Читайте также:
|
Іронія історії полягає в тому, що, не дивлячись на доступність джерел, у сучасному світі немає межі для спотворень і невірних тлумачень різних теорій. Найяскравішим прикладом такого роду служить те, що робиться в останні десятиліття з ученням К.Маркса. У пресі, літературі й промовах політичних діячів, а також у книгах і статтях відомих філософів та соціологів постійно згадується Маркс і марксизм. Створюється враження, що ні політики, ні журналісти жодного разу не прочитали жодної строчки Марксової, а соціологи й суспільствознавці звикли задовольнятися мінімальними знаннями текстів Маркса. І при цьому вони явно відчувають себе абсолютно впевнено, бо ніхто з впливових у цій галузі людей не висловлює подиву з приводу їх сумнівних, неосвічених заяв.
Найпоширенішою помилкою є ідея про так званий "матеріалізм" Маркса, згідно з якою Маркс ніби-то вважав головним мотивом людської діяльності прагнення до матеріальної вигоди, до зручностей, до максимального добробуту, "забезпеченості" свого життя й життя своєї сім'ї. Ця ідея доповнюється твердженням, ніби Маркс не виявляв ніякого інтересу до індивіда й не розумів духовних потреб людини: ніби його ідеалом була сита і добре одягнена "бездушна" людина. Одночасно Марксова критика релігії ототожнюється із запереченням усіх духовних цінностей (бо духовність трактується цими інтерпретаторами виключно як віра в Бога).
Виходячи з вищенаведених уявлень, соціалістичний рай Маркса підноситься нам як суспільство, в якому мільйони людей підпорядковані всесильній державній бюрократії; як товариство людей, які віддали свою свободу в обмін на рівність; це люди, які задоволені в матеріальному відношенні, але втратили свою індивідуальність і перетворилися на мільйони роботоподібних автоматів, керованих маленькою, матеріально забезпеченішою елітою.
Слід зазначити відразу, що це розхоже уявлення про "матеріалізм" Маркса абсолютно помилкове. Мета Маркса полягала у духовній емансипації людини, у звільненні її від уз економічної залежності, у відновленні її особистої цілісності, яка повинна була допомогти їй відшукати шляхи до єднання з природою та іншими людьми. Філософія Маркса на нерелігійній мові означала новий радикальний крок вперед шляхом пророчого месіанства, націленого на повне здійснення індивідуалізму, тобто тієї меті, якою керувалося все західне суспільне мислення з часів Відродження і Реформації і до середини XIX ст.
Ця заява, ймовірно, шокує багатьох читачів. Але перш ніж перейти до доказів, я хочу ще раз підкреслити, в чому полягає іронія історії: вона полягає в тому, що звичайний опис Марксових цілей і його уявлень про соціалізм як дві краплі води співпадає з описом сучасного західного капіталістичного суспільства, де поведінка більшості людей мотивована матеріальною вигодою, комфортом та установкою на споживання. Зростання споживчих апетитів цього суспільства безмежне, воно стримується тільки відчуттям безпеки і прагненням уникнути ризиків. Люди досягли тут того ступеня конформізму, який значною мірою нівелює індивідуальність. Вони перетворилися, як сказав би Маркс, на безпорадний "людський товар" на службі у сильних і самостійних машин. Фактична картина капіталізму середини XX ст. співпадає з тією карикатурою на Марксів соціалізм, яким його зображають його супротивники.
Ще дивовижнішим є і те, що люди, які звинувачують Маркса в "матеріалізмі", критикують соціалізм за "нереалістичність" в тому сенсі, що він не визнає матеріальну вигоду єдиним стимулом людини до праці.
Я спробую довести, що подібне трактування Маркса є помилковим:
теорія Маркса не містить твердження, що головним мотивом людської діяльності служить матеріальна вигода;
справжня мета Маркса полягала у звільненні людини від тиску економічного примусу з тим, щоб вона могла – і це головне – розвиватися як людина (формувати себе як гармонійну особистість). Тобто головна турбота Маркса – звільнити людську особистість, допомогти людині подолати втрачену гармонію з природою й іншими людьми;
філософія Маркса – це швидше духовний екзистенціалізм (висловлюваний секуляризованою мовою), і саме зважаючи на свою духовну сутність він не відповідає, а протистоїть матеріалістичній практиці й матеріалістичній філософії нашого століття.
Як це стало можливим, що філософія Маркса стала спотвореною до невпізнання, перетворившись на повну свою протилежність?
Для цього є декілька причин. Перша з них – чисте неуцтво. Справа в тому, що матеріалізм не вивчається в університетах, не піддається ні аналізу, ні критиці. Тому багато хто, ймовірно, вважає, що їм дане повне право говорити про все, що спаде на думку. Кожен вважає, що має право судити про Маркса, не прочитавши жодної його строчки або хоч би якогось мінімуму, необхідного, щоб розібратися в складній системі його думок та ідей. До речі, одна з головних праць Маркса з проблеми відчуження й емансипації людини ("Економічно-філософські рукописи 1844 року") аж до 1959 р. взагалі була невідома англомовній публіці.
Інша причина полягає в тому, що радянські комуністи узурпували марксизм і спробували переконати світ, що вони у своїй теорії і практиці є послідовниками Маркса. І хоча на ділі все йде якраз навпаки, Захід погодився з їх пропагандистською тезою про відповідність радянської теорії і практики ідеям Маркса. Але не тільки радянські комуністи винні у фальсифікації Маркса. Думка про те, що Маркс відстоював ідеї економіко-гедоністичного матеріалізму, поділяється багатьма антикомуністами та реформ-соціалістами. Причини цьому відшукати неважко.
Хоча теорія Маркса є критикою капіталізму, багато її прихильників самі так дуже принижені капіталістичним духом, що наповнюють логіку міркувань Маркса економічними й матеріалістичними переконаннями, які існують у сучасному капіталізмі.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 26 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |