закону України «Про державно-приватне партнерство».
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |