Читайте также:
|
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга – це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону. Як відзначається у спеціалізованих публікаціях, інститут адміністративної послуги виник внаслідок наукового осмислення ідеї стосовно заміни державоцентриської концепції адміністративного права на людиноцентриську, в основі якої лежить принцип служіння держави інтересам людини. Однак в правовою підставою для надання адміністративної послуги є не договір, заснований на юридичній рівності його сторін, відповідно, обсяг, зміст та інші характеристики адміністративної послуги не можуть бути змінені за домовленістю сторін відповідних правовідносин. Таким чином, надання адміністративної послуги по своїй суті є особливим способом діяльності органу публічної адміністрації в рамках виконання ним свої обов’язків перед суспільством[7].
Суб’єктами надання адміністративної послуги у цій же статті Закону України «Про адміністративні послуги» визначаються орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади АР Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги. Вказані суб’єкти повинні надавати адміністративні послуги через центри надання адміністративних послуг, якими, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» визнаються постійно діючі робочі органи або структурні підрозділи виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в яких надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг[8]. З метою забезпечення належної доступності адміністративних послуг можуть утворюватися територіальні підрозділи центру надання адміністративних послуг.
В свою чергу, адміністратором є посадова особа органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги» перелік адміністративних послуг визначається законом. В даний час такого закону не прийнято.
Відповідно до ч. 2 ст. 2Закону України «Про адміністративні послуги» дія цього Закону не поширюється на відносини щодо: 1) здійснення державного нагляду (контролю); 2) метрологічного контролю і нагляду; 3) акредитації органів з оцінки відповідності; 4) дізнання, досудового слідства; 5) оперативно-розшукової діяльності; 6) судочинства, виконавчого провадження; 7) нотаріальних дій; 8) виконання покарань; 9) доступу до публічної інформації; 10) застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 11) провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; 12) набуття прав на конкурсних засадах; 13) набуття прав стосовно об’єктів, обмежених у цивільному обігу.
Поряд із адміністративними послугами у приміщеннях, в яких розміщуються центри надання адміністративних послуг, можуть надаватися так звані «супутні послуги». Суб’єкти господарювання, що надають такі послуги, визначаються за загальною процедурою, встановленою у «Типовому порядку проведення конкурсу для надання супутніх послуг, пов’язаних із наданням адміністративних послуг», що затверджений постановою КМ України від 29 травня 2013 р. № 379.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |