Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Секулярна традиція права

Читайте также:
  1. E) с момента заключения подозреваемого под стражу до уведомления его об окончании производства следственных действий и разъяснения права ознакомиться с материалами уголовного дела
  2. II. Компетенции обучающегося, формируемые в результате освоения курса «Актуальные проблемы уголовного права».
  3. II. Общие принципы Конвенции о правах ребенка и законодательства Российской Федерации
  4. II. Основные права и обязанности обучающихся
  5. II. Права и обязанности сторон
  6. III. Основные права и обязанности Академии
  7. IV. Обязанности и права студентов в период прохождения производственной практики
  8. VI. другие полномочия правительства. В Японии правительство принимает решения о 1)всеобщей и частичной амнистии, 2)смягчении и отсрочке наказаний и восстановлении в правах.
  9. XIV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання
  10. Авторские и смежные права в международном частном праве

З’ясування природи принципів права та їх ролі у правозастосуванні має відбуватися з урахуванням специфіки розуміння природи цього елемента права та його значення у регулюванні суспільних відносин у різних правових сім’ях.

Правова система завжди має у своїй структурі дві групи взаємодіючих, взаємозалежних та взаємообумовлених елементів (правових засобів):

· перші – це стійкі, субстанційні та стабільні елементи (статичні), які складають принциповий стрижень правової системи, мають інформаційний характер, відображають певні юридичні моделі або ідеальні зразки, які тільки в процесі їхнього використання можуть привести до досягнення поставлених цілей, та залишаються відносно незмінними впродовж тривалого періоду часу;

· другі – це рухливі або динамічні правові засоби (правовідносини, правотворчість, правозастосування та інша юридична діяльність), які перебувають у постійній кількісній та якісній зміні і відображають реальний та конкретний результат функціонування статичної частини правової системи у суспільстві.

У правових системах світу склалися різні погляди на те, яку роль мають відігравати принципи права у правовому регулюванні, «немає єдиних й одних і тих самих ідей свободи особистості, правового ладу, конституційної держави, однакових для всіх народів і часів, однакових Цей підхід зберігається в правовій освіті країн континентального права й сьогодні. Викладання права є можливим, тому що є щось інше ніж змінні норми. Юрист має розуміти структурний взаємозв’язок норм, який забезпечують перш за все принципи права.

Майстерність юриста у країнах романо-германської правової системи полягає у вмінні знайти норми і сформулювати їх з урахуванням необхідності вказаної рівноваги [4, с. 13].

Сьогодні більшість національних правових систем романо-германької правової сім’ї надають принципам права статус первинного джерела права (Греція, Франція, Швейцарія, Іспанія). Йдеться про принципи справедливості, законності, захист прав людини, юридичної рівності, національного суверенітету, тощо. Концепція, яка розроблена у правових системах романо—германського типу, полягає в тому, що правові норми можуть бути виведені не тільки з нормативно—правових актів, а й із загальних принципів права, що дає можливість судам та іншим суб’єктам права застосовувати право навіть в умовах відсутності відповідних правових приписів.

Слід зазначити, що країни романо—германської правової сім’ї пройшли до визнання принципів права безпосередньою основою правового регулювання, первісним джерелом права доволі довгий шлях. До другої половини ХХ століття основним джерелом права визнавався нормативно—правовий акт. Загальнообов’язковість правил поведінки обґрунтовувалась виключно через посилання на визнання цього правила державою. В останні роки країни романо—германської правової сім’ї все активніше декларують принципи права, перш за все ті, що не отримали закріплення в текстах нормативно—правових актів, самостійним обов’язковим джерелом права.

На підтвердження цієї тези можна навести такі слова Р. Давіда і К. Жоффре—Спінозі: «Загальні принципи права юристи романо—германської правової сім’ї можуть іноді знайти в самому законі, але вони вміють за необхідності їх знаходити і поза законом. Посилання на ці принципи і їх використання важко зрозумілі для теоретиків законодавчого позитивізму. Ці принципи вказують на підпорядкування права велінням справедливості у тому вигляді як остання розуміється у певну епоху і певний момент; вони розкривають також характер не тільки систем законодавчих норм, але й права юристів у романо—германській правовій сім’ї». [4, с. 15]

На відміну від країн романо—германської правової сім’ї англо—американська правова система давно визнала визначальний вплив принципів права на регулювання суспільних відносин, які виступили частиною права справедливості. Слід зазначити, що до ХІХ століття для англійських юристів важливо було не думати про те, яке рішення, на їх думку, є справедливим, має бути винесено у справі, а сконцентрувати свою увагу на різноманітних процесуальних, великою мірою формалізованих діях за конкретними видами позовів. Виникнення права справедливості пов’язують з обмеженістю компетенції Вестмінстерських судів, що у багатьох випадках робило неможливим вирішення спору (через прогалини, а також у зв’язку з обмеженістю можливостей звернення до королівських судів, або у випадку, коли приймалося несправедливе рішення) і тоді незадоволена сторона доходила думки, що в неї є ще одна можливість отримати справедливе рішення – звернутися до короля, який сприймався як джерело усіх справедливих рішень.

Вплив на розвиток уявлень про роль принципів права у правовому регулюванні в англо—американській правовій системі справила концепція формалістів, до числа яких належав й декан Гарвардської школи права Кристофер Коламбус Лангдел. На одному рівні формалісти були прибічниками вчення Платона, тобто визнавали, що існує декілька довічних, незмінних, обов’язкових принципів права, і що мета юридичних умовиводів – усвідомити принципи винесення ухвал [7, с. 118]. На іншому рівні формалісти сприймали право як індуктивну науку, вважали, що звіти про рішення апеляційного суду є даними, з яких можна вивести принципи загального права. Після формулювання таких принципів можна було вивести, якими є правильні результати справи. Хоча і створені людиною, ці принципи здатні були обмежити повноваження суддів – саме так (як, згідно з ученням Блекстоуна, гадали до того) ці повноваження обмежувало надане Богом загальне право. І хоча ці принципи не мали під собою божественного підґрунтя, вони мали щось майже так само корисне – силу наукової індукції та перевірку часом.

Одна з характеристик формалізму – його статичний характер, схильність ставитись до справ, з котрих виводили принципи права, як до даних, що не мають хронологічного виміру, а до самих принципів – як до чогось позачасового (так само не мають часового виміру принципи Евклідової геометрії). Ще одна характеристика формалізму – відокремленість права від життя, формалісти виводили свої принципи з судових думок, а не з проблем та практик суспільного життя. Концептуальних сутностей не існує; сенс ідеї полягає не в її визначенні, а в її впливі на матеріальний світ фактів. Так само немає правових принципів як таких; існує тільки така обставина: якщо ви діятиме так чи так, зрештою до вас прийде шериф та згідно з рішенням суду забере частину вашого майна, а якщо ви опиратиметеся цьому, на допомогу шерифові покличуть поліцію та, коли потрібно, армію. І це тільки тому, що держава застосувала свої сили в ім’я закону, але заради конкретних політичних цілей. Правові норми – це систематизоване, примусове за суттю втілення думок найвпливовіших, найсильніших суспільних груп, отже, вони змінюються разом зі зміною цих думок та груп. Саме такою була позиція О. Холмса. В той же час він не вважав, що правові поняття – це лише постанови, котрі відображають забаганки тирана або примхи суспільної думки. Вони до певної міри живуть своїм самостійним життям. Політичні сили створюють заготівки законів, а судді надають їм чітку форму, яка найкраще відповідає бажанням (або навіть передбачає їх) панівних груп суспільства. Р. Познер називає книгу О. Холмса «Загальне право» великою хвальною піснею судовій здатності адаптувати поняття загального права до змін у тривкій суспільній думці, котра відображає потреби суспільства й влади. Книга, наприклад, указує на те, що коли право було лише замінником помсти, правові поняття складали у такій спосіб, аби жертвам тих злодіянь, які породжували жадобу помсти, надати такі засоби правового захисту, що, як уважалося, мали задовольнити цю жадобу. Коли ж помсту замінили інші цілі, такі як стримування та компенсація шкоди, старі поняття дотепно адаптували до нових цілей.

О. Холмс уважав неминучим і в цілому бажаним те, що право зміниться, щоб пристосуватися до таких змін у владі та суспільній думці, і гадав, що не варто перешкоджати таким змінам, дотримуючись принципів, виведених з обґрунтувань судових рішень. Підхід О. Холмса Р. Познер оцінив як запрошення студента—юриста знайти пояснення правових норм і результатів справ, правових понять та інститутів за межами самого права.

Слід сказати, що фактично виникнення права справедливості обумовлено відсутністю у англійських королівських суддів можливості послатися за необхідності на загальні принципи права, як це могли зробити судді країн романо—германської правової сім’ї. Вони були зв’язані вузькою компетенцією і суворою процедурою, і через це не мали такої свободи. Тому право справедливості стало альтернативою можливості застосування загальних принципів права. У зв’язку з цим країни англо—санксонської правової сім’ї не відчули необхідності визнання принципів права самостійним джерелом права, як це все активніше роблять країни континентальної системи, які довгий час не мали альтернативи нормативно—правовому акту.

Як вказував з цього приводу А. Дайсі, принципи, які можна виявити в англійській конституції, встановлені судовим законодавством; вони є простими узагальненнями, які випливають із рішень чи суддівської позиції, що не є нормоустановчою за своїм характером, а також випливають із актів законодавства парламенту, які будучи виданими для задоволення скарг особливого характеру, мають велику подібність до судових рішень та, по суті, є рішеннями, виголошеними Високим Судом Парламенту. Якщо сформулювати ту ж думку трохи інакше, то відношення прав особи до принципів конституції на практиці в таких країнах, як Бельгія, де конституція є результатом законодавчого акту, не зовсім таке, як у Англії, де сама конституція заснована на судових рішеннях. Якби можна було застосовувати закони логіки до питання права, то відмінність між конституцією Бельгії та англійською конституцією можна було б описати так: у Бельгії права особи є дедукціями, виведеними з принципів конституції, тоді як у Англії – так звані принципи конституції є індукціями, або узагальненнями, побудованими на конкретних рішеннях, стосовно прав даних осіб, оголошених судами. У. Блекстоун, який доклав значних зусиль до розвитку теорії Цицерона, зазначав, що суддя або інша державна посадова особа, яка має повноваження щодо застосування права, не робить нічого поганого, коли застосовує природне право, яке не можна знайти у писаних джерелах. Коли суддя доходить висновків, які не обов’язково ґрунтуються на позитивному праві, він застосовує право, яке одвіку існує у суспільстві, а не створює нове право. [9, с. 125]

Отже, романо—германська й англосаксонська правові сім’ї мають різну історію формування, що зумовило відмінності у тому значенні, яке надається різним джерелам права, характері норм, що входять до систем права тощо.




Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 25 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

1 | 2 | <== 3 ==> | 4 | 5 | 6 |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав